НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПММ

Відхилення певних фізико-хімічних і експлуатаційних показників ПММ (фракційного складу, вмісту механічних домішок і води, кількості присадки, антидетонаційної здатності, температури застигання тощо) від належних призводить до перевитрати палива, погіршення роботи механізмів і систем машини, зниження продуктивності. Це обумовлює додаткові витрати на утримання техніки, збільшує собівартість продукції.

Внаслідок відсутності лабораторного обладнання (або й з інших причин) інколи доцільно скористатися простими способами для визначення придатності матеріалу до використання. Розглянемо деякі з них.

1. Для визначення наявності води і механічних домішок (механічними домішками називають сторонні речовини, головним чином мінеральні) у паливі його відстоюють в скляній місткості протягом 1,5...2 годин. Внаслідок різниці густини суміш розшаровується - вода збирається внизу, що видно під час огляду.

2. Наявність води в дизельному паливі визначають також збовтуванням проби - за присутності води паливо буде каламутним.

3. Можна зробити так: декілька кристалів марганцевокислого калію,

який не розчиняється в нафтопродуктах, але легко розчиняється у воді,

зав'язують в білу тканину, опускають на дно резервуару з паливом на

3...4 хв. Зміна кольору тканини засвідчує про наявність там води.

4. Механічні домішки в паливі не розчиняються, тому їх можна виявити шляхом огляду проби в прозорому; посуді, або після випаровування краплі палива на білому папері.

5. У процесі роботи в двигуні олива може обводнитися. Вода призводить до утворення водних емульсій, кислот, пухких і клейких осадів, які забивають фільтри, порушують роботу клапанів системи мащення тощо.

Крапля оливи на склі, в якій присутня вода, або механічні домішки, виглядає каламутною (непрозорою). Для швидкого і більш повного визначення наявності води пробу оливи в жаростійкій посудині підігрівають полум'ям газової горілки або свічки - за наявності води олива під час нагрівання піниться, чути потріскування (характерне для випаровування зоди), на верхній частині посуду з'являються краплі води.

6. Наявність абразивних механічних домішок в оливі можна виявити пробою на стирання. Для цього беруть два чистих сухих плескатих скла. На одному розміщують одну-дві краплі підконтрольної оливи, притискають до нього друге і зміщують стекла, притиснувши пальцями. Якщо в оливі присутні абразивні домішки, буде чути характерний скрип.

7. Визначити, яка в банці- олива, можна таким чином. Опустити її краплю на поверхню води;' якщо крапля протягом кількох хвилин плаває у вигляд лінзи - олива моторна; якщо за кілька секунд розпливається -трансмісійна.

Пов-е відстоювання дизельного палива за температури понад 20 °С вілбувасься за п'ять діб.

Для очищення моторної оливи від механічних домішок її відстоюють у підігрітому до температури 70...80 °С стані (за вищої температури порушується відстоювання внаслідок випаровування води).

8. Для орієнтовної оцінки забрудненості працюючої моторної оливи не-розчинними продуктами можна скористатися крапельною пробою: зразу після зугинки двигуна з допомогою оливомірного стержня беруть краплю оливи з піддона картера і опускають на горизонтально розташований фі-льтрувальний папір; через 2...4 години(залежно від температури) крапля висихає, на плямі спостерігаються характерні ділянки - центральне ядро 1 (дивись рисунок 1), кільце 2, зона дифузії 3.

9. В процесі аналізу плями слід звернути увагу на наступне: потемніння центрального ядра і скорочення зони дифузії засвідчує про збільшення нерозчинних продуктів в оливі; щезання зони дифузії може бути ознакою збільшення води в моторній оливі понад 0,3...0,5%; коли ядро жовтуватого кольору, обмежене темною окантовкою - вміст нерозчинних продуктів 0,01...0,05%; коли ядро сірого кольору, обмежене темнішою окантовкою -0,05...0,10%; коли ядро темно-сірого кольору, обмежене чорною окантовкою - 0,1...0,80%; коли ядро суцільно чорна пляма - понад 0,8% (потрібна заміна оливи).

Інтенсивність утворення накипу в порожнинах системи охолодження двигуна залежить від вмісту в. холодильній рідині (воді) розчинних солей, особливо кальцію і магнію, які обумовлюють її жорсткість.

Найпростіший спосіб досягнення потрібної м'якості води для систем охолодження двигунів - кип'ятіння протягом 30...40 хвилин.

Для приготування електроліту потрібна дистильована вода. В разі необхідності таку воду можна отримати з домашнього холодильника -внаслідок танення льодової «шуби» на зовнішній стороні морозильної камери (збирати потрібно в емалевий посуд).

Рисунок 1 До визначення забрудненості оливи методом крапельної проби:

а - незабруднена олива (наробіток двигуна малий); б - помірна забрудненість;

в - істотна забрудненість (потрібна заміна);

1 - центральне ядро; 2 - кільце з нерозчинних продуктів; 3 – зона дифузії

На нафтосховищах і постах заправки бажано застосовувати резервуари більшої місткості (зменшуються втрати легких фракцій палива).

Нафтосховища мають бути обладнані лабораторіями для визначення якості ПММ.

Втрати палива за рахунок випаровування («дихання») можна скоротити, якщо: заповнювати резервуари у прохолодний час доби (вночі), а спорожнювати - у теплий (вдень); зменшити інтенсивність нагрівання резервуарів (заглибити їх у землю). Втрати бензину з підземних резервуарів майже втричі менші, порівняно з наземними.

Наливання нафтопродукту в цистерну паливозаправника відкритим способом супроводжується утворенням дрібних крапель, що змішуються з повітрям (призводить до втрат палива). Застосування нижнього способу наливання, коли паливо, що заливають потрапляє під шар залитого, дозволяє скоротити втрати більше, як удвічі.

Варто звернути увагу й на те, що чим менше палива зберігається в резервуарі, тим більше він випаровується. Так, якщо річні втрати бензину внаслідок випаровування при заповненні резервуару на 90% становлять 0,3...0,4%, то при заповненні на 20% - 9...13%.

Важливий спосіб економного витрачання олив - їх відновлення (регенерація).

Пластичні мастила на відміну від більшості нафтопродуктів зберігають і транспортують тільки в тій тарі, в яку вони були розфасовані в процесі виробництва.

Коли дотримуються умови зберігання в мастилах не відбуваються швидкі хімічні процеси (достатня стабільність). їх залежність найбільша від температури зберігання.

В процесі зберігання від певних мастил відділяється олива (порушуєть-ся однорідність, зростає в'язкість, погіршуються температурні якості). Деякі мастила, якнайперше натрієві та кальцієві, під час зберігання ущільнюють-ся (зростає в'язкість). Зберігання мастила в негерметичній тарі може су-проводжуватися поглинанням ними вологи з повітря (знижується межа міцності й температура каплепадіння, хоча деякі навпаки - твердіють).

Отже, мастила мають зберігатися в справній тарі в сховищі чи на складі при плюсовій температурі якомога ближчій до 0 °С.

Більшість мастил може зберігатися в закритій тарі протягом 3...5 років.

Використання дрібнотарного фасування мастил сприяє економному його використанню, хоча більш ефективним є застосування аерозольного пакування (витрата знижується в декілька разів).

Конструкція механізмів, які змащуються через прес-маслянки така, що свіже мастило нагнітають до тих пір, доки не буде видалено старого.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Полянський С.К. Експлуатаційні матеріали: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.К.Полянський, В.М.Коваленко – К.:Либідь, 2003. – с. 256 - 260

ВИКЛАДАЧ– Донець Т.А.

ЛЕКЦІЯ № 16 (2 год.)

ТЕМА:Лакофарбові матеріали (ЛФМ), їх класифікація. Експлуатаційні вимоги до ЛФП, їх класифікація

МЕТА:

- навчальна: сформувати загальне уявлення про лакофарбові покриття (ЛФП) матеріали (ЛФМ), які їх утворюють;

- розвиваюча: уміння працювати зі схемами, таблицями і рисунками;

- виховна: виховувати інтерес до вивчення курсу.

ОБЛАДНАННЯ:дошка, плакати з рисунками.

ПЛАН

1. Призначення лакофарбових матеріалів та покриттів.

2. Вимоги до лакофарбових матеріалів та їх склад.

3. Будова лакофарбового покриття.

4. Класифікація лакофарбових матеріалів.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ