Реалізація педагогічних умов морального виховання учнів 5–9 класів засобами українських народних традицій

З метою підвищення ефективності морального виховання на основі народних традицій нами здійснювався пошук відповідних форм і методів цієї роботи, адекватних її змісту, віковим та індивідуальним особливостям учнів.

Великого значення надавалося створенню умов, за яких діти мали самі вирішувати, як краще використовувати традиції і формуванню яких моральних якостей сприятиме дотримання тих чи інших традицій. Експериментальна робота показала, що підлітки цікавляться народними традиціями лише за умови, якщо відбувається демократизація та гуманізація всієї життєдіяльності школи-інтернату.

Здійснення під час дослідження особистісного підходу в моральному вихованні, коли нами і керівниками гуртків, вихователями-експериментаторами враховувались інтереси, мотиви і цінності орієнтації кожного з учнів, зумовило поглиблення їхніх знань із проблеми, підвищення інтересу до народних традицій і формування на цій основі бажаних моральних якостей, а також позитивні зміни мотивації вивчення народних традицій, засвоєння кожним школярем ціннісних орієнтацій з метою виховання в себе високих моральних якостей. Залучення учнів до самооцінки своєї поведінки й оцінювання поведінки інших сприяло зростанню їхньої моральної вихованості. Особливе значення мало спілкування вихователів і школярів на засадах гуманізму та взаємодовіри.

Ураховуючи специфіку позаурочної діяльності в школах-інтернатах, ми вважаємо, що для забезпечення успішної роботи з морального виховання на основі народних традицій необхідні такі педагогічні умови: актуалізація змісту і оновлення форм організації позаурочної діяльності учнів 5–9 класів; гуманізація та демократизація виховного процесу; врахування вікових особливостей підлітків; здійснення індивідуального підходу до виховання школярів; педагогічне керівництво заняттями та спілкуванням вихованців на основі народних традицій; дотримання ідентичних вимог до дітей з боку педагогів, психологів, представників громадських організацій; оптимальне співвідношення масових, групових та індивідуальних форм організації виховної діяльності учнів на основі народних традицій. Звичайно, виділення кожної із них деякою мірою умовне, адже оптимальність функціонування системи організації позаурочної діяльності забезпечується комплексною їх реалізацією в найтіснішому взаємозв’язку.

Виходячи із теоретичного аналізу проблеми і результатів дослідження, ми зробили висновок, що однією з найважливіших педагогічних умов підвищення ефективності виховної роботи є актуалізація змісту й оновлення форм організації вільного часу підлітків шкіл-інтернатів. Це зумовлюється необхідністю підпорядкування змісту різних форм виховної роботи з дітьми на основі народних традицій меті – формуванню особистості. Незалежно від форм організації морального виховання – диспут, екскурсія до музею, свято, фольклорна експедиція з вивчення традицій тощо – необхідно, передусім, добре продумувати змістовний бік будь-якої форми роботи, чітко визначити педагогічні завдання і раціональні шляхи їх реалізації.

На основі теоретичного обґрунтування й аналізу практичної діяльності навчального закладу слід зазначити, що особливе значення належить демократизації та гуманізації всього шкільного життя, зокрема виховної роботи з учнями.

Реалізація демократизації в умовах сучасного загальноосвітнього навчального закладу передбачає «раціональне поєднання виховної діяльності педагогів і самовиховання учнів, управління з боку адміністрації та самоврядування школярів, регламентації діяльності учнів та їх ініціативи, педагогічної співпраці вчителів, вихователів, батьків та учнів» [177, с. 71].

Реалізуючи гуманізацію виховного процесу, варто створити оптимальні умови виховання кожного індивіда. Неодмінною умовою цього є ґрунтовне психолого-педагогічне вивчення дітей (їх потреб, інтересів, мотивів діяльності тощо).

Дуже важлива педагогічна умова підвищення рівня виховної роботи – урахування вікових особливостей підлітків, оскільки це суттєво позначається на її результативності. Організація морального виховання учнів у школі-інтернаті на основі народних традицій – досить складний процес, зумовлений багатьма чинниками і, насамперед, нерівномірним фізичним та інтелектуальним розвитком дітей, їх активністю, чи навпаки – інертністю, появою елементів дорослості, які викликають зміни певних особливостей особистості, її інтересів і відносин. Робота з вихованцями цієї вікової групи потребує враховування названих аспектів і сприяння всебічному розвитку кожного з членів дитячого колективу. У процесі експерименту ми брали до уваги неповторність характеру, нервової системи, темпераменту, інтересів. Урахування вікових особливостей учнів, їхніх знань про традиції є потрібним, наприклад, при проведенні з ними бесід і диспутів про народні традиції та їх використання у процесі морального виховання.

Неодмінною педагогічною умовою підвищення результативності виховної роботи є врахування індивідуальних особливостей кожного школяра. Індивідуальна робота з дітьми з метою їх всебічного розвитку не є новою в педагогіці – вона відома здавна. Здійснюючи її, педагоги допомагають розкрити та використати творчі можливості кожного учня, переборюють пов’язані із цим труднощі, розвивають його здібності й обдарування. Здійснення індивідуального підходу сприяє також подоланню вихованцями утруднень у їхньому подальшому житті. Відсутність такого підходу призводить до того, що випускники шкіл-інтернатів часом не справляються з вимогами та життєвими труднощами, які постають перед ними.

У багатьох підлітків, безумовно, є чимало позитивних якостей і задатків. Тому вміння правильно висловлювати та відкрито відстоювати свої думки, ставити і вирішувати проблемні питання, долати труднощі, бути самоутвердженими в певних ситуаціях відіграватимуть у житті дітей значну роль після закінчення навчального закладу.

Відсутність належної уваги до деякої частини учнів у школі-інтернаті негативно впливає на їхнє майбутнє. Якби таких підлітків частіше хвалили за старанність, бажання вчитися, виховувати в собі моральні якості, дотримуватись норм моральної поведінки, за цілеспрямованість і разом із тим ставили б до них більш високі вимоги, це сприяло б формуванню в них таких якостей як витримка у складних ситуаціях, творче ставлення до справи, інтерес до невирішених проблем, бажання зробити щось корисне для колективу, суспільства.

Відомо, що уважне, доброзичливе ставлення до особистості в період становлення справляє позитивний вплив на все подальше її життя, на місце, яке вона посідає в суспільстві. Помилки й упущення у вихованні учнів у цей період можуть мати негативні наслідки для всього їхнього наступного розвитку. Тому у своїй діяльності педагогам важливо керуватися положенням про необхідність формування в усіх вихованців міцних основ повноцінного життя.

Керівник гуртка, вихователь, який тривалий час працює з дітьми, знає, що в усіх підлітків постійно з’являються нові якості, які приносять радість чи засмучують, і кожного разу вони виявляється по-новому. Водночас кожного школяра вирізняють якості, котрі зберігаються в нього впродовж тривалого часу, і становлять своєрідність особистості. Індивідуальність людини виявляється, насамперед, в її світовідчутті, світосприйманні та світовідтворенні, у специфічних якостях її характеру, в уявленні про своє призначення в житті, в підході до розв’язання проблем, які постають перед нею, в характері її діяльності.

Власне поняття «індивідуальність» нічого не говорить про соціальну значущість особистості. Індивідуальність людини може виявлятись у безтурботному, егоїстичному і навіть ворожому ставленні до інтересів оточуючих її людей чи всього суспільства. Але ж вияв індивідуальності передбачає і врахування громадських інтересів і соціальної активності особистості в суспільстві, у своєму колективі, у спілкуванні з різними людьми. Цінність виявів індивідуальності становлять не лише риси особистості як такі, а й визнання людини в суспільстві як корисного його члена.

Тому розуміння настроїв, поведінки, специфіки й особливостей розвитку учнів різних вікових груп є необхідною умовою виховання їх повноцінними членами нашого суспільства. Мета індивідуального підходу, як зазначала С. Русова, полягає в тому, щоб дати глибокий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який підвищить її особливу вартість і дасть майбутній дорослій людині змогу бути корисною для малого чи великого кола громадськості.

Вимога забезпечення педагогічного керівництва заняттями підлітків на основі прямого чи опосередкованого способів його реалізації – головна особливість роботи з учнями, тобто заняття мають бути підконтрольними увазі дорослих. Здійснення цієї вимоги передбачає таку побудову виховного процесу в усіх закладах інтернатного типу на засадах єдності мети, завдань, змісту роботи і добровільної діяльності учнів. Реалізація цієї вимоги передбачає відвертість, доброзичливість і довіру у стосунках із підлітками.

Тут спрацьовує формула суб’єкт–суб’єкт, застосування якої є досить результативною. Наше дослідження показало, що найбільш ефективною є виховна робота з дітьми на основі народних традицій у тих школах-інтернатах, де прямий і опосередкований впливи дорослих перебувають в оптимальному співвідношенні.

Науково обґрунтований стиль педагогічного керівництва вихованням моральної особистості, формуванням у кожного школяра духовності, культури поведінки, залученням його до практичного втілення в життя культурних цінностей, традицій українського народу передбачав чуйність і розуміння особистих проблем підлітка, допомогу педагога в їх розв’язанні, що сприяє адаптації вихованців до життя не лише в стінах загальноосвітнього навчального закладу, а й після виходу в доросле життя. На даному етапі розвитку школи-інтернату ця проблема є надто важливою. Коли говорять про необхідність покращення роботи з кожним учнем, то це стосується всіх: і педагогічного колективу, і персоналу, що обслуговує.

У роботі з дітьми, що перебувають у названих вище закладах освіти, дотримання ідентичних вимог до школярів з боку всіх причетних до їх виховання має особливе значення. Зважаючи на це, при проведенні експериментальної роботи педагоги чітко продумували зміст вимог до поведінки підлітків у найрізноманітніших ситуаціях, особливо при формуванні певних навичок і звичок поведінки, а також у тому разі, коли останні відсутні чи недостатньо розвинуті. Звичайно, виховний вплив тих чи інших вимог залежить не тільки від їх змісту, а й від низки інших факторів.

Досвідчені педагоги стверджують, що обґрунтована мотивація вимог значною мірою забезпечує виховний ефект, але за умови, що вихованцям зрозумілі їх мета і зміст. Не менш важливе значення має ідентичність пред’явлення вимог, послідовний і чіткий контроль за виконанням їх усіма без винятку учнями. Нехтування цим правилом стає причиною недостатньої сформованості в них потрібних навичок і звичок моральної поведінки, що досить часто призводить до порушень дисципліни.

Досвід роботи з морального виховання дітей свідчить, що контроль за виконанням вимог і правил поведінки краще здійснювати не лише педагогу, а й самим школярам. Із практики ряду навчальних закладів, у тому числі і шкіл-інтернатів, відомо, що вимоги, як правило, порушують одні й ті ж учні, яких постійно лають, попереджують, соромлять. Вони потребують особливої уваги і своєрідних методів роботи з ними.

Схвалення та подяка як основні методи виховання дисципліни в початкових класах на наступних ступенях навчання нерідко відступають на другий план. Але ж і тут вироблення вмінь і навичок моральної поведінки не досягається лише нотаціями, а тому вимоги до дітей не повинні мати характер моралізувань.

Як показало наше дослідження, успіх у виховній діяльності значною мірою залежить від оптимального співвідношення масових, групових та індивідуальних форм роботи з учнями 5–9 класів шкіл-інтернатів. Дотримання цієї умови багато в чому визначає результативність педагогічного процесу, дозволяє послідовно ставити і реалізувати конкретні завдання на певних етапах виховної роботи з підлітками на основі використання творчого потенціалу народних традицій.

Якщо масові форми роботи з учнями є важливим засобом створення загальної емоційної атмосфери колективної роботи, сприяють формуванню їхніх первинних інтересів, то методика групових занять дозволяє переводити ці інтереси школярів у стійкі, активно формувати та розвивати творчі здібності. Систематичний характер групових форм роботи сприяє формуванню раціонально-ділового стилю роботи з використанням традицій.

Індивідуальні форми роботи застосовувались нами і педагогами-експериментаторами при розв’язанні педагогічних завдань, пов’язаних із перевихованням підлітків, а також у роботі з вихованцями, котрі виявляли успіхи у творчій і репродуктивній діяльності. Поєднання різних форм роботи сприяло ефективному моральному вихованню на основі народних традицій.

Розглянуті нами педагогічні умови відображають лише головні аспекти складної соціально-педагогічної проблеми морального виховання підлітків на основі народних традицій. Зміст кожної із цих умов свідчить, що принципом, який домінує та об’єднує їх, є співробітництво вихователів із працівниками музеїв, етнографами, фольклористами, письменниками – всіма, хто ознайомлює учнів із народними традиціями і виховує на них молоде покоління. Реалізація цього принципу – основа підвищення ефективності виховної діяльності шкіл-інтернатів.

У своєму дослідженні ми виходимо з того, що формуванню морально вихованої особистості учня сприяє залучення його до творчої, пізнавальної діяльності щодо вивчення українських народних традицій, шанобливе ставлення до них, готовність до збереження та примноження у повсякденному житті.

У ході дослідження при розподілі конкретних завдань нами широко застосовувались як індивідуальний, так і диференційований підходи до дітей. Суть їх зводилась до того, що види робіт розподілялись між підлітками згідно з рівнем їхніх знань і підготовленості. Наприклад, складніші завдання пропонувались більш підготовленим вихованцям. Учням із низьким рівнем знань і вмінь підбиралися посильні завдання, що стимулювали їх інтерес до участі в діяльності з морального виховання на основі народних традицій, сприяли вдосконаленню їхніх умінь і навичок.

Проведення в школах-інтернатах позаурочних заходів за матеріалами народних традицій викликало в учнів потребу обмінюватись думками, обговорювати результати своєї діяльності, сприяло формуванню культури спілкування та поведінки, формуванню в дітей таких якостей, як-от: висока громадянська свідомість, моральна активність, глибокий інтерес до вивчення матеріалів історії свого народу, його звичаїв, традицій.

З метою визначення ролі школярів у підготовці та проведенні позакласних заходів, урахування їхніх інтересів, розвитку активності, ми проводили анкетування. Запропонована нами анкета включала, наприклад, такі запитання: «Що Ви пропонуєте зробити у процесі підготовки та проведення (вказувалася назва заходу) за матеріалами народних традицій?», «Якої буде Ваша участь у цьому процесі?» У результаті аналізу відповідей на ці й інші питання анкети з’ясувалось, хто з підлітків і які заходи пропонує здійснити напередодні та під час того чи іншого свята, виховного заходу, вечорниць тощо.

Зокрема, на запитання «Що Ви хотіли б зробити, готуючись до свята «Берегиня»?», багато учнів відповіли, що хотіли б брати участь у підготовці експонатів, конкурсі рефератів із цієї теми. Багато з них виявили також бажання проводити пошукову роботу й оформлювати експонати для кімнати-музею з народознавства. Чимало опитаних вихованців хотіли б узяти участь у виконанні кількох справ.

Добре відомо: якщо доручення «до душі», результативність його виконання буде високою. Як показало наше дослідження, виконання завдань, запропонованих школярами, ставило їх у роль колективного організатора, сприяло підвищенню рівня позаурочної виховної роботи, розвитку в дітей якостей організаторів проведення позаурочних заходів і активних популяризаторів українських традицій, що сьогодні є дуже важливим.

Наша експериментальна робота, аналіз практичної діяльності шкіл-інтернатів підтверджує, що об’єктивна оцінка, схвалення та заохочення окремих учнів і колективів, які добре виконали доручення, позитивно впливають на решту підлітків і стимулюють їх соціальну активність.

Позаурочна діяльність вихованців дає їм можливість виявити свої здібності, ініціативу, відчути відповідальність за виконання конкретних завдань і накопичити певний досвід. Підвищення ефективності морального виховання на основі українських народних традицій у Вовковинецькій, Переяслав-Хмельницькій і Херсонській школах-інтернатах, ліцеях, забезпечувалося, насамперед, завдяки таким педагогічним умовам: урахуванню рівня знань дітьми українських народних традицій; здійсненню диференційованого й індивідуального підходу до морального виховання школярів на основі народних традицій; урахуванню вікових особливостей учнів, їх інтересів, умінь і навичок; розподілу доручень із наданням справ «до душі»; урахуванню наявного досвіду виховної роботи за матеріалами народних традицій; змістовному проведенню позаурочних заходів, пов’язаних із народними традиціями; систематичному аналізу результатів виховної роботи на основі народних традицій; проведенню пошукової роботи, широкому використанню регіональних матеріалів про традиції; взаємодопомозі підлітків під час виконання доручень; набутих знань, складність яких поступово зростає; постійному спілкуванню з людьми старшого віку, ознайомленню з їхніми розповідями про традиції, запису цих розповідей і використанню їх у практичній діяльності; написанню творчих робіт, рефератів про українські народні традиції, їх рецензуванню; вихованню у школярів якостей організаторів і популяризаторів позаурочних заходів на основі українських народних традицій; вихованню в учнів готовності до збереження та примноження традицій.

Нашою методикою передбачалися різні підходи до здійснення морального виховання дітей 5–9 класів на основі народних традицій. Одним з них було вивчення українських народних традицій і на цій основі здійснення морального виховання. Інший підхід (використовували паралельно із указаним вище) передбачав організацію роботи з морального виховання із залученням матеріалів народних традицій.

Щорічне планування підготовки та проведення заходів за народними традиціями з урахуванням насиченості їх різноманітними формами, творча атмосфера в учнівському колективі є неодмінним елементом системи діяльності школи-інтернату з виховання дітей на матеріалах українських традицій. Наступність традицій при цьому є особливо важливою, оскільки контингент вихованців щорічно оновлюється. При аналізі таких заходів педагоги виявляють невикористані резерви та можливості підвищення ефективності морального виховання школярів засобами народних традицій.

Аналіз результатів нашого дослідження, зокрема досвіду виховної роботи у названих вище закладах освіти, залучення до народних традицій сприяє підвищенню свідомості та соціальної зрілості учнів, їхньої активності, формуванню моральних якостей, єдності свідомості й поведінки. Діяльність дітей у шкільних кімнатах народознавства при підготовці та проведенні різних позаурочних виховних заходів дає їм змогу реалізувати свої переконання, допомагає осмислювати моральні аспекти виконуваної роботи, формує навички моральної поведінки.

Велике значення в становленні особистості вихованців має вивчення ними національної культури українського народу. У Вовковинецькій школі-інтернаті, Переяслав-Хмельницькому, Херсонському ліцеях проводиться досить змістовна і різноманітна робота з виховання в підлітків духовності, культури поведінки, в основі якої лежить національна культура нашого народу. Вивчаючи її, школярі збагачують себе знаннями з основ культури народу України, його традицій.

Відроджуючи названі вище традиції, педагоги експериментальних шкіл-інтернатів і ліцеїв одним із головних завдань вважають формування в підлітків національної свідомості на основі використання різних форм виховної роботи, формування вмінь і навичок моральної поведінки. Цьому сприяє і глибоке вивчення історії рідного краю, його етнографії, національних особливостей, знання української мови, літератури, народних промислів.

В експериментальних навчальних закладах проводиться робота не лише з виховання національної свідомості, а й відбувається залучення дітей до активної діяльності щодо застосування національного у практичному житті. Цікаві форми роботи, хоча вони є традиційними, але водночас наповненими новим змістом, використовуються педагогами спільно з учнями, спонукають їх до дії. Головним є те, що школярі самі одержують знання про національну культуру, побут, традиції, звичаї і несуть їх у життя, проводять різноманітні заходи щодо збереження національних надбань.

Виховуючи в підлітків національну культуру, педагоги тим самим сприяють ознайомленню дітей з основами міжнаціонального спілкування. Особливого значення ця робота набуває нині, коли подекуди ускладнюються міжнаціональні відносини в нашому суспільстві. Фахівці вчать дітей розуміти історичну правду про причини таких ускладнень, дають їм знання та розвивають у них уміння орієнтуватись у подібних непростих ситуаціях, допомагають усвідомити, що слід знайти шляхи гармонійних відносин між різними народами та народностями.

Таким чином, на основі виховання в учнів національної свідомості робиться вихід і на проблеми міжнаціонального спілкування. При цьому важливо, що підлітки не лише підтримують зв’язки з дітьми та юнацтвом інших держав, пропагуючи національну культуру, традиції, звичаї українського народу, а й намагаються вивчити, зрозуміти й полюбити національну культуру інших народів. При вихованні національного у свідомості дітей ураховується знання ними рідної мови, культури, традицій, звичаїв, релігії. Здійснюючи туристичні походи, вихованці збирають матеріали про зміни в економічному, соціальному і духовному розвитку народів нашої країни. Особливий акцент робиться на вивченні історії України.

Підлітки не лише докладно ознайомлюються з історією нашої держави, її столиці, свого обласного центру, району, села, а й вивчають культурні традиції, національні костюми, промисли, танці, пісні, страви української кухні. Важливим є те, що діти пропагують усе це у процесі спілкування з іншими. Так, у Херсонському, Переялав-Хмельницькому ліцеях та у Вовковинецькій школі-інтернаті періодично проводяться вечори, присвячені цим питанням. Виховна робота тут спрямована на оволодіння кожним школярем культурою нашого народу, його мистецтвом, основами моралі, усної народної творчості, що є ґрунтом для формування культури поведінки, загальнолюдських моральних якостей особистості.

Широкопрофільною спільною творчою діяльністю педагогів і підлітків, спрямованою на вдосконалення особистісних якостей останніх, є робота фольклорних і етнографічних гуртків. У ході експерименту ми рекомендували керівникам гуртків включати у план роботи найрізноманітніші форми ознайомлення учнів з народними традиціями та їх використанням у моральному вихованні. В експериментальній Вовковинецькій школі-інтернаті, ліцеях м. Херсона та м. Переяслав-Хмельницького діти – члени фольклорних та етнографічних гуртків, а також гуртків народних промислів, – брали найактивнішу участь у масових формах засвоєння та популяризації народних традицій. Це здійснювалось за таких умов: вихованці ознайомлювались із народними традиціями, слухали розповіді про них; проводили диспути, конференції за змістом народних традицій; брали участь у підготовці та проведенні народних свят, вечорів; упорядковували наочні посібники для кабінету народознавства (рушники, гончарні вироби), збирали матеріали для стендів; брали участь у фольклорних і етнографічних експедиціях; систематизували й оформляли зібраний під час експедицій матеріал; організовували зустрічі з кобзарями, народними майстрами ужиткового мистецтва рідного краю тощо.

Така багатопланова діяльність давала можливість учням краще ознайомитись із фольклорними й етнографічними джерелами, виявити власну ініціативу, активність, доброзичливість, повагу до старших і до своїх товаришів. Вважаємо, що створення сприятливих умов для поліпшення роботи гуртків, побудованої на диференціації інтересів підлітків, сприяло їх моральному вихованню.

Як правило, гуртки об’єднували декілька секцій, які спеціалізувались у певній галузі знання та діяльності. Так, у Переяслав-Хмельницькому ліцеї (як і в інших експериментальних школах-інтернатах, ліцеях) фольклорний гурток об’єднував секції фольклористики (казкову, пісенну, ігрову), лекторську і драматичну. А етнографічний – різьблення по дереву, народної вишивки. У членів цих гуртків вироблялися навички пошукової роботи, діти вчилися систематизувати зібраний матеріал, проводилася робота з вивчення усної народної творчості, де розкривається тема національних традицій.

Особливе значення в діяльності гуртків мало залучення вихованців до морального виховання на основі народних традицій, розвиток контактів із творчими, духовно обдарованими людьми. У своїй практичній діяльності учні збирали, вивчали і використовували під час проведення позаурочних заходів фольклорні та етнографічні матеріали рідного краю. На перших заняттях вони ознайомлювались із метою та завданнями цих гуртків, а потім – і з особливостями здійснення пошукової роботи. Велику увагу педагоги приділяли тому, щоб підлітки добре засвоїли принципи та правила збору матеріалів, уміли користуватися ними, розуміли моральний зміст поетичних творів та українських народних традицій. Цьому сприяло і відвідування місцевих музеїв, де експонуються зразки найрізноманітніших виробів – пам’ятки народного побуту. Цікавими були зустрічі гуртківців із науковими працівниками музеїв, які допомагали їм у виборі тем для пошукових розвідок.

Як показало наше дослідження, особливо ефективними в моральному вихованні є фольклорні й етнографічні експедиції. Члени цих гуртків виявляють великий інтерес до історичного минулого рідного краю, до людей, які розповідали про традиції, співали думи та пісні. Під час таких заходів школярі згаданих навчальних закладів навчалися контактувати з дорослими, збагачувалися не тільки моральними знаннями, а й досвідом моральної поведінки. У них виникала потреба в товариських вчинках стосовно інших гуртківців, у виявленні уваги до справ, які цікавлять товаришів з експедиції.

Члени етнографічного гуртка пишалися своєю роботою особливо, коли їм вдавалося виявити якийсь обряд чи звичай, якого вони не знали раніше. Записування звичаїв, традицій із часом переходило в них у звичку, внутрішню потребу. Вихованці проникалися почуттям національної гордості; проймалися розумінням сенсу життя у праці на благо суспільства; визначали своє ставлення до скарбниці народних надбань. Відвідування музеїв, експедиції сприяли тому, що у школярів підвищився інтерес до народних традицій, посилилось прагнення до діяльності на основі цих традицій.

Наше дослідження показало, що однією з важливих умов підвищення ефективності морального виховання дітей через традиції є врахування педагогами їх багатства і розмаїття. У фольклорних та етнографічних гуртках педагоги організовували роботу учнів із вивчення фольклорних творів, народних традицій, історії народу, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на підвищення рівня їхньої моральної вихованості, вироблення в них активної життєвої позиції.

І все ж в організації та проведенні гурткової роботи у школі-інтернаті ще чимало проблем. Доповнення гуртків новими членами породжує труднощі як для керівників, так і для вихованців. Багато зусиль доводиться докладати усім, щоб зацікавити нових гуртківців, знайти їм справу «до душі», ураховуючи здібності та психологічні особливості кожного. Пильна увага приділялась (і нами, і керівниками гуртків) урізноманітненню форм і видів роботи, запобіганню дубляжу шкільного курсу з деяких навчальних предметів (історія, література), схожості із шаблонними видами урочної системи, адже в такому разі у вихованців втрачався інтерес до народних традицій. У процесі дослідницької роботи ми разом із педагогами-експериментаторами розробили такі форми занять у гуртках, які сприяли розвитку інтересу в усіх учнів, вносили елементи новизни у формування їхньої моральності.

Шукаючи шляхи підвищення ефективності виховної роботи, ми вирішили, що підліток має знати і бачити результати своєї роботи в гуртку, одержувати задоволення від неї, зокрема під час проведення підсумкових заходів, свят, обрядів. В експериментальних школах-інтернатах, ліцеях у творчій діяльності педагогів і школярів визначався виховний потенціал народних традицій, уточнювалось розуміння підлітками категорій моралі. Аналізуючи етнографічні матеріали, члени гуртка одночасно з’ясовували їх моральну основу.

Узагальнивши зібрані матеріали, ми дійшли висновку, що народні традиції можуть широко використовуватися для виховання дітей у дусі загальнолюдської моралі, сприяти інтелектуально-моральному формуванню особистості. Для з’ясування цього проводились творчі роботи з учнями з використанням етнографічного матеріалу, в якому є велика кількість морально-етичних міркувань, що позитивно впливають на моральне виховання школярів.

Наша дослідно-експериментальна робота здійснювалась у період, коли розпочалося масове відродження свят і дат народного календаря. Особливо успішно цей процес розгортався у Хмельницькій області, де знаходиться Вовковинецька школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, оскільки не тільки старожили, а й багато людей молодшого покоління та діти добре знають і зберігають народні звичаї, традиції та обряди, які спонукають творити добро, бути господарями рідної землі, любити природу та людей, виявляти гуманність і милосердя.

Залучаючи учнів 5–9 класів цієї школи-інтернату до різнопланової діяльності, пов’язаної з відродженням відзначання дат народного календаря, ми намагалися допомогти їм краще усвідомити моральний зміст цих свят. Проведенню їх завжди передувала велика пізнавальна діяльність вихованців, завдяки чому вони дізнавалися про походження, гуманну сутність традицій українців, про виховне значення народних обрядів. Після заходів на основі народних традицій проводилися бесіди морального плану.

Часто, вирушаючи у народознавчі експедиції з метою вивчення традицій і звичаїв народу, їх самобутності та колоритності, учні зустрічалися із самотніми людьми похилого віку, які жили своїми спогадами про юність. Деякі жінки, з якими спілкувалися вихованці і чиї голоси записували, утративши чоловіків на війні, так і не стали матерями. Віддавши тепло своєї душі людям, а здоров’я – тяжкій праці, вони на схилі віку залишились самі. Після таких зустрічей душу дітей зігрівала впевненість цих трударів-ветеранів у тому, що «світ не без добрих людей», що добрих людей більше, ніж поганих і вони обов'язково допоможуть у тяжку хвилину.

Знайомство з ветеранами війни і праці спонукало вихованців інтернату не переривати спілкування з ними, допомагати їм. Вони гостріше відчули потребу людей похилого віку в іншій людині, особливо у спілкуванні з молоддю, щоб передати їй свою любов до землі, природи, свого краю, рідної мови. Учні допомагали новим знайомим збирати урожай на городі, прибирали у хаті та дворі, розповідали про свої справи у школі-інтернаті, про зміни у своєму житті, читали їм книжки та газети.

Водночас школярі названих закладів дізнавалися від людей про пісні та легенди, у центрі яких була людина, повага до людей та турбота про них. Ці пісні розучувалися дівчатами та хлопцями з великою любов’ю та інтересом. Спілкування зі старшими людьми сприяло розвитку в дітей доброти, бажання надати допомогу іншим, поваги до старших. Як показало наше дослідження, використовуючи мудрі розповіді багатих досвідом людей, учні вчаться бути милосердними і великодушними, бачити тих, хто потребує підтримки й уваги, допомагати і співчувати їм.

Великий вплив на підлітків справляють також народні свята кожної пори року, які мають своє історичне підґрунтя і виховне спрямування. Так, традиційні обряди зимових свят (Новий і Старий рік, Різдво, Масляна) спрямовані на звеличення життя, вічне його оновлення, підбиття підсумків минулого року, ствердження творчих планів на майбутнє, оспівування господарської діяльності та щедрості хлібороба. Великдень багатий цікавими переказами. У народному уявленні воскресіння Христа пов’язується із пробудженням природи, перемогою світлих сил життя над темними силами смерті.

Найцікавішими ж для наших учнів були пасхальні гаївки-веснянки – хороводи із характерними весняними піснями, що мають ігровий характер і відображають багатство та красу душі народу. І люди, і рослини, і тварини в них – усі бажають добра. Так, люди намагаються створити один одному хороший настрій, вселити добрі надії, бачити світ радісним та щасливим.

Спираючись на ці й інші матеріали про народні традиції, ми намагалися, щоб учні не тільки брали участь у проведенні свят, а й залучалися до процесу формування гуманних відносин між людьми, що відповідають народним традиціям. Наприклад, при підготовці святкових вистав ми звертали увагу вихованців інтернатів на необхідність поважливого ставлення до звичаїв, які популяризуються, усвідомлення та визнання їх як справжніх народних цінностей. Нами також створювались умови для дитячої творчості, заохочувалися самостійні пошуки та спільні досягнення, культивувалися взаємна виручка та допомога в ім’я загального успіху. Це виявлялось і під час підготовки костюмів, прикрас, ритуальних предметів, необхідних для свята.

Збирання та записування народних переказів, повір’їв і прикмет – складових народної метеорології, медицини, астрономії, економіки, моралі – вчили школярів бути працелюбними, справедливими, чесними, допомагати немічним, турбуватися про молодших, поважати старших, сусідів. У результаті такої роботи вихованці експериментальних Переяслав-Хмельницької, Херсонської, Вовковинецької шкіл-інтернатів (ліцеїв) по-новому осмислювали моральні закони, що відображені у прислів’ях і приказках на зразок: «Більше віддай – більше будеш мати», «Що посієш, те й пожнеш», «Неправдою світ пройдеш, та назад не повернешся», «Вірність у любові приносить щастя» тощо.

У ході пошукового експерименту, що проводився за нашою методикою, діти не тільки із задоволенням вивчали народні звичаї, обряди і традиції, а й використовували набуті знання на уроках, для урізноманітнення відпочинку, під час змагань тощо. Наприклад, у Переяслав-Хмельницькій школі-інтернаті в конкурсі «Україночка» на найдобрішу, найрозумнішу і найпрацьовитішу дівчину дев’ятикласниці мали виконати такі завдання: взяти участь у конкурсах на краще виконання народної пісні або танцю, найцікавішу розповідь про історію свого міста, села; розповісти про вишивку та продемонструвати один зі способів вишивання; скласти побажання вчителям, гостям із використанням фольклору; назвати страви української національної кухні (домашнє завдання: описати приготування однієї з національних страв і приготувати її, показати вміння сервірувати національний стіл); взяти участь у змаганні, яке включає дві спортивні національні гри.

Усі конкурси були командними, що сприяло розвитку у підлітків почуття співпереживання за успіхи своєї команди, взаємної підтримки та допомоги. Журі оцінювало злагодженість дій команд, їх уміння спра<