Зміни в рівнях моральної вихованості учнів

Як показало наше дослідження, об’єктивності визначення моральної вихованості, її рівнів, сприяє залучення до участі в цій роботі самих дітей. Навчаючись у школах-інтернатах, ліцеях інтернатного типу, вони систематично спілкуються між собою, щодня вступають в найрізноманітніші взаємостосунки, в результаті чого у кожного складаються певні думки про всіх і окремого підлітка зокрема, таке порівняння сприяє формуванню самооцінки особистості.

Узагальнення різних суджень про учня, їх зіставлення із самооцінкою та думкою педагога про нього дозволяє в результаті одержати достатньо вірне уявлення про рівні розвитку моральних якостей особистості кожного школяра. Позитивні результати має колективне обговорення моральної вихованості, передусім, за тими показниками, що становлять основу загальнолюдських моральних цінностей, зокрема, українських народних традицій, а саме: доброта, чесність, гуманність, товариськість, дисциплінованість, працелюбство, порядність.

Зіставлення одержаних даних, що характеризують вихованість підлітків на різних етапах дослідно-експериментальної роботи є основою для висновків про ефективність роботи з морального виховання засобами українських народних традицій.

Систематичне вивчення моральної вихованості учнів шкіл-інтернатів дає можливість вихователям, а також керівникам гуртків, клубів за інтересами проектувати розвиток особистості дитини; бачити, які позитивні зміни відбулися в поведінці окремих підлітків, а також групи чи всіх членів гуртка; цілеспрямовано планувати роботу з морального виховання як індивідуальну, так і диференційовану; керувати самовихованням учнів.

Критерії оцінки моральної вихованості дітей становлять основу методики виховної роботи педагогів. Вони є для вихователів важливим інструментом пізнання школярів, необхідною умовою і засобом вивчення ефективності виховання, формування моральних якостей особистості.

Як уже підкреслювалося, одним із першочергових завдань програми дослідження було залучення підлітків до народних традицій через їх участь у моральній діяльності (в обрядах під час проведення народних свят; тематичних вечорах із використанням матеріалів про народні традиції тощо).

Досвід підтверджує: чим активніше вихованець бере участь у народних святах, іграх, обрядах, тим краще він засвоює національні особливості свого народу, його культуру та мову. При цьому спочатку в нього виникають якісь непевні почуття із цього приводу, із часом з’являється чітке усвідомлення їх сутності, а вже потім внутрішня потреба в дотриманні та використанні традицій. Як доводить практичний досвід, дорослі, які оточують підлітків шкіл-інтернатів, мають значні можливості допомагати їм глибше пізнавати моральні якості рідного народу, його мову, звичаї, особливості характеру, традиції. Особливо важливо, щоб виховний процес відбувався цілеспрямовано і мав систематичний характер.

При проведенні пошукового експерименту ми виходили із того, що позаурочна діяльність, яка здійснюється на основі народних традицій, має великі можливості для розвитку активності учнів, їхньої самостійності, ініціативи, творчих здібностей.

Вважаючи однією з найважливіших педагогічних умов активізацію діяльності школярів на основі матеріалів українських народних традицій, з метою розвитку активності підлітків у такій діяльності ми застосовували різноманітні форми та методи їх залучення до моральної діяльності («заради справи», комісії з організації та проведення конкурсів, виставки творчих робіт гуртківців).

Під час завершального етапу дослідження нами, в основному, враховувались результати позаурочної діяльності дітей, здійснюваної на основі українських народних традицій, в якій вони виступали організаторами, популяризаторами, співучасниками всіх її етапів, а саме: діяльність учнів, у процесі якої вони, оволодіваючи знаннями народних традицій, популяризували їх (вечори, конференції, проведення експедицій, екскурсій, різноманітних виховних заходів); діяльність, що розвивала організаторські вміння та навички, активність підлітків у позаурочній виховній роботі (створення, поповнення експонатами кімнат народознавства, «Світлиць», планування роботи, підготовка та проведення масових заходів на основі українських народних традицій); діяльність, що розвивала творчі здібності вихованців (конкурси, огляди творчих робіт, рефератів, написаних на основі українських народних традицій, підготовка стендів, альманахів, де висвітлюються народні традиції).

З кожною типологічною групою учнів складалася програма позаурочної виховної роботи на основі українських народних традицій. Наприклад, перед підлітками першої групи (високого рівня моральної активності) ставилось завдання поглиблення та розширення знань, постійного вдосконалення таких форм діяльності, при проведенні яких вони б виступали, головним чином, у ролі організаторів виховних заходів, популяризаторів українських народних традицій, їх позаурочна діяльність поступово ускладнювалася за змістом і виконавчими функціями.

У процесі організації роботи з дітьми, які входили до другої групи (середнього рівня) ми прагнули, залучаючи їх в активну діяльність, створювати необхідні умови для стимулювання цієї діяльності.

Робота з вихованцями третьої групи (низького рівня) спрямовувалась на підключення їх до виконання спільної з ровесниками діяльності. При цьому враховувались інтереси кожного з них, активність школярів стимулювалася різноманітними методами.

Результати проведеної роботи характеризувалися змінами відсоткового співвідношення кількості учнів у виділених нами групах високого, середнього та низького рівнів моральної активності в позаурочній діяльності на основі українських народних традицій. Наведемо ці дані (див. таблицю 5.5).

Таблиця 5.5