Теоретичні основи правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в умовах виховної системи загальноосвітньої школи-інтернату

Одним із пріоритетних напрямів розвитку науки на період до 2020 року згідно із Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» є наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку держави і суспільства. З огляду на ці положення набуває актуальності проблема правового розвитку особистості в умовах державних перетворень і реформацій, дослідження соціально-педагогічних аспектів правової соціалізації, інтеграції особистості у правове суспільство.

Складність і нестабільність перехідного періоду в розвитку нашої держави, гострота її соціальних, культурних і економічних проблем зумовили ряд негативних явищ, на фоні яких особливу стурбованість викликає проблема дитячої безпритульності, наявність значної кількості дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківської опіки. У сучасних умовах поширеними є факти, коли підлітки з різних причин віддають перевагу вуличному середовищу і здебільшого займаються бродяжництвом, жебрацтвом, крадіжками тощо. Як наслідок, –поповнюють тим самим число правопорушників серед неповнолітніх. Саме за цих обставин проблема правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку, формування в них основ соціально-правової компетентності, підготовки їх до самостійного правового життя в соціумі набуває пріоритетності в діяльності інтернатних закладів освіти.

Правова соціалізація як складова загальної соціалізації особистості являє собою одну з актуальних проблем сучасної соціальної педагогіки. У загальноосвітніх школах-інтернатах діяльність соціальних педагогів спрямована на створення необхідних умов для успішної інтеграції зазначеного вище контингенту учнів у правове суспільство. Розробляються й упроваджуються різноманітні програми щодо підготовки випускників інтернатів до самостійного правового життя, застосовуються технології їхньої правової освіти. У світлі цих позитивних тенденцій, можна відмітити, що всупереч сформованості в підлітків знань про власні права, вони не завжди можуть протистояти їх порушенню, повноцінно соціалізуватись у правовій сфері. У багатьох дітей-сиріт на основі негативного життєвого досвіду деформовані морально-правові уявлення та цінності, наявні норми соціально-правової поведінки суперечать загальноприйнятим.

Сучасні наукові дослідження актуалізують проблему правової соціалізації, розкриваючи філософські, педагогічні, соціологічні, соціально-правові, психологічні аспекти даної проблеми. В основі вивчення правової соціалізації знаходяться фундаментальні досягнення зарубіжних науковців (Є. Ерліх, Г. Ікінгер, Г. Йонас, Ж. Карбоньє, Р. Маккеон). Важливими є різні аспекти проблеми правової соціалізації, що розробляються російськими вченими (О. Казурова, В. Касьянов, Ю. Кузнєцов, Т. Молодцова, В. Нечипуренко, П. Самигін, І. Салміна, О. Степанов, С. Хмєлєвський). Соціально-філософський аналіз правової соціалізації особистості висвітлений у вітчизняних працях В. Андрущенка, О. Бандури, О. Поліщук, М. Заїнчковського тощо. Правові підходи до проблеми соціалізації та правового розвитку особистості відображені в дослідженнях науковців О. Зайчука, О. Копиленко, В. Швачки, Г. Шиханцова. Вивченню процесу включення індивіда в систему правовідносин присвячені соціологічні праці Л. Герасіної, В. Городяненко, Н. Осипової та ін. Розробкою психологічних аспектів правосвідомості, морально-правової соціалізації, правової культури займаються такі науковці як Д. Бойко, І. Сохан, В. Циба тощо. Важливими для нашого дослідження є соціально-педагогічні роботи А. Капської, І. Ковчиної, С. Пальчевського, М. Фіцули із загальних питань соціалізації особистості, формування правосвідомості, правової поведінки, соціального захисту й інших аспектів окресленої проблематики.

Незважаючи на існування значної кількості робіт, присвячених проблемі правової соціалізації, специфіка, особливості, зміст цього процесу дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітніх школах-інтернатах є недостатньо висвітленим. Зокрема вимагають детальних досліджень питання щодо критеріїв, показників і рівнів формування правової соціалізації підлітків у названих вище закладах освіти. Однак наявні праці В. Загревої, О. Хоптяної, в яких розкрито проблему правового виховання в освітньому процесі школи-інтернату, визначені критерії та показники правової вихованості учнів.

Ураховуючи недостатню вивченість проблеми правової соціалізації школярів у згаданих закладах освіти, зокрема критеріїв, показників та рівнів сформованості постає необхідність у науковому вивченні цього питання.

Правова соціалізація дитини-сироти підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті – це процес соціально-правового становлення учня 11–14 років в умовах соціально-педагогічної системи загальноосвітньої школи-інтернату в ході цілеспрямованого педагогічного впливу на формування правової особистості, здатної самостійно орієнтуватись у соціально-правовому просторі соціуму.

Загальний стан правової соціалізації, організації процесу правового виховання вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів знаходиться на досить низькому рівні. Спостерігається відсутність мотивації до оволодіння новими правовими знаннями, почуття поваги до інших людей, які виступають рівними учасниками у правовій взаємодії, невиконання дітьми власних обов’язків і недотримання правомірної поведінки, некоректне відстоювання хибних правових суджень у взаємодії з іншими людьми. Основними факторами, що спричинили виникнення даної ситуації є: відсутність у школярів інтелектуальних правових інтересів, недостатня розвиненість різних форм міжособистісного спілкування, стресові перевантаження вихованців; відсутність активного та творчого співробітництва «педагог–учень», поширеність антиправових і аморальних орієнтацій серед молоді; соціальна пасивність школярів [16].

Діти-сироти не здобувають позитивного соціально-правового досвіду, не засвоюють правових цінностей і культури, а, отже, не додержуються норм правової поведінки. Вони можуть добре знати, що є закони, які гарантують їм права та захищають їхні інтереси, але не розуміють, що не можна нехтувати правами інших людей, для чого потрібне право та чому його не можна порушувати. Це для більшості підлітків-сиріт виступає бар’єром у процесі правової соціалізації та призводить до її негативного прояву.

Проблема правової соціалізації таких дітей є надзвичайно актуальною, адже соціально-педагогічні умови, що створені в інтернатних закладах не забезпечують повноцінного правового розвитку особистості та її інтеграції в суспільно-правові відносини.

З метою вивчення реального стану правової соціалізації учнів і подальшої роботи щодо створення в загальноосвітній школі-інтернаті сприятливих соціально-педагогічних умов нами було визначено критерії, показники та рівні сформованості правової соціалізації в дітей-сиріт підліткового віку.

До критеріїв сформованості правової соціалізації вихованців ми віднесли мотиваційно-правовий, когнітивно-правовий і регулятивно-правовий, сутність яких розкривають відповідні показники, що представлено в таблиці (див. додаток П).

Процес формування правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті зумовлюється взаємозв’язком мотиваційно-правового, когнітивно-правового та регулятивно-правового компонентів, які характеризуються певним рівнем сформованості в учня правосвідомості, правого мислення, правових знань, мотивів правомірної поведінки.

Обґрунтований критеріальний підхід дає можливість діагностувати сформованість правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в названому вище закладі освіти. Із цією метою вважаємо за необхідне визначити якісну характеристику рівнів сформованості правової соціалізації. Визначені критерії та показники їх прояву дозволяють зафіксувати три рівні сформованості правової соціалізації учнів: високий, середній і низький.

Відповідно високий рівень правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку характеризується стійким позитивним ставленням до закону і права, яскраво вираженим інтересом до оволодіння соціально-правовими знаннями, переконаністю у важливості виконання дітьми власних обов’язків і додержання вимог законів.

Середній рівень правової соціалізації проявляється у стійкій зацікавленості учня щодо набуття нових правових знань, визнанні необхідності дотримання змісту законів, правомірної поведінки, однак переконаність у важливості виконання вихованцями власних обов’язків майже відсутня.

Низький рівень правової соціалізації характеризується відсутністю інтересу до вивчення права, негативним ставленням до законів і правової системи, незадовільним рівнем правових знань, відсутністю переконаності щодо виконання дітьми власних обов’язків і дотримання правомірної поведінки.

Більш детально рівні правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті розкриті у таблиці (див. додаток Р).