Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






В якому віці варто одружуватися ?

а) 18 років;

б) 20 років;

в) 21–23 роки;

г) 24–25 років;

д) 26–30 років;

е) після 30 років.

Які мотиви, на Вашу думку, спонукають до одруження?

а) побутово-господарський;

б) інтимний;

в) почуття щирого кохання;

г) сімейно-батьківський.

Що означає бути хорошим чоловіком?

а) любити дружину;

б) любити дітей;

в) розуміти дружину, зважати на її думку;

г) добре заробляти;

д) не пити;

е) не палити;

є) займатися вихованням дітей;

і) допомагати дружині господарювати.

Що означає бути хорошою дружиною?

а) любити чоловіка;

б) бути доброю, лагідною, ніжною;

в) розуміти й поважати інтереси чоловіка;

г) бути здоровою;

д) із задоволенням господарювати;

е) бути охайною;

є) багато часу віддавати вихованню дітей;

і) уміти шити;

ї) уміти смачно готувати;

й) завжди стежити за своєю зовнішністю.

Який має бути щомісячний прибуток сім'ї?

а) 1000–1500 грн. на одного члена сім’ї;

б) 2000–2500 грн. на одного члена сім’ї;

в) від 3000 грн. на одного члена сім’ї.

7. Головна роль у вихованні дітей належить:

а) дружині;

б) чоловікові;

в) бабусям, дідусям;

г) усім членам сім’ї.

8. Матеріальний достаток сім’ї має забезпечувати:

а) чоловік;

б) дружина;

в) разом;

г) ваш варіант відповіді.

9. Якщо чоловік багато часу приділяє роботі, то це:

а) нормально;

б) погано;

в) не має значення;

г) ваш варіант відповіді.

10. Якщо дружина багато часу зайнята роботою, то це:

а) неправильно;

б) принижує чоловіка;

в) добре;

г) ваш варіант відповіді.

11. Якщо ви заробили багато грошей, то ви їх витратите:

а) на себе;

б) на дружину;

в) на сім’ю, дітей;

г) ваш варіант відповіді.

12. Відпустку краще проводити:

а) разом;

б) окремо;

в) залежно від обставин;

г) не має значення.

13. Вільний час краще:

а) використати для роботи на дачі;

б) приділити дітям;

в) провести за межами країни;

г) присвятити власному розвитку;

д) ваш варіант відповіді.

14. За дитиною вночі має доглядати:

а) батько;

б) мати;

в) хто прокинеться;

г) ваш варіант відповіді.

15. Серйозні сімейні рішення приймає:

а) чоловік;

б) чоловік спільно з дружиною;

в) чоловік за порадою батьків;

г) ваш варіант відповіді.

16. Сімейні конфлікти розв’язуєте:

а) визнаючи свою помилку;

б) приймаючи позицію дружини;

в) погоджуючись на компроміс;

г) ваш варіант відповіді.

Хто має бути ініціатором розв’язання конфліктів у сім’ї?

а) чоловік;

б) дружина;

в) найближчі родичі;

д) обидва партнера;

г) у нас не буде конфліктів.

Хто має бути головою сім’ї?

а) чоловік;

б) дружина;

в) відразу обидва.

19. Питання про взаємостосунки між чоловіком і жінкою я можу обговорювати:

а) з друзями;

б) з батьками;

в) з учителем, вихователем;

г) ваш варіант відповіді.

20. Я хотів би, щоб у навчальному закладі проводились заняття з таких питань:

а) підготовка до сімейного життя;

б) збереження репродуктивного здоров’я;

в) роль жінки і чоловіка в житті;

г) ваш варіант відповіді.

21. Офіційне оформлення стосунків:

а) зробить вас щасливим;

б) додасть додаткові проблеми;

в) нічого не змінить;

г) ваш варіант відповіді.

Дякуємо за відповіді!


Додаток Ф

Гра-дискусія «Модель ідеальної сім’ї»

 

Метою гри-дискусії «Модель ідеальної сім’ї» є обговорення найважливіших рис характеру (наприклад: мужність, вiрнiсть, щирість, поступливість, надійність), що притаманні майбутньому сім’янину та складання його моделі (характеристики) як складової підготовки старшокласників до сімейного життя.

Ведучий пропонує учням назвати риси характеру, які, на їх думку, приманні справжньому сім’янину. Юнаки та дівчата по черзі записують їх на дошці й обговорюють кожну якість. У результаті на дошці з’являється список якостей – «модель майбутнього сім’янина». Далі школярі розподіляються на дві групи, які здійснюють порівняльну оцінку кожної з якостей й визначають її рангове місце. Потім порівнюються результати всіх груп і обчислюється середнє арифметичне кожної якості та визначається її загальне рангове місце. Після цього підліткам надається можливість ще раз обговорити, чого та чи інша якість зайняла певне місце. У результаті проведеної гри-дискусії старшокласники одержують колективно створену «модель майбутнього сім’янина».


ГЛОСАРІЙ

Адаптація (від лат. adaptatio (adaptіo) – пристосовую) – здатність організму пристосовуватись до різних умов зовнішнього середовища.

Активність – характеристика особливостей діяльності особистості, що полягає в усвідомленому використанні нею інтенсивних методів, засобів, форм оволодіння знаннями, вироблення вмінь і навичок поведінки.

Вимога – метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності. Види вимог: вимога-прохання, вимога-довіра, вимога-схвалення, вимога-порада, вимога-натяк, умовна вимога, вимога в ігровому оформленні, вимога-осуд, вимога-недовіра, вимога-погроза.

Виховання–в широкому розумінні: система спеціально організованої передачі від покоління до покоління соціального досвіду і принципів соціального формування людини; у вузькому розумінні: цілеспрямована діяльність щодо формування в дітей певних якостей особистості, поглядів, переконань; процес свідомого, цілеспрямованого і систематичного формування особистості, що здійснюється в рамках і під впливом соціальних інститутів (сім’ї, виховних і навчальних закладів, громадських організацій, засобів масової комунікації, трудових колективів та ін.) з метою її підготовки до виконання соціальних функцій і ролей, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики (професійно-трудової, громадянсько-політичної, сімейно-побутової тощо); процес цілеспрямованого формування особистості.

Виховання авторитарне – освітньо-виховна концепція, що передбачає беззастережне підкорення волі вихователя.

Вихованість школярів– показник ефективності та якості навчального процесу. Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираз єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.

Виховання моральне – виховання, що передбачає оволодіння нормами й правилами моральної поведінки, формування почуттів і переконань, умінь і навичок.

Виховання правове – формування у громадян високої правової культури, що передбачає свідоме ставлення особистості до своїх прав і обов'язків, поваги до законів та правил людського співжиття, готовності дотримуватись і сумлінно виконувати визначені вимоги, які виражають волю й інтереси народу.

Вихователь–педагогічний працівник, у посадові обов’язки якого входить планування й організація діяльності учнів, створення умов для їх соціально-психологічної реабілітації, соціальної і трудової адаптації, проведення корекційно-розвивальної роботи на основі вивчення індивідуальних особливостей учнів.

Гуманізація освіти– 1) упровадження в навчально-виховному процесі ідей гуманізму, запропонованих великими просвітителями та педагогами минулого; це спрямування навчального закладу до піднесення особистості учня, забезпечення максимально сприятливих умов його розвитку, врахування його особистих цілей і запитів; 2) принцип реформування системи освіти, суть якого полягає в утвердженні людини як найвищої цінності шляхом олюднення обставин педагогічного процесу.

Гуманізм– світогляд, у центрі якого як найвища цінність і мірило всього перебуває людина. Почуття любові до людей і окремої особи, глибока повага до людської гідності, позитивне сприйняття індивідуальних особливостей іншої людини, визнання її прав і свобод, бажання співчувати та допомагати іншому, намагання робити добро й піклуватися про благо людей є основними засадами гуманізму.

Демократизація виховання – принципи організації виховної системи, які передбачають децентралізацію, автономізацію навчально-виховних закладів, забезпечення співпраці вихователів і вихованців, урахування думки колективу й кожної особистості, визначення людини як вищої природної і соціальної цінності, формування вільної творчої особистості.

Дефініція–коротке визначення (тлумачення) якого-небудь поняття, що відображає істотні ознаки предмета чи явища. Однією з особливостей Д. у психології є їх недостатньо точна верифікація.

Діяльнісно-особистісна концепція виховання стверджує, що дієвим виховання є лише тоді, коли дитина включається в різноманітні види діяльності й оволодіває суспільним досвідом завдяки ефективному стимулюванню педагогом активності в цій діяльності.

Дискримінація прав дитини–(від лат. discriminatio – розрізнення) – загальправовий термін, що позначає звичайне обмеження прав держави, юридичних чи фізичних осіб (у порівнянні з іншими державами, юридичними чи фізичними особами). Д. у всіх формах забороняється внутрішнім правом демократичних держав, а також міжнародним правом. Більшість людей не знає особистих прав дітей, тому ці права завжди порушувались, до дітей не ставилися як до самостійної вільної особистості, дорослі (в т. ч. батьки) не вважають за потрібне визнавати ці права, бо бояться відповідальності за їх порушення, звикли до старих методів виховання та традиційного порядку взаємовідносин з дитиною. Дуже часто вони вважають дитину своєю живою власністю і не замислюються, що своїми вчинками порушують її права, що призводить до дискримінації. Тому доцільно чітко визначити, в яких випадках права дитини порушуються, в якому випадку здійснено насилля, які види насилля передбачають судове втручання тощо.

Доброзичливість– позитивне, емоційне ставлення людини до інших людей, груп або соціальних явищ, яке виявляється у внутрішній прихильності, привітності, схильності до спілкування, прояві уваги, готовності до співробітництва; надання допомоги.

Доручення – метод, який дозволяє вчителеві перевірити якості характеру особистості учня, його ставлення до виконання безплатної та оплачуваної роботи.

Духовність–такий стан людини, що характеризується повною гармонією її тіла, душі й духу. Духовність як якість особистості виявляється у здатності людини осмислювати свою історію в єдності з історією свого народу, розуміти своє життєве призначення, нести відповідальність за долю близьких людей, виконувати свій моральний і громадянський обов'язок.

Емоції–це психічні стани людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання (задоволення, радості, страху) особистістю значущості явищ і ситуацій, що діють на неї. В Е. проявляється позитивне ставлення особистості до певних об’єктів, сфер діяльності, до самої себе, інших людей.

Емоційна депривація (дефіцит емоцій)–довгочасна відсутність ласки, турботи, людської теплоти, розуміння.

Емоційна збудливість–властивість особистості або тимчасовий психічний стан, що проявляються в легкій появі чітко виражених у відповідь на емоціогенні чинники. Е. з. пов’язана з якимись активними вольовими актами.

Емоційна напруженість–стан людини, що викликається конфліктними умовами, підвищеною ймовірністю виникнення аварійних ситуацій, несподіваним або довготривалим напруженням інших видів і визначає тимчасове зниження стійкості психічних процесів і професійної працездатності.

Емоційно-вольова стійкість–здатність психіки людини зберігати високу функціональну активність і працездатність в умовах впливу стресорів, фрустраторів як в результаті адаптації до них, так і в результаті високого рівня розвитку емоційно-вольової саморегуляції.

Емоційно-вольова сфера–система психічно стійких властивостей людини, які характеризують зміст, якість і динаміку емоцій, почуттів і волю людини.

Емпатія–розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання. Емпатичні здібності зростають разом з віком і досвідом за умов схожості поведінкових і емоційних реакцій учасників спілкування; якість особистості, її здатність емоційно відкликатися на переживання, почуття і психічні стани інших людей. Е. передбачає суб’єктивне сприйняття іншої людини, уміння поставити себе на її місце, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, думок, почуттів. Е. зближує людей у спілкуванні, доводить його до довірливого, інтимного рівня.

Загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат)– загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І–ІІІ ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування та спеціального утримання.

Засоби виховання–доцільно організовані методичні шляхи розв’язання виховних завдань. Це можуть бути предмети, що використовуються у вихованні (наочні посібники, книги, радіо, телебачення) і види діяльності (засоби мистецтва, живе слово вчителя, ігри, громадська робота, фізкультурно-спортивна робота, самодіяльність).

Компетентність –коло питань, в яких людина добре обізнана, володіє відповідними знаннями і здібностями, що дає їй змогу усвідомлено сприймати певну галузь й ефективно діяти в ній.

Комунікативна компетентність– інтегративне особистісне утворення, яке забезпечує встановлення і підтримку контактів з іншими людьми для передачі певної інформації, базуючись на знаннях про етичні норми спілкування та ціннісному ставленні до них.

Комунікація – спосіб зв’язку одного місця з іншим, засоби передачі інформації й інших матеріальних та ідеальних об’єктів з одного місця в інше.

Мета виховання – ідеальне передбачення кінцевих результатів виховання.

Методи виховання (від гр. methodos – спосіб, шлях) способи впливу вихователя на свідомість, волю і поведінку вихованця з метою формування в нього стійких переконань і певних норм поведінки.

Молодший шкільний вік–період життя і розвитку дитини від 6 (7) до 10 років. Розвиток психіки дітей у цей період відбувається головним чином на основі провідної діяльності – навчання. М. ш. в. – важливий етап у формуванні в учня ставлення до навчальної діяльності як відповідальної, суспільно значущої праці. Протягом м. ш. в. дитина оволодіває значним обсягом знань, умінь і навичок, збагачується досвід її соціальної поведінки, з’являються перші відносно стійкі ціннісні орієнтації, відбувається розвиток вищих почуттів – моральних, інтелектуальних, естетичних.

Національна система виховання–це історично зумовлена і створена народом система поглядів, переконань, ідеалів, а також традицій, звичаїв, обрядів, практичних дій, спрямованих на виховання підростаючого покоління в дусі культурно-історичної спадщини, духовності нації. Вона охоплює ідейне багатство народознавства, принципи організації навчально-виховної роботи, а також наукову педагогіку, має під собою ґрунт духовності рідного народу, постійну і систематичну діяльність родини, державних, громадських виховних закладів, установ і організацій.

Національне виховання– це історично зумовлена і створена народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь; формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, заповзятістю й ініціативою.

Нормативи самообслуговування молодшого школяра пов’язані з необхідністю попередження забруднення себе та середовища, в якому перебуває дитина; очищення (прибирання) від забруднень тощо. Обсяги та порядок здійснення самообслуговування мають бути регламентовані Правилами внутрішнього трудового розпорядку та поведінки учнів у кожному конкретному навчально-виховному закладі і затверджені, з одного боку, педагогічною радою закладу та батьківським комітетом з іншого. У цих Правилах мають бути передбачені нормативи: добового, тижневого та річного навантаження учня певного віку з урахуванням особливостей окремих категорій; допуск або заборона допуску окремих категорій школярів до виконання певних видів робіт, щоб виключити фізичні перевантаження, ризик для життя тощо, – при цьому має бути поданий повний перелік робіт такого роду.

Педагогічна запущеність– результат недоліків у вихованні дитини, які здійснюють негативний вплив на формування характеру учня і провокують соціальне відчуження.

Підлітковий вік – період розвитку дітей від 11–12 до
15–16 років. П. в. називається також перехідним віком, оскільки він характеризується поступовим переходом від дитинства до дорослості й завершується приблизно до 15–16 років, коли підліток вступає в новий період розвитку – юнацький вік. П. в. характеризується різким піднесенням життєдіяльності і глибокою перебудовою організму. У цей час відбуваються інтенсивні й кардинальні зміни в організмі дитини на шляху до біологічної зрілості та статевого дозрівання, інтенсивне формування особистості, енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей. У п. в. формуються перші переконання особистості. Урахування психологічних закономірностей розвиту підлітка – важлива передумова успішного навчання й виховання дітей.

Підхід до виховання комплексний – підхід до виховання, що передбачає єдність мети, завдань і засобів її досягнення через діяльність різних соціальних інститутів (сім'ї, навчально-виховних закладів, засобів масової інформації).

Позакласна виховна робота – заходи виховного характеру, які здійснюються в загальноосвітніх навчально-виховних закладах під керівництвом учителів-вихователів.

Права дитини–права людини стосовно до дітей; виділення їх в особливу категорію продиктовано, насамперед, тим, що, з одного боку, діти (відповідно до законодавства всіх держав) не мають весь набір прав повнолітніх, а з іншого боку – мають чи повинні мати специфічні права, пов'язані з їх віком, положенням тощо.

Принципи виховання (від лат. ргіnсірium – основа, начало) – вихідні положення, які є фундаментом змісту, форм, методів, засобів і прийомів виховного процесу.

Самовиховання – систематизована і цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на формування й удосконалення її позитивних якостей і подолання негативних.

Самостійність – одна із властивостей особистості. Характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів – знань, умінь і навичок, якими володіє особистість; по-друге, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв’язками з іншими людьми, які складаються у процесі діяльності.

Сирітство – соціальне явище, що характеризує стан дитини, яка тимчасово чи постійно перебуває поза сімейним оточенням унаслідок втрати батьків, а також дитини, яка не може з певних причин залишитися в сімейному оточенні.

Сирітство соціальне–явище, що характеризує положення дитини, що залишилася без піклування батьків, при живих біологічних батьках. До такої категорії відносяться діти, в яких померли всі батьки чи один з батьків, діти, в яких батьки позбавлені батьківських прав, визнані рішенням суду безвісно відсутніми, недієздатними, оголошені померлими, не можуть виконувати батьківські обов'язки у зв'язку з тривалою хворобою, засуджені, місце проживання яких невідомо; від яких батьки відмовилися, і підкинуті діти; діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів і відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти; безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання тощо.

Соціалізація (від лат. socialis – громадський) – процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціальних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. С. передбачає взаємодію із соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей і рис, на активне засвоєння та відтворення нею системи суспільних зв’язків. Розрізняють первинну (дитинство, підлітковий вік, юність) та вторинну (зрілий вік), а також дотрудову, трудову і післятрудову С.

Спілкуванняскладний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що породжується потребою у спільній діяльності й вміщує обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера у спілкуванні.

Справи колективні і творчі – форма позакласних виховних заходів, у підготовці та проведенні яких беруть участь усі члени дитячого колективу, причому кожен учень має змогу виявити і розвинути свої творчі інтереси та можливості.

Структура процесу виховання – логічно взаємопов'язані компоненти, які забезпечують процес формування особистості: оволодіння правилами та нормами поведінки, формування почуттів і переконань, вироблення вмінь і звичок у поведінці, практична діяльність у соціальному середовищі.

Толерантність – (від лат. tolerantia – терпимість) – терпимість до чужих думок, вірувань.

Фактори виховання (від лат. factor – той, що робить) – об'єктивні та суб'єктивні чинники, які впливають на визначення змісту, напрямів, засобів, методів, форм виховання.

Цінності моральні загальнолюдські — набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

Цінності моральні національні — історично зумовлені й створені певним етносом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але відбивають певні національні прояви, своєрідність у поведінці та слугують основою соціальної діяльності людей окремої етнічної групи.

Школа-інтернат– навчально-виховний заклад (закритий, напівзакритий), в якому створені сприятливі умови для проживання, навчання і виховання, лікування й оздоровлення, реабілітації, гармонічного розвитку дітей (діти-сироти, позбавлені батьківської опіки, діти-інваліди).

В Україні з 1956 року загальноосвітня школа, в якій діти навчаються і живуть. До Ш.-і. приймають дітей за бажанням батьків або осіб, що їх заступають. Навчання проводяться за планами й програмами загальноосвітнього навчального закладу. Окрім учителів, у Ш.-і. працює штат вихователів. Поряд із навчальною проводиться клубно-гурткова, суспільно-корисна та трудова, ігрова й спортивна робота


ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК


А

Аблятипов А. – 108

Абраменко В. – 287

Абульханова-Славська К. - 287

Аджиєв А. – 172, 320

Аладьїн А. – 72, 73

Александрова Н. – 287

Алексєєва М. – 271

Алексєєнко Т. – 301

Амонашвілі Ш. – 159

Ананьєв Б. – 29, 157, 269

Андрущенко В. – 247

Анікєєва М. – 193

Анохін П. – 269

Антонова-Турченко О. – 13, 292, 299

Антропова М. – 67, 287

Анциферова Л. – 287

Асмолов О. – 157, 269, 287

Артюшкіна Л. – 76, 287

Арямов І. – 164, 279

Аугіс Р. – 287

Б

Бабанський Ю. – 120, 288

Байбаков О. – 167, 288

Балакірєва О. – 164, 290

Бандура О. – 247

Бахтін М. – 159

Безпалько О. – 159, 288, 301

Безюльова Г. – 159

Белухін Д. – 193, 194

Бенкс Д. – 158

Бердяєв М. – 9

Берман В. – 107

Бернадська Л. – 13, 288

Бех І. – 11, 33, 107, 108, 113, 124, 157, 159, 166, 257, 288, 289

Бібік Н. – 48

Білоус Т. – 159

Блонський П. – 270

Богданова О. – 202

Бодальов О. – 157

Бойко В. – 159, 172, 324

Бойко Д. - 247

Божович Л. – 20, 33, 36, 113, 204, 206, 269, 289

Божович О. – 204

Бокум Д. – 111, 295

Болгаріна В. - 289

Болтивець С. – 108

Бондар А. – 43, 289

Бондаревська О. – 159

Бондирєва С. – 157, 289

Бочкіна Н. – 9

Братченко С. – 289

Булах І. – 114, 289

В

Васильєв Ю. – 269

Ващенко Г. – 157, 270, 289

Верб Л. – 280

Вінс В. – 108, 279, 290

Виготський Л. – 9, 112, 119, 194, 203

Висоцький О. – 9

Вовчик-Блакитна М. – 271, 290

Волинець Л. – 13

Волков І. – 159

Воронова С. – 108

Вугрич В. – 13, 54, 162, 277, 290

Г

Гаврилова М. – 290

Газман О. – 194, 290

Галігузова Л. – 164, 279

Гарбарець Б. – 108

Герасіна Л. – 247

Герасимов С. – 159, 291

Гербєєв Ю. – 42

Гладков С. – 193, 195, 291

Глєбкін В. - 157

Гнатюк В. – 291

Гнатюк Л. – 271

Головченко В. – 259, 291

Голуб О. – 108

Горностай П. – 291

Городяненко В. – 247

Горошнікова І. – 291

Гошовський Я. – 13, 108, 279

Гребенніков І. –271

Грінченко Б. – 157

Громцева М. – 9

Губрієнко М. – 108

Гусак Н. – 275, 280, 291

Гьотте І. – 197

Д

Давидова Г. – 108

Даниленко О. – 291

Данилов М. – 107

Девіс Л. - 13

Дейнеко О. – 291

Демакова І. – 158, 167, 291

Джуринський А. – 159

Дикун И. – 292

Дмитрієв Г. – 159

Долгова А. – 292

Долинська Л. – 75, 77, 81, 292

Дробот Л. – 13

Дружинін В. – 292

Дубровіна І. – 13, 279, 292

Дубровський В. - 108

Дудар Н. – 164, 290

Дяченко М. – 269

Е

Ельконін Д. – 26, 159, 166, 167, 168, 202, 204

Ерліх Є. – 247

Є

Євграфова Л. – 108

Євтихов О. – 292

Єременко Л. – 13, 290

Єфименко М. – 42, 292

Єфременко М. – 39

З

Загрева В. – 108, 293

Заїнчковський М. – 247

Зайчук О. – 247, 262, 293

Залкінд А. – 279,

Звєрєва І. – 293

Земченкова Г. – 108

І

Іванюк Н. – 279

Ігнатова О. – 9, 13, 293

Ільєнков Е. – 9

Ільїн Є. – 108, 109, 269

Ільїн І. – 159

Ікінгер Г. – 247

Іова В. – 108

Й

Йонас Г. – 247

К

Каган М. – 159, 193, 194

Кабатченко М. – 159, 293

Казурова О. – 247

Камбалова Я. – 296

Канішевська Л. – 13, 101, 108, 159, 162, 193, 276, 277, 279, 290, 293, 294

Кан-Калік В. – 157

Кандибович Л. – 269

Каптерев П. – 157

Капська А. – 247, 258

Караковський В. – 159, 294

Карбоньє Ж. – 247

Карпенко Л. – 269

Карпенчук С. – 257, 294

Касьянов В. – 247

Кемеров В. – 9

Кеттел Р. - 172

Кларіна Л. – 34

Клепцова О. – 157, 294

Кобзар Б. – 9, 13, 39, 42, 43, 53, 54, 108, 279, 289, 294

Коваль Л. – 46, 294

Ковальов А. – 269

Ковальов С. – 271

Ковальський В. – 291, 299

Ковинева М. – 295

Ковчина І. – 247, 259, 291, 294

Козлова А. – 159

Козубовська І. – 257, 293

Колесов Д. – 157, 289

Коменський Я.-А. – 9, 157, 270

Комогоров П. – 159, 295

Кон І. – 113, 132, 295

Кондрашова Л. - 269

Кононко О. – 9, 157

Копиленко О. – 247

Коробко С. – 48

Корчак Я. – 157, 158, 195, 295

Костюк Г. – 107

Костяшкін Е. – 43

Котирло В. – 9

Кравець В. – 272, 295

Краєвський В. – 107

Крайг Г. – 111, 295

Краковський О. – 202

Красовицький Ю. – 39

Красовський С. – 271, 272

Крилова Д. – 167

Криштак І. – 295

Крушельницька О. – 164

Крутецький В. – 166, 269

Кувіко Л. – 9

Кудикіна Н. – 145, 295

Кузнєцов Ю. – 247

Кузьменко Л. – 13, 108, 115, 277, 290

Кузьмина Н. – 296

Кулагіна І. – 296

Куликова Л. – 296

Кульчицька Є. – 202

Л

Лабунська В. – 107

Лаврентьєва Г. – 84

Ладиченко Т. – 296

Ладохіна І. – 296

Лангмейєр І. – 164, 202, 279

Лебедєва К. – 168

Левітов М. – 269, 270

Левківський М. – 9

Лейтес Н. – 296

Леонгард К. – 194

Леонтьєв О. – 44, 100, 157, 159, 194, 203

Лидерс О. – 296

Лішин О. – 26

Лісіна М. – 68

Липман М. – 157

Лисенкова С. – 159

Лихачов Б. – 193, 195

Локк Д. – 270

Лощенова І. – 289

Лукашевич М. – 258

Люблінська Г. – 9

М

Магомедова Є. - 157

Мануйлов Ю. – 159, 297

Макаренко А. – 270, 296

Маккеон Р. – 247

Максименко С. – 107, 297

Макхамова З. – 279

Малькова З. – 159

Маралов В. – 157, 158, 159

Маркова А. – 172, 204, 322

Маслоу А. – 157

Матвієнко О. – 13

Матейчек З. – 164, 202, 279, 296

Маханько А. – 279, 297

Міньковський Г. – 292

Мітіна В. – 158, 159

Мітіна А. – 165

Міщенко О. - 269

Міщик Л. – 258

Мигович І. – 258

Михайленко Н. – 297

Молодцова Т. – 247

Монахов М. – 39

Монтессорі М. – 157, 195

Мубінова З. – 157

Мудрик О. – 168, 193, 297

Мукомел С. – 297

Мухіна В. – 26, 79, 111, 113, 279

М’ясищев В. – 82, 269

Н

Найн А. – 297

Науменко Р. – 108

Настасьєв Г. – 43

Наточій А. – 277, 279

Некрасов О. – 298

Нечай С. – 108

Нечипуренко В. – 247

Носов С. – 251, 298

О

Овчарова Р. – 298

Овчинникова Т. – 298

Огієнко І. - 157

Оглобіна Г. – 280

Огородніков І. – 9

Огренич Н. – 13, 108

Олиференко Л. – 303

Олійник В. – 48, 303

Оніщенко Н. – 262, 293

Оржеховська В. – 108

Орлов А. – 157

Осипова Н. – 247

Осьмак Л. – 13

П

Пальчевський С. – 247

Панкова Л. – 271, 273

Пашукова Т. – 157

Песталоцці Й. – 270

Петражицький Л. – 157

Петровський В. – 157, 193, 195

Пєша І. – 13, 259

Піаже Ж. – 112, 133, 157

Підборський Ю. – 13, 108, 298

Піддубська Т. – 9

Підласий І. – 193, 299

Підкасистий П. – 9

Платонов К. – 269

Подзолков Б. – 107

Подобєд В. – 159

Покась В. – 108, 299

Поліщук О. – 13, 247

Поліщук Ю. – 258

Поляничко А. – 76, 279, 287, 299

Поляновська О. – 259

Пометун О. – 108, 291, 299

Постовойтов Є. – 13, 294

Прихожан А. – 71, 78, 164, 165, 276, 279, 299

Прянікова В. – 159

Пуні А. – 269

Р

Радул В. – 301

Райс Ф. - 107

Рагунова Т. – 204

Регуш Л. – 300

Рєпа Н. – 13

Реан А. – 300

Рентюк Н. – 9, 42

Роджерс К. – 157, 197

Ростовецька Л. – 9

Рубінштейн С. – 159, 203

Рувинський Л. – 300

Рузька А. – 279, 292

Русова С. – 9, 157, 219

Руссо Ж.-Ж. – 157, 270

С

Савченко О. – 9, 48, 299, 300

Савчин М. – 108

Салміна І. – 247

Самигін П. - 247

Самоукина Н. - 300

Самотулка Т. – 300

Свириденко С. – 277, 290

Селіванов В. – 9

Семенова А. – 269

Семіколенова О. – 108

Сердюковська Г. – 279

Сериков В. – 159

Сітаров В. – 157, 158

Сидоренко О. – 300

Сидоркін О. – 158, 167

Сиротенко А. – 158, 159

Сисенко В. – 273

Скрябіна О. – 159

Скульський Р. – 300

Славіна Л. – 15, 37

Слободчиков В. – 157, 168, 301

Слюсаренко В. – 13, 108

Смайлс С. – 189

Смирнова О. – 23, 301

Солдатова Г. – 157

Сологуб І. – 115

Сорока Г. – 265, 301

Сохан І. – 247

Стадненко Н. – 292

Степаненко Л. – 13, 257

Степанов В. – 53

Степанов О. – 247, 299

Степанов П. – 301

Столяренко Л. – 301

Суслова О. – 108

Сухомлинський В. – 108, 109, 134, 157, 158, 159, 196, 197, 202, 270, 271, 288, 301, 302

Т

Таланчук П. – 159

Твердохліб Л. – 108, 302

Теплов Б. – 193

Теремецька Т. – 296

Титаренко Т. – 84

Толстой Л. – 157, 189

Толстих Н. – 71, 78, 164, 276, 279

Третьякова А. – 164

Трухін І. – 271

У

Узнадзе Д. – 269

Улунова Г. – 75, 77, 81, 292

Ушинський К. – 9, 196, 270

Ф

Фельдштейн Д. – 167, 168, 169, 202, 302

Філіпова Г. – 276

Фіцула М. – 108, 302

Френе С. – 157, 196

Фрідман Л. – 179

Фурманов І. – 72, 73, 287

Фурманов Н. – 72, 73, 287

Х

Харченко С. – 258, 301

Химинець В. – 303

Хмєлєвський С. – 247

Холодна М. – 132, 149, 303

Хоптяна О. – 303

Хрипкова А. – 165, 297

Хуанхо А. – 71, 303

Ц

Циба В. – 247

Ч

Чеснокова І. – 303

Чугаєвський В. – 108

Чудновський В. – 157

Чупрікова Н. – 303

Ш

Шабаліна З. – 9

Шайгерова Л. – 157

Шаталов В. – 159

Шацький С. – 9

Шейко М. - 303

Шеламова Г. – 303

Шиханцов Г. – 247

Шнейдер Л. – 273, 303

Шульга Т. – 73, 303

Щ

Щеколдіна С. – 180

Щукіна Г. – 9

Щуркова Н. – 159

Я

Якіманська І. – 159

Яковенко B. – 304

Яременко О. – 164, 290

Ярошевський М. – 157


 


АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ

Бернадська Лілія Віталіївнакандидат педагогічних наук, доцент, заступник голови, керівник апарату Хмельницької обласної державної адміністрації

 

Голуб Олена Вікторівнакандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету

Грітчина Анна Іванівнамолодший науковий співробітник лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання НАПН України

Підборський Юрій Григоровичкандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Поліщук Олена Володимирівнакандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

 

Сизоненко Ірина Геннадіївнастарший викладач кафедри соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету

Толкачова Анжеліка Сергіївнастарший викладач кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету

 


Наукове видання

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...