БЛАЖЕННІ ЛАГІДНІ, БО ВОНИ УСПАДКУЮТЬ ЗЕМЛЮ

БЛАЖЕНСТВА

Блаженства є у так званій Нагірній Проповіді.

Євангелист підкреслив, що Ісус Христос дав цю науку на горі, тому ми кажемо, що це Нагірна проповідь.

Інші навчання оцінюються за іншими критеріями, а ця – саме Нагірна проповідь. Одразу маємо перелом, дію того, що відбувалось на горі Синай в Старому Завіті.

Ситуація гори може вказувати на те, що дане навчання чи об'явлення – воно є основним, фундаментальним.

Слово "блаженство перекладається з грецької мови "макаріос" – блаженний.

(Ім'я Макар – блаженний).

Кожне блаженство складається з 3-х частин:

- окреслення людей,

- звернене на людську поставу і обставини,

- це є способи, якими Бог привертає до себе людину.

Щодо логічного зв’язку можна зауважити, що:

- перша частина - описує наслідок,

- друга –умови.

-третя – причину.

СЛОВО "БЛАЖЕННІ"

У грецькій мові слово "макаріос" або термін "блаженні" насамперед вживався до богів. Чому? Бо ця назва або це слово було пов’язане з необмеженим щастям богів, бо боги не мали ніякої журби, праці, смерті.

В Новому Завіті слово "блаженство" – це є означення окремої якості, воно народжується в людині через участь в осягненні Божого Царства.

Говориться: "радійте і веселіться в блаженстві".

Блаженні:

- це є ті, які знаходяться в добрих обставинах і емоційно радіють.

Радість – це внутрішнє почуття. Інколи радість, радісні емоції важко стримати в середині і вони вибухають.

Блаженством є найбільше щастя- реакцією емоційною, реакцією живою, сильною, особистою.

ВАЖЛИВО!

ПЕРШЕ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ УБОГІ ДУХОМ

При тлумаченні блаженств існує одна спільна трудність, бо фактично йдеться про коротенькі тексти, стислі речення, але вони мають глибинний зміст.

Оце якраз і є важністю словосполучення "убогі духом". Воно є унікальне, бо його не знайдемо в Біблії в іншому місці.

Грецьке слово "птохос" означає людину, яка цілковито залежить від других, означає економічну убогість, не може вижити без сторонньої допомоги, немає нічого, змушена жебрати.

Цей термін відрізняється від іншого, а той звучить "пенес" – це є людина, яка немає ніяких запасів і змушена працювати, щоб забезпечити собі життя.

Антоніум (заперечене слово) до цього терміну є "плусіос" ("плут" – на російській мові) – людина багата, яка живе з прибутків свого майна.

Убогі – це ті, які залежать від дару інших.

Біблія – не обходиться без знання мов, екзегези.

Коли хтось хоче сказати – мусить знати корінь проблеми, що вона означає.

Друге відоме слово "дух".

"Дух" (на грецькій мові) – пнеума.

У більшості випадків – це слово вживається в контексті Святого Духа або для духів – протилежних богів.

Дуже рідко в Біблії означає людський дух.

Словосполучення "убогі духом" є досить особливе, досить специфічне. Є чимось таким незвичним. Можна бути вбогим, але вбогим духом – це є відсутність, але чого?

ВАЖЛИВО!

Термін "убогість" звучить часто у пророків. Їхньою основною темою – є соціальна справедливість.

Наприклад, Пророки Амос і Ісая – обоє говорять про убогих осіб, котрі є:

- принижені,

- пригноблені,

- пригнічені.

Це особи, котрі прагнуть допомоги.

У Псалмах – убогий є той, хто визнає свою залежність від Бога.

В Ісусовому блаженстві тут є пов’язаність:

- убогий є той, хто залежить від Христа, або глибше беремо – від Бога.

Якщо ми кажемо, що убогий – є залежність від сторонньої допомоги – дарів, то протилежність є – самовистачальність.

Часто слово "убогість" асоціюється в нас з покорою, покірністю. Якщо убогість в нас є вона може привести до покірності.

ВАЖЛИВО!

В контексті Ісусових слів – це є наближення Царства небесного і убогість духом не означає залежність будь-яку, будь від чого, але залежність від Бога.

Ісус наполягає на тому, що саме убогі є власниками Царства небесного.

Не говориться, що вони належать до нього, але, що він належить їм.

Парадокс. Убогі духом – ті, які обділені добром матеріальним і вони свідомі того, проголошені власниками найбільшого дару, вони є власниками царської влади.

Вбогим– є особа, яка не відчуває потреби в Бозі.

Вбогі– які цілковито залежать від Бога.

Поняття вбогості – як дитина залежить від батьків.

ДРУГЕ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ ЗАСМУЧЕНІ

"Пентхео" – грецьке слово, означає засмутитися, зажуритися.

Дієприкметник – виявляє тривалу дію зажуритися.

В Біблії є випадки, коли людина засмучена:

- смерть, втрата близького,

- гріх.

Хоч по богословськи вони означають одне і те ж саме.

Смерть – як причина смутку, представлена часто і в Новому Завіті.

Наприклад, Одкровення 18.9-10.

Там ми знаходимо 3 категорії людей, які засмучені, плачуть і їх чекає катастрофічний кінець:

1. Вавилон.

Засмучені – царі, купці, керманичі кораблів.

Чому засмучені?

Бо вони брали участь у розкішному житті. Місто процвітало. Вони перед занепадом.

Ці особи, які жили у Вавилоні, розкошували – втрачають все, в жалобі (образ жалоби – посипання попелом) і плачуть.

Важливим словом є:

- "потіха",

- "потішати"

"Парекалео" – означає "тішити", "утішати".

Ми маємо обряд з Греції, грецьку мову, Євангеліє Матея чи інших, де говориться про "Духа утішителя" ("парекліт").

Якщо хтось зажурений – буде потішений.

Євангеліє зустрічає слово "тішити" 3 рази у пасивній формі (Мат.2.18, 5.4; Лука 16.25).

Наприклад, згадується ще і в Старому Завіті і читаємо в контексті для прикладу в контексті патріаршої доби. Говориться про Авраама, про його потішення:

- буде батьком багатьох, нащадки,

- в мирі і спокої розійдеться з Лотом,

- повернеться Сара.

Друге блаженство видається найбільш парадоксальним, тому що засмучені названі блаженними, щасливими.

Щодо першого блаженства:

- там говориться про визнання цілковитої убогості власної, реальної і цілковитої залежності від Бога. Таке наставлення охоплює цілковито людське існування.

Ми все отримали від Бога і тому залежимо від нього, хоч часто через свої гріхи хочемо звільнитися від залежності. Щоб дійти до того треба рахувати, що Отець – деспот і з погляду дитини – щось забороняє, тому недобрий.

Характерним для другого блаженства є також пасивність, смуток – означає виставити себе на болі, терпіння. Для людини – це означає змиритися з тим станом.

Перше блаженство говорить про посідання Божого Царства.

Друге натомість – про далеке майбутнє. Вимір –есхатологічний, що Бог-утішитель зробить так, щоби зникли причини смутку і тому тут є есхатологічна дія, названа потіхою.

ТРЕТЄ БЛАЖЕНСТВО

ЧЕТВЕРТЕ БЛАЖЕНСТВО

СПРАВЕДЛИВІСТЬ.

У Матея цей прикметник "справедливий" вживається тільки до людей.

"Справедливий" – означає людину, яка діє відповідно до Божих законів. Це слово охоплює все те, що навчає Ісус в Нагірній проповіді.

П'ЯТЕ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ МИЛОСЕРДНІ

Eleemon- милосердя, бути милосердним.

Слово з таким коренем може стосуватися дії:

- бути милосердним,

або іменника "милосердя"- що перегукується з іменником "милостиня".

Елеемон (милосердний) – зустрічається тільки 2 рази в Новому Завіті (Мат.5.7 і Євр.2.17), що стосується грецької мови.

Милосердя:

- описує відношення стосовно ближнього, котрий знаходиться в потребі, в терпінні, шукає допомоги.

В такій ситуації зі сторони милосердного є факт, що він не закриває вуха, не задає зачерствіти своєму серцю, не принижує його, а старається допомогти.

ВАЖЛИВО!

Для милосердя завжди є характерним:

- бути чутливим до інших і допомогти, згідно власних можливостей.

Це 5-те блаженство є єдине, котре описує як Боже так і людське наставлення – позицію.

Воно стверджує, що Боже милосердя до нас залежить від нашого милосердя до інших.

Блаженство милосердних додає ще тему залежності ближніх від нас. Не вистачало би визнати нашу залежність від Бога, а далі бути жорстоким з братом. Допомога стає тоді ефективною, коли ми допомагаємо в потребі інших.

Христос каже, що поняття милосердя є і в Старому Завіті. І вони і ми не живемо критеріями милосердя.

Милосердя- може бути у слові, безкорисливій допомозі, навіть погладити дитину.

Незважаючи на це усі, навіть ті, що допомагають залишаються завжди бідними, а отже, залежними від даного Божого милосердя.

Коли людина роздасть те, що має, тоді може звертатися до Бога за допомогою.

ШОСТЕ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ ЧИСТІ СЕРЦЕМ

Слово "чистий" іде в парі зі словом "серце".

Серце – в понятті біблійному:

- ядро думок,

- розуму,

- оцінка вартостей,

- оцінка емоцій.

Серце- як орган сприйняття (кажуть, що серце не витримало).

Усі бажання, дії, відношення до людей і до Бога походять від серця:

- чи це зле,

- чи добре.

В розумінні внутрішнього центру людини- того ядра- воно має бути чисте:

"Осквернене не те, що входить, а те, що виходить…",

"Де серце, там ваші пріоритети".

Катхорос (чистий)

Матей його використовує у 4- різних площинах:

- проказа, нечисті духи, страви (їжа), гроби.

Проказа – це хвороба, означає виключення людини із спільноти в суспільному і релігійному плані.

Оздоровленнявід прокази називається очищенням, яке має бути підтверджене священиком.

Демон (в тексті "нечисті духи"), євреї казали нечисті духи.

Чистим вважається те, що належить до Бога, до Божої сфери, те, що Богові миле.

Протилежні духи називаються нечистими, боротьба цих сил двох і перемога над ними є знаком наступного Божого панування.

Ісус кидає світло на питання чистоти в одній із суперечок з фарисеями і книжниками. Каменем спотикання (скандалон- по єврейськи камінь спотикання) чи розмінною монетою у цій дискусії була їжа. Виникла через те, що учні їдять не миючи рук. Ісус ставить принцип, що чистота людини, стан її перед Богом не залежить від страви, їжі, чистоти рук, а походить від серця.

Отже, серце є вирішальним у чистоті людини.

Гроби. За юдеїзмом усе, що належало до сфери смерті.

Отже, що стосується трупів, гробів – означено як нечисте. Якщо хтось їх торкається- стає нечистим, поза релігійним життям, виключається з Божого культу.

Він повертає людину до того, від чого вона відійшла, повертає до первісного - "чисте серце": що є її реальним віддзеркаленням, як Бог бачить людину.

У цьому блаженстві:

1. Говориться про споглядання Бога - відкрито говориться "що вони побачать Бога".

ВАЖЛИВО!

Для тих-буде цілковито досконалим.

Це є пік, чого людина має досягти після смерті (не отримуючи користі).

БЛАЖЕНСТВА

Блаженства є у так званій Нагірній Проповіді.

Євангелист підкреслив, що Ісус Христос дав цю науку на горі, тому ми кажемо, що це Нагірна проповідь.

Інші навчання оцінюються за іншими критеріями, а ця – саме Нагірна проповідь. Одразу маємо перелом, дію того, що відбувалось на горі Синай в Старому Завіті.

Ситуація гори може вказувати на те, що дане навчання чи об'явлення – воно є основним, фундаментальним.

Слово "блаженство перекладається з грецької мови "макаріос" – блаженний.

(Ім'я Макар – блаженний).

Кожне блаженство складається з 3-х частин:

- окреслення людей,

- звернене на людську поставу і обставини,

- це є способи, якими Бог привертає до себе людину.

Щодо логічного зв’язку можна зауважити, що:

- перша частина - описує наслідок,

- друга –умови.

-третя – причину.

СЛОВО "БЛАЖЕННІ"

У грецькій мові слово "макаріос" або термін "блаженні" насамперед вживався до богів. Чому? Бо ця назва або це слово було пов’язане з необмеженим щастям богів, бо боги не мали ніякої журби, праці, смерті.

В Новому Завіті слово "блаженство" – це є означення окремої якості, воно народжується в людині через участь в осягненні Божого Царства.

Говориться: "радійте і веселіться в блаженстві".

Блаженні:

- це є ті, які знаходяться в добрих обставинах і емоційно радіють.

Радість – це внутрішнє почуття. Інколи радість, радісні емоції важко стримати в середині і вони вибухають.

Блаженством є найбільше щастя- реакцією емоційною, реакцією живою, сильною, особистою.

ВАЖЛИВО!

ПЕРШЕ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ УБОГІ ДУХОМ

При тлумаченні блаженств існує одна спільна трудність, бо фактично йдеться про коротенькі тексти, стислі речення, але вони мають глибинний зміст.

Оце якраз і є важністю словосполучення "убогі духом". Воно є унікальне, бо його не знайдемо в Біблії в іншому місці.

Грецьке слово "птохос" означає людину, яка цілковито залежить від других, означає економічну убогість, не може вижити без сторонньої допомоги, немає нічого, змушена жебрати.

Цей термін відрізняється від іншого, а той звучить "пенес" – це є людина, яка немає ніяких запасів і змушена працювати, щоб забезпечити собі життя.

Антоніум (заперечене слово) до цього терміну є "плусіос" ("плут" – на російській мові) – людина багата, яка живе з прибутків свого майна.

Убогі – це ті, які залежать від дару інших.

Біблія – не обходиться без знання мов, екзегези.

Коли хтось хоче сказати – мусить знати корінь проблеми, що вона означає.

Друге відоме слово "дух".

"Дух" (на грецькій мові) – пнеума.

У більшості випадків – це слово вживається в контексті Святого Духа або для духів – протилежних богів.

Дуже рідко в Біблії означає людський дух.

Словосполучення "убогі духом" є досить особливе, досить специфічне. Є чимось таким незвичним. Можна бути вбогим, але вбогим духом – це є відсутність, але чого?

ВАЖЛИВО!

Термін "убогість" звучить часто у пророків. Їхньою основною темою – є соціальна справедливість.

Наприклад, Пророки Амос і Ісая – обоє говорять про убогих осіб, котрі є:

- принижені,

- пригноблені,

- пригнічені.

Це особи, котрі прагнуть допомоги.

У Псалмах – убогий є той, хто визнає свою залежність від Бога.

В Ісусовому блаженстві тут є пов’язаність:

- убогий є той, хто залежить від Христа, або глибше беремо – від Бога.

Якщо ми кажемо, що убогий – є залежність від сторонньої допомоги – дарів, то протилежність є – самовистачальність.

Часто слово "убогість" асоціюється в нас з покорою, покірністю. Якщо убогість в нас є вона може привести до покірності.

ВАЖЛИВО!

В контексті Ісусових слів – це є наближення Царства небесного і убогість духом не означає залежність будь-яку, будь від чого, але залежність від Бога.

Ісус наполягає на тому, що саме убогі є власниками Царства небесного.

Не говориться, що вони належать до нього, але, що він належить їм.

Парадокс. Убогі духом – ті, які обділені добром матеріальним і вони свідомі того, проголошені власниками найбільшого дару, вони є власниками царської влади.

Вбогим– є особа, яка не відчуває потреби в Бозі.

Вбогі– які цілковито залежать від Бога.

Поняття вбогості – як дитина залежить від батьків.

ДРУГЕ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ ЗАСМУЧЕНІ

"Пентхео" – грецьке слово, означає засмутитися, зажуритися.

Дієприкметник – виявляє тривалу дію зажуритися.

В Біблії є випадки, коли людина засмучена:

- смерть, втрата близького,

- гріх.

Хоч по богословськи вони означають одне і те ж саме.

Смерть – як причина смутку, представлена часто і в Новому Завіті.

Наприклад, Одкровення 18.9-10.

Там ми знаходимо 3 категорії людей, які засмучені, плачуть і їх чекає катастрофічний кінець:

1. Вавилон.

Засмучені – царі, купці, керманичі кораблів.

Чому засмучені?

Бо вони брали участь у розкішному житті. Місто процвітало. Вони перед занепадом.

Ці особи, які жили у Вавилоні, розкошували – втрачають все, в жалобі (образ жалоби – посипання попелом) і плачуть.

Важливим словом є:

- "потіха",

- "потішати"

"Парекалео" – означає "тішити", "утішати".

Ми маємо обряд з Греції, грецьку мову, Євангеліє Матея чи інших, де говориться про "Духа утішителя" ("парекліт").

Якщо хтось зажурений – буде потішений.

Євангеліє зустрічає слово "тішити" 3 рази у пасивній формі (Мат.2.18, 5.4; Лука 16.25).

Наприклад, згадується ще і в Старому Завіті і читаємо в контексті для прикладу в контексті патріаршої доби. Говориться про Авраама, про його потішення:

- буде батьком багатьох, нащадки,

- в мирі і спокої розійдеться з Лотом,

- повернеться Сара.

Друге блаженство видається найбільш парадоксальним, тому що засмучені названі блаженними, щасливими.

Щодо першого блаженства:

- там говориться про визнання цілковитої убогості власної, реальної і цілковитої залежності від Бога. Таке наставлення охоплює цілковито людське існування.

Ми все отримали від Бога і тому залежимо від нього, хоч часто через свої гріхи хочемо звільнитися від залежності. Щоб дійти до того треба рахувати, що Отець – деспот і з погляду дитини – щось забороняє, тому недобрий.

Характерним для другого блаженства є також пасивність, смуток – означає виставити себе на болі, терпіння. Для людини – це означає змиритися з тим станом.

Перше блаженство говорить про посідання Божого Царства.

Друге натомість – про далеке майбутнє. Вимір –есхатологічний, що Бог-утішитель зробить так, щоби зникли причини смутку і тому тут є есхатологічна дія, названа потіхою.

ТРЕТЄ БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕННІ ЛАГІДНІ, БО ВОНИ УСПАДКУЮТЬ ЗЕМЛЮ

Тихі - тобто покірні, справедливі.

У Псалмах це слово подано стосовно якихось недобрих, нечесних дій. Їх замальовується як тих, що не роблять, не чинять.

Тому у Псалмах говориться: "Не палай гнівом, не будь заздрісним, обуреним". Відчувається наполегливість на факті, що гніву треба уникати.

ВАЖЛИВО!

Успадкують землю. Старий Завіт каже, що Земля для Ізраїля – це Ханаан (Палестина). Авраамові і нащадкам Бог обіцяє землю. Найчастіше зустрічається словосполучення "успадкують землю" у Второзаконні.

У Псалмах – воно рідкісне.

Успадкувати- значить не заволодіти, а ще менше здобути владу над цілою землею – а це означає увійти в посілість найважливішої частини власності, якою є земля.

Земля – основа життя в мирі, в спокої, в щасті, в добрі. Сама по собі вона маловартісна, але набуває ціни, коли плодоносить і має вимір простору.

Термін "лагідність" – належить до Дарів Святого Духа.

Павло між учинками тіла, плоті – називає все те, що є протилежне лагідності:

- ворогування, заздрість, гнів, суперечки, незгода (Гал.5 гл.)

- а трохи дальше – про лагідність він говорить як про духовну властивість (про характер лагідності – "наставляйте духом лагідності" (І Кор.4.21).

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

Архиєпископ Павло в Югославії – це була людина свята за життя:

- скромно одягався,

- ходив в сандалях,

- їздив в трамваї,

- проповідував,

- серед людей мав великий авторитет.

Лагідність – синонім – покірність, означає оберігати себе від будь-якого виду, роду гордості, агресивності. Не виноситься особа над іншими і є нижча від них (Филип.2).

"Понизив себе до смерті, смерті ж хресної".

До прикладу можна навести Гімн любові (І Кор. 13).

"Любов – довготерпелива …" (відтінок лагідності).

Лагідна і спокійна людина старається вести мирне співжиття.

Лагідний:

- не дається заволодіти власними почуттями, він панує над ними,

- має пошану, повагу до ближнього.

Лагідність – є загальним і основним наставленням, що має окреслити всю поведінку стосовно ближнього.

ВАЖЛИВО!

ВАЖЛИВО!

ЧЕТВЕРТЕ БЛАЖЕНСТВО