Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Всесвітня популярність духовних творів о. Схрейверса.




ОТЕЦЬ ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ

БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИЯТЕЛЬ

ЗМІСТ

СЛОВО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА.. 3

ПЕРЕДМОВА.. 3

Всесвітня популярність духовних творів о. Схрейверса. 4

«Божественний Приятель» та духовість о. Схрейверса. 5

У НАВЕЧЕР'Я ДУХОВНИХ ВПРАВ.. 6

ПЕРША ЧАСТИНА СВЯТІСТЬ ЦЕ ЛЮБОВ.. 8

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 8

Святість – це любити Господа нашого Ісуса Христа. 8

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 11

Святість – це переображення в Господа нашого Ісуса Христа. 11

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 14

Дві любові – це двобій. 14

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 16

Тактичні бої. 16

ДРУГА ЧАСТИНА ЛЮБОВ ОЧИЩУЄ.. 19

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 19

Любов діє на волю. 19

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 22

Любов відриває серце від світу. 22

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 24

Любов упорядковує свободу. Послух. 24

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 26

Любов очищує духа. 26

ТРЕТІЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 27

Любов улегшує розуміння. 27

ТРЕТІЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 29

Любов навчає правильно міркувати. Покора. 29

ТРЕТІЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 32

Любов сприяє застанові. 32

ТРЕТІЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 35

Любов керує уявою. 35

ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 37

Любов угамовує пристрасті. 37

ЧЕТВЕРИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 40

Любов стежить за почуттями. 40

ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 42

Любов упорядковує вжиток зовнішніх предметів. 42

ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 44

Любов привчає відрікатися від усього. 44

ТРЕТЯ ЧАСТИНА ЛЮБОВ ОСЯЮЄ.. 46

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 46

Ісус Христос – добрий. 46

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 48

Ісус Христос є дуже привітний. 48

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 50

Ісус Христос є сповнений милосердям. 50

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 52

Ісус Христос є вірний. 52

ШОСТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 55

Господь Ісус любить мене. 55

ШОСТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 57

Ісус Христос у дуже великому смутку. 57

ШОСТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 59

Господь Ісус умер за нас. 59

ШОСТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 61

Ісус – Євхаристія. 61

СЬОМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 63

Ісус Христос є увесь в усьому. 63

СЬОМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 67

Ісус Христос – Цар наших сердець. 67

СЬОМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 70

Ісус Христос – осередок історії. 70

СЬОМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 72

Господь Ісус – таїнство віків. 72

ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА ЛЮБОВ ПЕРЕТВОРЮЄ.. 75

ВОСЬМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 75

Любляча душа розмовляє з Ісусом. 75

ВОСЬМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 77

Сповнена любов'ю душа бачить Господа Ісуса в усьому. 77

ВОСЬМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 80

Любляча душа слухає Ісуса. 80



ВОСЬМИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 82

Любляча душа є всюди з Христом Господом. 82

ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 85

Христолюбна душа – голодна та спрагнена любови. 85

ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 87

Любляча душа помагає Спасителеві ширити царство любови. 87

ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III. 89

Ревна душа йде з Ісусом на завоювання душ. 89

ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 91

Любляча душа саможертвується з Ісусом Христом.. 91

П'ЯТА ЧАСТИНА ВИТРИВАЛІСТЬ В ЛЮБОВІ. 94

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І. 94

Постійна молитва. 94

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II. 96

Завжди прохати пробачення. 96

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ ІІІ. 98

Невпинно змагатися. 98

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV.. 100

Наша небесна Мати. 100

 


СЛОВО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА

Світський дух закрадається нині всіми порами до серця сучасної людини, а навіть і до духовних та через монастирські мури. Загальне нарікання на брак покликань до духовноного сану, погоня за дочасними добрами, за наживою, пустою славою і вигодою, відвертає і найбільше ревні душі від небесних благ і їх здобування впродовж нашого туземного життя. Для протидіяння цьому, ми уважали за вказане видати о. мітрата Василя Лаби – «Священичі духовні вправи», а тепер, для поглиблення духового життя серед нашого народу, духовні вправи о. Йосифа Схрейверса – «Божественний Приятель». Обидві книжки в багато чому себе доповнюють, і можна б сказати, що о. мітрат Лаба впроваджує і дає напрямок на перші основи духового життя, коли о. Схрейверс його поглиблює і доводить до містичних меж любови. Нехай ця книжка причиниться одночасно і до прославлення великого святця о. Йосифа, високо–заслуженого для нашої Української Католицької Церкви. Апостольський Престіл дав вже згоду на розпочаття його беатифікаційного процесу, щоб через його

заступництво, Пресвята Богородиця вимолила в Господа все-щедрих ласк для нашого духовенства і народу, в цих, так важких, часах.

Переклали з французької мови о. д-р Богдан Курилас, о. д-р Михайло Василик і о. Іван Яцків.

Успіння Пресвятої Богородиці,

28 серпня (15 серпня ст. ст) 1966 р.

кн ЙОСИФ Верх. Арх. Кард.

 

ПЕРЕДМОВА

Отець Йосиф Схрейверс, ЧНІ, народився в Бельгії, у флямандській місцевості Зютендал, 19 грудня 1876 р. Вже в гімназії у Гасельт визначався полум'яною любов'ю до Небесної Цариці. На 18-му році життя пообіцяв їй виполоти зі свого серця всяке безладне прив'язання до сотворінь і у висліді того, шостого жовтня 1895 р. склав чернечу обітницю в чині оо. Редемптористів. П'ять років учився філософії та богословії в духовній семінарії ЧНІ в « Краснорівні» (Боплято) в Арденах і був рукоположений на священика 2. 10. 1900 року. Опісля через шість років був там же професором філософії й видрукував 1907 р. « Посібник політичної економії», зо схвальною передмовою відомого соціолога О. Рюттена, домініканця. Цього ж року став духовником богословів і практично зачав поглиблювати вчення про духове життя. В 1919 році надрукував свій видатний курс аскетичної богословії під назвою: « Засади духовного життя». Ця книжка, перекладена на багато мов, зразу здобула авторові першорядне місце серед учителів аскези. 1913-го року друкує перший твір популярної аскези: «Добра воля», найбільш відомий у світі та мабуть найкращий.

У тому самому році, цей праведник здобув новий, нев'янучий вінець слави й титул для нашої вдячности, бо завдяки Слузі Божому Митр. Кир Андреєві, настоятелі Чину найменували о. Схрейверса засновником східної вітки ЧНІ в Україні. Там пробув він усю першу всесвітню війну та повоєнні роки.

Всім серцем полюбив Український Народ і непохитно повірив у видатне призначення України. Пережив роки воєнної хуртовини, – часи української державности (1918-1920), і врешті всенародне лихоліття. Під його проводом східна вітка ЧНІ буйно розцвіла. Світлої пам'яті Папа Пій XI, високо оцінюючи того покірливого ченця, звелів йому впорядкувати й зредагувати черничі Устави сестер Служебниць і сестер Йосифіток, а 1932 р. найменував його Апостольським Візитатором усіх черниць східного обряду в Україні, в Канаді, в Сполучених Державах Америки, у Бразилії та Аргентині. Обидва чини черниць ще й досі вважають о. Й. Схрейверса за свого духовного отця.

«Український Народ подивляє та любить бл. н. о. Схрейверса». Так нераз говорили: сердечний його приятель, митрополит і Слуга Божий Андрей Шептицький та Преосв. Кир Миколай Чарнецький, Ісповідник ЧНІ.

В Україні о. Схрейверс наполегливо розбудовував східну галузку ЧНІ, а одночасно писав по-українському та по-французькому духовні твори. По-французькому написав : « Дар із себе» (1918); «Божественний Приятель» (1922 p., – тепер переложений); а по-українському: «Icyсе, люблю Тебе» (1923 р.), та «Моя Небесна Ненька» (1925 р.) – написані у Збоїськах. По другій всесвітній війні, твір цей виданий другим накладом у Альфонсіянській Бібліотеці, в Лювені 1947 року.

По-французькому написав ще: «Моя Мати» (1925); «Душі з довір'ям» (1930); «Послання Ісуса до свого священика» (1930). Перед другою всесвітньою війною переклав цей твір на українську мову о. проф. В. Маланчук ЧНІ (тепер єпископ у Франції), а Ректорат Укр. Духовної Академії у Львові, видрукував його у серії Аскетичної Бібліотеки. Українське Видавництво «Логос» у Йорктоні (Канада), перевидало згадану книжку другим накладом.

Дальші твори у французькій мові: «Ісус Христос серед нас» (1940); «Отче наш, іже ecu на небесіх» (1942-3); «Чудесне життя сестри Варвари» (життєпис головної зверхниці Чину сестер Йосифіток). Цей твір написав автор у Римі, послугуючись приватним щоденником матері Варвари Шапки, геройської виховниці юного Згромадження. Життєпис цей читаємо одним душком від початку до кінця. Такий він хвилюючий, інтересний і так чітко відзображує український характер видатної черниці. Книжку видала Альфонсіянська Бібліотека в Лювені 1947 p., вже по смерті автора. Перекладач « Божественного Приятеля» переклав теж «Чудесне життя сестри Варвари» і цей переклад видала « Добра Книжка» в Торонті, 1955р. Врешті: «Божественна Учта» – це посмертний твір і духовний заповіт автора. В ньому знаходимо глибокі та добірні розважання. Видрукувала Альфонсіянська Бібліотека.

У НАВЕЧЕР'Я ДУХОВНИХ ВПРАВ

1. Якщо душа хоче провести сповнені любов'ю духовні вправи, то треба їй залишити кожне інше заняття, відкласти турботи та всепоглинаючі клопоти.

Як губка в море, так душа має погрузитись в Серце Ісуса; вода Любови заллє її звідусюди та її всебічно просякне. Отож треба їй самоти зверху та зсередини, їй потрібно загорнутись мовчанкою, як свитою.

Господь наш Ісус Христос має їй так богато сказати! Декілька днів, це не забагато, щоб Його вислухати. Богобійна душо, засунь гаразд порота свого серця. Сядь собі у Його стіп, близько до Нього, спрямуй свої очі у Його добротою сповнений зір та скажи: Божественний Учителю, розказуй мені про країну Любови.

2. Не забувай, що це Господь наш Ісус Христос особисто має проводити твоїми духовними вправами. Ти ж, як мала школярка, не знаєш і першої грамоти в навчанні. Він тебе навчає, а ти маєш слухати.

Не втомлюйся, отже, погонею за гарними думками. Ісусові Христові їх не потрібно. Не в Його плані наповнювати твій ум глибокими відомостями, а тільки порушити твоє серце та разом з Собою потягнути на стежини любови й жертви.

Принеси Йому щире та слухняне серце.

3. Твої духовні вправи – це не студії, а багато радніше – молитва. Коли твої духовні очі глядітимуть на предложені істини, твоє серце шептатиме молитву, щоб Господь наш Ісус Христос дав їх зрозуміти. Увесь вільний час проводитимеш у стіп Ісуса Христа в благальному молінні. Так Божественний Учитель дасть тобі зрозуміти ці істини, засмакувати та виконувати їх.

4. Добрі духовні вправи – далекі від примусу духа й серця. Не мусиш силуватися читати предложені думки день за днем і точка за точкою. Як же твоє серце пориває тебе далі вперед, то читай все до кінця. Опісля знову роби, як тобі вигідно, читай і прочитуй, аж засвоїш усе пригоже для твоєї душі.

Може у цих сторінках Господь Бог зложив для тебе тільки одне – одніське слівце, єдине речення, що годуватиме тебе в час духовних вправ і відтак буде служити тобі на ціле дальше життя.

Завжди бережи свого духа й серце вільними та в спокої. Уникай всякої надмірної втоми. А відчуєш стомлення, то читай духовну книжку, або працюй руками.

5. Не вір, що ворог твоєї досконалости залишить тебе в ці дні в повному спокої. Ні, він може занепокоїть тебе минувшиною та затривожить прийдешнім. Засіє він у твоєму серці зернину зневіри та знеохоти. Він докладе зусиль переконати тебе, що не тобі жити на цих верхів'ях Любови.

Ти ж не бійся цієї підпільної ворожої роботи. Господь наш Ісус Христос любить тебе, то хто зашкодить Тобі?

Однак допоможи Вчителеві, знехтуй гнітючими думками, не кидай навіть згірдним поглядом в їх бік та раз-у-раз проказуй: Господи Ісусе, люблю Тебе, довіряюся Тобі, вірю у Твою любов!

Якщо яка істина пригнічує, або засмучує тебе, в цю мить облиши її та переходи до чого іншого. Те, що бентежить Тебе, написане не для тебе.

Навіть помірковано досліджуй власні похибки. Не розглядай їх сповнений тривоги, не дуже відмічуй вже власний поступ уперед на шляху до чесноти. Все воно готове тільки збентежити тебе, а малодушність аж ніяк не на місці в хвилину, коли Господь наш Ісус Христос бере в Свої руки діло твого освячення.

6. Чого ж тобі більше потрібно, як мовчанки, послуху, молитви, свободи духа й миру в серці, щоб чути голос Ісуса Христа?

Докинь до цього зернину умертвлення. Не тривожся ж, ще квола душо! Цими днями Сам Господь наш Ісус Христос повчатиме тебе також про ніжнощі хреста. Якже завершиться Його божеське навчання, то самій тобі схочеться супротивлятися собі та вмертвлятися.

Але й від цеї хвилини Господь наш Ісус Христос прохає в тебе деяких малих жертв. О, справді, мало чого: відректись лінощів, гидування чи відрази до ближніх, зайвого погляду й непотрібної думки, відцуратись пустого мріяння, деякої вигоди і смаковдоволення, марного заінтересування собою, чи звичайної цікавости. Чи міг би ти відмовити великому Богові такої дрібниці? А саме з такою дрібницею зв'яже Господь благодать духовних вправ.

Нічого не порадимо. Господь наш Ісус Христос завжди так діє. Як уміємо спротивитись собі, Господь є задоволений та дає Себе в дарі. Коли ж відмовляємо зробити Йому ці дрібні жертви, Господь є прискорбний, бо Його Серце вже не може тоді благодіяти.

7. О, якже Господь хоче, щоб ти належно пройшов шлях цих духовних вправ! Коли в цих днях хоч одним кроком ти наблизишся до Нього, то Він вже буде радий. Але перед тобою не тільки шлях до удосконалення, Господь наш Ісус Христос дасть тобі й крила до лету. Він надхне тебе, щоб довірятися без обмежень Його безконечній доброті та засіє безумовне й докорінне недовір'я до тебе самого. Цими ж двома крильми злинеш аж на вершини Любови.

8. Щаслива душо! Твоє життя обновиться. Поселишся у надприродній сфері. Вдихатимеш свіже, вільне повітря, вітатимеш у Божій країні! Не тривожся! Пройдуть духовні вправи, а ти залитися й далі в країні див. Господь наш Ісус Христос не відпустить тебе напризволяще: Він обгорне тебе Любов'ю.

9. Отож починаючи вже від цього вечора, довірся Богові та спроможися в своїм серці на акт гарячої Любови: «Господи Ісусе, я люблю Тебе, віддаюся Тобі. Розпоряджуйся мною і у мене, за Твоїм уподобанням. Веди мене, куди завгодно, хоч би й на Голготу». «Добра Матінко Неустанної Помочі, Милостива Царице, Тобі довіряюсь в цих духовних вправах. Візьми моє серце, обнови його, очисти його та виповни вщерть священною Любов'ю».

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І

 

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III

Дві любові – це двобій.

« Хто не зо мною, той проти мене; хто зо мною не збираєрозтрачує».

1.Прекрасний ідеал святости такий: полюбити Господа Ісуса від усього серця, дозволити Йому заложити в нас Його царство любови, тобто перемінити себе в Нього.

Та не за один день будується таке володіння Господа Ісуса. По вторгненні в Єрусалим, годі було Давидові вже з першого дня прогнати свого супротивника зі священного міста. Ворог замкнувся в укріпленому замкові Сіон. Треба було цареві-воїнові сім років намучитися облогою, доки звідтіля не вигнав супостата.

Як же Господь Ісус заллє душу священною Любов'ю та оволодіє нею, то не вбиває Він, ані не роззброює супротивника душі, себелюбство. Навпаки, воно окопується в найбільш недоступну частину душі, там укріплюється та звідти кидає виклик до свого супротивника.

Отож, заки нам почати бій Любови, мусимо конечно пізнати якими боєприпасами розпоряджається ворог.

2. Самолюбство – ворог могутній. Воно вторгнулося в душу з первородним гріхом і тут поневолило всі людські здатності. В цій неволі воля послабилася і спрямувалася до зла. Також розум – затуманився, а уява розкріпачилась зловживаною свободою. Пожадливості зворохобились і змисли чатують постійно на здоровий розсудок.

3. Цілі роки це самолюбство укріплювало свою редуту. Воно, чи радше вона – ця любов себе самого – живилася, та, на жаль, міцніла продовж усіх дитячих і юнацьких літ, доки врешті душа не вирішила зажити для Господа Бога.

Так то себелюбство глибоко вкорінилось у звичаях та схильностях. Воно наче б просочило всі волоконця нашої істоти та всі комірчини нашого тіла. Оце пійло просякнуло більше або менше всі думки нашого розуму, всі мрії уяви і всі слова, що виходять з уст.

4. Це лихо – величезне вже саме собою. Але Його загострює ще довкілля людини.

Світові засади поведінки засновуються виключно тільки на самолюбстві. Приклади світу підбадьорюють його. Світ доцінює тільки послідовників його законів. Посмішки, кпини, образа, переслідування, скандал – все це по черзі служить світові за зброю, щоб нею викликати байдужість до Божої Любови в душах, спрагнених жити праведно в Господі Ісусі.

5. Врешті і сам диявол нападає на тих, хто рішений іти вслід за Господом нашим Ісусом Христом. А демон – такий мерзотний з себе! Сам його вигляд дуже злякав би душу та раз назавжди відвернув би від нього. Так він подразнює безладні пориви тіла, спонукує до гордости, розбурхує славолюб'я, пролазить у душевні наснаги та наклонює їх до зла. Для своєї цілі вміє скористати з усіх зовнішніх випадків та з усіх внутрішніх схильностей душі й тіла. Демон користується, Богом залишеною йому для спокушання людей страшною силою, здобутим за тисячі літ досвідом у виконуванні свого страшного ремесла та вкінці всіми хитрощами й нахабством, що ними надихнула його ненависть до Господа Бога та Його діток.

Він одного тільки хоче: виростити зернину себелюб'я та приглушити насіння Божої Любови.

6. Бо спочатку, ця любов – тільки росток ніжний-преніжний ! Господь Ісус посадив цей росток у землю. Але земля погана, що сплодила масу заглушливого кукілю. Ця почва – це людська природа, якої коріння вростає в плоть та кров. Як можна чисто духовій любові закорінитися у такому поганому грунті?

Безперечно, людська душа теж – дух, однак дух цей наче сповитий жалюгідним тілом та загорнений у купу дробинок. Що-небудь незначне може розладнати частину цих дробинок, і вже навіть це маленьке пошкодження ладне миттю притупити душевну чутливість, затуманити здоровий глузд та скувати волю.

7. Он чим розпоряджає ворог у час великих боїв на дні кожної душі. Та не піддавайся зневірі. Супостат – сильний, але Господь Ісус – ще дужчий. Перш за все пригадай, що це Він створив твоє серце. Хоч і занепаде воно, та в ньому ще помітна деяка благородність, глибоке прагнення щастя, спокою та безсмертя, спрага любови, що її не втихомириш нічим створеним. І от якими непомітними, але міцними нитками придержує Господь при Собі, або притягає до Себе душі.

8. Дальше, Господь Бог загостив у душу праведника освячуючою ласкою. Пресвята Тройця поставила в душі престол, а Ісус Христос заволодів її життям. Як тільки душа рішуче станула під керівництво всесильного Вчителя, Він і на хвилину не відвертає від неї погляду: « Повіки його, за людьми стежать». Добрістю попереджає Він душу, додержує їй товариства та слідкує за нею. Його ж благодать держить її, двигає її, зміцнює та лікує.

Господь Ісус – вірний. Хоч як люто вдаряють пекельні стріли, та він не дозволить їм разити надмірно. Не дасть спокусам дошкулювати душі понад її спроможність. Господь наш Ісус Христос – великодушний. Він кормить душу Своїм тілом, навіть день-у-день, як вона цього бажає. Купає її в купілі власної крови, хай душа помиється з погані та вилікує рани. Невтомно зливає на душу рясний дощ Своїх ласк, надхнень, підбадьорень та сяєва Свого вчення, Своїх попереджень та прикладів добрих людей.

На користь душі розташовує всі зовнішні та внутрішні події, прикрі обставини, переслідування, духовні яловості, сумніви та докори сумління.

Відряджує на стійку при ній князя Свого двору, щоб вдаремнював сатанинські затії, піддержував душу в пору падіння, бадьорив її та збуджував до благодіяння.

Вкінці Господь Ісус довіряє душу Своїй любимій Матері; Вона ж, ніжно-преніжно та по-материнському, наполегливо доглядає за нею.

9. Однак ця наполеглива та дуже корисна турбота часто чуть-чуть помітна. Віра приховує солодку приявність Божого Вчителя, а самі підбадьорливі правди, ледве пробиваються крізь густі хмари. Ласка діє так ніжно та тонко, що душа ледве уловляє благодатний подих та не відчуває її пестощів. Чи Богові важко було б могутньо двигнути душі ласкою вгору та в одну мить переставити їх човника аж у саму пристань освячення? Так, безперечно, Господь це може! Але де ж тоді буде Боже вдовілля з того, що безпорадна душа так щиро шепче Йому заяву довір'я до Його безмірної добрости? Чи то коли Господь бачить, як завзято слабка наша природа відвалює стільки колод та запекло веслує, задивлена очима та серцем у Нього, хоч і як б'ють об неї скажені хвилі? А чи янголи та святці приглядалися б із подивом з неба, якби не бачили великої душевної стій кости в слабенькому тілі та стільки поривів на небо у того, хто природою схильний втішатись гуземним?

О, не вдавайся в тугу, моя душо, та не тривожся. Всемогутній бореться в тобі й для тебе. Господь Ісус не залишить тебе, а поведе до пeремоги.

10. Он у яких умовинах доводиться Любові воювати зі самолюбством, небові з пеклом, Господеві нашому Ісусові Христові з володарем тьми, сатаною! У цьому ж змаганні тобі, душо, доводиться бути і ставкою гри та й суддею. Демон не переможе тебе, хіба що сама на те дозволиш. На жаль, Господь Ісус теж – безрадний, якщо не віддаси себе для Нього. Це Він спорудив твою вільну волю і не Йому силоміць її брати. Це ти вибиратимеш Господа Ісуса чи може сатану, божественну Любов чи себелюб'я, задоволення твого, вмерлого за тебе, Вчителя чи пораження Його скорботою за твою невірність.

І тобі теж вибирати, чи, та якою мірою будеш Господній: чи бути тобі будь-яким християнином, чи душею-вибранкою; чи тягнутимеш по цій землі кайдани себелюбства, чи вільний злинеш на крилах Божественної Любови.

Господи Ісусе Христе! Я – Твій, безліч разів! Дайся мені на підмогу, щоб звести великі бої Любови.

 

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV

Тактичні бої.

« Ті колісницями, ці кіньми, а ми ім'ям Господа Бога нашого сильні».

1. Якщопрацю над удосконаленням доводиться переводити з боями, то потрібно стратегії та воєнного підходу.

Як ідуть на себе війною люди, виграє той, хтосильніше вірить у себе. Здібний той полководець, що вміє зберегти в серці воїнів впевненість у їхню боєздатність. Та в боях за Божу Любов той воїн непереможний, хто схожий на малятко, не покладається ніяк на себе, а надіється всего від Господа, що бореться в ньому. Отож, невтомно, душею не вір собі без меж, а завжди скріплюй твою надію на Бога, тоді перемога – твоя.

Країна Божої Любови лежить потойбіч людських кордонів. Ні одна людина не в силі самотужки й одного кроку поставити на шляху до цієї країни.

Природа і надприрода – сумежні, та посплітувались так туго, що душа часто впадає в обман. Собі зачислює в заслугу те, що належиться ласці. Ісус Христос так дуже впірнув у душевну істоту, що деколи вона, здавалося б, маршує сама, а це Він несе її на Божих раменах.

3. Вбий собі в тямку, що навіть справлена, піддержана та ушляхетнена ласкою людська природа – безмірно слабка.

А крім цього і воля твоя у великій мірі хитка! Хоч стільки ласки зазнав ти в минулому, то без дарової Божої помочі ти можеш миттю звернутися наново до смертного та препоганого гріха, та відцуратися, любненого всіма силами досі, Господа нашого Ісуса Христа.

Ніколи не відкладай з-перед очей цю основну правду. Ця слабосильність душі – докорінна. Та, о жах, – душа майже не боїться її. Навпаки, таємна гордовитість заставляє душу говорити: я не впаду!

Та самовпевненість, це мабуть єдина поважна перепона на шляху духовного життя. В деяких душах вона так міцно закоренилася, що й по роках натрапиш на її коріння.

Милостивий Бог рятує душу, але й допускає їй часті, іноді й важкі, падіння, аж душа врешті відкриє в собі нищівного рака гордости. Треба наполегливо умоляти Господа Бога, щоб виявив нам нашу кволість, але не вкинув у пропасть.

4. Тільки поступово привчається душа цуратися гордощів та чванливости. Чимало разів переконалася вона з досвіду, яка слабка вона. Тому й не дивують її власні провини. Та деяким душам потрібно довжезних років, заки здіймуться на цей перший ступінь; такі вони переконані про своє благочестя.

Та Господь зливає на душу повінь запобіжних ласк. Вона вже не здивована безупинним падінням, навіть не тривожиться з цього приводу. По кожній похибці повертається до Господа Ісуса і завжди однаково по-синівськи висловлює Йому свій довірливий жаль. Ще, та ще обіцює Йому рішучу поправу, горнеться до Нього й навіть не подумає, що Господь наш Ісус Христос спом'янув би її невірність.

Раз душа погрузилась до самого дна цього океану, то вже не хвилюється вона та не вдається в тугу, а навіть радується зо своєї маленькости та безпорадности перед обличчям такого могутнього Бога Вседержителя. По кожному схитненні, висловлює небога полум'яну любов до Господа та твердо довір'яється Його ласкавості.

5. Он як із глибини своєї нічогости потрапляє душа піднятися до верхів довір'я Богові. Справжня, єдина скеля цього уповання – сам один Бог, всемогутній, предобрий та постійний у тому, що пообіцяв.

По-перше, ми – безпорадні зовсім супроти надприроди, тому що безконечна глибина відмежовує її від людської природи. По-друге, рішуче є Боже звеління нашої досконалосте: щоб ходили ми священно та несплямлено стежинами в Його приявності. Отже Він подасть нам, чого треба для догодження Його волі.

Він нам зволив дати це, навіть з обов'язку, бо хто хоче осягу, дбає про засоби. До цього Господь Бог зобов'язався, навіть дав слово запевнення на сторінках Євангелії, що несхитно виконає обіцяне. Нас же прохає Господь вірити Його слову та Його добрості.

І ще одного хоче Всевишній. Хай нам буде відомо, що не слухає він моління прохачів Своїх, за мірою їхніх заслуг, тільки за властивою міццю Божої обітниці. Чим більша безодня нашого нещастя, тим жвавіше і щедріше Господь Бог дає нам підмогу, як тільки почує наш крик, що взиває порятунку.

6. Згадай, які рясні були для тебе Божі добродійства в минулому, хоч тоді й не шукав ти Бога, навіть утікав геть від Нього.

А який ще милостивий буде Господь для тебе тепер, у пору любови до Нього, коли твоє серце цілою міццю поривається вгору, до Нього? Пригадай також це: твій Спас того тільки й бажає і твій Відкупитель одним тільки трудиться, – щоб відпущені були твої проступки і щоб ти міг дістатися на височінь упрагненої святости.

Усе настроювало тебе до сприйняття Його дарунків, ввесь подвиг нашого відкуплення, усі невимовні Його жертви: і народження і безпощадна Його смерть та живе перебування в тайні Євхаристії.

Тепер же коли вибила година, і ти дуже хочеш цих Його дарів, благально умолюєш Його не відвернутись від тебе, то чи такий добродушний Господь Ісус не дав би тобі допоміжньої руки?

7. Далі поміркуй ще таке: Божому Вчителеві – велика користь із даної тобі святости, бо ти – Його частка та член оголовлюваного Ним тіла. Твоя чесність прославляє Його, твоя ж нікчемність – Його принижує. З божественною терпеливістю Він вириває тебе від тебе самого, бо хоче спорудити тебе на власний зразок, перелити в тебе власне життя та вневдовзі поставити тебе, як Свого двійника, перед обличчям Небесного Отця ще сильніше те: молишся ти Богові, щоб Він помилував тебе – то це не ти молишся, а молиться Сам Ісус, Ісус тобою й у тобі. А чи можливо уявити собі, щоб Його молитва була неприйнята?

Хай ці радісні істини полонять твій розум та сколихнуть твоє серце. Тоді з іще небаченою досі натугою, по-геройському, здайся на Нього.

8. Погрузися в бездонну челюсть твоєї некчемности, та уяви собі виразно, який ти гидкий та поганий в очах пречистого Господа Бога. Тоді зразу, з довір'ям та з впевненістю дитятка, піднеси голову вгору й проказуй: «Владико Господи Ісусе, на стежках духовного життя – я справжнє немовля ! Одначе як дуже хочеться мені здійнятись на самі вершини Любови і любити так, як тільки найбільші святці любили Тебе. Так дуже полюблю я Тебе, що колись насмілюся в раю сісти на трон у почеті найвидатніших святителів. Отак молитимусь Тобі невтомно, буду просити наполегливо, вистоюватиму біля Твоїх теремів сміливо й довірливо, доки не вдієш у мені великих див.

Продовж усієї довгої вічности буде видно, хто був сильніший чи Ти, всемогутній Володарю, у Своїй любові, чи Твоє хирляве сотворіння.

Так, Ти зволиш мене освятити, Господи, адже прикро є розчарувати надію щирій та довірливій душі. Ні, Господи Ісусе, Ти не вдієш такого перед лицем янголів та святих!»

Отже рішуче поселись на цих верхів'ях довір'я. Умоляй теж Спасителя безустанно: хай вдержить у тобі прагнення святости, хай відбере від тебе самовпевненість, а тоді хай собі мудрагелі мелють язиками різні дива про твою « дитинячу буйність».

Радше згоріли б небо з землею, ніж не збулося б слово возлюбленого Господа Ісуса: « Істинно, істинно кажу вам: чого б ви тільки попрохали в мого Отця в ім'я моє, він дасть вам».

9. Тоді ці ж почуття безумовної надії на Бога та суцільного недовір'я до тебе, хай просякнуть собою ввесь твій труд над освяченням.

Найперше, в духовному житті, дій, керований радше любов'ю, ніж острахом.29 Насильство – це спустошлива стихія. Воно витісняє, ломить, нищить, але не направляє, не будує. Насильство – стихія перехідна, що дотикає тільки поверхні річей. Навпаки, ласкавість – триває, досягає осередок душі, аж до коренів почувань, зворушень та вирішень. Лагідність – це добротворча олія – масть, що втишує біль, лікує та зміцнює. Вона знаменито лікує недуги людського серця. Людина насторожується проти запальної лютості, а здобувається її добрістю.

Цю саму засаду приміни до твоїх взаємин із ближнім, зокрема ж до свого власного серця. Не лютуй жорстоко на себе, як довелось тобі схибити. Смирись перед іконою Спасителя, прохай Його пробачити тобі в Його добрості, а тоді відважно підіймайся! Господь наш Ісус Христос дасть тобі підтримку.

10. Для швидкого просування вперед шляхами святости, більше вартісна є видержливість, ніж поспіх. Шляхи ці стеляться далеко, від колиски по саму могилу! І завжди треба йти, завжди прямувати. Поспішна квапливість не скорочує верстового шляху, а навпаки, втомлює та зневірює. Той напевно доб'ється кінця дороги, хто, після кожного падіння, зо спокоєм піднімається на ноги та й іде далі вперед. Якщо потрапить душа щадити сил своїх, помірковує свій порив та гамує жар, то довше вона зможе маршувати.

Навпаки, хто поспішає, задихається та слабне, паде на шляху і не має сили продовжати мандрівку. Він понад міру розраховував на свої сили.

Тому завжди будь чинний, але не поспішай! Хай розум твій буде завжди збуджений, та не заклопотаний. Хай серце твоє бодриться, та не хвилюється серед метушні.

11. Дозволь переконатися: на шляхах духовного життя Господь Бог розраховує багато більше на те, що в тебе будуть безмежно розлогі прагнення, аніж, що твої діла будуть досконалі. Ти ж переводи в діло свої добрі пляни: працюй завзято, немов би все залежало тільки від тебе, та опісля признавай без досади, що зроблене тобою – зовсім непригоже. Міць людини – в її бажаннях і Господь Бог так високо цінує їх, якби вони були вже здійснені.

Накреслюй собі величні пляни, та їхнє здійснення довіряй Господеві Ісусові. Якщо ці пляни придатні для Його слави, то Господь здійснить їх тобою, або й ким слабшим від тебе.

Господеві Богові непотрібно твоїх діл. Він хоче тільки твоєї щирої готовости зробити для Нього те, що Він звелів. Як буде Господеві треба людей для будови великих підприємств, то Він створить собі таких людей. Але Він добере їх серед тих, які не послуговуються самовпевнено власними засобами, потужністю або заслугами. Отож пора тобі, душо, геть відкласти самовпевненість. Люби Господа Ісуса Христа, скривайся у Його серці, хай зробить із тебе величну святиню. Це Він зробить без труду.

 

 

ДРУГА ЧАСТИНА ЛЮБОВ ОЧИЩУЄ

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І

Любов діє на волю.

«Змагаюся до того, що попереду».*

1. Єдина мета життя: до нестями любити Спасителя Ісуса Христа. Тому, християнська душо, відтепер наслідуй скупаря. Хай буде в тебе думка єдина та одного тільки бажай: призбирати велетенський маєток любови, не так для тебе самої, як радніше для живучого в тобі, Господа Ісуса Христа.

Ось височиться золота гора. Захочеш, і в пречисте золото Любови повернеться все твоє життядіяння: труди, бажання, почування та й найменші душевні хвилювання.

2. Лиш один раз дана тобі нагода збагатити Господа нашого Ісуса Христа скарбами твоєї любови. Св. Ґерард Маєлла написав записочку з цими словами: «Раз тільки дана мені нагода

освятити себе. Якщо пропущу її мимо, то втрачена вона назавжди». Он чому й утік він із дому батьків та замкнувся у манастирі.

3. Запам'ятай: час нагромаджувати скарби Любови короткий і невідомо тобі, коли він скінчиться для тебе. Подумаймо, що коли б св. Люї Ґонзаґа, св. Іван Берхманс, св. Станислав Костка, св. Лукія і св. Агнія були відклали на пізніше працю самоосвячення, то не сяяли б вони на небі такою видатною славою.31

4. І ще розміркуй таке: золото божественної Любови, нагромаджене за життя, кількісно та якісно залишиться без змін продовж вічности. Небесна любов по суті не різниться від тієї, що була на землі. Яка велика шкода для Господа Ісуса Христа і для тебе, якщо з твоєї вини вічні віки любитимеш Його менше!

Св. Тереса бувало говорила ось такими полум'яними словами: «Мені однаково, чи хто буде на небі вище за мене славою, чи ні. Але чи могла б я стерпіти, щоб хто-небудь любив Тебе, Господи Ісусе, більше від мене?».

А ось що! Ти, душко, докладай старань полюбити Господа полум'яніше від святої та серафічної Тереси.

5. Приймім, що всі ці міркування такої благородної особистої вигоди, ще не досить збуджують твою ревність. Так уяви, яку вічну славу принесе Богові один ступінь любови він однієї – одніської душі. Тобі, дрібному та крихітному сотворінню можна збільшити Божу славу з Його діл сотворення та відкуплення.

Сердечнішою любов'ю можеш ще більше догодити Господеві Ісусові та чаром овіяти Його без меж любляче Серце. Можеш з'єднати для своєї душі, по вічні віки, ще теплішу доброзичливість Спасителя.

Чи воно може маловажно та зайво догоджати Господеві нашому Ісусові Христові, що злюбив тебе до видатних безмежностей ? Оце Він гине на хресті: все сотворене та сам Сотворитель затінили Його самотнього. Та он серед туманів будучини, спостережливе Його око доглянуло тебе, а прискорбне Серце сколихнулось у полегшенні, бо замітило, як ти дуже-дуже полюбиш Господа. Тепер же насмілишся затоптати Його наш? Вже наперед виріши, усе твоє життя, любимі і а розмірковуй, як побільшити ту любов.

6. Любов збільшуємо так: по-перше, Господь наш Icyc Христос з власної волі та прямо прибільшує скарб освячуючої благодаті у тайнах живих, а навіть мертвих, прийнятих в благодатному стані.

Зі св. Причастя та зі св. Сповіді постійно спливають на душу два джерела Христового життя. Тому з великою спрагою, годиться кожного дня спішити на Господній бенкет та споживати там корм Божої Любови. Ой лихо-лишенько, що душі не пам'ятають про велич Господньої Трапези. Бо коли б вони це належно розуміли, то треба б хіба окопами захистити храми та напняти довкруги Кивота залізну решітку, щоб голодні душі насильно не увірвалися та не забрали Господа.

Як душа сповідається та причащається, вона легко, вигідно та безкоштовно багатіє вічним маєтком, життям Ісус-Христовим та скарбами Божої Любови. Ці джерела завжди б'ють вічним життям. Душі не вільно байдуже проходити біля цих джерел вічности. Ти чуєш спрагу любови, то приложи ж уста до цілющих вод, напийся та помийся в них із куряви.

Я добре розумію. Ісус Христос Чоловіколюбець боляче скаржиться на те, що люди знецінюють Його Тайну Любови. Вона бо схожа на гірський потік в час повені, коли хвиля розливається широко, та не натрапляє на серця – водоймища.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09; просмотров: 667

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...