Любляча душа помагає Спасителеві ширити царство любови.

«Погляньте но на ниви, – вони вже для жнив доспіли».

1.Наповнене багатством життя розливається на других та їх ущасливлює, чи беремо до уваги тіло, ум, чи мистецтво. Світлі й могутні думки доходять до громади, а мистецький подвиг виявляється архитвором.

І всюди, в природі, розгортається подібна картина щедрости та саможертви. Тварина й рослина до одного змагають: до передачі життя. Матеріяльні ж первні входять у сполуки, щоб створити носіїв нових сил.

Кожне життя діє, передається другому, добротворить. Багатше воно – то й щедріше переливається через береги; що видатніше воно, то більше уділається другим.

2. Несотворена Любов – живе повністю, живе по-справжньому, постачає буттям усе сотворене. Он чому вона і є безмежною Добрістю, яка проявляється і розливається.

І ти, людино, сприйняла божественне життя, життя любови, та й маєш жити не тільки для себе самої. За Божим прикладом маєш променювати любов, розгрівати серця та благодіяти братам.

3. Господь, зрештою, велить: «Люби ближнього свого як себе»,¹⁴⁶«...щоб ви любили взаємно один одного, як я був полюбив вас». «...будьте з'єднані так само, як і ми з Отцем є одно»."» Спаситель зове цю заповідь Своєю, заповіддю новою. Зо зберігання цієї заповіді, пізнають Його справжніх учнів-християн.

І ще заявляє Спаситель, що все те, що ви гарного або поганого вдіяли братам Його найменшим, Йому це ви вдіяли.?

Господь ототожнюється з кожною людиною, щоб кожного охопити Любов'ю.

Хай християни утворять велику сім'ю братів із Небесним Батьком та з Його Первонародженим.

Така велика наполегливість та стільки застережних заходів доказують, що справжня любов до Господа Бога має бути діяльна та розгортатися завжди й на ближніх.

4. Зрештою, справжня любов вирізняється безпомилковою рисою.

Як пожежа, любов поширюється та й ллється з серця в довкілля, до інших, полум'ям сягає далеко й спалює все.

Любові зовсім противиться самолюбність, що все тягне до себе та й вживає тільки для себе дарованих Богом скарбів. Тому Господь Ісус засудив самолюбство. « Хто своє життя зберігає той погубить його; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде».

5. Можеш повністю вважатися Христовим лиш тоді, коли в тебе є священне прагнення здобути Ісусові Христові якнайбільше душ, і для цього ти готовий до потрібних жертв.

Улюблена душа живе поруч свого Жениха і бачить, що Жениха важко образили. Чи не загорить вона прагненням оборонити його честь?

Душі є безмежно вартісні. Чи можемо байдуже глядіти на небезпеку їх вічної загибелі?

Щодня холоднокровно переходимо біля людей, загрожених вічним пеклом. Це – справд жах! Ці майбутні осуджені – такі ж самі люди, як і ми: з ними зустрічаємось і говоримо, полагоджу ємо діла, може дружимо з ними, або доводиться нам бути між собою рідними.

І ось горе. Щодня ближче наші друзі підходять до тієї жахливої безодні, звідки не буде вороття, а ми до цього байдужі. Якщо вони туди проваляться, то проклянуть і нас і Святого Бога.

Це не гаразд, що ми такі легкодушні та що наші уста не шепчуть молитви за відвернення від них засуду, а дружба не заставляє нас рятувати їх.

6. Не так діяв Ісус Христос. Передбачив наше важке горе, зійшов на землю та пожертвував Своє життя серед невимовних страждань.

Ще час виправити недбалості в любові, ще не пізно виконати свою повинність, а Господь жде і все простить.

Якось Преподобна Анна від св. Вартоломія, Кармелітка з Антверпену, бачила Господа Ісуса в манастирській церкві. Спаситель сіяв пишністю краси, але чорна хмара смутку оповивала Його лице. Черниця питає Господа, чому він такий пригнічений? «Доню, відповів Цар Небесний, і як не сумувати мені? Я так люблю душі, а вони гинуть. Помагай мені їх рятувати».

7. Захопися отже тим, щоб потішати Ісуса Чоловіколюбця та не накреслюй меж твоїй жертвенность

Найперше, загрій полум'ям любови твоїх товаришів і тих з якими живеш. Вони – найближче до тебе; їх перших треба любити та спомагати.

Їх маєш любити з великою прихильністю та бажати їм добра. І помагай їм у цьому. Сприяй же їм у всіх потребах душевних і дочасних.

Зокрема будь же люб'язний, лагідний і терпеливий у щоденних відносинах. Верхів'я братерської любови – це характер милий та зрівноважений, готовість до послуг, потіхи й помочі.

8. Дальше, є ще духовні справи усіх душ, зокрема грішників та вмираючих. Це – широке поле для твоєї ревности.

Є ще дочасні та духовні потреби тієї установи, до якої належиш, та всіх народів світу. Треба повернути Богові народи, що відкинули ярмо Христа-Царя. Насаджуй і плекай серед людства квітки християнських засад та обновляй братолюб'я серед порізнених ненавистю народів.

Ще треба теж поборювати неправильні засади в світі та й поганські звички, загрозливі для віри та обичаїв.

9. Ще більше полюби твою Матір, св. Церкву.

Всіма способами збільшуй скарб її святости й невинности.

Отже помолимось, щоб духовенство було справді тим вибраним посудом. Помолимось і за чернечі Чини, щоб їх члени повністю здійснювали своє високе покликання.

Помолимось, щоб Господь виплекав Собі чільних людей та святців, що зрівноважуть своєю заслугою лукавства світу та захистять Церкву від її наклепників.

Помолимось, щоб Господь Бог оволодів усіми ще поганськими народами, об'єднав св. Церкву та просіяв істину Віри великим світлом по всій вселенній.

Молімося, врешті, вдень і вночі, щоб Божественний Спаситель обдарував всіх численними скарбами Своєї Любви, дозволив пізнати Себе і полюбити, та щоб всюди ширилося царювання Христа Чоловіколюбця.

Стільки потреб передавай з довір'ям і невпинно Йому, повністю твоєму, прещедрому й пребагатому Богові.

ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III