РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В КРАЇНАХ МЕДУ

2.1. Експорт і імпорт в міжнародній торгівлі

Для України на першому місці все ж таки стоїть питання експорту та імпорту, але депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі, тому Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків не може позитивно впливати на економіку України.

У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями)[3].

За остані роки Україна стала членом низки міжнародних організацій. Так, членство в Міжнародному валютному фонді, Світовому банку, Європейському банку реконструкції та розвитку дало Україні можливість отримувати вигідні кредити. Вступ України у 2008 році до Світової організації торгівлі допомагає їй уникати дискримінації в міжнародній торгівлі та відкриє більш широкий доступ до ринків інших країн.

Стратегічним напрямком зовнішньоекономічної діяльності є формування повноцінних міждержавних відносин з головними світовими центрами (США, ЄС, Японія, Китай). Традиційно важливим є співробітництво України із сусідами. Так, майже половина експортно-імпортних операцій нашої держави припадає на країни СНД і Балтії[4].

Найбільшою складовою міждержавних зв'язків є зовнішня торгівля товарами. ЇЇ обсяги постійно зростають. Але починаючи з 2004 р. і по сьогоднішній день у зовнішній торгівлі нашої держави зберігається від'ємне сальдо (переважання імпорту над експортом), що негативно позначається на стабільності національної фінансової системи. У даній таблиці 2.1 представлені дані за 2014 рік, і , як бачимо, сальдо дійсно від'ємне[16]:

Таблиця 2.1

Зовнішня торгівля України товарами з країнами ЄС за 2014 рік

(тис.дол. США)

Отже, з огляду на результати таблиці, ми бачимо що сальдо з більшістю країн дійсно від'ємне, а це явний негативний знак. Виходом з такої ситуації є збільшення потужностей та національного виробництва, тобто збільшення експорту товарів.

Дивлячись на те, що експорт України складається переважно з виробів сировинних, матеріаломістких галузей (добувна промисловість, машинобудування, сільське господарство), важливим завданням є вдосконалення його структури. Збільшення в експорті частки високотехнологічного обладнання, машин та устаткування, надання послуг, дасть можливість Україні утвердитися в світі як високоіндустріальній державі з розвиненим багатогалузевим сільським господарством.

У даній таблиці наведені останні данні по експорту-імпорту товарів за різними регіонами України, що дає змогу більш наочно зрозуміти сучасну ситуацію (див Табл.2.2)[16]

Таблиця 2.2

Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за січень 2016 року

За цими даними можна стверджувати, що найбільші показники щодо експорту за даний період мають місто Київ та Дніпропетровська область, а це дає результат і більшому виробнитві та різноманітті ринку товарів на ньому, ніж у інших областях. Ситуація щодо імпорту дещо інша: як бачимо в м. Києва відсоткова співвідношеність імпорту в півтора рази більша, ніж у експорту, а це говорить про те, що столиця більше закуповує, аніж продає. Другим за нею знову ж таки йде Дніпропетровська область, але в неї ситуація навпаки: більше продається і менше купується. Отже, щоб загальна ситуація могла покращитись, необхідно досягти результатів, повністю обернених до даних, тобто більше експортувати і менше імпортувати, таким чином розвиваючи українське виробництво.

2.2. Орієнтири стратегій міжнародної торгівлі на міжнародному ринку товарів.

Економіка будь-якої країни на сучасному етапі не може обійтися без виходу на світові ринки. Розширення рамок такого виходу за допомогою збільшення обсягів і асортименту продукції національних товаровиробників забезпечує нарощування потужності держави і сприяє зміцненню її конкурентоспроможності на світових ринках[5].

Глибока ступінь глобалізації ринків багатьох країн і вже існуюча їх структура привели до того, що молодим державам доводиться вступати в конкурентну боротьбу з більш економічно розвиненими країнами або об'єднаннями країн, і Україна є в їх числі. При цьому держави, що знаходяться на шляху до ринкових реформ, мають витрачати значні зусилля, концентруючи їх на окремих напрямах, найбільш доступних з огляду на існуючі умови господарювання. У цих умовах і виникає питання про конкурентоспроможність національної економіки як можливості реалізації конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках.

Сучасне розуміння конкурентоспроможності національної економіки неможливе без вирішення цілого ряду методологічних проблем, пов'язаних, по-перше, із з'ясуванням самої суті конкуренції, по-друге, створенням чіткої, структурованої системи показників для її аналізу і, по-третє, з'ясуванням можливості їх використання з метою отримання моделі, придатної для комплексної оцінки конкурентоспроможності і прогнозування її динаміки.

Динаміка показників конкурентоспроможності національної економіки формується під впливом валютного курсу, який є важливим регулятором зовнішньоекономічних відносин і впливовим важелем у розвитку економіки, особливо української, у зв'язку із довготривалою загальною кризою і незавершеністю формування ринкової інфраструктури.

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується процесом глобалізації. Україна бере участь у сучасних процесах глобалізації як невід’ємна складова світової економіки. Але цей об’єктивний процес відбувається досить повільно, супроводжується значним ускладненням та загостренням суперечностей. Вітчизняна економіка ще має пройти тривалий шлях ефективного інтегрування у системі міжнародного поділу праці і товарообміну, подолати певні технологічні та інші перешкоди на цьому шляху, вирішити проблеми здійснення прогресивних структурних зрушень, це зокрема передбачає посилення уваги до раціональної організації зовнішньоекономічних зв’язків нашої країни, забезпечення їх динамічного зростання і оптимізації в умовах глобалізації.

Якщо Україна ставить собі за мету вхід до ЄС, то її показники у всіх економічних та політичних сферах повинні відповідати вимогам саме Євросоюзу, адже це дійсно сильна світова організація і співпраця України з нею є дуже важливим моментом[15].

Даний графік (див. Рис. 2.1) показує показники експорту та імпорту з країнами ЄС за майже увесь час незалежності України і до 2014 року:

Рисунок 2.1. Експорт та імпорт України з країнами ЄС

За цими результатами видно, що з самого початку імпорт домінував у даних відносинах, але починаючи з 1999 року і по 2005 він був нижчий за експорт, тобто іншими словами у ті роки спостерігалась поліпшена економічна ситуація, адже експорт домінував, а це означає розвиток і розширення українських товарів і їх проникнення на зарубіжний ринок. Але ситуація різко змінилась на протилежну, і особливо у рік кризи результати були інші - імпорт знову став більшим за експорт.

Рівень розвитку продуктивних сил – один з вирішальних чинників, які насамперед сприяють підвищенню ефективності участі України у системі міжнародного поділу праці і міжнародному товарообміні. За кількісними характеристиками виробничого науково-технічного та інтелектуального потенціалу наша країна може бути гідним партнером світогосподарських взаємовідносинах. За сприятливих умов цей потенціал дозволяє послідовно вирішувати завдання оптимізації її зовнішньогосподарських зв’язків. Крім того, розв’язанню цього завдання сприяють такі об’єктивні чинники, як багаті природні ресурси, вигідне географічне положення нашої країни, наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує зовнішньоекономічні зв’язки тощо. Проте націленість України на більш ефективне включення у систему міжнародного поділу праці і світового товарообміну в умовах глобалізації потребує здійснення прогресивної структурної перебудови економіки і відповідного реформування її орієнтованого на експорт сектора.

Необхідно краще використовувати вигідне географічне положення України. Транзитні перевезення вантажів, використання створеної мережі нафто- і газопроводів виступають також суттєвим джерелом валютних надходжень. Біля двох десятків європейських країн отримують газ, що надходить через українські газові магістралі, але існуюча система газопроводів потребує значного оновлення та нарощення потужностей. Значний експортний та конкурентний потенціал мають галузі агропромислового комплексу, модернізація яких спроможна вивести наше сільське господарство до складу високоефективних галузей, які поряд з іншими визначатимуть економічний профіль України у системі міжнародного поділу праці. При цьому розширення експортної орієнтації сільськогосподарського виробництва може стати одним з основних факторів економічного зростання галузі та підвищення конкурентоспроможності її продукції.

Важливою умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування її зовнішньоекономічної політики у напрямку створення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, озброєних технологіями стратегічного маркетингу на глобальному ринку[6]. Державна підтримка таких високотехнологічних корпорацій об’єктивно необхідна для реалізації великих коопераційних проектів. Специфіка ефективної міжнародної спеціалізації України теж вимагає розробки обґрунтованих маркетингових програм та організації державної підтримки щодо створення міжнародних конкурентних переваг для вітчизняних товарів на світових ринках.

Таким чином для того щоб сформувати стратегію міжнародної торгівлі України необхідно здійснювати додаткове більш глибоке обґрунтування українських зовнішньоекономічних пріоритетів, зумовлених розгортанням процесів глобалізації світової економіки та зробити своєрідне порівняння з країнами ЄС, що дасть змогу побачити дану тенденцію у цифрах (див. Рис. 2.2).

Рисунок 2.2 Порівняння показників експорту-імпорту України з ЄС

Отже, розглядаючи даний рисунок, ми бачимо що Україна досить сильно відстає від країн ЄС, а це лише говорить про те, що необхідно якомога швидше зміцнювати та покращувати свої позиції на ринку, щоб у близькому майбутньому мати змогу ввійти в Євросоюз і показувати результати лише кращі.

Українська економіка інтегрується у світовий економічний простір завдяки її відкритості. За сучасних умов неможливо відмежуватися від зовнішнього світу, але стосунки з ним необхідно будувати за принципами рівноправності та взаємовигоди. Саме тому відкритість економіки, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності повинні узгоджуватися з комплексними заходами захисту внутрішнього ринку, з політикою розумного протекціонізму щодо вітчизняного виробника, а у питаннях міжнародної торгівлі це є не менш важливим.

Відкрита економіка – це система організації господарського життя, яка забезпечує максимально ефективно залучення національної економіки через відповідні організаційно-правові та фінансово-кредитні механізми у світові структури і взаємодію зі світовим співтовариством через вільний обмін товарами, капіталами, людьми, знаннями, технологіями на основі високого рівня міжнародного поділу праці та усуспільнення виробництва, глобалізації продуктивних сил для національного та світового економічного прогресу. Виходячи з такого розуміння сутності вільної економіки, визначають й основні риси[8].

По-перше, наявність максимально сприятливих правових, економічних, організаційних та інших умов для господарської взаємодії із зовнішнім економічним середовищем (зокрема заходи щодо зближення, приведення у відповідність та уніфікації національних законодавчих актів з міжнародними у сфері зовнішньоекономічної діяльності, створення сприятливого митного режиму), здійснення державних програм стимулювання експортерів, пільгове оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків, підключення до міжнародної системи інформаційного забезпечення, координація зовнішньоекономічної політики країни з міжнародними економічними організаціями та центрами, своїми основними партнерами.

По-друге, адаптивність та відповідність національних господарських структур світовим. Країни, що беруть активну участь у світогосподарських зв'язках, мають адекватні структури власності та організаційні форми підприємницької діяльності, розвинуту ринкову інфраструктуру (біржі, банки тощо).

По-третє, відкритій економіці властивий значний вплив зовнішніх факторів на внутрішнє економічне життя, насамперед структуру та обсяг виробництва, асортимент продукції. Вона характеризується могутнім експортоорієнтованим сектором, виробництво якого не тільки перевищує погреби національного ринку, й з самого початку націлене на попит світового ринку і відповідає його критеріям з погляду технологій, якості та асортименту продукції.

По-четверте, країна з відкритою економікою бере активну участь і займає певну нішу в міжнародному поділі праці, яка відображає її міжнародний виробничий профіль і робить вигідною обрану спеціалізацію, доступними світові досягнення у сфері техніки і технології виробництва нових товарів.

По-п'яте, країни з відкритою економікою характеризуються високим рівнем участі в міжнародній виробничій, науковій і технічній кооперації, обміні капіталами та робочою силою.

По-шосте, випереджаюче зростання зовнішньоторговельного обороту щодо національного доходу, його суттєвий вплив на загальне економічне зростання.

Зовнішньоекономічний комплекс країн з відкритою економікою розвивається швидшими темпами, ніж економіка загалом, завдяки стимулюючому впливу більш місткого зовнішнього ринку, механізму конкуренції та підвищення якісних показників виробництва і його результатів. Зростання відкритості національних господарств, узагальнюючим критерієм визначення якої є рівень залучення до світогосподарських зв'язків, стає об'єктивною закономірністю і однією з характерних рис розвитку світових продуктивних сил.

Необхідність формування в Україні відкритої економіки означає, що технічна, структурна, інвестиційна та соціальна політика держави повинні орієнтуватися на світові показники та стандарти, зовнішньоекономічна діяльність має стати органічною частиною господарської діяльності українських підприємств. Найбільшими труднощами на шляху до відкритої економіці є нерозвинутість ринкових відносин та відсутність ефективного механізму зовнішньоекономічних зв'язків.