Наркоманія та наркозалежність молоді як соціально-педагогічна проблема

Практика розвитку сучасної цивілізації у ХХ ст. та на початку ХХІ ст. засвідчує, що перед людством постає все більша кількість глобальних проблем політичного, економічного та соціального значення. Серед останніх на передній план виходить така проблема, як наркоманія. Гострота її зумовлена тим, що прискорений розвиток наркобізнесу та наркотизація населення практично всіх країн призводить до таких незворотних процесів, у результаті яких руйнується людський генотип як сукупність усіх матеріальних структур клітини, що виконують функцію спадковості. І якщо негативні процеси на цьому рівні набудуть широкомасштабного розвитку (або глобального прояву), то майбутнє будь-якої нації і людства в цілому не має перспективи на подальше існування.

За останні сто років наркоманія, поширившись в усьому світі, набула характеру справжньої епідемії. А на початку третього тисячоліття вона стала складовою суспільного життя, тим чинником, подолавши який, людство подолає половину інших (соціальних, правових, медичних) проблем, що стоять перед ним. Адже за приблизними даними у світі налічується 300 млн наркозалежних тільки від наркотичних препаратів з коноплі [34].

Визначимо сутність такого соціального явища як наркозалежність. Наркозалежність – це захворювання, яке полягає в хворобливому потязі до вживання наркотиків [37]. На жаль, з кожним роком наркоманія серед людства все більше і більше збільшується. Тільки в одній України кожного третього зачіпає наркоманія, яка за один день забирає безліч людських життів, серед яких є цінні члени суспільства, які могли б внести неоціненний внесок у розвиток суспільства [12].

Етимологічно термін «наркоманія» пов'язаний з поняттям «наркотик» (від грец. Narkotikos – заколисливий). Однак термінологічна невизначеність виникає відразу ж, як тільки мова заходить про препарати, що не відносяться до групи опію, тому що серед засобів, віднесених до наркотиків, лише опіати й ноксирон мають снотворний вплив. Інші ж препарати по своїй фармакологічній активності є психостимуляторами. Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих отрут або речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію [23].

Аналіз медичної літератури дозволяє дати визначення наркоманії як групи захворювань, які викликані систематичним вживанням наркотиків і проявляються синдромом зміненої реактивності, психічною й фізичною залежністю, а також деякими іншими психосоматичними й соціальними особливостями [18].

У традиційній наркології наркоманія розглядається як невиліковна хвороба, з більш-менш тривалими ремісіями. У структурі наркоманії виділяють основні складові, які проявляються в ході розвитку хвороби:

1. Синдром психічної залежності. Наркотик стає найважливішою умовою комфортного контакту людини з життям, собою, іншими людьми.

2. Синдром фізичної залежності. Поступово наркотик вбудовується в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотиків, то він випробовує різні ступені фізичного страждання: ломка, сухість шкіри (або, навпаки, пітливість). Це явище називається абстинентним синдромом

3. Синдром зміненої реакції організму до дії наркотику. Найважливішу роль у структурі даного синдрому грає толерантність (терпимість). Її зростання, стабілізація на високому рівні, зниження, відносять до стрижневих симптомів наркоманії [28].

У психології наркоманія розглядається як вид негативної психічної залежності. Якщо після вживання наркотику індивід переживав стан надмірності можливостей у подоланні внутрішніх і зовнішніх факторів, що перешкоджають задоволенню потреб, то в нього виникає схильність до формування залежності від психоактивних речовин [11].

У суспільній свідомості існує неоднозначне відношення до наркоманії. Поряд з негативним відношенням до наркоманів як до злочинців, зберігається також позиція, що наркоманія – це хвороба, а наркомани мають потребу в співчутті й лікуванні. Наркоманія останнім часом стала настільки розповсюдженим явищем, що кожна людина, прямо або опосередковано, змушена зустрічатися з нею у своєму найближчому оточенні. Наркоманія як соціальна проблема тісно пов'язана з історією немедичного вживання наркотичних речовин. Оскільки історично статус такого вживання змінювався, змінювалося і проблемне поле дослідження й саме проблемне бачення даного феномена [11].

Наркозалежність перешкоджає самовдосконалення підлітків та їх навчання у школах та інших навчальних закладах. Наркоманія служить причиною підліткової злочинності, так як в іншому нічим незайнятих підлітків від неробства з'являються думки злочинного характеру, такі як крадіжки та розбій. А скільки їх з-за цього смертельно небезпечного потягу під назвою наркоманія перебувати в місцях позбавлення волі. Так що, для уникнення всього того негативного, що дає наркозалежність, необхідно стежити за своїми дітьми та їх оточенням.

У XX ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір – масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути проблемою однієї особистості, стала соціальною проблемою.

У стародавні часи, коли подібного роду практики знаходилися в рамках культово-ритуальної діяльності і були жорстко регламентовані, наркоманії як проблеми не існувало. Прийняття п'янких напоїв або наркотичних речовин описувалося з точки зору залучення до божественного світу (сома, амброзія, амрита і т.д.).

Коли споживання наркотиків залишалося долею богеми, наркоманія як і раніше не виступала в якості соціального зла. Однак це не заважало деяким художникам, поетам, літераторам виносити своє судження, часом досить логічно вибудуване і обґрунтоване, з приводу наркотиків, яке могло варіюватися від захоплення до застереження і прокляття (Ш. Бодлер, Т. Готьє, Т. Де Квінсі та ін .). Після того, як наркотики починають проникати в маси, і зловживання ними захоплює дно суспільства, ставлення до наркотиків і наркотичної залежності стає переважно негативним. В епоху так званої "психоделічної революції" виникає своєрідна "філософія" вживання психоделіків і наркотичних речовин, пов'язана з ідеєю "розширення свідомості" (О. Хакслі, Т. Лірі і т.д.) [46].

Однак певне розкріпачення звичаїв, як стверджується, призвело до масового вживання наркотиків не стільки з якогось пізнавального або релігійного імпульсу, скільки з гедоністичних міркувань (нарівні з багатьма іншими явищами сучасної цивілізації, насамперед масової культури), що різко загострило проблему зв'язку наркоманії з девіантною поведінкою, науковий аналіз якої ще не можна назвати вичерпним. Становлення наркоманії як масового феномена викликало посилення заходів по боротьбі з наркоманією і різке протиставлення наркоманів суспільству, що зумовлює і теоретичне осмислення цієї проблеми сьогодні [32].

Ідея боротьби та викорінення цього соціального недуги домінує в більшості сучасних досліджень. При цьому проблема профілактики наркоманії, запобігання виникнення наркотичної пристрасті залишається на сьогоднішній день недостатньо висвітлена. Існують окремі дослідження, є певні автори, проте назріла необхідність створення цілісної концепції, побудова якої можливо тільки в рамках міждисциплінарного підходу, де явище буде представлено гранично широко і комплексно [32].

Вивчення проблеми здоров'я (фізичного і духовного) як вищої цінності, що розробляється в рамках "філософії здоров'я", ще також далеко від завершення. Притому що основи для цієї ідеї ми знаходимо і в античності, і в епоху Відродження, і в Новий час, сучасний розвиток науки, її гуманізація ставить цю проблему на якісно інший рівень, що вимагає спеціального дослідження.

Молоде покоління, з якого, в основному, вербується армія наркоманів, не є однорідною масою в плані зацікавленості наркотиками й у плані думки про них. Можна навіть сказати, що погляди різних груп молоді на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому, можна умовно розділити молодих людей на п'ять груп:

1. Більша частина сучасної молоді не виявляє ніякої зацікавленості наркотиками, і не схвалює їхнього вживання.

2. Певна частина молоді, що цікавиться стилем життя молодих наркоманів, але не бажає жити так само, як вони, й приймати наркотики.

3. Третю групу становлять ті, хто емоційно ототожнює себе з наркоманами, і самі періодично приймають наркотики. Для більшості цих людей вживання наркотиків являє собою демонстрацію власної життєвої філософії, ніж ознаку непереборної потреби в наркотику.

4. Четверта група - це молоді люди, що ідентифікують себе з наркоманами з погляду зовнішності, поводження і відношення до наркотиків. Незважаючи на це, через короткочасний період вживання наркотиків або наявність особистих задатків, ці люди зберігають певну дистанцію стосовно наркотиків, і ніколи не піддаються їм повністю.

5. Відносну меншість становлять молоді люди, які зовсім втратили зв'язок із суспільством. Вони повністю піддані психічній і фізичній залежності й прийняли спосіб життя й риси характеру наркоманів [40].

На щастя, переважна більшість підлітків та молоді належить до першої й частково до другої групи. Четверту й п'яту групу становить екстремальна меншість, чиї життєві позиції й способи дій несуть відбиток психічних відхилень, а фізичне й психічне здоров'я перебуває в найбільшій небезпеці. [18]

Розглянемо деякі статистичні дані по проблемі наркоманії в Україні за останні роки. Сьогодні в Україні регулярно вживають наркотики 5 млн. чол. Офіційна статистика по наркоманії наводить цифру – 500 тис. наркоманів, проте це ті, що добровільно встали на медичний облік. Медичні установи можуть стаціонарно пролікувати за рік не більше 50 тис. чоловік.

Розглянемо вік наркозалежних по Україні [55] (рис.1.1).

Рис.1.1. Вік наркозалежних в Україні за статистичними даними, %

Можемо зробити висновок, що 95% наркозалежних, на жаль, – це молодь. У віці з 15 до 20 років їх найбільша кількість – 60%, у 20-30 років – 35%, і лише 5% старше 30 років.

Наведемо дані, які подано на сайті Міністерства внутрішніх справ України [54]:

· 97% наркоманів вперше спробували наркотики у віці з 12 до 19 років.

· третя частина всіх злочинів пов'язана з незаконним обігом наркотиків;

· більше половини засуджених – наркомани;

· кожен п’ятий наркоман – жінка;

· дев’ять з десяти повій є наркозалежні;

· щорічно в Україні близько 150 тис. молодих людей стають наркоманами.

Останні п`ять років в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії. Сьогодні наркозалежність поступово "молодшає", середній вік людей, які вживають наркотики, стабільно знижується [46].

Найбільш уражена наркоманією Дніпропетровська та Донецька області (відповідно – 18% та16% від усіх наркоманів України), далі йдуть Київ та АР Крим – по 12%, у Луганській області – 9% від усіх наркоманів, Запорізька область – 8%. Інші області України разом набирають 25% наркозалежних (рис.1.2) [54].

Рис.1.2. Найбільш уражені наркоманією області України, %

У 2012 р. Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка було проведене моніторингове дослідження щодо поширеності вживання наркотичних речовин серед населення України. Результати дослідження показують, що 9% респондентів віком 15-34 роки мали досвід вживання будь-яких наркотичних речовин протягом життя. Найбільш поширеною речовиною є марихуана або гашиш – її вживали 8% респондентів. Екстазі вживали 2% респондентів. Перше вживання наркотичних речовин у 32% респондентів відбулось у віці 12-16 років, ще у 32% – від 17 до 18 років, а у віці 19-28 років – 30% молодих людей. Протягом останніх 30 днів перед опитуванням, про вживання наркотичних речовин принаймні один раз на тиждень повідомили 4% тих, хто мав досвід вживання наркотиків та 13% повідомили, що вживали наркотики рідше одного разу на тиждень. 45% респондентів вважають, що наркотики придбати скоріше легко та дуже легко, якщо цього захотіти [56].

В країні вже проведено три хвилі опитування міжнародного дослідницького проекту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» - HBSC4 (2002 р. — 5267 осіб; 2006 р. — 6535 осіб, 2012 р. — 10343 особи), що стало можливим за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Об’єктом дослідження виступають учні 6–х, 8–х, 10–11-х класів загальноосвітніх шкіл трьох ступенів; студенти 1-го, 2-го, 3-го курсів ПТНЗ і ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації (на базі 9-річної освіти), студенти 1-го курсу ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації та ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації (на базі 11-річної освіти), що відповідає віку 11, 13, 15 та 17 років. При опитуванні використовувався міжнародний інструментарій проекту HBSC. Метод отримання інформації – самозаповнення формалізованого запитальника у навчальних аудиторіях з використанням індивідуального конверту для кожного опитуваного [56].

Вибіркова сукупність — випадкова, стратифікована за типами навчальних закладів і типом населеного пункту (місто / селище міського типу / село). Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1: 0,9 до 0,5 : 0,5 становлять 0,59–0,98%.

В дослідженні запитання щодо досвіду вживання наркотичних речовин, а саме марихуани або гашишу, ставилось для учнів 15-17 років (з 10 -го класу загальноосвітньої школи). Результати показують, що 16% всіх учнів в своєму житті мали досвід вживання марихуани або гашишу. Цей показник суттєво підвищується серед студентів ПТНЗ (22%), порівняно з загальноосвітніми школами (10%), та знаходиться на одному рівні зі студентами ВНЗ І–ІІ (19%) та ІІІ–IV рівнів акредитації (22%) (рис.1.3.).

Рис.1.3. Досвід вживання марихуани або гашишу серед молоді, %

За останні 12 місяців вживали наркотичні речовини 8% учнів. Про досвід вживання наркотичних речовин протягом останніх 30 днів повідомили 4% учнів, серед яких найбільший відсоток спостерігається серед учнів ПТНЗ та ВНЗ І-ІІІ рівня акредитації – по 3%, а найменший – 1,5% – серед учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл. В усіх вікових категоріях хлопці вживали наркотики в середньому в 2 рази частіше, ніж дівчата.

Останнє дослідження ESPAD серед підлітків 15-17 років було проведено в 2012 році. Загальна кількість опитаних складає 7702 учнів/студентів, з них до масиву даних включено відповіді 7512 респондентів (3355 хлопців та 4157 дівчат). За результатами дослідження 25,4% учнів мають досвід вживання наркотичних речовин (33,6% хлопців, 18,8% дівчат). З усіх наркотичних речовин, які вживає молодь, найбільш поширеними (як і в попередні роки опитування) залишаються марихуана та гашиш [56].

Хоча би один раз вжитті їх вживали 12,4% учнів (18,9% хлопців та 7,2% дівчат), 21,2 учнів, які вчаться на ІІ-ІІІ курсах ПТНЗ (після 9 класу) та 20,8% ІІ, ІІІ курсах ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (після 9 класу). Екстазі вживали 3,1% учнів (4,7% хлопців та 1,8% дівчат), курильні суміші – 2,6% учнів (3,9% хлопців та 1,5% дівчат), амфетаміни 2% (3,1% хлопців та 1,1% дівчат), оксибутират натрію 0,9% (1,6% хлопців та 0,3% дівчат), героїн – 0,9% учнів (1,7% хлопців та 0,3% дівчат). За допомогою шприца вживали наркотики 0,7% учнів (1,2% хлопців та 0,3% дівчат). Рівень поширення вживання будь-якого наркотику протягом життя серед учнівської молоді віком 15-16 років, після періоду зростання з 1995 по 2003 роки (з 14 до 21%), змінив своє спрямування на зниження, яке було зафіксовано у 2007 році (15%) та залишився таким же за даними 2012 року (13%) (рис.1.4).

Рис.1.4. Рівень поширення вживання будь-якого наркотику протягом життя серед учнівської молоді, %

Протягом останніх 12 місяців вживали марихуану або гашиш 7,3% респондентів (11,5% хлопців та 4% дівчат). В основному це опитані з досвідом спроби 1-2 рази, переважно це учнів ПТНЗ та хлопці, яких майже вдвічі більше, ніж дівчат. Протягом останніх 30 днів про вживання марихуани або гашишу зазначили 3% унив (5,2% хлопців та 1,2% дівчат).

Перша спроба марихуани або гашишу відбулася для 2,1% учнів у 13 років і раніше, для 4,7% учнів – до 15 років. Основною причиною першого вживання наркотиків - цікавість – назвала найбільша кількість учнів (5,3%). Компанія друзів – найпоширеніше джерело отримання наркотичних речовин, про це повідомили 4,3% учнів [56].

Можемо зауважити, що наркотичні препарати з конопель є одним з найпоширеніших наркотичних препаратів у світі: лише за приблизними даними у світі налічується 300 млн. чоловік які є рабами цього виду наркотику [18].

Отже, розвиток і поширення різних видів наркоманії пов’язані зі ставленням до них суспільства, етнічними, релігійними, соціокультурними особливостями своєрідністю емоційних форм поведінки і способу життя.

Про погіршення наркоситуації в Україні свідчать і такі факти. Лише в 2008 р. зафіксовано 2443 факти організації або утримання місць для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Було виявлено 261 нарколабораторію та 236 наркопритонів. Тривожним є той факт, що при здісненні 14636 перевірок об’єктів легального обігу наркотиків викрито 1341 об’єкт без ліцензій.

Безумовно, така ситуація з обігом наркотиків сприяє прискореному зростанню кількості наркоспоживачів. Якщо в розрахунку на 10 тис. населення цей показник у 2003 р. у середньому складав 26 осіб, то станом на 1 січня 2013 р. – 37 офіційно зареєстрованих осіб. Серед міського населення ці показники склали відповідно 31 і 41, а серед сільського 17 і 27 осіб [55].

Тобто кількість наркоспоживачів в розрахунку на 10 тис. осіб серед міського населення зросла за цей період у 1,32 рази, а серед сільського – майже в 1,6 рази [2]. За умови, що таке співвідношення темпів зростання зазначених показників збережеться, в недалекому майбутньому загальна кількість наркоспоживачів в Україні різко зросте. Цю статистику треба вже сприймати як загрозу національній безпеці нашої держави.

Для того, щоб успішно вести боротьбу з таким явищем, як наркоманія, треба зрозуміти його причини. Перш за все слід уяснити, що це хвороба, і не однієї людини, а всього суспільства. Якщо розглядати наркоманію як суспільну проблему, то на першому плані стоять соціальні причини її поширення. Про це свідчать історичні факти. Війни, національні та соціальні потрясіння завжди збільшували кількість людей, які в наркотиках шукали спосіб полегшення свого внутрішнього стану та стимулюючий засіб в екстремальних умовах.

В Україні в умовах політичної, економічної нестабільності, відсутності чіткої перспективи, невлаштованості життя, розмитої суспільної моралі, розгубленості перед загальними і особистими проблемами багато людей, особливо представників молоді, вдаються до вживання наркотиків як до специфічної форми захисту від усіх цих негараздів. Якщо 30–40 років тому наркозалежність була типовим явищем в кримінальному середовищі, то за останні 15 років вона розповсюдилась в основному серед молоді, загрожуючи генофонду нації та самому її існуванню. І цю тенденцію не може зупинити, як і в більшості країн, прийняття достатньо суворих законів щодо контролю над виробництвом та споживанням наркотичних засобів. Адже незважаючи на їх чинність, виробництво таких засобів і торгівля ними відбувається в широких масштабах. Заради власного збагачення торгівці наркотиками все більше розширюють коло своєї клієнтури, залучають до наркотичної залежності все нові й нові жертви, котрих вони вербують в основному з молоді. За офіційними даними, 70% наркозалежних в Україні – це підлітки і молодь до 29 років [2].

Найчастіше наркотики починають вживати вихідці з неблагополучних сімей: це, як правило, діти батьків-алкоголіків, діти з неповних сімей або сімей, де порушені внутрішні родинні взаємини, особистісні зв’язки. За таких умов дитина, відійшовши від сім’ї, підпадає під вплив негативної мікросоціальної групи або її лідера. Особам, що вже вживають наркотики, потрібні нові люди, залучені до цієї пристрасті. Вони потрібні їм як середовище, в якому всі перебувають в однаковому наркотичному стані; як клієнти, яким вони збувають наркотики; нарешті, як піддослідні, на яких випробовується разова доза нового наркотика. У наркології це явище називається «прозелітизм наркоманів» (прозелітизм – прагнення обернути в свою віру; палка відданість тількино прийнятим новим переконанням). Вважається, що кожен наркоман за час своєї наркотичної «кар’єри» залучає до наркоманії 13–14 чоловік.

Як уже зазначалося, наркоманія помолодшала. Але особливу тривогу викликає те, що вона проникає і в шкільне середовище. Так, наприклад, американські дослідники вважають, що тільки маріхуану палять вже близько 50 % американських школярів 8–10 класів. Якщо в Україні ці цифри не такі страшні, то тільки тому, що матеріальний стан сім’ї не дозволяє підліткам мати великі суми кишенькових грошей.

Проте слід зазначити, що від проблеми наркотизації не застраховані й матеріально благополучні сім’ї, особливо заможні. Наркодилерам потрібні, в першу чергу, платоспроможні клієнти, тому наркотики цілеспрямовано проникають в престижні навчальні заклади всіх рівнів.

Органи внутрішніх справ разом з органами освіти намагаються контролювати цю ситуацію відповідно до законодавства України. Так, ще в 2004 р. в лежать операції «Генофонд» було відпрацьовано 11 тис. місць навчання неповнолітніх та молоді. В результаті було затримано 527 осіб у стані наркотичного сп’яніння. У навчальних закладах та на прилеглих територіях було виявлено 750 фактів незаконного обігу наркотиків, в результаті чого порушено 540 кримінальних справ.

В молодіжному середовищі формуються специфічні субкультури, де вживання наркотиків вважається неодмінним атрибутом дозвілля та спілкування. З огляду на це в повному обсязі постає проблема проведення вільного часу, яка має нашу українську специфіку. По-перше, молодій людині важко знайти можливість відпочити повноцінно, бо сучасні кафе, дискотеки з матеріальної точки зору не всім доступні, а клуби взагалі працюють в закритому режимі, існують для обраних. Крім того, старі напрямки у виховній роботі відійшли в минуле. Тому такі місця проведення дозвілля, як театри, музеї залишились поза увагою молоді, а кінотеатри перестали бути виховними осередками, своїм репертуаром стимулюючи бездумне, споглядальне сприйняття життя [43].

По-друге, в повсякденній культурі українського суспільства існує сильна традиція пасивного проведення дозвілля за допомогою «легального» наркотика – алкоголю. Підлітки ще в сім’ї звикають відпочивати за допомогою цієї хімічної речовини. Не дивно, що вихідці з цих сімей легко «підсідають» на наркотики, які є для них способом самоутвердження, входження в дорослий світ та протесту проти того, що не подобається в оточуючому житті.

Зазвичай вживання наркотиків в молодіжному середовищі дехто пояснює розпутністю, неосвіченістю. Насправді все набагато складніше. Треба враховувати фактор аномії. Аномія – це соціологічне та соціологічно-психологічне поняття, яке позначає морально-психологічний стан індивідуальної та суспільної свідомості. На жаль, сьогодні ми живемо в такому суспільстві, де існують загальноприйняті цінності, як правило, матеріального характеру. Досягнути їх дозволеним шляхом надзвичайно важко. А мати високий рівень життя хочуть усі. Культура нашого суспільства дуже аномічна, що з урахуванням попередньої думки виявляється в підпорядкуванні суспільної свідомості прагненню до матеріальних благ.

Перед молодою людиною постає вибір: або відмовитися від домінуючих в її оточенні цінностей (бо немає можливості отримати їх у законний спосіб), або досягти їх недозволеним шляхом. А оскільки аномія виявляється у відчуженості людини від суспільства, апатії до духовних цінностей, то, враховуючи складність досягнення успіху в наших матеріальних умовах, багато людей, що відкидають протизаконні шляхи, звертаються до наркотиків як до зручного способу відключитися від особистих і суспільних проблем, забутися.

Слід пам’ятати і про такі причини, як високий рівень наповненості ринку, що вільно постачає наркотики, та індивідуальну схильність певних індивідів до таких речовин. До того ж всі ці причини в Україні обтяжуються екологічною обстановкою. Останнім часом вчені виявили, що неспокійний стан людської психіки має хімічну природу. Забруднене повітря, яким ми дихаємо, так само забруднена питна вода, неправильне застосування хімії, що оточує нас у побуті, та інші чинники – все це негативно впливає на організм людини, збуджуючи її. А коли цей стан накладається на тяжкі життєві обставини, людина може вдатися до такого способу позбавитися напруги, як вживання наркотика.

Звичайно, наркоманія – це і медична проблема. У людей, які вподобали наркотики, наркотичні речовини руйнують всі органи. Однак передусім вони згубно впливають на центральну нервову систему. Якщо людина почала вживати наркотики в підлітковому віці, коли відбувається процес фізичного дозрівання та становлення психіки особистості, то протягом 2–5 р. у неї формуються стійкі психічні зміни, знижується інтелект, що призводить до антисоціальної поведінки. Наркомани часто страждають на різні захворювання, вони рано стають інвалідами, тривалість їхнього життя скорочується у 4–5 разів.

Молодь у своєму прагненні звільнитися від опіки старших використовує різні засоби. Відсутність взаєморозуміння в родині, надмірний тиск батьків, недолік впевненості у власних силах – усе це змушує підлітків поєднуватися в групи. У них молодь намагається одержати те, що не може мати вдома – довіру, розуміння, підтримку, добрі почуття. У пошуках нових, незвичайних відчуттів і переживань підлітки експериментують з інгалянтами, алкогольними напоями, наркотичними речовинами. Дві третини підлітків знайомляться з ними з цікавості, бажаючи одержати свій перший досвід, стикаючись із забороненим.

На основі висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я [21] можна виділити чотири основні групи факторів, що сприяють вживанню наркотиків молодими людьми, зокрема:

1. Моральна незрілість особистості: негативне відношення до навчання, відсутність соціальної активності; вузьке коло і нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів; невизначеність у питаннях професійної орієнтації, відсутність установки на трудову діяльність, дефіцит мотивації досягнень, відхід від відповідальних ситуацій і рішень; утрата «перспективи життя»; терпимість до пияцтва.

2. Порушене соціальне мікросередовище: неповна родина; зайнятість батьків; неправильне виховання; передчасне (12-13 років) звільнення від опіки батьків; легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються; алкоголізм або наркоманія в кого-небудь із близьких родичів; низький освітній рівень батьків.

3. Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкова обтяженість у відношенні психологічних захворювань і наркоманії, важкі соматичні захворювання і нейроінфекції у ранньому дитинстві; травми головного мозку, розумові порушення і психологічний інфантилізм.

4. Індивідуально-психологічні особливості і нервово-психічні аномалії особистості: низька стійкість до емоційних навантажень, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованого поводження, недостатня соціальна адаптація, особливо в складних умовах, неврози і психопатії.

З огляду на зазначене можна зробити висновки, що наркозалежність серед молоді є проблемою соціальною, економічною, медичною, а профілактика наркоманії - проблема передусім соціально-психологічна і педагогічна.

Боротьба з розповсюдженням наркотиків значеною мірою ускладнюється тим, що кримінальні структури в Україні зрощуються з аналогічними транснаціональними злочинними структурами, залучають до виробництва наркотиків технологічний та науковий потенціал вітчизняної хімічної промисловості. Ними створюються підпільні лабораторії, де виготовляються наркотики нових видів. Існують корумповані зв’язки керівників наркобізнесу з представниками виконавчої, законодавчої, судової влади, правоохоронних органів.

Зважаючи на наркоситуацію, що склалася в Україні, та тенденції її подальшого прискореного погіршення, необхідно терміново вирішувати проблеми допомоги наркозалежним та захисту різних категорій населення, в першу чергу молоді, від цієї біди.

Досвід багаторічної боротьби з наркоманією довів, що дискримінаційні поліцейські чи медичні методи не дають бажаного результату. Оскільки наркоманія – це в першу чергу соціальна проблема, то, як і інші соціальні хвороби, її можна вилікувати тільки в умовах політичного і економічного благополуччя, здорової духовної та моральної атмосфери суспільства. Поки що таких ідеальних умови в Україні не створено. Тому треба шукати інші, реально можливі шляхи викоренення цього явища. Як свідчить практика, будь-яку хворобу легше попередити, ніж потім лікувати. Тому на перший план треба вивести профілактику наркоманії, тобто докласти максимум зусиль, щоб скоротити так звану первинну наркоманію – залучення до цієї пагубної звички нових людей.