Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зміст та форми реабілітації наркозалежної молоді в умовах реабілітаційного центру

Можна констатувати, що в сучасному суспільстві гостро постала така соціальна проблема як наркоманія. Особливо велике розповсюдження ця негативна звичка поширена в середовищі молоді. Наркоманія негативно впливає не тільки на життя суспільства в цілому, а також на життя та діяльність особи окремо. На даний час ця проблема стала дійсно глобальною. По статистичним даним, розповсюдження такої негативної звички як наркоманія в великих масштабах, в окремих країнах, пов’язано з нестабільністю політичної та економічної ситуації, з наявністю великої кількості криз та недосконалістю економічного та політичного механізмів.

Відносно нашої країни ця проблема є особливо актуальною і розповсюдження її пов’язано з низькою культурою суспільства. З даною проблемою повинно боротися не тільки суспільство, але й кожна людина повинна усвідомлювати для себе велику шкоду від наркоманії і намагатися боротися з цією негативною звичною. Тільки після цього можна говорити про рішення поставленої проблеми.

Протягом останнього десятиліття чисельність осіб, що вживають наркотичні речовини та хворіють на наркоманію невпинно зростає. Відбуваються серйозні зміни в процесах наркотизації. Сучасний стан наркоситуації в молодіжному середовищі має наступні тенденції [24]:

1) наркоманія в Україні, з одного боку, „подорослішала”, оскільки зменшується відсоткове співвідношення серед осіб, що вживають наркотики та хворіють на наркоманію, молоді до 30 років до загальної кількості осіб, які вживають наркотики. З іншого боку, наркоманія „помолодшала”, оскільки збільшується кількість неповнолітніх, які вживають наркотики та хворіють на наркоманію. Зменшується вік перших спроб наркотиків до 13-14 років, іноді навіть до 9-12 років. Таким чином, особлива небезпека наркоманії сьогодні полягає в тому, що наркоманія вийшла за межі традиційно уражених груп населення, наприклад має місце розповсюдження наркотиків серед „нових українців” як засобу відпочинку, тому групу підвищеного ризику залучення до вживання наркотиків нині складають підлітки, студенти, бізнесмени, безробітні, бомжі, жінки сфери секс-бізнесу, сільські жителі;

2) збільшується відсоток молоді, що вживає водночас декілька речовин, особливо серед підлітків (це явище має назву полінаркотизм);

3) збільшується кількість жінок, що залучається до вживання наркотиків;

4) переважна кількість наркоманів вживає власноручно вироблені наркотики, які зазвичай погано очищені, внаслідок чого викликають надто швидку психічну, фізичну та соціальну деградацію та смерть хворих;

5) із розвитком міжнародних зв’язків в Україну все частіше потрапляють наркотики зарубіжного виробництва, в тому числі і „важкі”, відбувається розширення номенклатури наркотичних препаратів, що спричиняє тенденцію більшого їх вживання серед молоді та появи нових типів наркоманії.

6) наркотики, особливо синтетичні, вже стали атрибутом молодіжного дозвілля та невід’ємною особливістю молодіжної субкультури, компонентом спілкування, особливо у підлітково-молодіжному середовищі. Цьому сприяє впровадження в соціальне життя елементів так званої “нічної культури”, яка вимагає стимуляторів, у тому числі і наркотичних.

7) прозорість кордонів СНД, особливо північних та східних, через які в Україну постачаються наркотики, сприяє тому що Україна опинилася втягнутою у сферу діяльності міжнародного наркобізнесу. Діють незначні структури наркобізнесу та сформувалися шляхи постачання наркотичних речовин в Україну [45].

Розглянемо особливості комплексної реабілітації серед наркозалежних. Комплексна реабілітація – це програма реабілітації, що включає повну психофізичну реабілітацію, психо-емоціональну адаптацію та повну ресоціалізацію, що здійснюється методами психологічної та педагогічної корекції, відбувається в умовах тимчасової добровільної соціальної ізоляції при використанні природних терапевтичних чинників [17].

Спеціалізований центр – це наркологічний реабілітаційний центр, лікування наркоманії в умовах якого містить процеси медикаментозної терапії, реабілітації, психологічної корекції, що для деяких хворих залишається останнім єдиним виходом, що дозволяє особистості повернутися до життя у соціумі [41].

Український науковець Вайнола Р.Х зазначає, що комплексна реабілітація у межах реабілітаційного центру серед наркозалежних є найбільш ефективною серед багатьох методів реабілітації, і під цим терміном дослідниця має на увазі повне відновлення втрачених здібностей [10].

Інший дослідник Холова К.А. відмічає, що комплексна реабілітація наркозалежних складається з декількох етапів. Починається програма реабілітації з з застосування різних методів детоксикації або, якщо інакше - очищення організму від усіх шкідливих речовин, які в достатку скупчилися в ньому в результаті прийому алкоголю і наркотиків, очищення опіатних рецепторів. Таким чином, фізичне тіло позбавляється від згубного впливу наркотиків. При цьому можлива швидка інтенсивна детоксикація під наркозом всього за кілька годин або більш повільне і консервативне очищення за 1-2 тижні. З подібною чистки і починається серйозна комплексна лікування реабілітація при наркоманії [47].

Наступний етап, який включає в себе комплексне лікування наркоманії, це імплантування блокатора опіатних рецепторів мозку. Сьогодні у медиків є надійні препарати, здатні надавати тривалий позитивний вплив (до року ), що входять в комплексне лікування алкоголізму і наркоманії та позбавляють пацієнта від нездорової тяги до психоактивних речовин .

Заключним, і вкрай важливим етапом, що входить в комплексну реабілітацію наркоманії, є професійне психологічне відновлення особистості пацієнта, що зазнала негативної трансформації під впливом психоактивних речовин. Тут варто зауважити, що так чи інакше аналогічної психологічної трансформації піддавалися і близькі люди, що знаходилися поряд з пацієнтом під час його хвороби. Отже, вони теж повинні пройти через подібну реабілітацію і звільнитися від вантажу співзалежності, інакше таке комплексне лікування наркоманії буде не повним, що може загрожувати рецидивами залежного [47].

Розглянемо методологічні основи педагогічної діяльності. Соціальна технологія дає змогу розчленувати процес на елементарні процедури й операції з подальшою їх координацією й синхронізацією. Вихідним етапом є соціальне проектування — це формування образу майбутнього об’єкта й обчислення принципової можливості його створення. Соціальна технологія визначає способи досягнення, а соціально-інженерна діяльність трансформує соціально-наукове знання безпосередньо в практичну, перетворювальну діяльність. Об’єктом такої діяльності є ті стани суспільних явищ і процесів, яких планується досягти [21].

За спрямованістю діяльності, характером впливу на соціальні системи, зазвичай, виокремлюють чотири типи соціальних технологій:

1. Технології формування соціальних систем (формуючі технології).

2. Функціональні технології, спрямовані на підтримку стабільності соціальних систем і процесів, що задають певні межі соціальних процесів (стримуючі технології).

3. Технології, спрямовані на перетворення й розвиток соціальних систем (стимулюючі технології).

4. Технології соціальної боротьби як засіб захисту соціальних систем, придушення небажаних явищ, спрямовані на підрив і усунення негативних процесів (деструктивні технології).

За віковими категоріями соціально-пeдaгогічна діяльність має різні особливості. Наприклад, з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку робота спрямована на саму дитину і на її сім’ю. Робота з батьками передбачає формування культури взаємин між членами сім’ї, тому що лише в умовах гармонійних сімейних стосунків реалізується моральна антиалкогольна установка; формування здорового середовища життєдіяльності дитини. Основними методами є бесіди, консультації, тpeнінги. Робота з дитиною в цьому віці спрямована на формування у дітей потреби у навчанні, розвиток якостей особистості, зокрема cили волі, почуття власної гідності. Таку роботу виконують через яскраву емоційну розповідь, ілюстрації, сюжетно-рольової гри [22].

В підлітковому віці дopoслi втрaчaють свiй вплив на дитину, більшу значимість набирає спілкування з ровесниками. Тому, основний акцент роботи з дітьми цього віку – робота з групою, які проводяться через такі напрями діяльності як:

1) Пpoфiлaктикa причин і наслідків алкоголізму. Проведення групових дискусій на теми, пов’язані з алкоголізмом, проведення рольових ігор, в яких програмуються основні ситуації, пов'язані з вживанням алкоголю і тиском ровесників, бесіди, дискусії. Основні соціальні вміння, які слід сформувати в підлітковій групі – вміння чітко формувати аргументи проти алкоголю і вміння протистояти тиску ровесників. Методи, які залякують дітей, застосовувати недоцільно.

2) Організація вільного часу підлітків, тому що беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживань алкоголем. Слід врахувати, що найбільший інтерес підлітки з девіантною поведінкою виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому слід заохочувати їх до занять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.

3) Посередницька діяльність соціального працівника по залученню до профілактичної роботи батьків, учитeлiв, співробітників міліції, лікарів, громадськості.

4) Переборення соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється в обмеженості словникового запасу , бiдностi знань про оточуючий світ тощо [42].

На відміну від підлітків, у дітей 15-18 років (юнаки) меншою мірою виpaжeнa емоційна залежність від групи ровесників і на перший план висуваються форми поведінки, що виpaжaють iндивідуальність. Coцiальний працівник зосереджує свoю увaгy на індивідуальній роботі із цією категорією дітей через проведення індивідуальних консультацій з метою усунення причин, що негативно впливають на життєдіяльність дитини, соціальне навчання особистості, формування уявлень про ризик, пов'язаний із вживанням алкогольних напоїв. Методи виконання цієї роботи проходить через моногічний виклад наукових даних, фактів в процесі бесіди, лекції, самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів, проводяться вікторини, олімріади, трeнінги [4].

Необхідно проводити спеціальну роботу зі співзалежними людьми – тими, хто пізнав на собі наркозалежність своїх друзів або родичів. Важливо усвідомлювати, що наркоманія вражає тіло і психіку не тільки конкретної людини, але й її оточення. Як не дивно, але ця недуга передається від наркозалежного навколишнім, а її симптоми – "не кажи, не довіряй, не відчувай". Іншими словами, відбувається руйнування нормальних людських стосунків між близькими та рідними, з яких лише один є наркоманом. Звісно, краще запобігти, ніж лікувати, тому профілактика наркоманії – це найкращий варіант. Особливо молодь повинна чітко усвідомлювати, що вживання наркотиків негативно впливає на особистість людини та її здоров’я.

Головним і найбільш відповідальним етапом після лікування наркозалежності є робота з особистістю пацієнта. Центр реабілітації наркозалежних має всі умови, необхідні для справжнього поліпшення якості життя: від набуття соціальних та психологічних навичок життя вже без вживання психоактивних речовин до профорієнтації та організації духовно-моральної діяльності пацієнта [13].

Метою діяльності реабілітаційного центру є формування сильної та вільної особистості клієнта, який здатен не тільки вистояти перед майбутніми спокусами, але й знайти своє місце в житті без наркотиків, відчути і насолодитися смаком життя. Спеціалізований центр не зупиняється на одній лише соціальній адаптації людини, реабілітаційний центр надає всі можливості для отримання освіти і розкриття потенціалу кожної особистості.

Основні завдання реабілітаційного Центру:

· розвиток соціально прийнятних моделей поведінки і навичок самостійного життя в соціумі у наркозалежних осіб;

· усвідомлення пацієнтом особистісних ресурсів, розвиток особистісного потенціалу, формування особистісних переконань та сприяння становленню індивідуальності учасників реабілітаційного процесу;

· формування стійкого неприйняття наркотиків і витіснення їх із системи цінностей індивіда;

· відродження морально-етичних і духовних, сімейних цінностей, формування нових цінностей, життєвих цілей;

· відновлення фізичної активності;

· навчання трудовим навичкам, створення навику системної зайнятості, профорієнтація;

· надання випускникам реабілітаційної програми можливості особистісної та соціальної самореалізації безпосередньо у Фонді або поза нього;

· розвиток здібностей, розкриття творчого потенціалу молодих людей [17].

Основними функціями реабілітаційного центру є:

· тривала і комплексна робота зі зміненою залежністю особистістю;

· створення умов для формування у наркозалежної молоді соціально безпечної поведінки;

· проведення психолого-соціально-педагогічного обстеження

· реалізація індивідуальних і групових програм реабілітації та соціально-психологічної адаптації наркозалежної молоді;

· забезпечення наркозалежних комплексом реабілітаційних, юридичних, правових послуг;

· створення безпечного, вільного від наркотиків терапевтичної реабілітаційної середовища;

· забезпечення безпечного проживання, харчування наркозалежних на період перебування в центрі;

· проведення заходів щодо соціальної адаптації;

· організація суспільно корисної діяльності та дозвілля наркозалежної молоді;

· проведення консультування, семінарів з співзалежними особами та особами з найближчого оточення пацієнта;

· надання медичних, юридичних, психолого-педагогічних консультацій;

· проведення профілактичної роботи серед молоді, схильної до вживання наркотиків;

· інформування населення про роботу центру, його програми, завдання, принципи діяльності [17].

Процес ресоціалізації складається з трьох періодів.

І. Достаціонарний реабілітація, тривалістю від 1 тижня до 3 місяців.

ІІ. Стаціонарна реабілітація тривалістю від 1 до 6 місяців. Цей період, у свою чергу, включає три етапи: 1) адаптаційний, 2) інтеграційний, 3) стабілізаційний.

ІІІ. Постстаціонарна реабілітація тривалістю від 6 до 12 місяців (ресоціалізація, реадаптація).

Тривалість процесу ресоціалізації встановлюється індивідуально для кожного клієнта і в разі необхідності переглядається.

І. Достаціонарна реабілітація включає:

· первинну консультацію наркозалежного;

· проведення первинної психолого-соціальної діагностики з метою визначення потреби в допомозі у вирішенні психологічних, соціальних, побутових, духовних, юридичних проблем;

· проведення груп підтримки для наркозалежних;

· консультативна робота з членами сім'ї наркозалежного з метою виявлення та подолання співзалежності.

· проведення мотиваційного інтерв'ю з метою підготовки хворого до участі в реабілітаційній програмі.

Результатом мотиваційної роботи на цьому етапі мають стати такі переконання наркозалежних:

1. Я повністю усвідомлюю свою залежність і згоден з тим, що я - наркоман (алкоголік);

2. Я хочу позбутися своєї залежності (хвороби);

3. Я не можу самостійно позбавитися від моєї хвороби, тому потребую сторонньої допомоги;

4. Я згоден прийняти запропоновану мені допомогу.

5. Зі свого боку я готовий докласти максимум зусиль для того, щоб повністю змінити своє життя [12].

ІІ. Стаціонарна реабілітація проходить в цілодобовій духовно-наповненій діяльності Центру.

1. Адаптаційний етап спрямований на адаптацію реабілітанта до умов перебування в стаціонарі. На цьому етапі розробляється індивідуальний план реабілітації відповідно з рівнем запитів і особистісних особливостей пацієнта. Хворі ведуть робочий зошит з профілактики зриву. Проводяться групові зборів, що носять мотиваційний характер, спрямовані на створення мотивації до здорового способу життя, формуванню відповідального ставлення до себе, а також на все більш глибоке проникнення в суть власної проблеми.

2. Інтеграційний етап включає в себе: входження в програму духовно-моральної та психологічної допомоги; вибудовування системи цінностей, яка базується на морально-етичних принципах; засвоєння основ здорового способу життя. На цьому етапі застосовуються: ведення робочого зошита для роботи по «кроках»; участь у зборах терапевтичної спільноти; обов'язкове індивідуальне консультування; участь у груповій психотерапії; арттерапія; трудотерапія; комп'ютерні навчання; дельфінотерапія (у регіонах, де є дельфінарії); терапія зайнятістю; іпотерапія; волонтерство в притулку для бездомних тварин та ін..

3. Стабілізаційний етап спрямований на соціальне навчання, формування соціальних навичок; формування конструктивних форм поведінки; розуміння і вирішення власних потреб і запитів; формування реалістичного життєвого плану; придбання трудових і професійних навичок; робота за програмою «рівний-рівному» [24].

Рекомендований мінімальний курс стаціонарної реабілітації триває шість місяців. Спроби скорочення цього курсу дуже істотно знижують ефективність програми ресоціалізації.

Після проходження повного курсу стаціонарної реабілітації (7 або 12 місяців), де отримується унікальний для реабілітанта досвід подолання і розуміння семантики залежності, дефектів свого характеру, участь в групах особистісного зростання, очищення душі через роботу над гріхопадінням, людина стає укріпленим у своїй мотивації відмови від наркотичних речовин і прагне підтримувати свою тверезість. Хочеться підкреслити, що наша Програма не релігійна, вона має гуманістичну спрямованість і підтримується культурної та духовної традицією світових релігій [12].

ІІІ. Постстаціонарна реабілітація. Після проходження повного курсу стаціонарної реабілітації пацієнт поміщається в адаптаційні квартири, соціальні гуртожитки, де він перебуває з співробітником Центру і робить перші самостійні кроки в соціумі. Деякі з клієнтів відчувають тривогу перед випискою з Центру, страх повернення в звичайне середовище. Передбачаючи такі ситуації ми практикуємо відпустку на кінцевих етапах ресоціалізації, спостереження за пацієнтом під час домашнього відпустки, і одночасне проведення роботи з сім'єю з питань співзалежних поведінки. Метою цих відпусток є адаптація пацієнта до соціуму, гармонізація сімейних взаємин. На цьому етапі проводяться спільні групові заняття і приватне консультування із залученням найближчого оточення пацієнта.

Наступний етап соціалізації пацієнт проживає самостійно, з такими ж пацієнтами, що одержали повний обсяг допомоги, передбачений курсом стаціонарної реабілітації. У цей період здійснюється курація реабілітанта співробітниками центру, надається допомога служителів церкви, медичних психологів, рівних консультантів. Підсумком цього етапу є зміцнення тверезницьким установок [20].

Етап постстаціонарної реабілітації включає в себе надання допомоги у вирішенні житлових, матеріальних проблем, у працевлаштуванні; допомогу у придбанні обладнання; реалізацію програми підтримки працівників центру; створення груп підтримки; здійснення передачі соціального супроводу реабілітантів іншим організаціям; перебування в терапевтичному співтоваристві.

Для більшої ефективності реабілітант повинен мати повну поданні про хід хвороби, про симптоми можливого зриву. Для цього на 6-7-му місяцях курсу реабілітації клієнтам надається можливість пройти навчання в спеціальних центрах для підготовки співробітників по роботі з хімічно-залежними людьми.

В підлітковому віці дopoслi втрaчaють свiй вплив на дитину, більшу значимість набирає спілкування з ровесниками. Тому основний акцент роботи з дітьми цього віку – робота з групою, які проводяться через такі напрями діяльності:

1. Пpoфiлaктикa причин і наслідків алкоголізму, наркоманії. Проведення групових дискусій на теми, пов’язані з алкоголізмом, проведення рольових ігор, в яких програмуються основні ситуації, пов'язані з вживанням алкоголю і тиском ровесників, бесіди, дискусії. Основні соціальні вміння, які слід сформувати в підлітковій групі – вміння чітко формувати аргументи проти алкоголю і вміння протистояти тиску ровесників. Методи, які залякують дітей, застосовувати недоцільно.

2. Організація вільного часу підлітків, тому що беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживань алкоголем. Слід врахувати, що найбільший інтерес підлітки з девіантною поведінкою виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому слід заохочувати їх до занять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.

3. посередницька діяльність соціального працівника по залученню до профілактичної роботи батьків, учитeлiв, співробітників міліції, лікарів, громадськості.

4. переборення соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється в обмеженості словникового запасу , бiдностi знань про оточуючий світ тощо [32].

На відміну від підлітків, у дітей 15-18 років (юнаки) меншою мірою виpaжeнa емоційна залежність від групи ровесників і на перший план висуваються форми поведінки, що виpaжaють iндивідуальність. Coцiальний працівник зосереджує свoю увaгy на індивідуальній роботі із цією категорією дітей через проведення індивідуальних консультацій з метою усунення причин, що негативно впливають на життєдіяльність дитини, соціальне навчання особистості, формування уявлень про ризик, пов'язаний із вживанням алкогольних напоїв. Методи виконання цієї роботи проходить через моногічний виклад наукових даних, фактів в процесі бесіди, лекції, самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів, проводяться вікторини, олімріади, трeнінги [4]. У процесі дослідження вживання та розповсюдження наркотиків серед молоді використовувалися наступні методи:

1) аналіз статистичних даних щодо розповсюдження наркотизму;

2) опитування різних груп населення (анкетування та інтерв’ювання).

Дослідження «Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти», проведене агентством «uStudio Design» в 2012 році, показує, що 9% респондентів віком 15-34 роки мали досвід вживання будь-яких наркотичних речовин протягом життя [33]. Найбільш поширеною речовиною є марихуана або гашиш – її вживали 8% респондентів. Екстазі вживали 2% респондентів. Перше вживання наркотичних речовин у 32% респондентів відбулось у віці 12-16 років, ще у 32% – від 17 до 18 років, а у віці 19-28 років – 30% молодих людей. Серед чоловіків найбільший відсоток – 34,4% спробували вперше наркотичні речовини у віці від 12 до 16 років, а серед жінок – 44,4% у віці 19-28 років. Тенденція показує, що молоді люди чоловічої статі раніше пробують вживання наркотиків, ніж жінки.

Протягом останніх 30 днів перед опитуванням, про вживання наркотичних речовин принаймні один раз на тиждень повідомили 4% тих, хто мав досвід вживання наркотиків та 13% повідомили, що вживали наркотики рідше одного разу на тиждень.

45% респондентів вважають, що наркотики придбати скоріше легко та дуже легко, якщо цього захотіти. Серед тих респондентів, які мали досвід вживання наркотиків, відповіді розподілились наступним чином – 50% респондентів вважають, що будь – які наркотики придбати скоріше легко та легко. При цьому, 77% вважають легким придбати марихуану або гашиш, героїн та кокаїн – по 25%, легко придбати екстазі вважають можливим 38% молодих людей. Легким та дуже легким вважають придбання декількох наркотичних речовин одночасно 30% респондентів, які мають досвід вживання наркотиків [33].

У суспільстві ми все частіше чуємо про проблему наркоманії. Ті, хто зіткнулися з цією проблемою, знають як важко, і неможливо, впоратися з нею одному, без професійної допомоги фахівців.

Діяльність наркологічного центру «Ренесанс» направлена на комплексну реабілітацію наркозалежності, алкогольної залежності та ігроманії. Ефективність лікування в центрі «Ренесанс» полягає в унікальній комбінованої програмі, яка спрямована на фізичне, моральне, і соціальне відновлення пацієнта.

Унікальністю лікування в центрі є методика, яка включає в себе комплекс соціально-психологічних та педагогічних занять, для наркозалежних. Фахівці наркологічного центру також надають психологічну допомогу рідним і близьким пацієнтів. У центрі працюють групи взаємодопомоги для батьків і близьких пацієнтів, і групи для випускників. Лікування проводиться висококваліфікованими фахівцями в областях психології та медицини. Для проходження курсу лікування в наркологічному центрі «Ренесанс» пацієнти поступають на різних стадіях захворювання – від початкової до важкої стадії залежності. Наркологічний центр пропонує комфортабельні умови проживання: тренажерний зал, теніс, більярд; сауна; дбайливе відношення персоналу; екскурсійні програми.

Комплексна реабілітація наркозалежних у Центрі проходить з використанням різних методик. Зобразимо схематично основні методики комплексної реабілітації наркозалежних, які відбуваються в центрі «Ренесанс» (рис 1.2.)

 

Комплексна реабілітація наркозалежних в спеціалізованому центрі «Ренесанс»

Розглянемо більш детальніше принципи та впровадження методик.

1. Медична детоксикація.

Загальні принципи лікування наркотичної залежності

· 1-й етап – повне скасування наркотику і будь-яких заміщуючих препаратів. Відміна здійснюється поетапно і поступово, з урахуванням стану пацієнта;

· 2-й етап включає види загальнозміцнюючої терапії, корекцію поведінкових і психічних порушень (медикаментозну і психотерапевтичну);

· 3-й етап – проведення цілеспрямованої терапії синдрому залежності, на даному етапі підбирається індивідуальне лікування з метою зниження, а потім і повного припинення патологічного потягу до наркотику;

· 4-й етап – протирецидивне підтримуюче лікування, яке в основному спрямовано на ресоціалізацію колишніх наркозалежних, адаптацію в суспільство, налагодження сімейних відносин. На даному етапі за допомогою різних психотерапевтичних методик формується стійка установка на тверезість і здоровий спосіб життя.

2. Наступна методика – це програми «детокс».

У даній лікувальній програмі використовується медикаментозні і не медикаментозні методики. Так, наприклад, в медикаментозній програмі використовується внутрішньовенне введення різних інфузійних розчинів, що мають здатність швидко зв'язувати і виводити з організму наркотичні речовини. Широко використовуються препарати седативної, психостабілізуючої й антидепресивної дії. Застосовуються також блокатори опійних рецепторів, що дозволяє прискорити процес виведення токсичних продуктів обміну і розпаду наркотичних речовин. З немедикаментозних методик на сьогоднішній день у центрі «Ренесанс» використовуються такі як гемосорбція, гемодіаліз і плазмаферез. Дані методики дозволяють скоротити тривалість і зменшити вираженість абстинентних розладів.

Метою програми «детокс» є нормалізація соматичного і психологічного стану пацієнта, швидке і ефективне звільнення організму від наркотику і подолання абстинентів проявів. Методика реабілітації, яка є обов’язковим елементом при лікуванні наркоманії в центрі «Ренесанс» - це фізіотерапія.

Фізіотерапія є одним з найпопулярніших і безпечних методів лікування на сьогоднішній день. Широта методів фізіотерапія вражає - від банок і гірчичників, парки ніг, масажу та лазні до різновидів лазера, ультразвуку, мікрополярізуючих струмів, магнітних полів, електрофорезу, кліматолікування. Фізіотерапія застосовується як самостійно, так і в сукупності з іншими методами лікування. Деякі сучасні вчені намагаються звести методи фізіотерапії до досить вузького переліку апаратного впливу, що звичайно надає деяку академічність їх позиції, але безумовно позбавляє широти і різноманітності інструментарію, від якого відмовитися було б вельми шкода.

Фізіотерапевтичні методи лікування в центрі «Ренесанс», як всі інші, призначаються з урахуванням захворювання, стадії перебігу захворювання, його тяжкості, історії життя і хвороби пацієнта, його віку, статі, фізичного і психічного стану, а також географії його проживання. Також можуть враховуватися й інші фактори, такі як соціальний стан, особисте ставлення пацієнта до запропонованих методів лікування та ін. Практично немає захворювань або пограничних станів, в лікуванні яких фізіотерапія не застосовувалася б достатньо ефективно на певній стадії лікування, реабілітації або профілактики.

Мета фізіотерапії – це досягнення найкращого ефекту в лікуванні залежності, при найменшій навантаженні на організм пацієнта, використовуючи, в основному, фізичні методи лікування. Лікування лікарськими препаратами в певних ситуаціях безумовно виправдана, але при цьому виникає ймовірність небажаних і непередбачуваних побічних ефектів. Хірургічне втручання, як правило, є крайнім заходом в процесі лікування. Тому найбезпечнішим і поширеним напрямком лікування та реабілітації, як і раніше, залишається фізіотерапія, що використовує величезний арсенал методів випробуваних тисячоліттями, а також створених і створюваних в наш час.

3. Наступна методика реабілітації наркозалежних в центрі «Ренесанс» – це електросон.

Електросон – метод, в основі якого лежить вплив на центральну нервову систему пацієнт постійним імпульсним струмом низької частоти і малої сили. В основі дії електросну лежить рефлекторний і безпосередній вплив струму на мозок. При цьому струм проникає через отвори очниць у мозок, поширюється по ходу судин і досягає чутливих ядер черепних нервів, гіпофіза та інших структур головного мозку. У результаті розвивається особливий психофізіологічний стан організму, при якому відновлюється емоційна, вегетативна і гуморальна рівновага.

Це забезпечує позитивну дію електросну при таких захворюваннях як неврози, артеріальна гіпертонія, гіпотонія, виразкова хвороба, бронхіальна астма, гормональні дисфункції. При цьому відбувається стимуляція кровотворення, нормалізація згортання крові. Відбувається поглиблення і уражень зовнішнього дихання, активується функція шлунково-кишкового тракту, поліпшується діяльність видільної та статевої системи. ЕС сприяє відновленню порушеного вуглеводного, ліпідного, білкового та мінерального обмінів. Електросонтерапія показана практично при всіх захворюваннях, оскільки будь-яка хвороба або патологічний процес порушують функціональний стан ЦНС, пристосувальні механізми та інші.

Електросон з успіхом використовується для нормалізації сну на всіх етапах терапії. Лікування доцільніше проводити ввечері, щоб електросон переходив у нічний сон. Електросон показаний хворим з вираженими коливаннями настрою.

Масаж (від фр. Masser - розтирати) – сукупність прийомів механічної і рефлекторної дії на тканини і органи у вигляді тертя, тиску, вібрації, проведених безпосередньо на поверхні тіла людини як руками, так і спеціальними апаратами через повітряну, водну чи іншу середу з метою досягнення лікувального чи іншого ефекту. Додатково до механічних впливів, для посилення ефекту, застосовують різні ароматичні та запашні олії, лікарські мазі, гелі та інші препарати, а також температурні впливи (наприклад, кріомасаж).

Лікувальний масаж застосовується з метою прискорення відновлення функцій органів і систем при захворюваннях і травмах. В даний час цей вид масажу широко використовується в медичних установах, а в поєднанні з медикаментозним лікуванням, заняттями лікувальною фізкультурою посилює ефективність лікувального комплексу. Лазерно-вакуумний масаж - один із прикладів такого вдалого поєднання.

Спортивний масаж являє собою комплекс спеціальних прийомів, які підвищують спортивну працездатність, готують до тривалої діяльності і прискорюють відновні процеси. Спортивний масаж поділяється на тренувальний, попередній і відбудовний. Під тренувальним масажем слід розуміти масаж, який застосовується як одне з додаткових засобів тренування і спрямований на підвищення спортивної працездатності. Відновним називається масаж, застосовуваний з метою більш швидкого відновлення рухової працездатності й зняття почуття втоми.

Попередній масаж являє собою короткочасний масаж (5-20 хв), спрямований на те, щоб найкращим чином підготувати спортсмена до змагань або тренувального заняття. У свою чергу виділяють 4 підвиди: розминковий, збудливий (тонізуючий), заспокійливий і зігріваючий масаж.

4. Важливим елементом реабілітації наркозалежних в центрі «Ренесанс» – є психотерапія. Психотерапія – це дуже тонкий процес, в якому відбувається взаємодія душі пацієнта і лікаря. Проводиться, як правило, фахівцем-психотерапевтом шляхом встановлення глибокого особистого контакту з пацієнтом (часто шляхом бесід та обговорень), а так само застосуванням різних когнітивних, поведінкових та інших методик.

Психотерапія допомагає нашим пацієнтам прийняти реальності життя і побачити основні базові мотивації:

- як стати лідером власного життя;

- як ставити і досягати цілей в житті;

- як реалізувати свій потенціал;

- як відрізнити важливі справи від термінових.

Мета психотерапевтичних занять – формування життя без вживання психоактивних речовин, шляхом проведення групових, індивідуальних занять, арт-терапії та тематичних тренінгів.

Психотерапія допомагає вирішити такі завдання як саморозкриття, надання та отримання інформації, аналіз мотивів поведінки і емоцій, відновлення самоповаги, розвиток навичок самостійності та відповідальності, розвиток умінь боротися зі стресом без вживання алкоголю ліків і наркотиків, робота з деструктивними емоціями (образою, виною, жалістю до себе, мстивістю), формування компетентності у подоланні труднощів.

Розглянемо основні методи психотерапії, які застосовуються в центрі «Ренесанс» (рис.1.3).

 

Методи психотерапії, які застосовуються в спеціалізованому центрі «Ренесанс»

 

 

Арт-терапія – метод психотерапії спрямований на діагностику емоційного самопочуття і психологічного здоров'я особистості, групи, колективу засобами спонтанної художньої діяльності. Метод розвитку та зміни особистості за допомогою різних видів і форм мистецтва і творчості.

Тренінги – короткостроковий захід (або кілька заходів), спрямований на отримання знань, набуття навичок, а також виховання учасників такого заходу. Людина засвоює інформацію швидше, якщо навчання відбувається інтерактивно з отриманням інформації: обговорюванням неясних моментів, задавати питання, тут же закріплювати отримані знання, формувати навички поведінки. Такий метод підключає учасників в процес, а сам процес навчання стає легше і цікавіше.

Ігрова терапія – вид психотерапії, в якій ігротерапевт використовує терапевтичний вплив гри, для подолання психологічних і соціальних проблем, що ускладнюють емоційне і особистісний розвиток.

Інший дієвий метод – Групова психотерапія. Це один з ефективних методів, за допомогою якого пацієнти вчаться бачити себе очима інших. Групова психотерапія вимагає чесності, конфіденційності, вміння слухати і бути відкритим. Дотримуючись цих правил ми вчимося співпереживати, розуміти, приймати людей і себе змінюючи свій спосіб мислення.

Отже, комплексна реабілітація в умовах спеціалізованого центру – це відновлення фізичного, психологічного, і соціального статусу наркозалежних людей, які втратили ці здібності в результаті прийому наркотичних засобів. Метою комплексної реабілітації є відновлення людини як особи, включаючи фізіологічні, фізичні, психологічні і соціальні її функції, досяжна тільки при умові тісної інтеграції і координації діяльності спеціалістів різного профілю, які приймають участь в процесі реабілітації за допо<

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...