Види утримань із заробітної плати та порядок їх здійснення.

Є два види оподаткувань заробітної плати: перший - нарахування на заробітну плату; другий - утримання із заробітної плати. Нарахування на заробітну плату здійснюють і сплачують за рахунок роботодавця (підприємства, організації тощо). Роботодавець при нарахуванні заробітної плати працівнику повинен одночасно нараховувати єдиний соціальний внесок.

Утримання із заробітної плати нараховує і сплачує роботодавець, але проводить за рахунок працівника. Отже, заробітна плата, яку отримає працівник, буде дорівнювати нарахованій заробітній платі, зменшеній на суму утримань.

Із заробітної плати утримують також податок на доходи фізичних осіб, що регулюється Податковим кодексом України. Ставка податку становить 15 % бази оподаткування. Якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 % суми перевищення. Розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2011 р. становить 941 грн за місяць.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Але цей порядок набирає чинності з 1 січня 2015 р., а поки загальну податкову соціальну пільгу застосовують у розмірі, що дорівнює 50 % зазначеного показника. Тобто з 1 січня 2011 р. ця податкова соціальна пільга становить 470,50 грн. Для окремих категорій платників кодексом передбачені соціальні пільги в підвищених розмірах - 100 %, 150 %, 200 %.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. Це становить 1320 грн (941 -1,4 = 1317).

Наведемо приклади розрахунку податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО).

1. Нараховано заробітну плату 1000 грн. Розрахунок ПДФО:

Єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ)3,6 % від 1000 грн = 36 грн;

ПДФО - (1000,00 - 36,00 - 470,50) o 15 % - 73,03.

2. Нараховано заробітну плату 2000 грн. Розрахунок ПДФО:

ЄСВ 3,6 % від 2000 грн = 72 грн;

ПДФО - (2000,00 - 72,00) o 15 % = 289,20. Заробітна плата перевищує 1320 грн, а тому ПСП не застосовується.

3. Нараховано заробітну плату 1000 грн, суму лікарняних 500 грн.

Розрахунок ПДФО: ЄСВ 3,6 % від 1000 грн = 36 грн; ЄСВ 2 % від 500 грн =10 грн (на лікарняні); ПДФО - (1500,00 - 36,00 -10,00) o 15 % - 218,10. Права на ПСП немає, оскільки нарахований дохід перевищує 1320 грн.

4. Нараховано заробітну плату 10 000 грн. Розрахунок ПДФО:

Ставка податку із заробітної плати 9410 грн становить 15 %, а із заробітної плати 590 грн (10 000 грн - 9410 грн = 590 грн) - 17%.

ЄСВ 3,6 % від 9410 грн = 338,76 грн;

ЄСВ 3,6 % від 590 грн = 21,24 грн;

ПДФО -(9410,00-338,76) 15% +(590,00-21,24) 17% --1457,38.

Звертаємо увагу, що база оподаткування - це різниця (між нарахованою заробітною платою і сплаченими єдиними соціальними внесками), до якої застосовуються ставки податку в розмірі 15 і 17 %. Тому при визначенні ПДФО його розраховують із 9410 грн і окремо із суми, що перевищує 9410 грн, як показано в наведеному прикладі. Якщо при заробітній платі понад 9410 грн за місяць, утримати ЄСВ із цієї суми, а потім розраховувати ПДФО із 9410 грн у розмірі 15 %, а із перевищеної суми в розмірі 17 %, то загальна сума ПДФО буде занижена.

Із оподатковуваного доходу податок утримує податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення його норм.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, котра не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Первинні, звітні та облікові документи, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються державними податковими адміністраціями, повинні мати ідентифікаційні номери.

Із заробітної плати утримують також аліменти. Аліментами називають періодичні платежі, які здійснюють у встановлених законом випадках одні особи (платники) на користь інших (одержувачі). Коло платників та одержувачів аліментів визначено Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 р. № 2947-Ш.

Утримання аліментів проводиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв'язку провадиться за рахунок платника аліментів.

Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-УІІІ (ст. 128) передбачає обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, а саме:

- при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50 % заробітної плати, яка належить до виплати працівникові;

- при відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50 % заробітку.

Аліменти можуть сплачуватися добровільно або у примусовому порядку за рішенням суду,

У разі добровільної сплати аліментів вони можуть бути особисто передані платником одержувачу, або через підприємство за місцем роботи чи одержання пенсії. Якщо аліменти сплачуються через підприємство, то платник повинен подати заяву на ім'я керівника. На підставі такої заяви, підписаної керівником підприємства, бухгалтерія здійснює утримання аліментів із заробітної плати.

Якщо аліменти сплачуються у примусовому порядку, то підставою для їх розрахунку та утримання із заробітної плати має бути виконавчий лист. Направляє йога на підприємство держвиконавець разом із розпорядженням, в якому зазначається особа, на користь якої здійснюється стягнення. Розпорядження отримує також боржник.

Аліменти перераховують щомісяця не пізніше ніж у триденний термін з дня, встановленого для виплати заробітної плати.

Суму виплачених аліментів не включають до оподатковуваного доходу їх одержувача. Тому з аліментів не утримують податок на доходи фізичних осіб, не нараховують і не утримують соціальний внесок.