Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК НАПРЯМУ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Словник спеціальних термінів

Агресія— це прояв у почуттях і діях індивіда (соціальної групи) ворожості - антагонізму, недружелюбності, неприязного відношення, ненависті, насильства, деструктивності. Ворожість може бути спрямована на себе (нанесення психічної шкоди собі: самозвинувачення, чи самоприниження фізичної шкоди: тілесні ушкодження, самогубство) чи на оточення фізичне, соціальне.

Адитивність— тип відносин між цілим і його частинами, при якому властивості цілого цілком визначаються властивостями частин.

Аномальна поведінка — це поведінка, неадекватна установкам особистості й об'єктивним актуальним вимогам ситуації. Ознаками неадекватної поведінки є неузгодженість між мотивами і діями, вербальним і реальним планом, намірами і результатом дій.

Аутогенне тренування — це метод психічної саморегуляції, що застосовується для профілактики і лікування деяких екстремальних станів, психічних і психосоматичних захворювань.

Афективність — це властивість, якість, обумовлена розладом настрою. Схильність до афектів вказує на зниження нервово-психічної стійкості.

Афіляція— потреба індивіда в приєднанні до групи.

Витривалість— це здатність переносити що-небудь (несприятливі зовнішні умови, інтенсивне і тривале навантаження і т.д.) зі збереженням нормального фізичного і психічного стану.

Віра— процес, стан, результат. Прийняття яких-небудь знань без безпосередніх емпіричних і раціональних обґрунтувань. Обов'язковий компонент будь-якого пізнання.

Воля— це здатність до усвідомлених внутрішніх зусиль у виборі мети поведінки, у формуванні моделі поведінки й у її реалізації. Мета діяльності, модель поводження і реалізація моделі вибираються і здійснюються гармонійно розвинутою особистістю відповідно до ідеалів і відповідних їм принципів і норм. Ідеали такої особистості мають пріоритет перед її актуальними фізичними і психічними потребами

Втома— відчуття слабкості, Що виникає як результат посиленої діяльності, напруги. Втома є чи провісником ознакою стомлення.

Гармонія— вищий рівень інтегрованості особистості в порівнянні зі стійкістю особистості, а стійкість — більш високий рівень інтегрованості особистості в порівнянні з адаптованістю.

Гігієна — наука, що вивчає вплив різноманітних факторів оточуючого середовища і трудової діяльності на здоров'я людини, його працездатність, тривалість життя, і яка розробляє практичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя і праці людини.

Групова норма — це зразок, принципи поведінки, сукупність правил поведінки, визнані групою й у якій-небудь формі задані для виконання її членам.

Депресія — це пригноблений, подавлений психічний стан.

Депривація — це недостатність задоволення будь-яких потреб.

Дивергентне мислення — це мислення, націлене на вироблення можливо більшого числа варіантів вирішення проблеми. Протилежність - конвергентне мислення.

Дисоціація — це розшарування, порушення нормальної взаємодії (наприклад, психічних процесів при яких одна частина особистості відділяється від іншої).

Ергономіка — це розділ психофізіології, завданням якого є розробка гігієнічних нормативів для створення оптимальних умов трудової діяльності людини. Основою для цього є дані психофізіології (трудової) професійної діяльності.

Ефект впрацьовуваності — поступове поліпшення результатів діяльності в порівнянні з її початком. Пов'язаний з адаптацією організму до навантаження.

Зріла особистість — це особистість, духовний і психічний розвиток якої в основному досягнув норм, що відповідають віку індивіда. Це відбивається в його поведінці, у тому числі й у такому його компоненті, як діяльність. У структурі зрілої особистості функцію перспективних стратегічних життєвих цілей і мотивів життєдіяльності наявні цінності, реалізація яких виражається у внеску особистості в культуру, у створенні нею нових обєктивованих форм цінностей.

Інсайт — це раптове, до цього моменту не існуюче у свідомості клієнта розуміння ним причин проблеми, особливостей ситуації, своїх внутрішніх конфліктів, природи своєї поведінки, прихованих мотивів, ролей, які він грає, і того, яку функцію ці ролі виконують у його житті, заважаючи або допомагаючи нормально функціонувати.

Інтерпретація — це інтервенція, вплив консультанта на клієнта, при якому він намагається довести до клієнта значення деяких прихованих змістів і озвучує свої гіпотези про різні зовнішні і внутрішні зв'язки, що детермінують і дає пояснення поведінки клієнта, що до цього моменту ним не усвідомлювалося.

Інфантилізм— це відставання у розвитку, що виявляється в збереженні в дорослому стані фізичної побудови і відповідних функцій чи психічних властивостей, якостей, рис ,духовних властивостей (якостей, функцій), властивих дитячому віку.

Катарсис — це емоційне потрясіння, яке переживає клієнт, що супроводжується афективною розрядкою і виникає в результаті отриманого ним інсайту.

Комплекс — це поєднання окремих (іноді різнорідних) психічних процесів у деяке ціле (у констеляцію - "сузір'я"), відмінне від простої суми його елементів.

Комунікація — це спосіб побудови терапевтичних діалогів між клієнтом і консультантом, тобто яким чином відбувається спілкування через метафору, образи, символи, обговорення ситуації, подань клієнта і т.п.) Комунікація може здійснюватися як на вербальному, так і на невербальному рівні спілкування.

Консультування — це сукупність процедур, і спрямованих на допомогу у вирішенні проблем і прийнятті рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, родини, удосконалювання особистості й міжособистісних відносин

Контрперенос— це емоційні й поведінкові реакції терапевта, консультанта, що виникають у результаті проектування ним своїх проблем на проблеми клієнта, і це проектування може бути зв'язане або не пов'язане з переносом клієнта.

Конфронтація— це пред'явлення консультантом клієнту його неусвідомлюваних або амбівалентних установок, відносин або стереотипів поведінки з метою їх усвідомлення й пророблення, коли консультант протистоїть двоїстій поведінці клієнта або його установок.

Марення — це уявлення людини з психічними розладами нереальної дійсності.

Модальність— це канал отримання інформації, заснований на якому-небудь із п’яти органів чуттів, за допомогою яких людина сприймає і відчуває оточуючий світ. Виділяють 4 модальності (тобто 4 канали сприйняття інформації: візуальну, де ведучий канал отримання і відображення інформації — зір; аудіальну, засновану на слухові, як ведучому каналі сприйняття; кінестетичну, засновану на тілесних відчуттях, як ведучому каналі сприйняття; нюхово-смакову, де ведучим каналом сприйняття інформації є смак і нюх.

Монотонія— це психічний стан, викликаний одноманітністю зовнішніх сигналів і дій.

Мотивація — це спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість. Приведення мотивів, доводів, що пояснюють або виправдують які-небудь дії, учинок, що доводять необхідність якої-небудь дії.

Навіювання— вплив на свідомість і волю людини з метою змусити її засвоїти які-небудь думки, переконання, почуття.

Національна психогігієна — здійснюваний соціальними інститутами комплекс заходів щодо збереження і зміцнення психічного здоров'я нації. Найважливішим напрямком національної психогігієни є державна підтримка санітарної психогігієнічної освіти, підвищення психологічної компетентності громадян, поширення знань про психологічну допомогу і самодопомогу.

Невроз— це функціональний нервово-психічний розлад, при якому людина усвідомлює свій стан і не втрачає здатності керувати своїм поводженням. Розрізняють кілька видів неврозів: неврастенія, істерія і невроз нав'язливих станів. Кожний з видів має свої характерні риси.

Опір — це система зовнішнього або внутрішнього захисту клієнта, при якій клієнт свідомо або несвідомо протистоїть терапевтичному впливу консультанта, що робить складним або неможливим досягнення цілей консультування.

Організаційна психогігієна — практична психогігієна на рівні організації. Передбачає організацію психологічної служби підприємства, планування і розробка заходів щодо підтримки здоров'я і працездатності співробітників, оптимізації режиму праці, навчання, відпочинку, створення кімнат емоційного розвантаження й інших місць відпочинку на підприємстві чи в зонах відпочинку, забезпечення робітників чи учнів консультативною допомогою.

Парамнезія— це обмани пам'яті, "помилкові спогади".

Переживання— це прийняття клієнтом будь – чого не тільки через інтелект, а й через емоційну сферу, у результаті чого те, що переживає клієнт (емоція, проблема, усвідомлення якої-небудь своєї частини і т. п,), стає частиною його самого, його внутрішньої феноменології.

Перенос— це особливого роду сприйняття консультанта клієнтом, при якому на консультанта проектуються певні якості, риси й стереотипи, властиві тим значимим людям, які були присутні в досвіді клієнта, а також будь-які почуття, які клієнт випробовує або випробовував до них

Проекція— це процес чи результат породження значень, що полягає в усвідомленому чи несвідомому перенесенні суб'єктом власних властивостей, станів на зовнішні об'єкти. Проекція здійснюється під впливом домінуючих цінностей, мотивів і потреб суб'єкта.

Профілактика— система державних, соціальних, гігієнічних і медичних міроприємств, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров’я і попередження хвороб.

Психічне здоров'я — стан істинного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам оточуючої дійсності регуляцію поведінки і діяльності.

Психічний стан — це психічний статус. Оцінка комплексу психічних показників індивіда, характерного для даного моменту часу. Психічний стан є статичною оцінкою і відрізняється від оцінки психічних процесів, що характеризує розвиток психіки в часі, її динаміку.

Психогенії— розлади психіки, що виникають під впливом психічних травм.

Психогігієна— галузь гігієни, що розробляє і здійснює заходи , спрямовані на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

Психоз — це захворювання психогенної чи органічної природи. Розрізняють кілька типів психозу: шизофренія, маніакально-депресивний психоз і параноя.

Психокорекція– це діяльність практичного психолога по виправленню (корекції) тих особливостей психічного розвитку чи поведінки психічно здорової людини, котрі за прийнятою схемою критеріїв не відповідають “оптимальній моделі”.

Психологічна стійкість – це здатність людини протистояти труднощам, зберігати віру в ситуаціях фрустрації і постійний (досить високий) рівень настрою.

Психопрофілактика — галузь профілактики, що розробляє і впроваджує в практику заходи для попередження психічних захворювань і їх хронізації, а також сприяє реабілітації психічно хворих.

Психотерапія— це профілактика захворювань, лікування хворих чи реабілітація клієнтів (пацієнтів) за допомогою засобів психології. Психотерапія може здійснюватися в індивідуальній чи груповій формі.

Раппорт — це зав'язування теплих особистих відносин консультанта із клієнтом і створення атмосфери взаємної довіри, що є основою всіх подальших терапевтичних впливів консультанта й змін клієнта.

Раціоналізація— пояснення здійснених дій причинами, що не тільки виправдовують їх, але і ховають їхню щиру мотивацію. Омана, самообман чи обман.

Реактивний стан — психічний стан, що відбиває зміст психічної травми. Види: реактивні депресії, афективно-шокові реакції.

Релаксація — стан розслабленості, що виникає в суб'єкта після зняття надмірного фізичного, емоційного чи розумового напруження. Релаксація може бути мимовільною і довільною. Довільна релаксація являє собою або самоорганізацію, або зовнішню організацію функції фізіологічних систем організму з метою їхньої оптимізації.

Санітарна просвіта — сукупність освітніх, виховних, агітаційних і пропагандистських заходів, спрямованих на збереження, зміцнення і відновлення здоров'я і працездатності людини, на продовження активного періоду її життя.

Саногенний— той, що сприяє оздоровленню.

Ситуаційна атрибуція— пояснення поведінки, що спостерігається, виходячи з об'єктивних обставин.

Спонтанність — це уміння бути вільним від стереотипів у поведінці й думках і діяти творчо, щораз опираючись на себе й ситуацію й скидаючи звичні ролі, тобто спонтанність означає внутрішню волю людини.

Страх— емоційний стан, що виражається в сильній тривозі, занепокоєнні, щиросердечному сум'ятті, що може виникати перед конкретною реальною чи уявною небезпекою. Має визначену предметну спрямованість і впливає на поведінку (активність) людини.

Стрес— стан організму, обумовлений неспецифічною дією будь-яких різко виражених або тривалих фізичних чи психічних навантажень - стресових факторів. Стрес обумовлений втратою оптимального регулювання в системах організму і виявляється в різноманітних вегетативних, рухових і психічних функціональних відхиленнях від норми.

Суїцид— це акт самогубства. Від суїциду, метою якого є відхід з життя, відрізняють суїцидну спробу, усвідомленою чи неусвідомленою метою якої є демонстрація в необхідності допомоги. Тривожність— схильність індивіда до переживання тривоги. Тривожність характеризується більш низьким порогом впливу невизначеності майбутнього. Показник індивідуальних відмінностей, властивість (темпераменту) особистості.

Терапевтичний клімат — це важливий фактор підтримання консультативного контакту між клієнтом і консультантом, і його основою є створення особливої атмосфери в просторі психологічного консультування.

Фрустрація— це психічний стан, породжуваний переживанням недоступної мети, розладом життєвих планів, розчаруванням. Характеризується емоційно дискомфортними переживаннями (тривога, гнів, провина і т.п.).

“Я” — самість. Архетип психіки в її повноті і єдності. Духовний центр особистості, індивідуальності, що визначає всю поведінку людини. Система уявлень (концепція) індивіда про власну сутність, про самого себе в навколишньому світі. Їх нерідко позначають як "Я"- концепція.


 

Лекція 1

Лекція 2

ПЛАН

1. Загальні питання організації роботи психологічної консультації.

Словник спеціальних термінів

Агресія— це прояв у почуттях і діях індивіда (соціальної групи) ворожості - антагонізму, недружелюбності, неприязного відношення, ненависті, насильства, деструктивності. Ворожість може бути спрямована на себе (нанесення психічної шкоди собі: самозвинувачення, чи самоприниження фізичної шкоди: тілесні ушкодження, самогубство) чи на оточення фізичне, соціальне.

Адитивність— тип відносин між цілим і його частинами, при якому властивості цілого цілком визначаються властивостями частин.

Аномальна поведінка — це поведінка, неадекватна установкам особистості й об'єктивним актуальним вимогам ситуації. Ознаками неадекватної поведінки є неузгодженість між мотивами і діями, вербальним і реальним планом, намірами і результатом дій.

Аутогенне тренування — це метод психічної саморегуляції, що застосовується для профілактики і лікування деяких екстремальних станів, психічних і психосоматичних захворювань.

Афективність — це властивість, якість, обумовлена розладом настрою. Схильність до афектів вказує на зниження нервово-психічної стійкості.

Афіляція— потреба індивіда в приєднанні до групи.

Витривалість— це здатність переносити що-небудь (несприятливі зовнішні умови, інтенсивне і тривале навантаження і т.д.) зі збереженням нормального фізичного і психічного стану.

Віра— процес, стан, результат. Прийняття яких-небудь знань без безпосередніх емпіричних і раціональних обґрунтувань. Обов'язковий компонент будь-якого пізнання.

Воля— це здатність до усвідомлених внутрішніх зусиль у виборі мети поведінки, у формуванні моделі поведінки й у її реалізації. Мета діяльності, модель поводження і реалізація моделі вибираються і здійснюються гармонійно розвинутою особистістю відповідно до ідеалів і відповідних їм принципів і норм. Ідеали такої особистості мають пріоритет перед її актуальними фізичними і психічними потребами

Втома— відчуття слабкості, Що виникає як результат посиленої діяльності, напруги. Втома є чи провісником ознакою стомлення.

Гармонія— вищий рівень інтегрованості особистості в порівнянні зі стійкістю особистості, а стійкість — більш високий рівень інтегрованості особистості в порівнянні з адаптованістю.

Гігієна — наука, що вивчає вплив різноманітних факторів оточуючого середовища і трудової діяльності на здоров'я людини, його працездатність, тривалість життя, і яка розробляє практичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя і праці людини.

Групова норма — це зразок, принципи поведінки, сукупність правил поведінки, визнані групою й у якій-небудь формі задані для виконання її членам.

Депресія — це пригноблений, подавлений психічний стан.

Депривація — це недостатність задоволення будь-яких потреб.

Дивергентне мислення — це мислення, націлене на вироблення можливо більшого числа варіантів вирішення проблеми. Протилежність - конвергентне мислення.

Дисоціація — це розшарування, порушення нормальної взаємодії (наприклад, психічних процесів при яких одна частина особистості відділяється від іншої).

Ергономіка — це розділ психофізіології, завданням якого є розробка гігієнічних нормативів для створення оптимальних умов трудової діяльності людини. Основою для цього є дані психофізіології (трудової) професійної діяльності.

Ефект впрацьовуваності — поступове поліпшення результатів діяльності в порівнянні з її початком. Пов'язаний з адаптацією організму до навантаження.

Зріла особистість — це особистість, духовний і психічний розвиток якої в основному досягнув норм, що відповідають віку індивіда. Це відбивається в його поведінці, у тому числі й у такому його компоненті, як діяльність. У структурі зрілої особистості функцію перспективних стратегічних життєвих цілей і мотивів життєдіяльності наявні цінності, реалізація яких виражається у внеску особистості в культуру, у створенні нею нових обєктивованих форм цінностей.

Інсайт — це раптове, до цього моменту не існуюче у свідомості клієнта розуміння ним причин проблеми, особливостей ситуації, своїх внутрішніх конфліктів, природи своєї поведінки, прихованих мотивів, ролей, які він грає, і того, яку функцію ці ролі виконують у його житті, заважаючи або допомагаючи нормально функціонувати.

Інтерпретація — це інтервенція, вплив консультанта на клієнта, при якому він намагається довести до клієнта значення деяких прихованих змістів і озвучує свої гіпотези про різні зовнішні і внутрішні зв'язки, що детермінують і дає пояснення поведінки клієнта, що до цього моменту ним не усвідомлювалося.

Інфантилізм— це відставання у розвитку, що виявляється в збереженні в дорослому стані фізичної побудови і відповідних функцій чи психічних властивостей, якостей, рис ,духовних властивостей (якостей, функцій), властивих дитячому віку.

Катарсис — це емоційне потрясіння, яке переживає клієнт, що супроводжується афективною розрядкою і виникає в результаті отриманого ним інсайту.

Комплекс — це поєднання окремих (іноді різнорідних) психічних процесів у деяке ціле (у констеляцію - "сузір'я"), відмінне від простої суми його елементів.

Комунікація — це спосіб побудови терапевтичних діалогів між клієнтом і консультантом, тобто яким чином відбувається спілкування через метафору, образи, символи, обговорення ситуації, подань клієнта і т.п.) Комунікація може здійснюватися як на вербальному, так і на невербальному рівні спілкування.

Консультування — це сукупність процедур, і спрямованих на допомогу у вирішенні проблем і прийнятті рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, родини, удосконалювання особистості й міжособистісних відносин

Контрперенос— це емоційні й поведінкові реакції терапевта, консультанта, що виникають у результаті проектування ним своїх проблем на проблеми клієнта, і це проектування може бути зв'язане або не пов'язане з переносом клієнта.

Конфронтація— це пред'явлення консультантом клієнту його неусвідомлюваних або амбівалентних установок, відносин або стереотипів поведінки з метою їх усвідомлення й пророблення, коли консультант протистоїть двоїстій поведінці клієнта або його установок.

Марення — це уявлення людини з психічними розладами нереальної дійсності.

Модальність— це канал отримання інформації, заснований на якому-небудь із п’яти органів чуттів, за допомогою яких людина сприймає і відчуває оточуючий світ. Виділяють 4 модальності (тобто 4 канали сприйняття інформації: візуальну, де ведучий канал отримання і відображення інформації — зір; аудіальну, засновану на слухові, як ведучому каналі сприйняття; кінестетичну, засновану на тілесних відчуттях, як ведучому каналі сприйняття; нюхово-смакову, де ведучим каналом сприйняття інформації є смак і нюх.

Монотонія— це психічний стан, викликаний одноманітністю зовнішніх сигналів і дій.

Мотивація — це спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість. Приведення мотивів, доводів, що пояснюють або виправдують які-небудь дії, учинок, що доводять необхідність якої-небудь дії.

Навіювання— вплив на свідомість і волю людини з метою змусити її засвоїти які-небудь думки, переконання, почуття.

Національна психогігієна — здійснюваний соціальними інститутами комплекс заходів щодо збереження і зміцнення психічного здоров'я нації. Найважливішим напрямком національної психогігієни є державна підтримка санітарної психогігієнічної освіти, підвищення психологічної компетентності громадян, поширення знань про психологічну допомогу і самодопомогу.

Невроз— це функціональний нервово-психічний розлад, при якому людина усвідомлює свій стан і не втрачає здатності керувати своїм поводженням. Розрізняють кілька видів неврозів: неврастенія, істерія і невроз нав'язливих станів. Кожний з видів має свої характерні риси.

Опір — це система зовнішнього або внутрішнього захисту клієнта, при якій клієнт свідомо або несвідомо протистоїть терапевтичному впливу консультанта, що робить складним або неможливим досягнення цілей консультування.

Організаційна психогігієна — практична психогігієна на рівні організації. Передбачає організацію психологічної служби підприємства, планування і розробка заходів щодо підтримки здоров'я і працездатності співробітників, оптимізації режиму праці, навчання, відпочинку, створення кімнат емоційного розвантаження й інших місць відпочинку на підприємстві чи в зонах відпочинку, забезпечення робітників чи учнів консультативною допомогою.

Парамнезія— це обмани пам'яті, "помилкові спогади".

Переживання— це прийняття клієнтом будь – чого не тільки через інтелект, а й через емоційну сферу, у результаті чого те, що переживає клієнт (емоція, проблема, усвідомлення якої-небудь своєї частини і т. п,), стає частиною його самого, його внутрішньої феноменології.

Перенос— це особливого роду сприйняття консультанта клієнтом, при якому на консультанта проектуються певні якості, риси й стереотипи, властиві тим значимим людям, які були присутні в досвіді клієнта, а також будь-які почуття, які клієнт випробовує або випробовував до них

Проекція— це процес чи результат породження значень, що полягає в усвідомленому чи несвідомому перенесенні суб'єктом власних властивостей, станів на зовнішні об'єкти. Проекція здійснюється під впливом домінуючих цінностей, мотивів і потреб суб'єкта.

Профілактика— система державних, соціальних, гігієнічних і медичних міроприємств, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров’я і попередження хвороб.

Психічне здоров'я — стан істинного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам оточуючої дійсності регуляцію поведінки і діяльності.

Психічний стан — це психічний статус. Оцінка комплексу психічних показників індивіда, характерного для даного моменту часу. Психічний стан є статичною оцінкою і відрізняється від оцінки психічних процесів, що характеризує розвиток психіки в часі, її динаміку.

Психогенії— розлади психіки, що виникають під впливом психічних травм.

Психогігієна— галузь гігієни, що розробляє і здійснює заходи , спрямовані на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

Психоз — це захворювання психогенної чи органічної природи. Розрізняють кілька типів психозу: шизофренія, маніакально-депресивний психоз і параноя.

Психокорекція– це діяльність практичного психолога по виправленню (корекції) тих особливостей психічного розвитку чи поведінки психічно здорової людини, котрі за прийнятою схемою критеріїв не відповідають “оптимальній моделі”.

Психологічна стійкість – це здатність людини протистояти труднощам, зберігати віру в ситуаціях фрустрації і постійний (досить високий) рівень настрою.

Психопрофілактика — галузь профілактики, що розробляє і впроваджує в практику заходи для попередження психічних захворювань і їх хронізації, а також сприяє реабілітації психічно хворих.

Психотерапія— це профілактика захворювань, лікування хворих чи реабілітація клієнтів (пацієнтів) за допомогою засобів психології. Психотерапія може здійснюватися в індивідуальній чи груповій формі.

Раппорт — це зав'язування теплих особистих відносин консультанта із клієнтом і створення атмосфери взаємної довіри, що є основою всіх подальших терапевтичних впливів консультанта й змін клієнта.

Раціоналізація— пояснення здійснених дій причинами, що не тільки виправдовують їх, але і ховають їхню щиру мотивацію. Омана, самообман чи обман.

Реактивний стан — психічний стан, що відбиває зміст психічної травми. Види: реактивні депресії, афективно-шокові реакції.

Релаксація — стан розслабленості, що виникає в суб'єкта після зняття надмірного фізичного, емоційного чи розумового напруження. Релаксація може бути мимовільною і довільною. Довільна релаксація являє собою або самоорганізацію, або зовнішню організацію функції фізіологічних систем організму з метою їхньої оптимізації.

Санітарна просвіта — сукупність освітніх, виховних, агітаційних і пропагандистських заходів, спрямованих на збереження, зміцнення і відновлення здоров'я і працездатності людини, на продовження активного періоду її життя.

Саногенний— той, що сприяє оздоровленню.

Ситуаційна атрибуція— пояснення поведінки, що спостерігається, виходячи з об'єктивних обставин.

Спонтанність — це уміння бути вільним від стереотипів у поведінці й думках і діяти творчо, щораз опираючись на себе й ситуацію й скидаючи звичні ролі, тобто спонтанність означає внутрішню волю людини.

Страх— емоційний стан, що виражається в сильній тривозі, занепокоєнні, щиросердечному сум'ятті, що може виникати перед конкретною реальною чи уявною небезпекою. Має визначену предметну спрямованість і впливає на поведінку (активність) людини.

Стрес— стан організму, обумовлений неспецифічною дією будь-яких різко виражених або тривалих фізичних чи психічних навантажень - стресових факторів. Стрес обумовлений втратою оптимального регулювання в системах організму і виявляється в різноманітних вегетативних, рухових і психічних функціональних відхиленнях від норми.

Суїцид— це акт самогубства. Від суїциду, метою якого є відхід з життя, відрізняють суїцидну спробу, усвідомленою чи неусвідомленою метою якої є демонстрація в необхідності допомоги. Тривожність— схильність індивіда до переживання тривоги. Тривожність характеризується більш низьким порогом впливу невизначеності майбутнього. Показник індивідуальних відмінностей, властивість (темпераменту) особистості.

Терапевтичний клімат — це важливий фактор підтримання консультативного контакту між клієнтом і консультантом, і його основою є створення особливої атмосфери в просторі психологічного консультування.

Фрустрація— це психічний стан, породжуваний переживанням недоступної мети, розладом життєвих планів, розчаруванням. Характеризується емоційно дискомфортними переживаннями (тривога, гнів, провина і т.п.).

“Я” — самість. Архетип психіки в її повноті і єдності. Духовний центр особистості, індивідуальності, що визначає всю поведінку людини. Система уявлень (концепція) індивіда про власну сутність, про самого себе в навколишньому світі. Їх нерідко позначають як "Я"- концепція.


 

Лекція 1

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК НАПРЯМУ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...