Взаємодія психолога-консультанта з іншими спеціалістами консультантами допоміжним персоналом консультації.

Взаємодія психолога-консультанта з іншими фахівцями-консультантами.
У практиці психологічного консультування досить часто виникає необхідність професійного спілкування, взаємодії, обміну інформацією між психологом-консультантом і іншими фахівцями, до числа яких можна віднести колег-психологів, лікарів, педагогів, медиків, юристів, а також людей, що входять в обслуговуючий персонал психологічної консультації . Можна виділити наступні типові життєві випадки, що зумовлюють необхідність такого спілкування:

1. Психолог-консультант, працюючи з клієнтом, стикається з проблемою, яку він не повинен і не може вирішувати самостійно. Це стосується, наприклад, проведення медико-психологічної, судово-психологічної експертизи. В даному випадку психолог-консультант вирішує проблему клієнта спільно з фахівцями з відповідних областей.

2. Психолог-консультант стикається з проблемою, яку він може і повинен вирішувати самостійно, однак для правильного рішення в даний момент часу йому не вистачає знань з інших областей.

3. Психолог-консультант разом з іншими фахівцями бере участь у роботі багатопрофільної експертної комісії, наприклад психолого-педагогічної, де, взаємодіючи з відповідними фахівцями, він розбирається в складних комплексних проблемах.

4. Коли психолог починає працювати консультантом в тій області, в якій він недостатньо добре розбирається, але вона все ж відноситься до існуючої практики психологічного консультування. До прикладу, шкільний психолог може приступити до консультування в галузі економіки чи політики.

5. Коли до психолога-консультанта у зв'язку з проблемами, позначеними вище в п. 1, 2, 3, звертаються фахівці іншого профілю - ті, кому самим необхідно хоча б трохи володіти психологічними знаннями.

Розглянемо кожен з цих випадків докладніше, щоб точніше визначити, як слід у кожному з них надходити на практиці психологу-консультанту.

Випадок 1. Перший, типовий варіант цього випадку в процесі психологічного консультування виникає досить часто, так як до психолога-консультанта нерідко звертаються люди, яким крім власне психологічної допомоги потрібна інша спеціалізована допомога, наприклад, медична, юридична, педагогічна. Медична підтримка клієнта зазвичай бажана тоді, коли психологічна проблема, з приводу якої в консультацію звернувся клієнт, пов'язана із загальним станом його здоров'я. Для того щоб вирішити цю проблему, необхідно правильно поставити медичний діагноз, призначити і провести курс лікування. Юридична підтримка буває необхідна в тому випадку, якщо рішення проблеми клієнта так чи інакше пов'язане з правовими питаннями.

Другий типовий варіант даного випадку - це проведення експертизи, коли прийняте рішення має бути забезпечене певною правовою базою.

У всіх подібних випадках завдання психолога-консультанта полягає в тому, щоб допомогти клієнту отримати відповідну підтримку або захистити його законні права. Це в свою чергу може бути зроблено різними способами.

Перший спосіб полягає в тому, що за згодою самого клієнта психолог-консультант спілкується зфахівцями-непсіхологамі і повідомляє клієнта про результати роботи з ними. Другий спосіб полягає в тому, що консультант-психолог за згодою клієнта запрошує іншого фахівця для проведення спільно з ним консультування клієнта. Третій можливий спосіб вирішення даної задачі передбачає напрямок клієнта до відповідного фахівця, і клієнт сам консультується у нього в відсутність психолога.

Випадок 2. Він має місце тоді, коли, спираючись на свій особистий досвід, психолог-консультант усвідомлює, що він потребує додаткових знаннях та вміннях для надання кваліфікованої допомоги клієнтові. Потім він же робить дії, спрямовані на підвищення своєї професійної кваліфікації у відповідній галузі знань.

Бажано, щоб знову придбані психологом-консультантом знання та вміння в новій для нього професійній галузі міг кваліфіковано оцінити хороший фахівець в даній області ще до того, як психолог почне самостійно ними користуватися в роботі з клієнтами. Це обов'язково необхідно зробити для того, щоб звести до мінімуму можливі помилки психолога-консультанта в новій для нього області. Оптимальною слід визнати ситуацію, коли консультант-психолог, пройшовши підвищення кваліфікації в новій сфері практичної консультаційної роботи, отримає офіційний документ - сертифікат, що підтверджує рівень його професійної майстерності.

Випадок 3. В даному випадку психологу-консультанту немає необхідності намагатися самостійно розібратися в проблемах, фактично виходять за межі його власної професії, але тим не менш бажано, щоб, взаємодіючи з фахівцями іншого профілю, він добре їх розумів. Якщо психологу-консультанту доводиться досить багато працювати у складі змішаних професійних комісій, то взаєморозуміння з колегами приходить досить швидко з накопиченням досвіду взаємодії з ними. Можна, однак, прискорити цей процес за рахунок цілеспрямованого, систематичного взаємного освіти, інформування членами комісії один одного з питань своєї професійної компетенції, насамперед - таким, за яким часто доводиться приймати рішення. У цих цілях доцільно, щоб кожен з членів комісії, приймаючи своє самостійне рішення, докладно його пояснював колегам по роботі.

Випадок 4. У цій ситуації для психолога-консультанта є єдиний розумний і прийнятний вихід - стати компетентним у тій області, в якій часто доводиться консультувати клієнтів. Зробити це можна двома шляхами. Перший полягає в тому, щоб спробувати отримати додаткове, професійну освіту в новій для себе області знань і практики. Такий шлях розумний і, в кінцевому рахунку, цілком може забезпечити високий рівень професіоналізму у відповідній галузі. Однак він вельми довгий і трудомісткий. Другий шлях полягає в тому, щоб самостійно спробувати підвищити свою кваліфікацію через, наприклад, читання відповідної літератури, через участь в роботі груп професіоналів відповідного профілю, через спостереження за їх діяльністю і наслідування їм.

Останній шлях вирішення проблеми в більшості випадків переважніше, ніж перший, тому що дозволяє швидше приступити до самостійної роботи і в цілому вимагає значно менших зусиль і витрат часу, ніж перший.

Випадок 5. Обставини тут складаються так, що психологу-консультанту доводиться виступати не стільки в ролі консультанта як такого, скільки в ролі викладача психології для інших фахівців-непсіхологов. Тут особливо важливо точно визначити, яких знань і умінь не вистачає фахівцеві іншого профілю, а також вибрати оптимальний спосіб навчання цього фахівця з урахуванням ситуації, що склалася, його індивідуальних особливостей, місця і часу роботи з ним.

Іноді в практиці психологічного консультування виникає необхідність взаємодії між собою не окремих фахівців, а цілих професійних груп і організацій, наприклад психологічної консультації з медичними, юридичними та іншими установами.

Загальні правила спілкування фахівців тут такі ж, як і в описаних вище випадках, однак взаємодія на рівні закладів організаційно складніше, ніж взаємодія окремих фахівців. Розумніше, якщо воно буде здійснюватися за певним, заздалегідь в деталях продуманим планом.

Допоміжний персонал психологічної консультації складається в основному з таких фахівців, як секретарі-референти і помічники-лаборанти.

Завдання секретарів-референтів полягає в тому, щоб проводити первинний прийом клієнтів, отримувати від них попередні дані соціально-демографічного характеру, записувати на консультацію, інформувати про умови її проведення, а також підтримувати постійний зв'язок з клієнтами, вести з ними переговори.

Взаємодія психолога-консультанта з секретарями-референтами зводиться до того, щоб своєчасно забезпечувати їх усією необхідною інформацією про консультування - такою, що може знадобитися клієнтові під час консультації, а також оперативно отримувати від клієнта інформацію, необхідну психологу-консультанту.

Роль лаборанта-помічника зводиться до того, щоб своєчасно готувати все необхідне для проведення психологічної консультації, включаючи місце, обладнання, матеріали, документацію, пов'язану з консультуванням. Іноді лаборанту, якщо він досить досвідчений, доручають самостійно проводити психологічне тестування клієнта, обробляти результати тестування, допомагати психологу-консультанту в професійних питаннях під час проведення консультації.

У свою чергу роль психолога-консультанта у його взаємодії з помічником-лаборантом зводиться до того, щоб, по-перше, навчити помічника всьому тому, що він повинен уміти робити під час консультації, по-друге, безпосередньо керувати його роботою.