Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності. Основні принципи художнього конструювання

Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають під час аналізу зв'язків і відносин системи «людина — виріб — середови­ще». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно досконалих, економічно виправ­ даних і естетично виразних виробів, що утворюють у сукупності опти­мальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей є кінцевою метою створення виробу і відповідає критеріям оцінювання його якості споживачем. До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів належать: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість. Вироби, створені за допомогою художнього конструювання, мають відповідати сучасним вимогам, які ставить до них штучне предметне се­редовище і які безперервно змінюються та вдосконалюються. Аналіз споживчих властивостей, а також урахування сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб дають змогу сформулювати визначені вимоги щодо оцінювання якості проектування і виробництва промислової продукції як вимоги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономірностей, що відобра­жають усю складність взаємин людини з предметним світом. Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно поділити на чотири групи: соціальні; утилітарно-функціональні; ергономічні; естетичні. Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних властивостей виробу-речі, потрібно врахувати групу вимог, пов'язаних із матеріальни­ми витратами: одноразовими — на виробництво виробів і тривалими — на його споживання і ремонт.

Ключовий критерій оцінювання відповідності промислових виробів вимогам дизайну — це величина корисного ефекту споживання виробу і сумарних витрат на його виготовлення.

Художнє конструювання — новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого має забезпечувати високу якість продукції. Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалю­вання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини. Слід відзначити, що зміст і стадії художнього конструювання визначаються напрямками, за якими розвивається сучасний дизайн. У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найпоширеніші такі: приладо- і машинобудування, засоби транс­ порту, вироби легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо.

Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традицій­ них видів проектування — архітектурного, містобудівного, промислово­го — і нових видів дизайнерського проектування — системотехнічного, організаційно-управлінського, соціального тощо.

Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва: 1. Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань. 2. Урахування особливостей навколишнього середовища та конкрет­них умов. 3. Єдність форми і змісту. У художньому конструюванні найвагомішим є вирішення утилітарно-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функцію. У процесі проек­тування як форми виробу в цілому, так і окремих його частин насампе­ред необхідно прагнути, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціональному призначенню. У сучасній практиці проектування сутність першого принципу мож­на відобразити лаконічною формулою: «користь + зручність + краса». Кожний елемент цієї формули є сукупністю таких чинників: «користь» — техніко-економічних; «зручність» —ергономічних; «краса» —естетичних.

Тому в процесі художнього конструювання повноцінний результат опти­мального рішення форми виробу є наслідком використання цієї фор­мули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь інших (наприклад, менше уваги приділяти питанням зручності та функ­ціональності майбутнього виробу і за рахунок цього спрощувати його конструкцію, технологію виготовлення тощо). Виріб як об'єкт проектування має відповідати навколишньому сере­довищу і конкретним умовам. Розглянемо кілька прикладів. 1. Планування та конструкція автобусів, призначених для внутріш­нього міського та міжміського транспортування (рейсових поїздок на великі відстані), мають бути зовсім різними. У першому випадку в конс­трукції автобуса слід забезпечити вільніші проходи та більшу кількість дверей. У другому випадку, навпаки, необхідне максимальне вико­ристання площі під місця для сидіння та наявність одного виходу й одно­го входу.

Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто в різних кліматичних умовах, повинні мати суттєві конструктивні від­мінності, різні технічні та експлуатаційні характеристики. Тому на стадії визначення конструкції автобуса й матеріалу для його виготовлення потрібно врахувати температурний режим і кліматичні особливості регіону, в якому він експлуатуватиметься. 3. Питання, пов'язані з визначенням кольору для фарбування про­мислових приміщень та обладнання, не можна вирішити в загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення кольору інтер'єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового процесу, розмірів і завантаженості промислової площі, освітленості приміщень тощо. Отже, жоден об'єкт проектування не можна розглядати без урахування умов навколишнього середовища і конкретних умов експлуатації. Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з огляду на худож­ньо-естетичні та соціальні вимоги до об'єкта проектування, є найсклад­нішим і найбільш відповідальним у художньому конструюванні. На­ приклад, відомо, що архітектура різних будинків і споруд формується протягом століть, поєднуючись із їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним роз­ витком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах відбувалися головним чи­ном з появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-еконо­мічних і побутових умов, унаслідок розвитку продуктивних сил суспільства. Найширше принцип єдності форми і змісту використовується в га­ лузі автомобілебудування. Наприклад, на рис. 41 показані моделі автомобілів, у будові яких було впроваджено модульний принцип формо­ утворення. Образ різних типів об'єктів дизайну формується у складному творчо­му процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі принципу єдності форми і змісту.

Художньо-конструкторський аналіз — це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність. Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналі­зу об'єктів проектування: 1) збір інформації з різних джерел — патентних матеріалів, катало­гів і проспектів, що стосуються аналогів заданого для проектуван­ня виробу; 2) добір діючих аналогів виробу, що проектується; 3) аналіз функціональних вимог з визначенням зв'язків «людина — машина», «предмет — середовище» і безпеки експлуатації; 4) виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;

5) аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктив­ному і декоративному відношеннях; 6) аналіз технологічності як окремих елементів, вузлів і деталей, так і загалом виробу; 7) аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характе­ру всіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості; 8) загальний висновок щодо виробу.

05.03 (10-А 23.02)

Технологія створення дизайн проекту

Дизайн-проект починають створювати з виконання проектної пропозиції. Адже успішне її виконання — запорука вдалого майбутнього проекту, створення якісної продукції, що матиме попит і з часом буде впроваджена в серійне виробництво. Роботу над дизайн-проектом починають з ознайомлення із завданням та зі збору інформації про об'єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. На цьому етапі слід зібрати і проаналізувати всю інформацію, що стосується обраного типу об'єкта проектування. Завдання художни­ка-конструктора полягає в тому, щоб за мінімально можливий термін зібрати максимальну кількість інформації про об'єкт проектування — основні характеристики, загальний вигляд і форми конструкції найкра­щих зразків виробів аналогічного типу об'єкта проектування. Джерелом інформації можуть бути публікації у вітчизняних і закордонних видан­нях, каталоги промислових фірм і відомих виставок, зразки асортименту різноманітних фірм, інформація з Інтернету тощо. Усю зібрану про об'єкт технологічної діяльності інформацію систематизують. Прототипи об'єкт а проектування ретельно і критично оцінюють з погляду сучасних вимог і всіх особливостей їхнього художньо-конструкторського рішення. Слід уважно й ретельно переглянути всі зразки ви­робів, зробити аналіз позитивних і негативних якостей діючої моделі прототипу, яка з погляду внутрішньої конструкції може бути обраною основною базою для проекту — проектної пропозиції. Проектування сучасних об'єктів технологічної діяльності є процесом вирішення складного комплексу пов'язаних між собою завдань, зумов­лених як техніко-економічними, інженерними вимогами, так і спожив­чими потребами людини. Дослідження споживчих властивостей об'єктів, а також урахування соціальних вимог до них дають змогу визначити конкретні вимоги до якості виробів, що проектуються. Вироби як об'єкти проектування, як матеріальні тіла мають підпо­рядковуватися законам природи, а як суспільні речі — законам соціаль­ної дійсності. До природних належать фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних — користь, зручність, краса. Художнє конструювання не мета, а засіб, що забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням. Проміжними моментами цієї системи є сфера розподілу та торгівля. Тому загальна модель предметної дійсності охоплює чотири взаємопов'язані між собою сфери діяльності — проектування, виробниц­тво, розподіл, споживання. Функції речей у суспільних процесах різноманітні. Кожна річ як об'єкт технологічної діяльності може виступати, як мінімум, у чотирьох якостях: як проект-ідея, як продукт виробництва, як товар і як предмет споживання. Річ народжується у вигляді проекту, створеного конструк­тором спільно з художником-конструктором; набирає матеріальної фор­ми, стає промисловим виробом унаслідок співпраці дизайнера, інженера, робітника, а потім, перетворившись на товар, потрапляє до споживачів і стає предметом споживання. Так продукт праці перестає бути простим природним тілом, обробленим засобами праці, він стає предметом споживання, який має багато корисних властивостей. У сфері товарообміну провідну роль відіграє споживчий попит, який безпосередньо залежить від асортименту та якості товарів. Орієнтація дизайнерів на вирішення економічних завдань — найважливіша умова їхньої успішної діяльності. У цьому розумінні художньо-конструк­ торську та інженерну практику можна вважати сферою виробництва якості об'єктів технологічної діяльності. Керуючись інтересами економічності та конкурентоспроможності, дизайнери в процесі проектування мають забезпечити новизну й оригі­нальність форм виробів. Новизна форми відповідно потребує створення нових конструктивно-інженерних рішень, які мають сприяти появі або впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об'єктів виробництва. Проектуючи вироби, дизайнер зобов'язаний вра­ховувати реальні можливості промисловості, сприяючи водночас її вдосконаленню, ставлячи тим самим перед промисловістю складніші, продиктовані часом завдання.

Етапи розроблення дизайн-проекту можна умовно вважати послідовни­ми, але іноді вони відбуваються паралельно, що добре видно з табл. 4 (див. попередній параграф). У таблиці вказані етапи розроблення ди зайн-проектів об'єктів технологічної діяльності (графа «Результати ро­ боти художника-конструктора») і п'ять стадій інженерного проектуван­ня промислових виробів (графа «Стадії інженерного проектування»): технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розроблення робочої документації. Етапи дизайн-проектування, по суті, зливаються в єдиний процес з інженерним і починаються ще до складання технічного завдання, а за­кінчуються доведенням дослідного зразка до виробництва. Інженерне та дизайн-проектування створюють процес розроблення виключно ко­рисних виробів, які є зручними в експлуатації, технічно досконалими, економічними й гарними. Проте художнє конструювання має власні особливі завдання, тому процес розроблення дизайн-проекту здійснюєть­ся відокремлено від процесу інженерного технічного проектування. З урахуванням цих особливостей розглянемо етапи дизайн-проекту­вання. I . Попередні й аналіз і складання технічного зав ­ дання . Дизайнер має брати участь у складанні технічного завдання на проектування, оскільки в технічному завданні мають бути вказані вимо­ги дизайну, які ставляться до об'єкта проектування. У ряді випадків складання технічного завдання включає попередній аналіз виробів. На цьому етапі дизайнер вивчає прототипи та формулює загальні завдання на основі попереднього аналізу прототипів. Крім того, дизайнер мусить знати і враховувати: технічні можливості підприємства, перспективи техніки й технології, прогресивні сучасні методи промислового вироб­ництва. Виконані дослідження допомагають дизайнеру сформулювати художньо-конструкторську проблему і визначити можливі способи її ви­ рішення. На цьому етапі дизайнер спільно з інженерами формулює необ­хідні вимоги, пов'язані з основними функціями об'єкта проектування. II. Попередні й аналіз і розроблення художньо - конструкторської пропозиції . Після одержання технічного завдання на проектування дизайнер починає розробляти попередню ху­дожньо-конструкторську пропозицію. Цей процес відбувається паралельно з поглибленим аналізом вихідних проектних даних. Варіанти пропозицій оцінюються за наслідками аналізу. Велике значення на цьому етапі проектування має ефективний збір інформації. Тут можна використовувати різноманітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). На основі зібраної інформації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об'єкта проектування. Ці умови об'єднуються в групи — відповідно до проблемних напрямків роботи. Ре­зультатом цього етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти худож­ньо-конструкторських пропозицій. III. Ескізний проект . Етап ескізного проектування — один з найважливіших моментів художнього конструювання. Ескізний проект — кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який мусить повністю визначити всі характеристики виробу, що проек­тується. Вивчаючи конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер має ре­тельно вивчити ступінь раціональності компонування вузлів, зв'язків з енергетичними джерелами й такими показниками виробів, як маса, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, відповідність споживчим вимогам тощо. На завершальному етапі процес остаточного компонування виробу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером конструктором, який уточнює складові основних вузлів, що входять у виріб, їхні габарити і схематичне компонування. Компонування — один із найвідповідальніших моментів розроблення художньо-конструкторських пропозицій та ескізів. Вузли робочого механізму та елементи форми компонуються в різних варіантах, здійс­нюється пошук найраціональніших і композиційно цілісних рішень. Ди­зайнер має визначити можливі варіанти компонування та відповідні композиційні рішення, і тільки після цього інженер обробляє обрані варіанти, здійснює приблизний розрахунок конструкції. Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальні проектні мови, які доповнюють евристичні можливості одна одної, тобто можли­вості, пов'язані з творчим пошуком найкращого розв'язку проектної задачі. Це мова проектної графіки та мова так званого об'ємного проек­тування — макетування і моделювання. Ескізи виконують на папері в чорно-білому зображенні або в кольорі. Основним методом пошуку дизайнера є макетування і моделювання. Модель створює найбільш реальне уявлення про об'єкт проектування, допомагає краще зрозуміти зв'язок виробу з людиною та середовищем. Для визначення варіанта (варіантів) ескізного художньо-конструкторського проекту необхідно мати таку інформацію: а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного; б) перелік інформаційного та наукового матеріалів, які були вико­ристані; в) макети й моделі, які були виконані на етапі художньо-конструк­ торського ескізування; г) схеми ергономічних обґрунтувань; д) колірні таблиці тощо. Кінцевий варіант художньо-конструкторської пропозиції має від­ повідати всьому комплексу вимог та умов проектного завдання. IV. X у д о ж н ь о-конструкторський проект . Характерна особливість цього етапу — обсяг роботи, яку виконує інженер-конструктор, значно більший, ніж у дизайнера, — обраний варіант художньо-конструкторської пропозиції передусім проробляється технічно. При цьому багато часу відводиться об'ємному моделюванню виробу та його окремих елементів, уточненню загальної композиції, компонуванню еле­ментів промислової графіки (тестування, цифрові таблички, щити керу­вання та контролю, шкали тощо). Макети виконують у натуральному розмірі. На цьому етапі художнього конструювання дизайнер має виконати креслення загального вигляду відповідно до останнього, затвердженого варіанта, подати схему фарбування та рекомендації щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процес затвердження проекту потребує ретельного аналізу всієї проектної документації. До складу художньо-конструкторського проекту входять такі ма­теріали: 1. Пояснювальна записка, яка містить: інформацію про завдання, що було поставлене перед дизайнером; вимоги щодо художньо-конструк­торського розроблення; характеристика основних тенденцій формоутво­рення виробу; ретельний опис художньо-конструкторського проекту, його техніко-економічне та ергономічне обґрунтування, аналіз перспек­тивного економічного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об'єкта проектування; характеристика оздоблювальних матеріалів. 2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструк­торської пропозиції. 3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективне або аксонометричне зображення об'єкта проектування, малюнки. 4. Фотознімки або комп'ютерні варіанти зображень макетів виробів і малюнків відповідно до різних етапів розроблення. 5. Фотознімки або комп'ютерні варіанти зображень прототипів. 6. Еталон зовнішнього вигляду об'єкта технологічної діяльності або макет. V. Робоче проектування та авторський нагляд . Піс­ ля затвердження художньо-конструкторського проекту дизайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими виготовлятимуть виріб. Під час розроблення робочих креслень на дизайнера покладається дуже велика відповідальність. Він має стежити за виконанням робочих креслень тих деталей і вузлів, які можуть впливати на зручність експлу­атації та зовнішній вигляд виробу. Дизайнер бере активну участь у виготовленні дослідного зразка та в його випробуванні. Якість дослідного зразка перевіряють у реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють авторський нагляд за ре­алізацією проекта в умовах виробництва. Нагляд є також вважливою частиною процесу створення нового виробу. VI. Експертиза . Унаслідок проведеного комплексного врахуван­ня всіх вимог та узгодження окремих вимог між собою дизайнер має вне­сти в проект такі якості об'єкта, які мають зробити його оптимальним для споживання. Виникає питання: як одночасно відповідати всім вимогам дизайну й усім іншим, що були вказані раніше? Як ці вимоги можуть бути реа­лізовані практично в процесі художнього проектування? Як ці вимоги втілюються в результаті проектної діяльності в нову форму існування — у нову річ? Для того щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайне­ру потрібно знати, як ці об'єкти будуть комплектуватися між собою . Тоб­то в кожному конкретному проектному завданні мають враховуватися не лише вимоги до конкретних об'єктів технологічної діяльності, а й вимо­ги до групи однотипних виробів. У цьому разі виникає проблема створен­ня так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асор­тименту виробів. У процесі розроблення оптимальної номенклатури виробів виникає необхідність оцінювання тих виробів, які наразі виготовляються, та тих, що є новими об'єктами технологічної діяльності. Тому експертиза про­мислових виробів та об'єктів проектування, яка здійснюється на основі багатогранного вивчення моделей, що виготовляються, та порівняння їх з кращими вітчизняними і закордонними зразками — це необхідна лан­ка у процесі уточнення загальних вимог, що висуваються до них. Отже, експертиза має проводитися комплексно (рис. 44). У процесі експертизи об'єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного вдосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки об'єкт проектування за своїми показниками є раціональним з погляду інтересів розвитку сучасного гос­подарства. Результати експертизи та загальні тенденції розвитку, а також вимо­ги до певної групи виробів уточнюються за допомогою експерименталь­ного проектування і завдяки вивченню споживчих уподобань і пропози­цій. Результатом виявлення вимог дизайну, що ставляться до об'єктів технологічної діяльності, є те, що може мати назву «передпроектна пропо­зиція» та визначати головний напрямок у процесі дизайн-проектування.

12.03 (10-А 01.03)

Навчальний дизайн-проект