Категории:

Дом Здоровье Зоология Информатика Искусство Искусство Компьютеры Кулинария Маркетинг Математика Медицина Менеджмент Образование Педагогика Питомцы Программирование Производство Промышленность Психология Разное Религия Социология Спорт Статистика Транспорт Физика Философия Финансы Химия Хобби Экология Экономика Электроника

Нормативно-правові документи супроводу гурткової роботи. Документація.

Нормативно-правові документи супроводу гурткової роботи. Документація.

Організацію гурткової роботи в дошкільному навчальному закладі регламентують такі документи:

- Закон України «Про дошкільну освіту».

- Коментар до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні.

- Програма «Українське дошкілля» Театралізована діяльність дитини дошкільного віку

- Інструктивно-методичні рекомендації «Про організовану і само- стійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі» (Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України від 26.07.2010 р. №1.4/18–3082);

- Методичний лист МОН України №1/9–306 від 06.06.2005 «Організація та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах»;

- Інструктивно-методичний лист МОН, молоді та спорту України від 28.02.2013 №1/9–152 «Про розроблення програм для до- шкільної освіти»;

- Організація гурткової роботи у дошкільному навчальному закладі». Обов’язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи: Збірник методичних матеріалів / авт. упоряд.: О. П. Долинна, А. П. Бурова, О. В. Низковська, Т. П. Носачова.

Документація керівника гуртка:

· Програма роботи гуртка

· перспективний та календарний плани

· Графік роботи, розклад занять, список дітей , затверджені керівником дошкільного навчального закладу

· матеріали діагностики вихованців,

· анкетування батьків та їх заяви про відвідування дитиною гуртка

· журнал обліку гурткової роботи.

· Картотека дидактичних ігор, методичних розробок (конспекти різних видів роботи з дітьми тощо), костюмів, атрибутів тощо.

Особливості проведення гурткових занять

Керує роботою гуртка педагогічний працівник ДНЗ на добровільних засадах. До керівництва гуртковою роботою доцільно залучати також батьків вихованців, інших дорослих членів родин, які (за домовленістю з адміністрацією ДНЗ та за власним бажанням) на громадських засадах можуть брати участь у проведенні деяких гурткових занять. Гурток об’єднує до 12 – 15 дітей.

Організаційно-методичний блок театрального гуртка

1. Розклад занять: заняття у театральному гуртку проводяться 2 рази на тиждень, тривалість заняття: 25-30 хвилин.

2. Час проведення занять - згідно розкладу занять в другій половині дня.

3. Набір до театрального гуртка відбувається після співбесіди керівника гуртка та методиста з дітьми та їхніми батьками. Кількість учасників в одній групі не повинна перевищувати 15 осіб. Згідно методичних рекомендації керівник театрального гуртка разом з методистом ДНЗ проводить моніторинг(обстеження) набутих знань на початку та в кінці начального року.

4. Звітні виступи організуються один раз у квартал для вихованців ДНЗ силами вихованців театрального гуртка та працівників ДНЗ.

5. Підбір та використання іграшок для вихованців театрального гуртка для проведення творчих ігор, вправ, вистав.

Сценічна діяльність дитячою колективу.

Організоване дитяче свято має забезпечити формування у дітей вміння реагувати на прояви естетичного в мистецтві та житті, розуміти засоби художньої виразності різних видів мистецтва та вміти застосовувати їх у самостійній діяльності, проявляти ініціативу, творчість, отримувати насолоду від участі у святковому заході. З метою формування готовності педагогів (музичних керівників, вихователів, інших спеціалістів) до ефективної організації дитячих свят, практичної реалізації форм та методів організації дозвіллєвої діяльності взагалі і дитячого свята зокрема,

Оптимальна тривалість святкових заходів для дітей молодшого віку – 40-50 хв, для старшого віку – 50-60хв.

В підготовці та проведенні свята повинні брати участь усі діти. Не можна допускати ситуацій, коли одні діти, здібності яких дещо ширше розкрилися на цей час, будуть перевантажуватись, а решта залишаться виключеними з активних діячів на святі. Педагог повинен кожному знайти певну роль відповідно його нахилів та здібностей. Особливої уваги потребують діти, яким необхідний індивідуальний підхід, їх потрібно зацікавити, щоб вони впевнено почували себе в колективі і повірили у власні сили. Не можна відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього. Певну допомогу у підготовці свята може надавати сім'я. У домашньому форматі підготовки до свята можна разом із батьками виготовляти запрошення, шити костюми, малювати святкові сюжети, які можна використати у святковому вернісажі, випустити плакат – оголошення або яскраву афішу тощо.

Репетиції масових номерів (пісень, танців, музичних ігор, інсценувань), як правило, проводяться на музичних заняттях, а творчих груп – на спеціальних заняттях у ІІ половину дня з тривалістю 10-15 хв. • Готовність свята в цілому перевіряється на генеральній репетиції, яка проводиться не пізніше, ніж за тиждень до свята.

Для дошкільника особливої цінності набуває оприлюднення вихователем оцінки результатів його дій, праці, докладених зусиль, ініціативи тощо. Для того, щоб у дитячій пам'яті надовго утримувати світлі, радісні, яскраві враження, на які багате кожне дитяче свято, необхідно максимально використовувати їх у ситуаціях під час навчання, розвитку і виховання як у дитячому садку, так і вдома.

Історія виникнення театру.

Ще давні греки вперше спроектували і побудували театральну споруду. Над Афінами — найбільшим містом Давньої Еллади — височить пагорб. У скелі висічені довгі ряди лавок. Вони розташовані півколом і охоплюють широку площадку — «оркестру», яка служила грекам сценою.

Саме тут в оточенні дерев і блакитного неба замість даху актори грали комедії і трагедії. На ногах в актора були спеціальні підставки (котурни), на обличчі або на палиці — маски, які глядачі могли розгледіти навіть із найвіддаленіших рядів.

Маска зображувала людське обличчя в узагальнених рисах. Отак маска з тих далеких часів стала головним атрибутом театру. З нею завжди греки зображали муз театру: Мельпомену — музу трагедії і Талію — музу комедії.

Після занепаду античного театру цей вид мистецтва розвивався переважно у творчості бродячих акторів.

Мистецтво театру відродилося в Італії, але в іншій формі, яка називалася комедія дель арте. Її особливість полягала в тому, що ролі назавжди закріплювалися за кожним актором.

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах.

Перші театральні трупи народилися на Наддніпрянщині у XVIII ст. Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810), з'являються перші театральні будівлі. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами І. Котляревського, який очолив театр у Полтаві і Квітки-Основ'яненка - основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурклеск і експресивність, поряд з мальовничістю і гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні. У другій половині XIX ст. в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру - драматурги і режисери М. Старицький, М. Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен з них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Дороговказною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

Театральні професії.

Щоб театральна вистава дійшла до глядача потрібно прикласти чимало зусиль людей різних професій.

Драматург ( з грецької — письменник, який створює драматичні твори) — автор літературного тексту вистави.

- режисер — постановник спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави.

- головна особа у виставі — актор. роль, яку він виконує, створюється не тільки його голосом, мімікою, жестами, а також чимось невловимим — його настроєм, душею.

Крім зазначених вище , у театрі існує багато професій, без яких немає театральної вистави. Так, художньою мовою вистави є декорації, освітлення, архітектурні прикраси. Усе це залежить від фантазії та професіоналізму художника-декоратора. неможливо уявити собі виставу без музичного оформлення, яким займається звукооператор. організація простору сцени підвладна сценографу.

- Важливими є професії художника по костюмах та костюмера, які навіть за кольором костюмів допомагають виражати емоційний стан персонажу.

- Чарівник-гример змінює зовнішність актора, а реквізитор турбується, щоб речі на сцені відповідали часу та подіям.

Так, зусиллями багатьох робітників театральних професій і народжується театральна вистава як справжній витвір мистецтва.

- Важливу роль у виставі відіграють музика й танець. Професія хореографа дуже важлива не тільки для балетної вистави або оперети, а й у драматичних виставах.

Й рік життя

ТЕАТРАЛ ІЗОВАНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ.Драматизувати з дітьми нові для них казки більш складного змісту в музичному супроводі. Стимулювати до самостійних ігор-драматизацій за змістом добре знайомих художніх творів, казок.

Продовжувати вчити дітей розігрувати зміст прочитаного, творчо імпровізувати їхній зміст у сюжетно-рольових іграх «Наш театр».

ІНСЦЕНУВАННЯ. Залучати дітей до інсценування віршованих творів (жартівливих, морально-етичного змісту), написаних в діалогічній формі, дотримуючись дослівного відтворення тексту.

Роки життя

ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ,Спонукати дітей до самостійних ігор-драматизацій, театралізованих ігор та ігор за змістом знайомих художніх творів, влаштовуючи ігри в театр.

Продовжувати вчити дітей драматизувати зміст нових казок та віршів у супроводі музики. Залучати до читання-розігрування віршованих творів в особах на літературних ранках. Відповідно до інтересів дітей залучати їх до роботи у драматичних гуртках.

ІНСЦЕНУВАННЯ Продовжувати вчити дітей інсценувати нові художні твори, готувати інсценівки до тематичних занять, свят, літературних ранків, вечорів розваг. Доручати дітям промовляти авторський текст (від автора). Залучати дітей до виготовлення декорацій, атрибутів, костюмів.

Театр у житті дитини

Театр – синтетичне мистецтво, яке здійснює різносторонній вплив на сприйняття глядача за допомогою акторського виконання, пластичного, кольорового, образотворчого й музичного рішення. Мистецтво театру вчить любити прекрасне, розвиває здатність переживати. Розвивається пізнавальна культура; розширюються уявлення про особливості образотворчого та музичного мистецтва, які супроводжують сценічне дійство; вдосконалюються психічні процеси - пам'ять, уява, мислення; розширюється світогляд та комунікативні уміння.

Значення театру полягає в:

-усвідомленні власного «Я». Формування особистісних моральних якостей, подолання недоліків (невгамовності, неорганізованості);

- високому рівні естетичного виховання (синтез музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва);

- позитивному впливі на емоційну сферу дитини, що акумулює життєву мудрість, оптимізм і енергію;

-розширенні знань дітей про навколишній світ;

- розвитку психічних процесів: уваги, пам'яті, уяви;

- розвитку різноманітних аналізаторів: зорового, слухового, мовно-рухового;

- активізації мовного словника, удосконаленні звуковимови та зв’язного мовлення;

- правильному формуванні емоційно-вольової сфери;

- розвитку творчої, пошукової активності і самостійності;

- закладенні основ почуття колективізму.

ТД має моральне спрямування: доброта, дружба,, чесність, сміливість. У театрі дитина перевтілюється в улюбленого героя, як правило позитивного, набуваючи при цьому властивостей цього образу.

Театр є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дитини, залучає їх до духовних цінностей;

Театр розвиває емоційну сферу дитини, змушує її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються у виставі.

ТД – спосіб розвитку емпатії – здібності розпізнавати емоційний стан людини за мімікою, жестами, інтонацією, вміння ставити себе на її місце в різних ситуаціях, знаходити адекватні засоби сприяння. ТД дає змогу формувати досвід соціальних навичок поведінки через моральну спрямованість літературних творів

ТДдопомагає дитині розв’язувати проблемні ситуації опосередковано від імені якогось персонажу. Це дає змогу побороти боязкість, невпевненість у собі, сором’язливість, зняти нервове напруження, повірити в себе, навчитися витривалості.

Планування театралізованої діяльності в роботі вихователя

Організація М-ТД з дітьми розпочинається із складання методистом річного плану роботи закладу, режиму і розкладу занять, на яких можна використати М-ТД та планування роботи вихователем, який має врахувати можливості кожного із розділів програми щодо розвитку ТД дошкільників. Театралізовану діяльність можна і потрібно включати в різні види діяльносі дітей та різні заняття (заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім середовищем,з ознайомлення з природою, з обр.мистецтва тощо). Елементи ТД можуть бути включені до музичних занять, де дошкільники розучують або створюють власні пісеньки, імпровізують танці, передають ігрові образи. У якості хвилинки відпочинку та перемикання на нову роботу на різних заняттях можна використовувати вправи на розвиток уваги наприклад, «Що чути?».

Паралельно із навчальною діяльністю вихователь планує і розважально-виховну роботу з дошкільниками, яку частково узгоджує та реалізує у співпраці з муз керівником. Це стосується розваг у другій половині дня, які мають проходити 1 раз в тиждень у кожній віковій групі, тобто 4 рази на місяць (2 розваги проводить муз керівник, і 2 –вихователь). У ранньому й молодшому дошкільному віці –це різні види предметних театрів за винятком тіньового і покидькового. Предметні вистави педагог показує сам або ж із допомогою колег. Крім того, вихователь планує роботу в осередках творчості та під час прогулянок, де використовуються елементи театрального мистецтва, атрибутика тощо.

Дошкільників 5-7 років залучають до самостійних інсценізацій, ігор-драматизацій, гри з ляльками у предметних театрах на заняттях з художньої літератури, розвитку мовлення, мовленнєвого спілкування, музики, гурткової роботи. Акторська гра дітей має місце під час свят і розваг, виступів для молодших дітей та батьків. самостійно діти грають в театр і в осередках творчості, куточках книги, під час прогулянок.

ТД в ДНЗ може бути організована в ранкові та вечірні години у нерегламентований час, тобто під час вільної діяльності завдяки якій вихователі краще пізнають дітей, особливості їх характеру, темпераменту, мрії та бажання.

48. форми роботи з сім’єю у розвитку художньо мовленєвої діяльності дитини

Форми роботи педагогів у цьому напрямі можна поділити на такі, що впливають на формування елементарних художньо-педагогічних уявлень батьків, правильного ставлення до дитячої творчості, художньої комунікації та на забезпечення батьків способами застосування художнього слова у вихованні і розвитку малюка.

В інформаційному куточку для батьків вихователі розміщують перелік творів, з якими ознайомлять дітей даного віку на заняттях, тексти поетичних творів, загадок, приказок, колисанок, лічилок, тощо, що діти заучують на пам’ять. Крім того, корисними є написані популярною мовою методичні рекомендації про те, як краще в умовах сім’ї створити розвивальне середовище, які книжки слід купувати для дітей, як знайомити малюків з літературними й фольклорними творами, як розглядати ілюстрації.

Вихователі заохочують батьків до створення у групі художнього, зокрема, книжкового фонду, який батьки і вихователі формують з книжок різних жанрів, настільно-друкованих ігор за мотивами літературних творів, наборів художніх ілюстрацій дитячої преси тощо.

Збагаченню літературного досвіду батьків, формуванню інтересу до дитячої книги, вихованню читацької культури сприяє також залучення батьків до літературних вікторин, які можуть проводитися як один з видів розваг, а можуть пропонуватися дітям та їхнім батькам як творче домашнє завдання, незвичайне змагання сімей.

Завдання вихователів полягає у формуванні в батьків адекватної оцінки і продуктів і самого процесу дитячої творчості. Для цього педагоги мають самі виявити ціннісне ставлення до творчих досягнень дітей. Популярними в дошкільному закладі є демонстрація малюнків: виробів з пластиліну, паперу в батьківських куточках.

Різноманітні творчі завдання, наприклад, створення окремих книжок дітьми разом з батьками сприяють зближенню дітей, підтримують інтерес до словесної й художньої творчості великих і маленьких.
49. Формування емоційної культури дошкільників засобами театралізованих ігор

У сучасній дошкільній психології та педагогіці проблема емоційного розвитку дітей по праву визнана однією із пріоритетних. Найбільш сприятливий період для розвитку емоційної сфери дитини є дошкільний вік.

Серед різноманітних засобів розвитку емоційної культури, на особливу увагу заслуговують театралізовані ігри та власне театр, який є для дітей школою емоційної культури та людського спілкування.

Обов`язковим елементом театралізованих ігор (ігор-драматизацій, ігор-етюдів, ігор-імпровізацій, режисерських ігор) в дошкільному віці є ігровий образ, що вимагає від дитини не лише зовнішнього перевтілення, але й емоційного переживання, глибокого чуттєвого входження в зміст виконуваної ролі; Театралізовані ігри розвивають емоційну сферу дитини, змушують її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються у виставі, з огляду на емоційний розвиток, дають можливість змінювати події, вливають на формування психологічного стану;

Театралізована діяльність – це ігрова діяльність в якій дитина, в силу специфічних особливостей, має тонко відчувати емоційний стан персонажів, займати позицію співпереживаючого героя або глядача;

Театралізована діяльність — це системний процес, який починається з ознайомлення з літературною основою майбутнього спектаклю і підготовки дитячого сприймання, супроводжується детальним аналізом сюжету і вчинків героїв, обговоренням стратегій їх поведінки, продовжується в пробах себе в обраній ролі, в осмисленні і розучуванні ролі, самостійному втіленні образу героя і задуму спектаклю.

Педагог має створити умови для збагачення емоційної сфери дитини, надавати можливість проявляти власні почуття, підтримувати живий інтерес повноцінного особистісного розвитку, як невичерпного джерела соціальної та емоційної активності дитини.