Пальчиковий театр. Принципи організації пальчикових ігор.

У іграх пальчикового театру використовуються ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів. Починаючи гру, необхідно розмовляти з дітьми про отримувані відчуття.

Наприклад, надягаючи на пальчики ляльку, виконану з тканини, промовляємо: “Я відчуваю шорстку, теплу поверхню. А що відчуваєш ти?”

Подібні вправи слід повторювати постійно, використовуючи ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів (папір, шерсть, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро і т.п.). Хай дитина постійно описує свої відчуття. Здібність до диференціації тактильних відчуттів - важлива пізнавальна функція. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування, матеріали) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення. Вправи можна проводити як із закритими, так і з відкритими очима.

Основні принципи організації пальчикових ігор з використанням ляльок - напальників.

- Створення природного стимулюючого середовища, де дитина проявляє творчу активність.

- “Пожвавлення” пальчиків шляхом використання ляльок - напальників.

- Визначення ролей і способів входження в ролі.

- Програвання різних завдань, ігрових ситуацій.

Реалізація цих принципів дозволяє сформувати позитивну мотивацію до занять, зацікавленість дітей в іграх, бажання продовжувати ігри в домашніх умовах.

Особливості театральної символіки

Ознайомимося з першою групою театральних символів і з’ясуй, що вони забороняють? (Перекреслені стрілки на символах означають, що цього не можна робити в театрі)

не можна їсти цукерок під час вистави;

заходити до зали для глядачів з великими речами;

їсти морозиво в залі для глядачі;

заходити до театру у брудному взутті;

сидіти в капелюсі в залі для глядачів;

треба вимкнути мобільний телефон під час вистави.

А тепер подивись на такі театральні символи другої групи і визнач, про що вони попереджають у театрі.

Цей знак стосується як глядачів, так і всіх робітників театру. Порахуй, скільки зображено дзвінків. Правильно, три. Всіх, хто перебуває в театрі, попереджають про те, що після третього дзвінка почнеться вистава.

А цей знак попереджає, що перед виставою проходити між рядами треба лише обличчям до глядачів, які вже сидять.

Третя група театральних символів не забороняє й не попереджає, а лише вказує й допомагає глядачам.

Цей знак знають всі. Його вішають неподалік від тих місць, де можна поїсти. Звісно, ти теж упізнав, що в буфеті можна з’їсти або випити щось смачне.

А цей знак вказує на те, що папір, обгортки з цукерок, пакетики треба кидати лише до урни.

Четверта група театральних символів — це символи, які дозволяють дещо робити в театрі.

губи - можна сміятися

вухо - слухай уважно

квіти – даруй квітам акторам

руки - плескай

Дітям також можна запропонувати серію малюнків з метою:

• дібрати одяг, в якому можна йти до театру та пояснити чому;

-пояснити, які предмети і чому знадобляться в театрі.

Під час продуктивної діяльності з елементами творчості діти придумують та малюють: свої знаки-слова про правила поведінки в театрі, а потім розповідають, що вони означають; «театральні квитки» та ін.

Історія виникнення театру.

Ще давні греки вперше спроектували і побудували театральну споруду. Над Афінами — найбільшим містом Давньої Еллади — височить пагорб. У скелі висічені довгі ряди лавок. Вони розташовані півколом і охоплюють широку площадку — «оркестру», яка служила грекам сценою.

Саме тут в оточенні дерев і блакитного неба замість даху актори грали комедії і трагедії. На ногах в актора були спеціальні підставки (котурни), на обличчі або на палиці — маски, які глядачі могли розгледіти навіть із найвіддаленіших рядів.

Маска зображувала людське обличчя в узагальнених рисах. Отак маска з тих далеких часів стала головним атрибутом театру. З нею завжди греки зображали муз театру: Мельпомену — музу трагедії і Талію — музу комедії.

Після занепаду античного театру цей вид мистецтва розвивався переважно у творчості бродячих акторів.

Мистецтво театру відродилося в Італії, але в іншій формі, яка називалася комедія дель арте. Її особливість полягала в тому, що ролі назавжди закріплювалися за кожним актором.

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах.

Перші театральні трупи народилися на Наддніпрянщині у XVIII ст. Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810), з'являються перші театральні будівлі. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами І. Котляревського, який очолив театр у Полтаві і Квітки-Основ'яненка - основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурклеск і експресивність, поряд з мальовничістю і гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні. У другій половині XIX ст. в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру - драматурги і режисери М. Старицький, М. Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен з них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Дороговказною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

Театральні професії.

Щоб театральна вистава дійшла до глядача потрібно прикласти чимало зусиль людей різних професій.

Драматург ( з грецької — письменник, який створює драматичні твори) — автор літературного тексту вистави.

- режисер — постановник спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави.

- головна особа у виставі — актор. роль, яку він виконує, створюється не тільки його голосом, мімікою, жестами, а також чимось невловимим — його настроєм, душею.

Крім зазначених вище , у театрі існує багато професій, без яких немає театральної вистави. Так, художньою мовою вистави є декорації, освітлення, архітектурні прикраси. Усе це залежить від фантазії та професіоналізму художника-декоратора. неможливо уявити собі виставу без музичного оформлення, яким займається звукооператор. організація простору сцени підвладна сценографу.

- Важливими є професії художника по костюмах та костюмера, які навіть за кольором костюмів допомагають виражати емоційний стан персонажу.

- Чарівник-гример змінює зовнішність актора, а реквізитор турбується, щоб речі на сцені відповідали часу та подіям.

Так, зусиллями багатьох робітників театральних професій і народжується театральна вистава як справжній витвір мистецтва.

- Важливу роль у виставі відіграють музика й танець. Професія хореографа дуже важлива не тільки для балетної вистави або оперети, а й у драматичних виставах.