Педагогічні умови розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку

Формування творчо активної особистості, що здатна ефективно і нестандартно вирішувати життєві проблеми закладається в дитинстві і є умовою подальшого розвитку людини, її успішної творчої діяльності.

Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне – актуалізації позитивних переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.

Театралізована діяльність — це один з ефективних засобів соціалізації дошкільника у процесі осмислення ним морального підтексту літературного твору, участі у грі, що створює сприятливі умови для природнього розвитку. Театралізована діяльність дозволяє стимулювати вихованців дошкільного віку до образного сприйняття навколишнього світу (людей, культурних цінностей, традицій, природи); за допомогою уміло організованої театрально-ігрової діяльності діти вчаться поважати думку інших людей, фантазувати, уявляти, спілкуватися з оточуючими.

Здійснюючи розвиток творчих здібностей дітей засобами театрального мистецтва педагог ставить перед собою наступні завдання: задовольняти цікавість дитини; розвивати природні задатки, активізувати дитячу творчість. Підтримувати прагнення самостійно шукати засоби виразності для створення образу персонажу за допомогою рухів, міміки, жестів, інтонації.

Таким чином, театрально-ігрова діяльність може виступати як один з універсальних спосіб сприяння активізації творчості за умови компетентного використання педагогом методів і прийомів формування основ театрально-естетичної культури, врахування індивідуального фонду бажань та можливостей дитини, створення варіативного, трансформаційного середовища для самостійної та організованної діяльності дітей.

54.Закони лялькового театру.
1. Портал, який обрамляє сцену, і ширма не повинні бути пістрявими.
2. Простір для рухів ляльки має бути достатнім.
3. Деталей оформлення на сцені повинно бути мало, щоб лялька не губилася серед них.
4. Деталі оформлення, розташовані на одній відстані від глядача, повинні мати однаковий ступінь узагальненості: деталь оформлення, яка знаходиться ближче до глядача, повинна бути пророблена, виписана детальніше.
5. У міру віддалення деталей оформлення від краю сцени ступінь їх об’ємності зменшується (на першому плані деталь об’ємна, на другому - наполовину об’ємна, на задньому плані - площинна).
6. Створюючи з допомогою плоских деталей оформлення перспективи, доцільно встановлювати лінію горизонту на рівні очей ляльки.
7. Будь-яка деформація елементів декору повинна бути виправдана змістом твору (наприклад, похилена хата).
8. Деталі оформлення на першому плані повинні бути пропорційні ляльці.
9. Мірою величини всіх деталей оформлення є лялька.
10. Фактура матеріалів для різних деталей ляльок повинна бути різною.
11. Усі елементи декору оформлення повинні мати однаковий ступінь узагальнення і техніку виконання.
12. Співвідношення голови ляльки до тулуба 1 : 5, а для ляльки, яка уособлює дитину - 1:4.

13. Місце згину руки ляльковода визначає талію ляльки. Проте в рукавичної ляльки голова дещо збільшена, а руки вкорочені.
16. Ляльки для одного спектаклю слід робити із однакового матеріалу.
17. Натуралістичні подробиці в розробці голови ляльки (родимки, довгі чи короткі вії тощо) зайві.
18. Для створення виразного образу ляльки допускаються порушення пропорцій лицьової частини голови -1:1:1.

55. Організація і показ лялькових вистав у ДНЗ.
У процесі підготовки до лялькової вистави варто враховувати таку послідовність:
1. вибір літературного твору або сюжету для вистави;
2. освоєння дошкільниками змісту твору;
3. розподіл ролей;
4. вибір різновиду лялькового театру і відповідно до цього збагачення дітей художніми засобами розкриття образу;
5. виготовлення декорацій, за необхідності ляльок;
6. добір музичного супроводу, продумування шумових ефектів.
У процесі вибору л-го твору активну участь беруть діти. Перевагу слід надавати творам, які формують основи моральної свідомості, естетичні почуття, із динамічними подіями, зрозумілим змістом, знайомими персонажами, які мають яскраві характерні ознаки.

Після вибору твору важливо в цікавій формі, ненав’язливо допомогти дітям запам’ятати його зміст. Для цього вихователь використовує бесіди за змістом, різноманітні перекази твору (за запитаннями, за ілюстраціями, у ролях), читання, або розповідання із умисними помилками, творчу д-сть тощо.
Для молодших дошкільників виставу показує вихователь, адже їм ще складно оволодіти технікою ляльковедення. При цьому перевагу слід надавати ігровим спектаклям, у яких діти є активними учасниками лялькового дійства
При розподілі ролей серед старших дошкільнят важливо, щоб кожна дитина відчула себе якщо не артистом лялькового театру, то, принаймні, активним учасником підготовки лялькової вистави. Вихователь об’єднує дітей у 2-3 склади «акторів». Решта дітей залучаються до виготовлення декорацій, ляльок, добору музики і забезпечення шумових ефектів. При цьому педагог ураховує інтереси дітей, їхній рівень художньо-мовленнєвого, музично-ігрового, сценічного, зображувального, співочого розвитку.
Для старших дошкільників найбільш доступними в плані ляльковедення є верхові ляльки – бібабо. З метою навчання дітей техніці водіння ляльки вихователь пропонує дітям спеціальні вправи, виконання яких вимагає дотримання основних законів лялькового театру і які спрямовані на оволодіння мистецтвом сценічних рухів ляльки, їх узгодження з мовленням та рухами інших персонажів у мізансцені. Не слід забувати про важливість роботи над інтонаційною виразністю мови кожного персонажа. Вихователь у процесі цієї роботи задає дітям запитання типу: «Колобок злякався вовка, коли зустрів його?