Види підготовчих робіт при опорядженні віконних та дверних прорізів.

Дверний отвір заповнюється коробкою з одним дверним полотном або двома. Найчастіше в коробці встановлюють дві палітурки. Коробка займає тільки частина товщини стіни в отворі. Частини товщини стіни, що залишилися, з внутрішньою і зовнішньої сторони називають укосами. Коли дверний отвір заповнюється двома коробками, які ставлять усередині отвору на деякій відстані друг від друга, то простір між коробками називається заглушки|.

Укоси бувають верхні і бічні, заглушки| — верхні, бічні і нижні|. Нижня заглушка| дверного отвору завжди робиться плоскою.

Щоб двері вільно відкривалися, штукатурку в заглушках| і укосах виконують на 15...20 мм нижчий за рівень коробок. Тому для зняття розчину застосовують малку| з вирізом або плечиком.

Укоси роблять з кутом світанку, т. е. з скосом, залишаючи відстань між внутрішніми межами укосів вужчий, ніж між зовнішніми. Наприклад відстань коробок між укосами 1300 мм, а біля стін може бути 1600 мм або більше. Кут світанку всіх укосів усередині будівлі роблять однаковим. Кут світанку відмірюють косинцем з прибитою або пересувною планкою. Косинець вставляють в чверть коробки, а правила кріплять по планці.

Для точної установки коробок спочатку провішують внутрішні поверхні зовнішніх стін, влаштовують марки і маяки і по ним встановлюють коробки на однаковій відстані від влаштованих маяків. Зазвичай до маяків приставляють правило і від нього відмірюють потрібну відстань, ставлячи мітки на стінах отвору. По цих мітках кріплять коробки строго вертикально і горизонтально, дотримуючи відповідний рівень.

Після установки коробок між ними і стіною залишається зазор, який заповнюють паклею або закладають пінно-поліуретаном. Паклю заздалегідь обробляють на пасмі і змочують в рідко розведеному гіпсовому розчині. Вставлену в зазор паклю ущільнюють дерев'яною або металевою конопаткою, по якій завдають ударів кулачком або дерев'яним молотком-киянкою. Щоб бруски коробки при цьому не скривилися, перед обконопаченням зазорів між протилежними брусками коробок ставлять розпірки.

Зазори заповнюють паклею не до самого краю коробки, а залишають паз завглибшки 20...30 мм, який при обштукатурюванні укосів і заглушки| заповнюють розчином. Якщо зазори законопатити урівень з коробкою, то між нею і штукатуркою укосу або заглушки утворюється тріщина. Схоплюючись, гіпсовий розчин розширюється і сильніше притискує паклю до коробці і стіні, ущільнюють заповнення зазору.

Якщо в заглушках або укосах опиняться товсті намети| розчину, в шви кладки або коробку набивають цвяхи і обплітають цвяхи дротом. При обштукатурюванні в такі місця для економії розчину вставляють шматки шлаку цеглини, усохлий розчин.

Залежно від варіанту обробки будівлі дверні отвори бувають з наличниками, які витягають з того ж розчину, яким обштукатурюють стіни. Наличники роблять різної ширини. Вузькі гладкі наличники називають ремінцями або смужками.

До початку обробки укосів стіни повинні бути обштукатурені і затерті повністю або тільки біля віконних отворів смугою шириною до 50 див. Спочатку обштукатурюють верхній укіс, навішуючи правило по відміряних кутах світанку. Правило кріплять цвяхами, затисками, милицями або приморожували гіпсовим тестом. Разом з верхнім укосом обштукатурюють і верхню заглушку|. Знявши правило і зробивши виправлення, приступають до обштукатурювання бічних укосів і заглушки|. Нижні заглушку| обробляють в останню черга, до установки підвіконної дошки або після.

На укоси і заглушки| наносять оббриск|, грунт і на нього накривку|. Грунт виконують з густішого розчину товстими шарами. Верхні укоси і заглушки| обштукатурюють з підмостів|.

Після установки і перевірки правив (схилом або рівнем) їх закріплюють. Таким чином, для обробки укосів на кожних дверях доводиться навішувати по три правила і багато разів відміряти і перевіряти кут світанку.

Обробку дверних укосів можна значно прискорити за допомогою рамки виготовленою з дощок шириною 100 мм. Розміри рамки повинні відповідати відстані між укосами, а також куту світанку дверних отворів. Бруски рамки сполучають на шпильках. Рамку встановлюють точно по центру коробки і укріплюють затисками в чотирьох або шести місцях; кут світанку залишається однаковим і його не доводиться кожного разу відмірювати.

Розчин на укосах розрівнюють малкою|, виготовленою з тесу. Одна сторона малки|, що має виріз, рухається по коробці, а друга — по рамці або правилу 1. Виріз 3 роблять для того, щоб розчин, малкою|, що знімається, був не на одному рівні з коробкою, а нижче на 15...20 мм

Завдяки уступу штукатурка укосу не заважає палітуркам відкриватися і петли на укосах залишаються вільними від штукатурки. У тих випадках, коли на коробках поставлені петлі-навіси, в малці| роблять додатковий круглий виріз і вона вільно просувається по коробці 4. Щоб легше було розрівнювати і зрізати розчин, що схоплюється, малки| рекомендується оковувати покрівельною сталлю.

Для розрівнювання розчину малку| беруть обома руками і притискують до правилам і коробці. Розрівнявши нанесений грунт, готують накривочний| розчин, наносять його на укоси і також розрівнюють малкою|.

На укосах штукатурку краще затирати в розгонку|. Правила знімають тільки після тієї, що затерла і тут же виправляють неточності і натирають усенки| і фаски|. На верхніх укосах завжди натирають усенки|. На бічних укосах залишають вгорі невеликий відрізок гострого усенка| довжиною 200...300 мм, а внизу – плоскі або закруглені фаски|. На бічних укосах залишати гострі усенки| не слід оскільки вони швидко обломлюються.

3. Види марок та їх влаштування.

Марки - це зрізані піраміди розмірами 4×4 см, завтовшки близько 20 мм, які служать для влаштування маяків.

Навколо цвяхів (рис. 16, а), забитих під час провішування поверхні, наносять з розчину або гіпсу ліпки товщиною на 3-5 мм більшою за виступаючу частину цвяха (рис. 16, б). Коли розчин затужавіє, ліпок підрізають врівень з головкою цвяха і збоку надають йому форму зрізаної піраміди (рис. 16, в). Для підвищення продуктивності праці провішуванні поверхні замість цвяхів краще забивати інвентарні металеві марки (рис. 16, г).

Маяки - це смуги з розчину або дерев’яні чи металеві рейки (труби), розміщені на поверхні на відстані 1,2-1,5 м одна від одної. Щоб зробити маяк з розчину або гіпсу, прикладають рейку (1) перерізом 30×30 мм на марки (3) і притискують її спеціальним Г-подібними затискачами (рис. 16, д), або “приморожують” гіпсовим розчином. Під рейку накидають розчин і розрівнюють його вздовж неї (рис. 16, є). Коли розчин затужавіє, рейки знімають, цвяхи або інвентарні марки витягують, а отвори, що утворились у маяках, закидають розчином і остаточно затирають.
Маяки з розчину можна зробити також способом натирання. Для цього між марками накидають смугу розчину завтовшки більшу за товщину марки. Після цього до марок притискують правило і натирають маяк розчином вздовж смуги.

Більш продуктивним є застосування інвентарних дерев’яних або металевих маяків (кутова сталь або дюраль розміром 25×25 або 30×30 мм), які закріплюють за допомогою маяко-утримувачів (рис. 16, д).
У бетонну поверхню цвяхи не забиваються. Тому біля стелі влаштовують марку з розчину (1) (рис. 16, ж), висота якої відповідає товщині майбутньої штукатурки. До марки прикладаємо один кінець правила (2) з будівельним рівнем (3), а під другий кінець правила накидають розчин (4), на який натискають правило до тих пір, поки рівень покаже вертикальність.

Рис. 16. Влаштування марок і маяків: а - забитий цвях; б-ліпка; в -марка з розчину; г - інвентарна марка; д - затискач (маякоутримувач); 1 - штир; 2 - лапка-затискувач; 3 - правило; е - послідовність влаштування маяків з розчину. 1 - правило; 2 - простір між правилом і стіною; 3-4 - марки; 5 - затискач (рейкоутримувач); ж - влаштування маяків на бетонних поверхнях.

Білет № 2