Оштукатурення внутрішніх укосів.

До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення, та вертикальність і горизонтальність коробки. Після цього проміжок між коробкою і стіною конопатять шлаковатою, клоччям, змоченим у гіпсовому розчині, будівельною повстю, а тепер спеціальною монтажною пінкою. Конопатять так, щоб теплоізоляційний матеріал не доходив до рівня поверхні коробки на 2 см. Конопатять за допомогою киянки (дерев’яного молотка) і дерев’яної або металевої конопатки. Після підготовки поверхні і конопатки (5) по периметру прорізі прикріплюють затискачами (8) цвяхами або “приморожують” гіпсовим розчином напрямні рейки (1) або рамки, по яких під час розрівнювання розчину пересуватимуть малку (2). Рейки закріплюють по вертикалі і по горизонталі так, щоб виступали на товщину штукатурки. Розміри кутів для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до стіни (6), який визначається за допомогою дерев’яного кутника (1) або металевого розсувного. Кутник закладають у четверть коробки (2), і реєчкою (3) або пересувним пристроєм (4) визначають відстань між лінійкою кутника і напрямною рейкою (5). Спочатку закріплюють верхню рейку, а після вертикальні. Місце закріплення рейок на стінах можна визначити за допомогою шнура (діагоналі повинні бути рівні). Штукатурять внутрішні укоси вапняно-гіпсовим розчином. Розрівнюють розчин мал кою, один кінець якої пересувають по напрямній рейці (1), а другий з вирізом - по коробці (4). Коли розчин (7) частково затужавіє, рейки знімають, а місця, пошкоджені затискачами, підмазують, затирають “врозгін” і знімають фаску звичайним півтерком або кутовим, але на бокових укосах вгорі залишають усьонки довжиною 200-300 мм. На малці виріз (3) зроблено для того, щоб вона вільно пересувалась по коробці з завісами. На рисунку зображено штукатурення верхнього і бокового укосів.

Провішування стелі.

Поверхні будинків (стіни, стелі) майже завжди мають деякі відхилення по вертикалі і горизонталі. Тому перед виконанням високоякісної штукатурки для визначення конкретних відхилень від вертикалі або горизонталі поверхні її провішують. Потім за встановленими відхиленнями визначають мінімальну товщину штукатурного шару.

Провішування поверхонь — відповідальна робота, яка потребує від штукатура акуратності й точності виконання. Неправильне провішування може збільшити товщину штукатурного шару, а це призведе до збільшення вартості штукатурних робіт, перевитрати матеріалів і зниження продуктивності праці штукатура.

Провішують спочатку стелю (за потреби), а потім стіни. Для провішування поверхонь використовують водяний рівень, ватерпас, рівень з рейкою, висок, контрольну рейку з виском (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Інструменти для провішування поверхонь: а — ватерпас; б — рівень з рейкою; в — водяний рівень; г — висок; д — контрольна рейка з виском

Стелю провішують за допомогою водяного рівня або ватерпаса (рис. 2.7).

Розглянемо провішування за допомогою ватерпаса (рис. 2.3). Спочатку на стелі відбивають натертим об крейду чи інший пігмент шнуром лінії на відстані 1,2... 1,5 м одна від одної, вздовж яких встановлюватимуться марки або маяки. Це роблять так. Два штукатури беруть натертий пігментом шнур і натягують по всій довжині стелі, потім відтягують шнур пальцем униз, одночасно різко відпускають. Паралельно стінам на відстані 20...ЗО см від них відбивають крайні лінії. Потім в одному з кутів стелі на такій самій відстані від стін забивають цвях 1 так, щоб він виступав над поверхнею на товщину майбутнього підготовчого шару штукатурки. Далі, користуючись ватерпасом, по периметру стелі на лініях маяків забивають цвяхи таким чином, щоб їхні головки були в одній горизонтальній площині.

Якщо головка останнього цвяха 10 (див. рис. 2,2), забитого на відбитій лінії, не збігатиметься з рівнем першого, то провішування треба починати спочатку, але рухаючись у протилежному напрямку. Потім з протилежних кутів стелі по діагоналях натягують шнури так, щоб вони дотикались до головок цвяхів, і перевіряють, чи немає в площині стелі горбиків, які не закриються шаром штукатурки. Невеликі горбики зрубують, а якщо їх зрубати неможливо, то забиті цвяхи витягують настільки, щоб шар штукатурки міг закрити виступну частину поверхні.

Рис. 2.2. Схема провішування стелі

Рис. 2.3. Провішування стелі за допомогою ватерпаса

Після цього натягують шнур між цвяхами 2 і 8 та 3 і 7 на вибраній до початку провішування відстані один від одного і забивають проміжні цвяхи 11 і 12. Головки цих цвяхів мають торкатися натягнутого шнура.

Рис. 2.4. Провішування стелі за допомогою водяного рівня

Для провішування стелі можна також користуватися водяним рівнем (рис. 2.4), що є міцною гумовою трубкою потрібної довжини, в кінці якої вставлені скляні трубочки з нанесеними на них поділками. Якщо в трубку налити воду і з'єднати разом трубочки, то вода в них буде точно на одному рівні (поділках)стелі положення головки цвяха фіксують відносно рівня води в скляній трубці водяного рівня. Провішування стелі водяним рівнем значно прискорює цей процес. Користуючись рівнем, спочатку фіксують положення чотирьох цвяхів, розміщених у кутах стелі (див. рис. 5.10, цвяхи 1, 4, 6, 9). Потім, натягуючи шнур між цвяхами І і 6 та 4 і 9, перевіряють, чи правильно взято майбутню товщину штукатурного шару. Якщо так, то натягують шнур і по лініях маяків забивають інші цвяхи.

Білет № 6