Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Механічне штукатурення поверхонь.

До механізованого виконання робіт допускаються робітники, що знають правила техніки безпеки при загальбудівельних роботах, що й вивчили інструкції для експлуатації застосовуваних машин. Усі працюючі на машинах повинні бути постачені спецодягом, окулярами або респіраторами

Працювати на несправних машинах не дозволяється. Шланги електропроводу й інші підводки повинні бути справні. Усе електроустаткування повинне бути заземлене гнучким кабелем і захищене від механічних ушкоджень

Перед початком роботи машини й механізми оглядають і переконуються, що вони справні й шланги міцно з'єднані

При оштукатурюванні машинами розчин розрівнюють напівтертками, шаблонами, малками, правилами по маяках. Маяки використовують розчинні, гіпсові, дерев'яні, металеві

Після закінчення роботи спускають воду з водяного шланга або розчинонасоса, очищають машину від робочої суміші або розчину. Про всі несправності повідомляють чергового механікові

Нанесення розчину розчинонасосами Розчинонасосами перекачують вапняні, цементні, змішані (цементно-вапняні) і вапняно-гіпсові розчини. Склад вапняних і цементних розчинів від 1:2 до 1:3 ( вапноттісто або цемент: пісок), змішаних - від 1:1:6 до 1:1:9 (цемент: вапноттісто: пісок). У вапняно-гіпсовий розчин уводять сповільнювач схоплювання гіпсу. Для готування розчину спочатку на сповільнювачі замішують гіпсове тісто, потім додають вапняний розчин і перемішують у растворосмесителе. Щоб розчин не розшаровувався й краще перекачувався, у нього вводять пластифицирующие добавки, наприклад вапняне тісто або глину. Глину застосовують у вигляді глиняного молока консистенцією, відповідній до глибини занурення еталонного конуса на 14див, або порошку грубого млива в кількості до 8% від обсягу в'язких речовин

Розчини з осіданням еталонного конуса 10...12див наносять форсунками механічної дії, а з осіданням конуса 7...9див - форсунками пневматичної дії. Більш густі розчини закупорюють шланги й отвору конуса, а більш рідкі - розшаровуються. Застосовувані розчини повинні бути добре перемішані й проціджені через часте сито

При роботі з форсунками механічної дії підтримують постійний тиск розчинонасоса. Для форсунок пневматичної дії потрібне менший тиск. Подачу стисненого повітря й, отже, зміна розміру смолоскипа регулюють вентилем. Зайва кількість повітря викликає надмірне розпилення розчину й збільшує його втрати. При недостатній кількості повітря розчину не повідомляється потрібна швидкість, і він падає на підлогу, не долетівши до оштукатуриваемой поверхні. Тому машиніст розчинонасоса стежить за правильним вибором довжини смолоскипа, змінюючи не тільки подачу стисненого повітря, але й посуваючи або відсуваючи від кінця форсунки наконечник зі стисненим повітрям. При роботі пневматичною форсункою спочатку пускають струмінь стисненого повітря й тільки після цього розчин. Якщо зробити навпаки, може утворюватися розчинна пробка й форсунку прийде прочищатися

По еталонному конусу, рухливість розчину без гіпсового в'язкого для обрызга й ґрунту 6...10див, для накрывочного шару, який містить гіпсове в'язке, - 9...12див, без гіпсового в'язкого - 7...8см.

Під час нанесення обрызга й ґрунту форсунки тримають до оштукатуриваемой поверхні під кутом 60...90°, а при нанесенні обрызга по драні - під кутом 60°, щоб розчин краще затікав під дрань. Розчин наносять рухами зверху вниз і шарами наступної товщини: для обрызга по дерев'яних поверхнях - не більш 9мм, по кам'яних, цегельним, бетонним поверхням - не більш 5мм. Шари ґрунту не повинні перевищувати 8мм при вапняно-гіпсових розчинах, 7мм - при вапняних і цементно-вапняних розчинах, 5мм - при цементних розчинах. Щоб розчин не сповзав при повторнім нанесенні слой, що предыдущий, розчину повинен досить ствердіти

При нанесенні розчину на стіну робітник тримає форсунку руками (мал. 41, а) або кладе на плече (мал. 42,6), а при нанесенні на стелю її можна зміцнити на вилку (мал. 41, в). Приступаючи до нанесення розчину на поверхні, штукатур, насамперед, повинен підібрати потрібну довжину струменя розчину й смолоскип його розпилення. Довжина струменя й смолоскип розпилення, залежать від типу розчинонасоса, тиску в насосі, потужності компресора, конструкції форсунки, густоти й пластичності розчину. Підбираючи смолоскип розпилення, необхідно домагатися того, щоб при нанесенні розчину втрати його були найменшими. Наносить і розрівнює розчин ланка, до складу якого входять штукатури 4, 3 і 2гго розрядів. Кожний шар наносять на затверділ, предыдущий шар. Після схоплювання або отвердіння накрывочного шару його затирають. У процесі нанесення розчину робітники збирають упалий розчин і наносять його на поверхні, особливо в місця з товстими наметами

Рис. 41. Нанесення розчину на стіну (а, б) і на стелю (в)

Нанесення розчину торкрет-установками й цемент-гарматами Для нанесення розчину торкрет-установками й цемент-гарматами готують суміші із цементу марки 400 і сухого кварцового піску в співвідношенні від 1:1 до 1:8. Вологість суміші повинна бути не більш 6...8 і не менш 4%, вологість піску 4%. Матеріали просівають через сита. Не менш 95% піску повинне пройти через сито із гніздами 5мм, від 60 до 86% - через сито 2,5мм і від 30 до 70% - через сито 1,2мм.

Для прискорення схоплювання торкрет-штукатурки в суміш уводять добавки хлористого кальцію або рідкого скла (підбирає лабораторія), для збільшення водонепроникності - церезит у співвідношенні 1:10 (1 ч. церезиту на 10 ч. води).

Кількість подаваної води регулюють вентилем. При надлишку води розчин сповзає з нанесеної поверхні, при недоліку розчин не змочується й, вилітаючи, порошиться

До початку роботи встановлюють агрегат для торкретування (мал. 42). Близько цемент-гармати ставлять повітроочисник 4, резервуар для води 3 і компресор, від якого йдуть шланги із двома відгалуженнями. Один кінець підключають до повітроочисника, іншої до резервуара з водою. Від повітроочисника шланг підключають до цемент-гармати. Таким чином, до цемент-гармати від компресора буде надходити стиснене повітря. До сопла 2 від цемент-гармати підключають матеріальний шланг, а від резервуара - водяник

 

Рис. 42. Торкретування поверхонь:
1 - цемент-гармата, 2 - сопло, 3 - резервуар для води, 4 - повітроочисник

Цемент-гармату обслуговують двоє робітників. Перед завантаженням суміші засинають у бункер 2...3 лопати цементу для змазування ущільнювальних дисків щоб уникнути їх підвищеного зношування. Рівень робочої суміші повинен бути не нижче висоти побудника. Усю систему й особливо подачу води для одержання потрібної консистенції розчину регулюють за допомогою кранів. Робітник тримає сопло перпендикулярно поверхні на відстані 800... 1000мм від неї. Розчин наносять колоподібними рухами. У процесі роботи спостерігають за показаннями манометра

Перший шар торкрет-штукатурки наносять на зволожену поверхню товщиною 15мм, потім його вирівнюють, зрізуючи нерівності лопаткою або кельмою, і витримують не менше 2...5 год, а потім наносять другий шар на зволожений перший

Нанесення розчину растворометами. Растворометами розчин наносять робітники вдвох. Штукатур бере растворомет однієї рукою за ручку, підносить його до поверхні на відстань від 10 до 50див і відкриває іншою рукою ручку повітряного крана. Розчин викидається із сопла смолоскипом шириною до 25див, що залежить від густоти розчину. Другий робітник безупинно підливає в бункер растворомета розчин. Розчин наносять зверху вниз суцільною смугою в кілька шарів без пропусків. Цим способом наносять обрызг, ґрунт і накрывочный шар розчинами будь-якого складу, а також розчин при витягуванні тяг.

Затірка штукатурки Штукатурку затирають затирочными машинами в такій послідовності. До початку роботи штукатурно-затирочную машину оглядають і виправляють дефекти. Якщо затирочные диски перебувають не в одній площині, їх виправляють. Для цього диски прошлифовывают на рівній бетонній плиті в сухому стані або ж змочують плиту водою й посипають дрібнозернистим піском, або змазують розчином. Обробку ведуть доти, поки диски не будуть вирівняні

Щоб одержати більш чисту затірку, на диски кріплять повстяні або фетрові підбивки, які прибивають цвяхами або приклеюють. Спочатку увімкнуть двигун, приставляють затирочные диски до поверхні штукатурки, натискають на машину з певним зусиллям і водять нею по поверхні в різних напрямках. Машину тримають обома руками (мал. 43). Штукатурку краще затирати, поки вона не підсохнула і її не потрібно змочувати. Це дає можливість вірніше відрегулювати силу натиску на машину. Якщо штукатурка підсохнула, регулюють подачу води до затирочной машині

 

Рис. 43. Затірка штукатурки електричною машиною

У процесі затірки машину краще водити не круговими рухами, як при затірці терткою, а горизонтальними по довжині стіни або стелі, направляючи машину те в одну, то в іншу сторону, переходячи по довжині захватки, що затирається. Можна затірку вести невеликими захватками довжиною до 1,5м, що дає можливість робітникові стояти на одному місці. Наприклад, на стінах затірку роблять зверху з поступовим переходом униз, на стелях - захватками по довжині або ширині стелі

Якщо машина постачена обладнанням для змочування водою поверхонь штукатурки, що затирається, то поверхня обробляє машиною один робітник. Коли немає такого обладнання - один робітник затирає поверхню, другий змочує її водою й виправляє дефекти штукатурки, підмазуючи їх розчином і затираючи терткою, а також затирає такі місця, які неможливо виконати машиною. Штукатур, що затирає поверхню машиною, повинен працювати в захисні окулярах

Білет №21

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...