Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Послідовність операцій при облицюванні поверхонь листами сухої штукатурки.

Облицювання несучих стін і перегородок ГКП, які прикріплюються до основи за допомогою розчину на гіпсовому в'яжучому (будівельному клею), в тому числі з використанням маячних смуг з гіпсокартону, називається сухою штукатуркою. Міцність з'єднання з матеріалом основи (поверхнею, що облицьовується) залежить, з одного боку, від властивостей матеріалу облицювання і основи, а з другого – від клейкої спроможності розчину на гіпсовій основі. Нерідко поверхня стін може бути оштукатурена або забруднена після розпалубки, пофарбована, покрита гідроізоляцією. Різна фактура і пористість цих матеріалів істотно впливають на зчеплення монтажного клею з основою. Пористість матеріалу основи визначає його всмоктувальну спроможність. Якщо вода, яка використовувалась для виготовлення монтажного клею, буде швидко поглинута основою, то клейка здатність і міцність клею (після його твердіння) будуть недостатніми. В іншому випадку, хоч клей і не втратить своїх клейких та міцностних показників, для їх реалізації може знадобитися тривалий час, що може стати на заваді будівництву.

Широке використання сухої штукатурки в багатьох країнах світу і накопичений досвід її улаштування дають змогу сформулювати низку вимог щодо її основ:

основа має бути міцною, сухою, невивітреною, захищеною від агентів атмосфери (різкого перепаду температур і вологості повітря, атмосферних опадів);

поверхня повинна бути чистою (очищеною від олії, фарби, пилу, будівельних розчинів, плісняви, моху, паперу, бруду тощо).

Основи з високою всмоктувальною здатністю мають бути попередньо зволожені або оброблені з метою зменшення втрат води монтажним клеєм і зниження його будівельних якостей.

Для сухої штукатурки зазвичай використовують ГКП стандартного типу з кромками АК, УК, ПЛУК, ПК (ГКП і ГКПО).

ГКП слід розкроювати так, щоб зазор між ГКП, підлогою і поверхнею стелі становив не менше як 20 мм. Зазор між ГКП і готовою поверхнею стелі повинен бути не менше як 5 мм. Зазори виконують для провітрювання і видалення вологи з порожнини між основою і гіпсокартоном. Зазори між ГКП і поверхнею підлоги потім закривають плінтусом, шви в місцях примикання ГКП до стелі після закінчення робіт з улаштування сухої штукатурки шпаклюють. Зазори в підлозі та стелі можна також зашпаровувати мінеральною ватою і ущільнювальною масою для стикових щілин («Кнауф-Акріл-Діхтунгмасе»). Перед приклеюванням ГКП в них необхідно вирізати отвори для вимикачів розеток, електропроводки.

Замішування сухої суміші монтажного клею «Перлфікс» необхідно виконувати тільки в чистій посудині (гумовій або пластиковій), оскільки залишки старого розчину прискорюють тужавіння нового замісу. В чисту воду засипають суху суміш (на мішок 30 кг необхідно 12 л води). Замішану у воді масу треба добре перемішати так, щоб не було грудок. Час роботи з клеєм – 30 хв з моменту засипки суміші у воду.

Приклеювати ГКП слід спочатку до тих ділянок стіни, котрі розташовані поблизу дверних та віконних прорізів, де потрібні підвищені акуратність і точність підгонки до них заготовлених при розкрої ГКП. Приклеювання ГКП до рівних, вже підготовлених поверхонь стін, наприклад з бетону, здійснюється нанесенням тонких суцільних смуг шпаклівки «Фугенфюллер» зубчастим калібрувальним шпателем по всьому периметру та однієї-двох по середині ГКП, укладеного лицьовим боком униз на очищену поверхню підлоги, переносного робочого столу або на будь-яку підставку (рис. 7.1). Після нанесення шпаклівки ГКП піднімається робітниками, встановлюється на підкладки, укладені під стінку, для утворення 20 мм зазору з підлогою, притискується до стіни і вирівнюється за допомогою виска або рівня. Підкладки видаляються з-під ГКП лише після затвердіння клею. Зазвичай ГКП можна вирівнювати до того моменту, поки розчин суміші не почне тужавіти.

Гіпсокатонні плити слід встановлювати впритул один до одного. В ході робіт слід намагатись встановлювати підряд не менше двох, а краще трьох, ГКП на розчині з одного замісу. Правильність встановлення цих ГКП рекомендується вивіряти одночасно.

Приклеювання ГКП або комбінованих ГКП заводського виготовлення до нерівних поверхонь стін (нерівності до 20 мм), зведених з цегли, різних стінових блоків або змішаної кладки (цегла і стінові блоки або камені) потребує нанесення більш товстого шару гіпсового клею. В цьому разі використовують гіпсовий клей «Перлфікс», який кельмою наносять по периметру і по середині ГКП купками через 30–35 см. Уздовж поздовжніх кромок та краю ГКП, з боку підлоги, клеєві купки наносять близько або майже впритул одна до одної, заввишки 3–4 см.

Під час робіт необхідно встановлювати підряд, як і в попередньому випадку, не менше трьох ГКП на клею з одного замісу з одночасним їхнім вивірянням під рівень або висок. При встановленні ГКП або комбінованих ГКП на підкладки не можна залишати порожнини у швах, оскільки після їхньої обробки (шпаклювання) на цій ділянці стику можуть утворюватися тріщини.

На стінах зі змішаної кладки або з бетонних, шлакобетонних блоків, з вапняку-черепашняку при нерівностях більших за 20 мм необхідно сформувати рівну поверхню за допомогою маячних смуг з ГКП завширшки 10 см, які приклеюються до стіни клеєм «Перлфікс» і вирівнюються в поперечному напрямку під рівень, висок або рейку. По маячних смугах стінові поверхні можна облицьовувати стандартними ГКП і декоративними ГКП. При влаштуванні вирівнювальної основи з маячних гіпсокартонних смуг спочатку до стіни приклеюють зверху і знизу горизонтальні смуги з ГКП, а потім – вертикальні з кроком, що відповідає, зазвичай, половині ширини ГКП. Як і в попередніх випадках, між крайніми смугами і поверхнями покриттів (підлоги і стелі) слід залишати зазори в 10–20 мм. Відстань між осями симетрії вертикальних маячних смуг не повинна перевищувати фактичні розміри ширини ГКП.

На приклеєний до стіни «каркас», сформований зі смуг ГКП або ж на тильний бік ГКП наносять зубчастим калібрувальним шпателем тонкий шар шпаклівки «Фугенфюллер», після чого ГКП притискують до каркаса і вирівнюють отриману облицьовку правилом. При влаштуванні сухої штукатурки цим способом, як і в попередньому випадку, не можна допускати утворення пустот у швах.

Оштукатурена, пофарбована або облицьована керамічною плиткою поверхня, а також волога бетонна поверхня стіни не можуть використовуватися як основи для облицювання сухою штукатуркою. В таких випадках можна рекомендувати або влаштування каркаса (з металевих профілів «Кнауф»), або розчищання поверхні основи. Як альтернативне рішення кріпленню ГКП гіпсовим клеєм суха штукатурка може бути виконана по існуючій штукатурці старому пофарбуванню або шпалерах шляхом її приклеювання будівельним клеєм до вирівнювальних (маячних) смуг з ГКП завширшки 10 і завтовшки 12,5 мм, установлених на гіпсову постіль та додатково закріплених до стіни дюбелями. Умовою виконання такого кріплення ГКП є сухі, непошкоджені матеріали стін, що підлягають опорядженню. Наносити купки або валики гіпсового клею можна і безпосередньо на поверхні, які підлягають облицюванню, а потім вже приклеювати ГКП або заготовки з них.

Кам'яна штукатурка.

Кам'яна штукатурка найбільш міцна, довговічна і декора­тивніша за всі інші види декоративних штукатурок. За рахунок того, що в розчині кам'яної штукатурки основним заповнювачем є дрібняк декоративних гірських порід (мармуру, граніту, лабра­дориту тощо), декоративний шар штукатурки після обробки виг­лядає як природний камінь. Щоб надати поверхні ще більшої виразності, кам'яну штукатурку здебільшого виконують у виг­ляді каменів прямокутної форми, розміщених горизонтальними рядами з перекриттям вертикальних швів так, як це роблять під час кладки штучного каміння муляри. Між каменями роблять так звані русти — це заглибини різного профілю, що оперізують камінь (Рис. 13). Кам'яною штука­туркою опоряджу­ють цоколі і 1—2 по­верхи багатоповер­хових будинків.

Підготовчий шар під кам'яну штукатурку повинен бути підготовленим так само, як і під інші види декоративних штукатурок. Кольоровий розчин наносять лопаткою у 2—3 шари, витримуючи певний проміжок часу пе­ред нанесенням наступного шару. Кожний наступний декора­тивний шар розчину, крім першого, розрівнюють і ущільнюють півтерками. Якщо поверхня буде опоряджуватись рустами, то їх виконують зразу ж по пластичному розчину. Русти можна виконувати різними способами. Це залежить від складності їхнього профілю (див. Рис. 13). Прості русти трикутної, пря­мокутної, напівкруглої форми набивають лінійкою, прорізають пилкою чи роблять, користуючись рейками, відповідної форми. Русти складного профілю виконують за допомогою профільних рейок або витягують шаблонами як прямолінійні витягнуті архітектурні деталі.

,

Рис. 13. Профілі рустів: .

а — трикутний; б — прямокутний; в — півциркульний; г — складний

Рис. 14. Форми декоративних каменів

Декоративні камені (Рис. 14) за формою, розміром і фак­турою можуть бути різними. Розмір каменю вибирають залежно від величини будівлі і площини, яку розмічають на камені. Слід пам'ятати, що розмір каменю залежить також від глибини і розміру його рельєфу. Якщо ми хочемо опорядити зовнішню площину каменю під дрібну фактуру (набризк, штрихи, бороз­ни), то розмір каменю в цьому випадку не має суттєвого зна­чення. Такими способами можна опоряджувати камінь будь-якого розміру. Якщо є бажання опорядити частину фасаду будівлі під рване каміння, то у цьому випадку розмір каменю повинен бути значно більшим.

Спочатку поштукатурену поверхню розмічають у відповідності до вибраного розміру каменю. Користуючись шну­ром, натертим сухим пігментом (краще крейдою), і лінійкою на поверхню наносять лінії, по яких у подальшому будуть зроблені русти.

Рис. 15. Способи виконання рустів:

а — у пластичному стані розчину —лінійкою; б — у затверділому шарі шту­катурки — пилкою; 1 — металева лінійка; 2 — молоток; 3 — пилка; 4 — рейка

Для набивання рустів виготовляють дві металеві лінійки, тов­щина яких повинна відповідати ширині майбутнього русту. Одну лінійку роблять завдовжки 50—60 см, а довжина другої повинна відповідати довжині вертикального русту. Спочатку набивають горизонтальні русти (Рис. 15,.а). Притиснувши довгу лінійку до лінії горизонтального русту, вдаряють по ній молотком так, щоб вона заглибилась у штукатурний шар на вибрану нами глибину русту (5—15мм). Потім, трохи посунувши лінійку вздовж русту, обережно виймають її так, щоб не пошкодити його кромок. Коли горизонтальні русти на певну відстань зроблені, так само набива­ють вертикальні, користуючись короткою лінійкою. Місця, де русти мають дефекти, особливо це буває там, де вони стикують­ся, підправляють відрізачкою.

Для виконання більш широких рустів простого профілю і рустів складного профілю з кількома обломами, користуються дерев'яними рейками відповідного профілю. Рейки заготовляють заздалегідь у кількості, яка б забезпечила виконання робіт на вибраній ділянці поверхні. Вони повинні бути добре обстругани­ми, гладенькими. Перед тим як рейки будуть застосовуватись в роботі, їх змащують масною мінеральною сумішшю (мастилом). Залежно від глибини русту рейки встановлюють у підготовчому або опоряджувальному шарі штукатурки, але обов'язково тоді, коли розчин, нанесений на поверхню, ще не втратив пластичності. Розмітивши поверхню, спочатку послідовно встановлюють перший нижній ряд рейок, закріплюючи їх по боках розчином, який накидають лопаткою. Потім встановлюють вертикальні коротки рейки, які перекрива­ють другим поздовжнім рядом рейок і так далі. Необхідно слідкувати за тим, щоб вертикальна рейка ніде не розміщувалась на стику двох кусків горизонтальних рейок.

Коли на всій вибраній ділянці рейки встановлено і розчин, яким вони закріплювались, частково затверднув, усі проміжки між рейками закидають розчином і зрівнюють його півтерком до рівня рейок. Рекомендується навіть трохи втрамбувати роз­чин, користуючись теркою або гладилкою. Через деякий час, коли розчин повністю затверднув, рейки послідовно виймають так, щоб не порушувати профілю русту.

Поштукатурену поверхню з розбивкою на камені або без неї витримують 6—8 діб, периодично змочуючи водою. В перший день поверхню змочують водою 3—4 рази, а в наступні — 5—6 разів на день. Потім штукатурний шар має висихати ще не мен­ше двох діб, після чого його можна обробляти ударними інструментами.

Одним із способів виконання рустів є такий, за яким русти прорізують пилкою в повністю затверділому шарі штукатурки. Для цього від дворучної пилки відрізають кусок завдовжки 30— 40 см. Зверху нього закріплюють дерев'яну ручку, а зубці роз­водять відповідно до ширини русту. Приклавши лінійку до лінії розмітки на поверхні штукатурки, пересувають вздовж неї пил­ку, як по напрямній, пропилюючи руст (Рис. 15, б). Коли ро­бота завершена, поверхню очищають від пилу.

Остаточно обробляють кам'яну штукатурку різними інструментами: бучардою, троянкою, скарпелем, зубилом тощо.

Для створення дрібної фактури поверхні її обробляють бучар­дою. Працюючи бучардою, штукатур короткими легкими рівномірними ударами насікає верхній шар штукатурки. При цьому руйнується тонкий шар розчину, який обволікав кам'яну крихту, і вона починає виглядати на поверхні в натуральному вигляді з власним кольором і блиском.

Працюючи троянкою або зубилом, інструмент тримають в лівій руці під кутом 45° до рівня поверхні і злегка вдаряють по ньому молотком. При цьому на поверхні буде створюватись бо-розчаста фактура подібна до тесаного каменю. Користуючись тим чи іншим інструментом, змінюючи напрямок насічки, гли­бину фактури, поверхню можна опорядити «під шубу», штри­ховкою, борознами, під рваний, тесаний камінь тощо

Білет № 24

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...