Конкуренція та її місце в ринковій економіці.

- досконала конкуренція. При такій конкуренції створюються рівні умови для усіх учасників;

- недосконала конкуренція. При такій конкуренції є певні обмеження конкурентного режиму.

У залежності від того. який тип конкуренції переважає на ринку, виділяють чотири основних типи ринкових структур: ринок досконалої конкуренції; ринок монополістичної конкуренції; ринок олігополістичної конкуренції та ринок чистої монополії. На рику чистої монополії конкуренція відсутня взагалі. По методах конкурентної боротьби розрізняють цінову, нецінову, сумлінну і несумлінну конкуренцію.

Цінова конкуренція - маневрування цінами з метою вигідного використання ринкової кон'юнктури. Це може бути зниження ціни, використання монопольне високої ціни, ціни престижу, психологічної ціни і т.п.

Нецінова конкуренція базується на технологічних перевагах, підвищенні якості, ефективних методах збуту, реклами і т.п.

Сумлінна конкуренція - суперництво, при якому дотримуються правові й етичні норми взаємин.

Несумлінна - включає промислове шпигунство, підкуп співробітників, неправдива реклама, тиск через державні органи контролю, погрози фізичної розправи і т.п.

Ринок досконалої конкуренції. Виникає за умови існування великої кількості дрібних продавців, які продають ідентичну продукцію. Частка кожного на ринку настільки мала, що він не в змозі вплинути на ринкову ціну. Не існує жодних бар’єрів для появи нових фірм на ринку та виходу з нього. Цілком відкритий і вільний доступ учасників ринку до усієї ринкової інформації.

Ринок монополістичної конкуренції. Його характеризує: велика кількість дрібних фірм, що випускають диференційовану продукцію; фірми мають певний контроль над ціною, але у вузьких межах; відсутні бар’єри для входу в галузь і виходу з неї; є певні обмеження на доступ до інформації.

Ринок олігополістичної конкуренції. Його характеризують: невелика кількість фірм на ринку, серед яких є і великі; продукція фірм може бути як однорідною так і диференційованою; існує контроль фірм над ціною; існують бар’єри для входу в галузь і виходу з неї; існують обмеження на доступ до інформації.

Чиста монополія. На такому ринку існує лише одна фірма в галузі, що випускає продукцію, яка не має близьких замінників; фірма має повний контроль над ціною; існують нездоланні бар’єри для входу в галузь.

За методами конкурентної боротьби розрізняють цінову, нецінову, сумлінну і несумлінну (нечесну) конкуренцію.

Цінова конкуренція - маневрування цінами з метою вигідного використання ринкової кон’юнктури. Це може бути зниження ціни, використання монопольно високої ціни, ціни престижу, психологічної ціни і т.п. Переваги такої конкуренції в ому, що вона являє собою найбільш простий та доступний метод конкурентної боротьби. Проте застосування його обмежене величиною витрат фірми. Цінова конкуренція дестабілізує ринкові ціни й може викликати цінові війни. Наслідком таких війн є втрата доходів від продаж та розорення дрібних фірм. Тому часто фірми намагаються не вдаватись до цього методу, а в ряді випадків цінова конкуренція забороняється й законодавством (використання демпінгу).

Нецінова конкуренція базується на технологічних перевагах, підвищенні якості, ефективних методах збуту, й т.п. Основними методами нецінової конкуренції є реклама, покращення якості та диференціація продукту відповідно до специфічних запитів споживача, післяпродажне обслуговування, збільшення гарантійних термінів експлуатації, виробництво екологічно чистої продукції, формування позитивного іміджу фірми, стимулювання продаж та ін. Методи нецінової конкуренції стають все більш різноманітними. Перевагами такої конкуренції є те, що вона не викликає дестабілізацію цін й доступна за умов високої собівартості продукції. Недоліки – вона викликає подорожчання продукції, збільшення додаткових витрат, які не пов’язані з виробництвом.

Сумлінна конкуренція - суперництво, при якому конкуренти дотримуються правових і етичних норми поведінки.

Несумлінна конкуренція ведеться методами, які суперечать правовим і етичним нормам. До неї відносять використання та підробку чужих товарних знаків, продаж товарів за цінами нижчими ніж ринкові, промисловий шпіонаж, підкуп співробітників, неправдиву рекламу, поширення неправдивої інформації, що підриває імідж конкурента, тиск на конкурентів через державні контролюючі органи, загрози фізичної розправи й т.п. За використання методів недобросовісної конкуренції встановлюється відповідальність відповідно до норм національного законодавства або міжнародного права.

Конкуренція у цілому маєпозитивні наслідки: підвищення ефективності виробництва, зменшення вартості та підвищення якості товарів, більш повне врахування і задоволення потреб споживача, розвиток технічного прогресу. Проте конкуренція може спричиняти й негативні наслідки: збільшення непродуктивних витрат на рекламу, використання нечесних методів конкуренції, здійснення тиску на споживача.

6. Монополізм, його суть і форми прояву. Антимонопольна політика держави.

Монополізм - ситуація на ринку, коли один економічний суб’єкт може диктувати свої умови іншим. Цей диктат може відноситись до встановлення монопольної ціни, умов укладення угоди, обсягів закупок тощо. Монополізм виникає коли на ринку не існує конкурентів. Буквально слово монополія означає один продавець (від грецьких слів mono – один і poleo – продаю).

Розрізняють:

- монополію продавця - монополія.На ринку існує один продавець;

- монополію покупця – монопсонію. На ринку існує один покупець, який може диктувати свої умови продавцям.

Монопосонія також є досить поширеним явищем. Наприклад крупні трейдери можуть виступати як монопольні покупці для сільськогосподарських підприємств, фірми виступають як монопольні покупці робочої сили, держава виступає монопольним покупцем деяких видів товарів.

Іноді на ринку можна спостерігати таке явище як білатеральна монополія. Це ситуація, коли на ринку існує один продавець і один покупець. такі ситуації існують в енергетичній галузі, комунальному господарстві.

Монополія може мати різні форми прояву. Це може бути панування на ринку окремого підприємства.Така монополія існує, коли на ринку існує лише один продавець товару. При цьому розміри підприємства не мають значення. Навіть дрібне підприємство може бути монополістом на певному ринку. У цьому розумінні монопольне положення завжди обмежується певною територією.

Монополізм може проявлятись у формі монопольної змовиформально на ринку працює кілька продавців, проте вони укладають угоду про проведення єдиної збутової політики, цін, обсягів виробництва. Фактично це рівносильне пануванню на ринку одного продавця.

Монополія є продукт розвитку ринку. Досить часто фірми досягають монопольного положення внаслідок конкуренції і перемоги у конкурентній боротьбі. Монопольне становище може досягатись при створенні певних ринкових умов. До умов існування монополій можна віднести такі:

- відсутність досконалих замінників для продукції монополіста. Завдяки цьому покупець не може відмовитись від споживання продукції монополіста що забезпечує монополісту можливість диктувати свої умови;

- високі бар’єри для входу в галузь. Завдяки цьому у монополіста не можуть з’явитись потужні конкуренти. Бар’єри можуть бути пов’язані з високими капітальними витратами в галузі; наявністю захищених авторських прав (патенти, ліцензії) тощо;

- власність на джерела сировини. Котроль над джерелами сировини робить неможливим появу у галузі нових фірм;

- економія на масштабі, яка досягається при монопольному випуску. Завдяки ефекту масштабу, монополіст досягає мінімальних витрат на виробництво одиниці продукції. Будь яка нова фірма в галузі буде мати менші масштаби, а отже – більшу собівартість одиниці продукції, тобто економічно буде неефективною і неконкурентноздатною;

- державний захист монопольного становища. Іноді держава з тих чи інших причин надає право виробництва продукції лише одній фірмі, гарантуючи їй монопольне становище. Наприклад, виробництво грошових знаків.

З точки зору захищеності монопольного становища розрізняють такі види монополій: