Розділ 2. Теорія людського капіталу – економічна основа концепції людського розвитку

Розділ 2. Теорія людського капіталу – економічна основа концепції людського розвитку

3.1. Концепція людського капіталу

3.2. Людський капітал як реалізована, активна частина людського потенціалу

3.3. Значення теорії людського капіталу для реалізації ідей людського розвитку

Резюме

Терміни та поняття

Запитання та завдання для індивідуальної роботи

Література для поглибленого вивчення теми

Концепція людського капіталу

В історії економічної думки останніх десятиріч однією з найвизначніших подій стало створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї теорії на весь наступний розвиток економічної науки інколи порівнюють з революцією в економічній думці.

Поняття людський капітал ввійшло в науку на початку 60-х років ХХ століття в західній економічній літературі. Можна виділити дві основні причини виникнення інтересу до даного поняття. По-перше, це загальна закономірність розвитку сучасної науки в цілому, яка виявляється в концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини. По-друге, це визнання того факту, що активізація творчих потенцій людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання.

Людський капітал визнаний найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності.

Використовуючи теорію людського капіталу, можна логічно пояснити і глибше дослідити такі кардинальні проблеми, як людський розвиток, економічне зростання, розподіл доходів, роль і значення освіти та професійної підготовки в суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітків, мотивація тощо. Зокрема, ця теорія дозволяє визначити доцільність витрат, наприклад, на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання, що має не лише навчальне та виховне, але й мотиваційне значення для економістів. Ця теорія стала ідеологією значних інвестицій в освіту та розвиток людей на всіх рівнях, оскільки вони розглядаються як ефективне джерело економічного зростання.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності були висловлені ще Адамом Смітом. Передвісником цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста академіка С.Г.Струміліна, який теоретично обгрунтував значення для народного господарства розвитку освіти, і одним з перших спробував дати кількісну оцінку впливу освіти на ефективність праці і виробництва.[1] Бурхливого розвитку теорія людського капіталу набула в другій половині нашого століття завдяки роботам американських вчених Гарі Беккера, Якоба Мінсера, Теодора Шульца та інших.

Офіційною датою народження цієї теорії традиційно вважається жовтень 1962 року, коли була опублікована серія статей, присвячених виключно проблемі людського капіталу. Однак за цей недовгий час нова теорія здобула багато прихильників і загальне наукове визнання. Підтвердженням цього стало присудження в 1992 році Нобелівської премії в галузі економіки професору Чікагського університету (США) Гарі С.Беккеру за значний внесок у розробку і популяризацію ідей теорії людського капіталу.

З позицій теорії людського капіталудоходи людей є закономірним підсумком раніше прийнятих рішень. Тобто людина, приймаючи те чи інше рішення, може безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів. Можна значно збільшити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і професійну підготовку, здоров”я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.

Теорія людського капіталу виникла на основі попереднього розвитку економічної науки. Передусім вона пов”язана з розвитком концепції капіталу. Ще за часів зародження капіталістичних відносин в роботах класиків політичної економії при визначенні змісту поняття “капітал” зустрічаються спроби віднести до нього саму людину або її здібності. В.Петті першим висловив ідею про те, що люди з їх виробничими здібностями являють собою багатство. А.Сміт, визначаючи суть основного капіталу суспільства, відзначав, що він на рівних складається не лише із матеріального багатства, але і з корисних здібностей членів суспільства.

Теорія капіталу І.Фішера стала основою для виникнення різноманітних альтернативних концепцій людського капіталу. Їх автори включають у поняття людського капіталу не лише знання та вміння людей, не лише їх здатність до праці, але і фізичні, психологічні, світоглядні, суспільні, культурні якості і здібності людей. Для них людським капіталом є, наприклад, такі якості як фізична сила і зовнішня привабливість, вміння встановлювати і підтримувати необхідні знайомства, дотримуватися законів і традицій, організовувати свою діяльність, підтримувати дисципліну праці, вірно поводитися і т.п.

В альтернативних теоріях, як і в традиційних, немає одностайності в питаннях визначення змісту поняття “людський капітал”. Автори відомого підручника з економіки С.Фішер, Р.Дорнбуш, К.Шмалензі вбачають в людському капіталі передусім природжені здібності і талант людини, а потім уже її освіту і набуту кваліфікацію.[2]

Професор Массачусетського технологічного інституту Л.Туроу включає в людський капітал “виробничі здібності, обдарування і знання” людини, а також таку специфічну характеристику як “повага до політичної і соціальної стабільності”.[3]

Ф.Махлуп, професор Принстонського університету, відносить до людського капіталу будь-які “вдосконалення”, що “збільшують фізичні або розумові здібності людини”[4].

Виникнення і широке розповсюдження в економічній науці альтернативних концепцій людського капіталу викликане існуючими реаліями ринкової економіки, які останніми роками все помітнішими стають і у нашій країні. Дуже часто в справі збільшення заробітків важливішим є не знання, вміння та освіта, а знайомства та зв”язки людини. Хороша освіта і міцне здоров”я ще не гарантують одержання відповідного доходу.

В реальному житті діє безліч різноманітних, нерідко випадкових факторів, від яких залежать доходи і добробут людини. Ця обставина вже вивчається економічною наукою. Наприклад, дослідженнями Фонду Карнегі та Технологічного інституту Карнегі ще в першій половині нашого століття було встановлено, що фінансові успіхи спеціалістів, зайнятих навіть в таких технічно складних галузях економіки, як машинобудуваня, приблизно лише на 15% обумовлюються їх професійними знаннями і на 85% - вмінням спілкуватися з колегами, тобто особистими якостями та здатністю керувати людьми .[5]

Слід також зазначити, що нині існують і з”являються все нові професії, представники яких мають дуже високі заробітки, але фінансовий успіх яких не завжди повністю, а інколи і зовсім не можна віднести лише на рахунок їх освітнього рівня чи здоров”я (моделі рекламного бізнесу, кінозірки, знамениті професійні спортсмени тощо).

Альтернативні концепції людського капіталу намагаються врахувати весь спектр якостей людини, які можуть приносити доходи, і які не враховувалися при традиційному підході. Щоправда, у традиційному підході повністю не заперечується вплив природних здібностей на розмір доходу. Наприклад, Е.Денісон пояснює 60% різниці в заробітках людей безпосереднім впливом освіти, а 40% - нерівністю їх здібностей.[6]

Отже, продуктивні якості і характеристики людини визнані особливою формою капіталу на підставі того, що їх розвиток потребує значних витрат часу і матеріальних ресурсів, і що вони, подібно фізичному капіталу, забезпечують своєму власнику грошовий доход.

Резюме

Концепція людського капіталу є закономірним результатом розвитку світової економічної та філософської думки. Вона стала одним із центральних розділів сучасної економіки праці і предметом подальших досліджень багатьох видатних вчених.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім”ї, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Людським капіталом називають сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров”я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів(заробітків) його власника.

З множини характеристик, що складають потенціал людини, теорія людського капіталу досліджує ті, що суттєво впливають на зміну доходів. Це відноситься передусім до здоров”я, освіти, професійних навичок, творчих здібностей, мотивованості, мобільності, підприємливості.

Інвестиції в людський капітал являють собою вкладення в людину, які підвищують її продуктивні здібності й продуктивність праці. Всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі й які сприяють зростанню в майбутньому продуктивності та доходів працівника можна вважати інвестиціями в людський капітал. Основні їх види такі: витрати на освіту, включаючи загальну і спеціальну, формальну і неформальну освіту, підготовку за місцем роботи і т.д.; витрати на охорону і зміцнення здоров’я; витрати на мобільність; витрати на пошук економічно значимої інформації; виховання дітей (вкладення в майбутній людський капітал) та ін.

Аналіз ефективності інвестицій в людський капітал починається з оцінки витрат на них та очікуваних зисків (вигід) від їх здійснення. Витрати, пов”язані з інвестиціями в людський капітал, складаються з трьох груп: прямі матеріальні витрати, втрачені заробітки і моральні втрати. До очікуваних вигід від згаданих інвестицій відносяться прямі матеріальні зиски, непрямі матеріальні доходи і моральні зиски.

Теорія людського капіталу науковими методами доводить ефективність, економічну доцільність інвестицій у розвиток людини. Саме тому теорія людського капіталу стала тим підгрунтям, яке створило надійну економічну основу для швидкого й логічного поширення в світі ідей людського розвитку.

Терміни і поняття

Інвестиції в людський капітал

Людський капітал

Розділ 2. Теорія людського капіталу – економічна основа концепції людського розвитку

3.1. Концепція людського капіталу

3.2. Людський капітал як реалізована, активна частина людського потенціалу

3.3. Значення теорії людського капіталу для реалізації ідей людського розвитку

Резюме

Терміни та поняття

Запитання та завдання для індивідуальної роботи

Література для поглибленого вивчення теми

Концепція людського капіталу

В історії економічної думки останніх десятиріч однією з найвизначніших подій стало створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї теорії на весь наступний розвиток економічної науки інколи порівнюють з революцією в економічній думці.

Поняття людський капітал ввійшло в науку на початку 60-х років ХХ століття в західній економічній літературі. Можна виділити дві основні причини виникнення інтересу до даного поняття. По-перше, це загальна закономірність розвитку сучасної науки в цілому, яка виявляється в концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини. По-друге, це визнання того факту, що активізація творчих потенцій людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання.

Людський капітал визнаний найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності.

Використовуючи теорію людського капіталу, можна логічно пояснити і глибше дослідити такі кардинальні проблеми, як людський розвиток, економічне зростання, розподіл доходів, роль і значення освіти та професійної підготовки в суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітків, мотивація тощо. Зокрема, ця теорія дозволяє визначити доцільність витрат, наприклад, на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання, що має не лише навчальне та виховне, але й мотиваційне значення для економістів. Ця теорія стала ідеологією значних інвестицій в освіту та розвиток людей на всіх рівнях, оскільки вони розглядаються як ефективне джерело економічного зростання.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності були висловлені ще Адамом Смітом. Передвісником цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста академіка С.Г.Струміліна, який теоретично обгрунтував значення для народного господарства розвитку освіти, і одним з перших спробував дати кількісну оцінку впливу освіти на ефективність праці і виробництва.[1] Бурхливого розвитку теорія людського капіталу набула в другій половині нашого століття завдяки роботам американських вчених Гарі Беккера, Якоба Мінсера, Теодора Шульца та інших.

Офіційною датою народження цієї теорії традиційно вважається жовтень 1962 року, коли була опублікована серія статей, присвячених виключно проблемі людського капіталу. Однак за цей недовгий час нова теорія здобула багато прихильників і загальне наукове визнання. Підтвердженням цього стало присудження в 1992 році Нобелівської премії в галузі економіки професору Чікагського університету (США) Гарі С.Беккеру за значний внесок у розробку і популяризацію ідей теорії людського капіталу.

З позицій теорії людського капіталудоходи людей є закономірним підсумком раніше прийнятих рішень. Тобто людина, приймаючи те чи інше рішення, може безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів. Можна значно збільшити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і професійну підготовку, здоров”я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.

Теорія людського капіталу виникла на основі попереднього розвитку економічної науки. Передусім вона пов”язана з розвитком концепції капіталу. Ще за часів зародження капіталістичних відносин в роботах класиків політичної економії при визначенні змісту поняття “капітал” зустрічаються спроби віднести до нього саму людину або її здібності. В.Петті першим висловив ідею про те, що люди з їх виробничими здібностями являють собою багатство. А.Сміт, визначаючи суть основного капіталу суспільства, відзначав, що він на рівних складається не лише із матеріального багатства, але і з корисних здібностей членів суспільства.

Теорія капіталу І.Фішера стала основою для виникнення різноманітних альтернативних концепцій людського капіталу. Їх автори включають у поняття людського капіталу не лише знання та вміння людей, не лише їх здатність до праці, але і фізичні, психологічні, світоглядні, суспільні, культурні якості і здібності людей. Для них людським капіталом є, наприклад, такі якості як фізична сила і зовнішня привабливість, вміння встановлювати і підтримувати необхідні знайомства, дотримуватися законів і традицій, організовувати свою діяльність, підтримувати дисципліну праці, вірно поводитися і т.п.

В альтернативних теоріях, як і в традиційних, немає одностайності в питаннях визначення змісту поняття “людський капітал”. Автори відомого підручника з економіки С.Фішер, Р.Дорнбуш, К.Шмалензі вбачають в людському капіталі передусім природжені здібності і талант людини, а потім уже її освіту і набуту кваліфікацію.[2]

Професор Массачусетського технологічного інституту Л.Туроу включає в людський капітал “виробничі здібності, обдарування і знання” людини, а також таку специфічну характеристику як “повага до політичної і соціальної стабільності”.[3]

Ф.Махлуп, професор Принстонського університету, відносить до людського капіталу будь-які “вдосконалення”, що “збільшують фізичні або розумові здібності людини”[4].

Виникнення і широке розповсюдження в економічній науці альтернативних концепцій людського капіталу викликане існуючими реаліями ринкової економіки, які останніми роками все помітнішими стають і у нашій країні. Дуже часто в справі збільшення заробітків важливішим є не знання, вміння та освіта, а знайомства та зв”язки людини. Хороша освіта і міцне здоров”я ще не гарантують одержання відповідного доходу.

В реальному житті діє безліч різноманітних, нерідко випадкових факторів, від яких залежать доходи і добробут людини. Ця обставина вже вивчається економічною наукою. Наприклад, дослідженнями Фонду Карнегі та Технологічного інституту Карнегі ще в першій половині нашого століття було встановлено, що фінансові успіхи спеціалістів, зайнятих навіть в таких технічно складних галузях економіки, як машинобудуваня, приблизно лише на 15% обумовлюються їх професійними знаннями і на 85% - вмінням спілкуватися з колегами, тобто особистими якостями та здатністю керувати людьми .[5]

Слід також зазначити, що нині існують і з”являються все нові професії, представники яких мають дуже високі заробітки, але фінансовий успіх яких не завжди повністю, а інколи і зовсім не можна віднести лише на рахунок їх освітнього рівня чи здоров”я (моделі рекламного бізнесу, кінозірки, знамениті професійні спортсмени тощо).

Альтернативні концепції людського капіталу намагаються врахувати весь спектр якостей людини, які можуть приносити доходи, і які не враховувалися при традиційному підході. Щоправда, у традиційному підході повністю не заперечується вплив природних здібностей на розмір доходу. Наприклад, Е.Денісон пояснює 60% різниці в заробітках людей безпосереднім впливом освіти, а 40% - нерівністю їх здібностей.[6]

Отже, продуктивні якості і характеристики людини визнані особливою формою капіталу на підставі того, що їх розвиток потребує значних витрат часу і матеріальних ресурсів, і що вони, подібно фізичному капіталу, забезпечують своєму власнику грошовий доход.