Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття та характеристики самості за А.Маслоу.

Маслоу, як і інші представники гуманістичної психології, використовував поняття «самість» або «Я», розуміючи під цим сутність індивіда – його смаки, духовні цінності, життєві цілі тощо. Для самоактуалізації важливо зрозуміти власну природу, слідувати їй.

Маслоу не давав чіткого означення поняттю «самість», швидше, описував його через наступні характеристики:

• Кожен з нас має певну внутрішню природу, яка є інстинктивною, первинною, даною, "природною", тобто послідовно детермінованою.

• Передумови "індивідуальної самості" закладаються в ранньому дитинстві. Це швидше "сирий матеріал", аніж «готовий продукт». Сюди Маслоу включає інстинктивні основні потреби, здібності, таланти, анатомію, тип темпераменту, передпологові і натальні травми, що отримуються новонародженим. Проявляється у формі природних схильностей, пристрастей або внутрішніх переконань. Цей сирий матеріал дуже швидко починає перетворюватися на "Я", коли починає взаємодіяти із зовнішнім світом.

• Самість розглядається як потенційні можливості, а не реальні кінцеві стани. Вони повинні спостерігатися в розвитку. Формуються або пригнічуються екстрапсихічними чинниками.

• Самість містить як загальне, так і індивідуальне.

• Самість розкривається за допомогою самоспостереження і психотерапії.

• Не "використовувані" елементи самості діють несвідомо. «Пригнічена» самість впливає на мислення та поведінку.

 

9. Клієнтоценрований напрямок (роджеріанства). Погляди К.Роджерса на природу людини.

Кліє́нт-центро́вана терапі́я (не директивна психотерапія, англ. person-centered therapy — «людино-центрована терапія» тому інколи пишеться PCT-психотерапія) — один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, якгуманістична психологія, як в самій психологічній терапії так і в консультуванні (наприклад метод емпатичного слухання) та ставить на перше місце людину, якособистість та її самовдосконалення.

Основна ідея - особистісний контак клієнта та психотерапевта.

Поняття «клієнт» замість більш «медичного» — «пацієнт», запропонував Роджерс. Таким чином людина, що звернулась до психолога за допомогою, теж несе відповідальність за зміни, що відбуваються з нею, крім цього, вона не є об'єктом діагностування і медичного лікування. Акцент в даному випадку робиться на допомозі клієнту. Вона проявляється в коректуванні і стимулюванні саморозвитку та самореалізації.

Карл Роджерс вважав, що природі людини властива тенденція до росту і розвитку так само, як у насінні рослини закладена тендеція до зростання та розвитку. Все, що потрібно для росту і розвитку закладеного в людині природного потенціалу - тільки створити відповідні умови..Вроджені потенційні можливості організму та «Я-концепція» становлять ядро особистості. Потенційні можливості індивіда дані генетично, в той час як «Я-концепція» зумовлена соціально. Роджерс вважає, що хоча індивід може вступати у конфлікт із суспільством, проте, суспільство не обов'язково буде вороже налаштоване до нього. Говорить про поняття умовної позитивної уваги. Мова йде про визнання значущими людьми не всієї особистості індивіда, а тільки деяких його думок, дій тощо. В такому випадку «Я-концепція» даного індивіда буде розвиватись таким чином, що людина буде сприймати себе крізь призму тих своїх дій, думок, які схвалені референтними людьми. Так формуються УМОВИ ЦІННОСТІ (як стандарти для розпізнавання того, що є цінним, а що – ні). Умови цінності виступають як моральний контроль за життям людини.

Існування умов цінності в «Я-концепції» приводить до формування захисних механізмів: заперечення та спотворення. Роджерс вважає, що захисні механізми деформують та спотворюють життя людини.

Роджерс вводить поняття відповідності (конгруентності) та невідповідності (неконгуентності), які відображають міру відповідності між досвідом особистості, її комунікацією та усвідомленням, думками. Невідповідність особистості, яка часто виявляється, може стати причиною неврозів. Роджерс вважає, що для розкриття «Я» є необхідними взаємовідносини між людьми. Роджерс відомий поняттям особистості, яка повноцінно функціонує. Це особистість, яка здатна повністю усвідомлювати своє «Я», як процес, як особистість, яка постійно змінюється.

Характеристики особистості, яка повноцінно функціонує:

Відкритість переживанням,

Відчуття теперішнього, усвідомлення кожного моменту часу;

Віра у свої внутрішні спонуки, можливості та інтуїцію.


10. Основні засади феноменологічного підходу К.Роджерса.

Крізь усю його теорію особистості проходить віра в позитивну природу людини.

В основі феноменологічного підходу К.Роджерса – поняття феноменального поля як суб'єктивного досвіду індивіда.

Людина, спостерігаючи та оцінюючи свій власний досвід, пізнає себе. Кожна людина володіє своїм індивідуальним і неповторним «полем досвіду» («феноменальним полем»). Досвід переживань включає все, що потенційно доступно свідомості і відбувається в організмі у будь-який цей момент. Уся сукупність переживань утворює феноменальне поле. Феноменальне поле - це індивідуальна система орієнтації, про яку знати може тільки сама людина. «Поле досвіду» представлене індивідуальним світом людини, який може відповідати або не відповідати об'єктивній реальності. «Поле досвіду» визначається психологічними (що ми готові пізнати) та біологічними (залежно від вроджених здібностей) межами.

В «полі досвіду» знаходться «Я» або «самість».

«Самість» -- сутність, яка є нестійкою та постійно змінною. Роджерс пояснює «я» як організований та послідовний гештальт, який постійно знаходиться в процесі формування та перетворення залежно від зміни ситуації. Тобто, в основі – розуміння «Я» як процесу, сутності, яка постійно змінюється. Відповідно, людина не просто здатна до особистісного росту та розвитку, така тенденція для неї вважається природною та переважаючою.

«Я» чи «Я-концепція» -- це розуміння людиною самої себе, в основі якого – минулий досвід, події теперішнього та плани і сподівання на майбутнє. «Я-концепція» включає уявлення людини про себе та самооцінку. Формується з дитинства у процесі взаємодії з батьками, вчителями, друзями.

Роджерс говорить про «Я-ідеальне» як ідеальна модель себе, до якої людина прагне. Якщо «Я-ідеальне» суттєво відрізняється від «Я-реального», це може викликати труднощі у процесі нормального здорового функціонування особистості.

Роджерс вважає, що тенденція самоактуалізації властива всім живим організмам. Самоактуалізація – це прагнення живої істоти до росту, розвитку, самостійності, актуалізації всіх потенційних можливостей організму. Проте в такому розумінні самоактуалізації є багато біологічного. Що стосується саме людини, а не всіх живих організмів, то Роджерс говорить про «тенденцію ДО самоактуалізації», відмінність полягає у залученні «самості» («Я») у даний процес у індивіда.

Таким чином, тенденція до самоактуалізації – це прагнення індивіда розвиватись, отримувати унікальний досвід відповідно до того, як людина свідомо себе сприймає.

Для Роджерса тенденція до самоактуалізації виступає основним мотивом, навколо якого організовані всі інші прагнення.

У понятті про самоактуалізацію використовується поняття потенційних можливостей індивіда. Згідно Роджерса, вроджені потенційні можливості спрямовані на підтримку та покращення якості життя індивіда.

 

11. Тенденція до самоактуалізації – головний мотив в житті людини (К.Роджерс).
Роджерс вважає, що тенденція самоактуалізації властива всім живим організмам. Самоактуалізація – це прагнення живої істоти до росту, розвитку, самостійності, актуалізації всіх потенційних можливостей організму. Проте в такому розумінні самоактуалізації є багато біологічного. Що стосується саме людини, а не всіх живих організмів, то Роджерс говорить про «тендендію ДО самоактуалізації», відмінність полягає у залученні «самості» («Я») у даний процес у індивіда.
Таким чином, тенденція до самоактуалізації – це прагнення індивіда розвиватись, отримувати унікальний досвід відповідно до того, як людина свідомо себе спиймає.
Для Роджерса тенденція до самоактуалізації виступає основним мотивом, навколо якого організовані всі інші прагнення.
У понятті про самоактуалізацію використовується поняття потенційних можливостей індивіда. Згідно Роджерса, вроджені потенційні можливості спрямовані на підтримку та покращення якості життя індивіда. Пригадаймо, що Роджерс не розглядає якихось руйнівних чи агресивних тенденцій щодо природи людини, на відміну від Фройда та деяких його послідовників, які говорив про інстинкт смерті.

 

12. Поняття самості, «Я-концепції», конгруентності за К.Роджерсом. Характеристики людини, яка повноцінно функціонує за К. Роджерсом.
В «полі досвіду» знаходться «Я» або «самість».
«Самість» — сутність, яка є нестійкою та постійно змінною. Роджерс пояснює «я» як організований та послідовний гештальт, який постійно знаходиться в процесі формування та перетворення залежно від зміни ситуації. Тобто, в основі – розуміння «Я» як процесу, сутності, яка постійно змінюється. Відповідно, людина не просто здатна до особистісного росту та розвитку, така тенденція для неї вважається продною та переважаючою.
«Я» чи «Я-концепція» — це розуміння людиною самої себе, в основі якого – минулий досвід, події теперішнього та плани і сподівання на майбутнє. «Я-концепція» включає уявлення людини про себе та самооцінку. Формується з дитинства у процесі взаємодії з батьками, вчителями, друзями.
Роджерс говорить про «Я-ідеальне» як ідеальна модель себе, до якої людина прагне. Якщо «Я-ідеальне» суттєво відізняється від «Я-реального», це може викликати труднощі у процесі нормального здорового функціонування особистості.
Роджерс відомий поняттям особистості, яка повноцінно функціонує. Це особистість, яка здатна повністю усвідомлювати своє «Я», як процес, як особистість, яка постійно змінюється.
Характеристики особистості, яка повноцінно функціонує:
Відкритість переживанням,
Відчуття теперішнього, усвідомлення кожного моменту часу;
Віра у свої внутрішні спонуки, можливості та інтуїцію
Роджерс вводить поняття відповідності (конгруентності) та невідповідності (неконгуентності), які відображають міру відповідності між досвідом особистості, її комунікацією та усвідомленням, думками. Невідповідність особистості, яка часто виявляється, може стати причиною неврозів. У стані конгруентності, на думку Роджерса, самість індивіда є актуалізованою.

13. Досягнення та критика гуманістичної психології А.Маслоу та клієнт-центрованої психотерапії К.Роджерса. Вплив даних концепцій на суспільну практику (освіта, управління тощо).
Надбання гуманістичної психології широко використовуються у різних сферах суспільного життя, проте, не можна сказати, що вони отримали однозначне визнання серед психологів. Розглянемо досягнення та критику даного напряму, беручи за основу теорії А.Маслоу та К.Роджерса.
Безумовно, досягненням даних концепцій було представлення альтернативи психоаналізу та біхевіоризму щодо вивчення природи людини. Гуманістичні психологи звертають увагу на ті явища, феномени, які практично не входили в поле дослідження психоаналізу та біхевіоризму. Основна увага приділялась таким поняттям як суб’єктивний досвід, самоактуалізація, любов, повага, мотивація тощо. Пояснюється (хоча і не зовсім чітко) поняття «Я» (чи «самості»), звертається увага на особливості його вияву, стадій формування. Актуалізується поняття психічного здоров’я, зрілої, самоактуалізованої особистості, яка володіє вродженими потенційними можливостями до росту, розвитку і є самодетермінованою.
Хоча дані теорії напрацьовувались майже півстоліття тому, їх актуальність не втратилась і сьогодні. Про це свідчить поширення ідей гуманістичної психології у системі освіти, управління та інших сферах. Так, в освіті основною є увага до внутрішнього світу дитини, розвитку її творчих здібностей, діалогічна взаємодія між вчителем та учнем, конгруентність тощо. Звичайно, не завжди дані принципи знаходять свою адекватну реалізацію в освітніх закладах, та все ж таки дану орієнтацію варто підтримувати.
В організаційній психології та сфері управління засади гуманістичної психології також знайшли своє застосування. У дослідженні теорії мотивації персоналу організації звертаються до ієрархії потреб за А.Маслоу. І хоча сама ієрархія може піддаватись сумнівам, виокремлені Маслоу потреби є актуальними. В основі демократичного стилю управління можна бачити деякі принципи гуманістичної психології (індивідуальний підхід до працівника, діалогічна взаємодія, довіра до персоналу, віра у потенційні можливості тощо). Питання про самоактуалізацію розглядається і як основа мотивації і як планування кар’єри та ін.
Найбільшого відображення теорії гуманістичної психології знайшли у психотерапії, у зміні до самого процесу психотерапії, використання технік і процедур, до психотерапевтичного стосунку, і, що, мабуть, найосновніше, у розумінні природи клієнта (не пацієнта).
Разом з тим, існує критика як самої теорії гуманістичної психології, так і можливостей її застосування у різних сферах.
Зокрема, найчастіше, критикують дані теорії за проголошування позитивної природи людини, за, певною мірою, «наївне» ставлення до людини, надмірний оптимізм, за відсутність чітких пояснень агресії та насильства в сучасному суспільстві.
Піддається критиці і поняття «самоактуалізації». Деякі дослідники наголошують, що самоактуалізація не є ні вродженою, ані набутою, це як потреба у стимуляції. Крім того, інші критики наголошують, що концепція самоактуалізації приділяє надто велику увагу особистим зусиллям людини, її потенційним можливостям та практично не враховує впливу соціальних чинників. Також критика стосується думки, що якщо кожна людина досягне самоактуалізації, соціальні зміни в сприятливому напрямі відбудуться автоматично. Піддають сумніву і ідею про вроджене прагнення індивіда до здоров’я, відмічаючи, що є люди, які свідомо чи несвідомо обирають стагнацію чи духовну смерть.
Піддається критиці і «тріада» Роджерса щодо психотерапевтичних стосунків. Низка дослідників наголошують, що дотримання даних умов є нереальним.
Звертають увагу і на сумнівну ефективність застосування надбань гуманістичної психології у освіті, управлінні. Так, не всі дослідження підтверджують ефективність застосування гуманістичних принципів у навчанні. Подібно, існує критика і стосовно системи управління та гуманістичної психології. Дослідники відмічають, що не всі працівники готові до демократичного стилю керівництва, самоорганізації, самомотивації, відповідальності; не завжди ідея співучасті персоналу у прийнятті організаційних рішень може бути вдалою…
Попри існування критики та сумнівів щодо положень гуманістичної психології, напрацювання її представників зайняли чільне місце у теорії і практиці психології й психотерапії, є достатньо відомими, поширеними та все ж таки використовуються у різних сферах суспільного виробництва.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...