Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мета і завдання гурткової роботи

Гурткова робота є найбільш масовою формою науково-дослідницької творчості слабочуючих дітей та найпоширенішою формою позааудиторної роботи. Тематика гурткових занять підпорядкована навчальному матеріалу та відповідає інтересам слабочуючих дітей. На заняттях слабочуючі діти удосконалюють свої знання, уміння і навички, переконуються в практичному значенні їх в майбутній професії, дістають нову цікаву інформацію, з користю проводять свій вільний час. Гурток готує слабочуючих дітей до самопізнання, самоутвердження і самовираження [10]

Метою гурткової роботи є:

- розширення і поглиблення бази знань;

- розвиток пізнавальних інтересів і творчих здібностей;

- формування практичних умінь і навичок.

До завдань гурткової роботи відносять:

- створення умов для творчого розвитку та самовираження слабочуючих дітей ;

- організація змістовного дозвілля слабочуючих дітей ;

- впровадження інноваційних форм і методів навчання та виховання;

- створення системи роботи з обдарованими студентами;

- задоволення потреб слабочуючих дітей у професійному самовизначенні відповідно до їх інтересів і здібностей.

Методи розвитку творчих здібностей під час занять в гуртках

У процесі навчання, відповідно до змісту тем, доцільно використовувати, крім одноосібного виконання учнями роботи, такі активні форми роботи як групові, парні, комбіновані. Колективна робота може виконуватись як в кінці семестру (підготовка до свята, створення подарунків, плакатів, колективних панно тощо), так і протягом року за вибором керівника гуртка та вихованців .

Основні методи:

Методи

практичні наглядні

словесні

До практичних методів відносяться вправи, ігри, моделювання.

Вправи - багаторазове повторення дитиною практичних і розумових заданих дій.

Вправи підрозділяються на конструктивні, творчі.

Ігровий метод припускає використання різних компонентів ігрової діяльності в сполученні з іншими прийомами.

Моделювання - це процес створення моделей й їхнього використання.

До наочних методів відносяться спостереження - розглядання малюнків, картин, перегляд діафільмів, прослуховування пластинок.

Словесними методами є: розповідь, бесіда, читання, переказ.

У роботі з дітьми всі ці методи повинні сполучатися один з одним.

Останнім часом розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н., вона включає наступні методи навчання:

· інформативно - рецептивний;

· репродуктивний;

· дослідницький;

· евристичний;

· метод проблемного викладу матеріалу.

В інформаційно-рецептивний метод включаються наступні прийоми:

· розглядання;

· спостереження;

· екскурсія;

· зразок вихователя;

· показ вихователя.

Словесний метод містить у собі:

· бесіду;

· розповідь, мистецтвознавча розповідь;

· використання зразків педагога;

· художнє слово.

Евристичний метод спрямований на прояв самостійності в якому - або моменті роботи на занятті, тобто педагог пропонує дитині виконати частина роботи самостійно.

Дослідницький метод спрямований на розвиток у дітей не тільки самостійності, але й фантазії й творчості. Педагог пропонує самостійно виконати не яку - або частина, а всю роботу.

Метод проблемного викладу, на думку дидактів не може бути використаний у навчанні дошкільників і молодших школярів: він застосовний тільки лише для старших школярів.

У своїй діяльності керівник гуртка використає різні методи й прийоми в малюванні, ліпленні, аплікації й конструюванні.

 

Види гуртків за напрямками

В інтернаті для дітей з вадами слуху організовуються предметні гуртки (математики, фізики, хімії, літератури, усного мовлення, читання з губ, предметно-практичного навчання та ін.), гуртки технічної творчості, художні , домоводства, різних видів рукоділля та ін.

Предметні гуртки розширюють і поглиблюють знання з навчального предмету, який цікавить дитини, вчать застосовувати знання у практичній діяльності, розширюють кругозір, розвивають мислення і мова.

Технічні гуртки формують і розвивають у дітей уміння і навички конструювання, моделювання, закріплюють навички планування трудових операцій та супроводу їх промовою. Така робота розвиває технічне, просторове мислення, розширює знання про досягнення сучасної науки і техніки, виховує інтерес до конкретних професій, творчості.

Художні гуртки розвивають здібності глухих і слабочуючих школярів в образотворчому мистецтві, пантомімі, хореографії, жестовом співі. На базі художніх гуртків розвивається самодіяльність, створюються шкільний драматичний, ляльковий театри [9].

Художні гуртки у своїй роботі також дотримуються корекційної спрямованості. Створюючи простір для естетичної діяльності вихованців, вони надають перетворює вплив на моторну, сенсорну, емоційну сферу дітей, створюють можливості для самовираження і самоствердження, розвивають уяву. Це сприяє позитивному емоційному настрою, виникненню почуття власної значущості, повноцінності. У художніх гуртках глухі і слабочуючі школярі засобами мистецтва опановують соціальним досвідом, навичками спілкування, пізнають особливості людських стосунків, вчаться їх розуміти і оцінювати[7].

Гуртки домоводства, рукоділля формують у школярів досить складні для них навички самообслуговування, раціонального ведення домашнього господарства, готують до майбутнього сімейного життя, прищеплюють основи естетики побуту, формують велику побутову лексику [16].

Позакласне читання виступає як складова частина позакласної роботи з читання та літератури і як вид навчально-пізнавальної діяльності вихованців в інтернаті. Воно спрямоване на формування глухого і слабочуючих дитини як читача, виховання у нього інтересу до книги, до процесу читання, потреби самостійно звертатися до книги як джерела знання, вміння самостійно вибрати потрібну книгу. У режимі дня для позакласного читання відводиться спеціальний час.

Залежно від віку учнів і їх читацьких умінь позакласне читання проводиться в різних формах.

У самих молодших класах воно колективне і поєднується з розповіддю вихователя. На цьому етапі широко застосовуються драматизація змісту читаного за допомогою іграшок, рухомий аплікації, лялькового театру, ілюстрування прочитаних епізодів і ін. У міру оволодіння умінням працювати з текстом вводиться самостійне читання. Спільно з учителем вихователь підбирає книги для обов'язкового і вільного індивідуального читання, твори для колективного прочитання і обговорення на читацьких конференціях. У перелік рекомендованої літератури включаються твори з програмної тематики, пов'язані з актуальними суспільними, історичними, літературними подіями, враховуються також читацькі запити кожного учня.

Учитель і вихователь не тільки організовують позакласне читання, а й допомагають дітям долати труднощі за допомогою відповідних методичних прийомів, ведуть облік і контроль позакласного читання (бесіди з прочитаного, читацькі конференції, ведення читацьких щоденників, колективних щоденникових записів після обговорення прочитаних творів та ін. ).

Велике значення має постійна робота з розвитку інтересу до читання, пропагування необхідної для читання учнів літератури. Для цього вихователь спільно з учителем організовує виставки книг з анотаціями до них, розповідає про письменників, демонструє відповідні діафільми, організовує перегляд кінофільму по одному з творів письменника, виступ старших учнів перед молодшими з рекомендацією прочитати ті чи інші книги, намічає перспективи цікавої роботи з прочитаним твором - інсценування в шкільному драматичному, ляльковому театрі та ін. [12;16].

У класі або в груповій кімнаті оформляється куточок позакласного читання, де поміщаються список рекомендованої літератури, учнівські відгуки про прочитані твори, ілюстрації до них, матеріали, що стимулюють інтерес школярів до тієї чи іншої книги, завдання пізнавального характеру. Куточок позакласного читання містить також розділ, в якому ведеться робота над, словником і фразеологією в зв'язку з матеріалом позакласного читання.

Позакласне читання пов'язано з іншими видами діяльності і формами їх організації (гуртки, культурно-масові заходи, екскурсії, ігри, тематичні прогулянки).

Трудова діяльність. Спеціальними завданнями трудового виховання в інтернаті для глухих і слабочуючих є формування і активізація відповідного словника, розвиток і вдосконалення вміння спілкуватися словесної промовою в процесі трудової діяльності, формування спеціальних рухових умінь і навичок, привчання до самостійного і осмисленого виконання будь-якої роботи, розвиток мислення в різноманітних видах діяльності, вдосконалення навичок планування послідовності трудових операцій.

Трудова діяльність вихованців в інтернаті реалізується через різні види і форми праці з самообслуговування - догляд за своїм одягом і її дрібний ремонт, прибирання приміщень і пришкільного ділянки, різні види чергування, оволодіння нескладними навичками кулінарії і домоводства, догляд за кімнатними рослинами, домашніми тваринами та тваринами куточка природи.

Важливою складовою праці є суспільно корисна праця, що включає благоустрій інтернату, ремонт меблів, підготовку виставок, проведення «Трудовий тижня», «Трудового десанту», «Свята праці», трудові відносини старшокласників для підшефних молодших класів, допомога бібліотеці (прибирання, подклейка і розстановка книг) і багато іншого.

Трудова діяльність учнів в умовах інтернату набуває корекційно-виховну спрямованість при поетапному навчанні необхідне трудовим операціям на основі демонстрації кожного окремого дії, супроводжуваного словесним поясненням, при поступовому ускладненні трудових завдань з урахуванням віку і здібностей вихованців.

Комунікативна діяльність. Найважливішою сферою життєдіяльності вихованців в інтернаті є спілкування, комунікативна діяльність, що здійснюється різними засобами: словесної, дактильной, жестовою мовою, предметно-дієвими засобами.

Через спілкування нечуючих дитина освоює норми соціальної поведінки, спілкування з оточуючими. У процесі спілкування з різними людьми - дорослими, однолітками, старшими та молодшими вихованцями, чують дітьми різного віку - дитина поступово накопичує знання, відомості про світ речей, ідей і відносин, емоційно розвивається. У спілкуванні з оточуючими відбувається самопізнання, формується самооцінка, уявлення про себе на основі ставлення до себе партнерів по спілкуванню.

Спілкування в інтернаті між нечуючими вихованцями здійснюється в двох основних видах: міжособистісному (вільному) і межролевой (діловому).

У спілкування вихованці вступають в ігровій, трудовій, навчально-пізнавальної діяльності, реалізуючи при цьому потреба в орієнтації в обстановці, що склалася, а також в активній діяльності, в пізнанні..

Міжособистісне спілкування будується на внеситуативно-особистісної, емоційній основі і забезпечує потребу дітей в товаристві, дружбі, взаєморозумінні, підтримці, визнання. Міжособистісне спілкування глухих учнів в інтернаті з однолітками, старшими та молодшими вихованцями ведеться переважно жестовою мовою, зі старшими (вчителями, вихователями) - словесно.

Досягнення вихованцями вільного спілкування за допомогою словесної мови в обох його видах формується тривалою роботою і можливо, якщо тільки існує багатий досвід подібного спілкування.

Організовуючи спілкування дітей в умовах інтернату, вихователь повинен пам'ятати про особливості глухих і слабочуючих учнів: недостатності словника, відчутті неповноцінності свого мовного розвитку і боязні вступати в спілкування з чують, труднощі сприйняття усного мовлення глухого або слабочуючих партнера по комунікації внаслідок невиразності його вимови.

Образотворча діяльність. Узагальнення досвіду гурткової роботи свідчить про те, що в розвитку творчої особистості дитини значиму роль грає гурток по образотворчої діяльності. Гурток викликає в учнів з порушенням слуху інтерес до творчості і сприяє активізації їх пізнавальних можливостей, розширення кругозору, формуванню структурних і операціональних компонентів уяви (різноманітних уявлень про навколишню дійсність і прийомів, способів переструктурування наявних уявлень), розвитку образотворчих умінь, творчої активності та ін .

 

Варіант структури заняття гуртка з образотворчої діяльності:

1) організаційний момент;

2) вступна бесіда;

3) тренувальні вправи;

4) визначення послідовності і особливостей виконання малюнка;

5) практична діяльність учнів;

6) виставка і аналіз робіт;

7) складання казок і історій за малюнками;

8) підведення підсумків, рефлексія.

Особлива увага приділяється формуванню у нечуючих та слабочуючих дітей умінь аналізувати, виділяти головне, намічати план дій, здійснювати самоконтроль, адекватно оцінювати власну роботу, малюнки товаришів. На заняттях образотворчої діяльністю нами створювалися умови для прояву у дітей яскравого емоційного відгуку на демонстрацію предметів декоративно-прикладного мистецтва, зразків живопису, графіки і скульптури.

Учням пропонується завдання і прийоми ігрового характеру, дидактичні ігри: «Що переплутав художник?», «Світ тіней», «Чарівні плями», «Вгадай, хто це?», «Малюємо по колу», «Фоторобот», «Якого кольору настрій ? »і ін.

На заняттях використовують сюрпризні моменти (введення казкових істот і героїв, елементи драматизації тощо), колективна творчість; передбачалося зображення з натури, за поданням, ілюстрування за словесним описом, тематичне, сюжетне малювання і т.д.

Організація клубної роботи.В інтернаті ведеться клубна робота, наприклад, діють клуб любителів книги, клуб юних любителів природи, «Юний математик» і ін. Для організації та керівництва роботою клубу обирається рада, до якої входять старшокласники та вчителі, вихователі, які організовують відповідні види діяльності. Регулярно організовуються клубні дні, коли в клубі (для нього відводиться спеціальне приміщення, яке відповідно оформлено, обладнане всіма необхідними матеріалами для роботи, занять, творчості дітей) проводяться позакласні заняття, ігри з відповідною тематикою, зустрічі, перегляди діа-, теле-, відео - і кінофільмів за тематикою клубу, випускається клубна газета.

Відповідно до плану роботи клубу проводяться різні конкурси, фестивалі. Клубна форма роботи може не тільки поширюватися на шкільні предмети, але і охоплювати деякі сфери соціального життя, ознайомлення з якими необхідно глухим і слабочуючих учням.

Клубна форма роботи дозволяє залучати велику кількість вихованців різного віку в різноманітні види діяльності, розширювати рамки спілкування дітей. Довготривалість роботи клубу формує у вихованців позитивні звички, дозволяє будувати роботу перспективно, поступово ускладнюючи і розширюючи коло освітніх, виховних та корекційних завдань. В даний час отримує розвиток клубна діяльність учнів з нормальним і порушеним слухом. [4].

Бажано, щоб у клубу були свої закони, емблема, улюблена пісня і т.п. Для занять членів клубу відводиться спеціальне приміщення, яке відповідно оформлено, обладнане всім необхідним для продуктивної роботи, творчості дітей. Форми діяльності в клубі: усні журнали, круглі столи, диспути, зустрічі з різними фахівцями, шоу-програми, змагання, індивідуальні творчі роботи, сітуаціонно- рольові та інноваційні ігри та ін.

Клубні дні передбачають проведення ігор різної тематики, перегляд телепередач, відеосюжетів, мультфільмів, фільмів в рамках певної діяльності клубу; випускається і клубна газета. На клубних заняттях обговорюються книги та статті, організовуються заочні подорожі, ігри-драматизації, турніри, інсценізації; проводяться конкурси, фестивалі, свята. В рамках клубної діяльності встановлюються зв'язки з музеями, бібліотекою, громадськими організаціями.

До роботи клубу залучаються батьки учнів і різні фахівці. У клубах організовується перегляд дітьми документальних і художніх фільмів, телепередач, мультфільмів, що мають велике виховне значення. Завдання керівника клубу полягає в тому, щоб з телепередач, фільмів відібрати ті, які відповідають віку і рівню розвитку учнів, мають пізнавальну цінність, сприяють реалізації виховних завдань. Важливо також підготувати дітей до сприйняття передачі. У процесі перегляду учням даються пояснення, коментарі, використовується жестова синхронний переклад, інформаційні матеріали забезпечуються субтитрами.

Клубна діяльність учнів найчастіше складніше, ніж робота гуртка, передбачає більш різноманітне зміст, методи [1; 3]. Клубна форма роботи не тільки може бути пов'язана з навчальними предметами, але може і охоплювати різні сфери соціального життя, ознайомлення з якими необхідно учням з порушенням слуху. Дана форма роботи залучає вихованців різного віку в різноманітні види діяльності, розширює рамки спілкування дітей. Клуб дозволяє задовольнити різні інтереси школярів з порушенням слуху, так як може мати кілька секцій, студій: наприклад, «Книжковий світ», «Природа і ми», «Школа ввічливості», секції для оперативних справ по суспільно-корисної праці «Майстерня Самоделкина» , «Фабрика Діда Мороза і Снігуроньки» і т.п.

У методичній структурі клубного години М.М. Анцибор, Н.Ф. Голованова виділяють наступні компоненти: підготовчий момент, мобілізуючий, основний, завершальний [1]. Розглянемо кожен окремо.

Підготовчий момент передбачає організацію психологічного настрою учнів на майбутній клубний годину. З цією метою дітям з порушенням слуху заздалегідь повідомляється, що на клубному годині їх чекає цікава справа і їм потрібно підготуватися. Якщо учні вже включені в певну діяльність на цьому етапі, слід забезпечити підготовчу роботу мікроколлектівов по секрету одна від одної (одні готують наочний матеріал, інші підбирають загадки і т.п.).

Підготовчий момент клубного години включає і оформлення, обладнання приміщення для заняття, підбір ілюстративних матеріалів, підготовку технічних засобів. Важливо зміна звичної обстановки, наближення її до змісту заняття (наприклад, завзята музика, яскраві кульки, різнобарвні ковпачки налаштують дітей на гру і веселощі). Доцільно використовувати світлові ефекти (освітлення, затемнення), музичний супровід, плакати, репродукції картин, комп'ютерні засоби та ін. Мобілізує момент випереджає основну частину клубного години і передбачає залучення уваги дітей до теми заняття, створення зацікавленості у продуктивній діяльності, творчості. Заняття може почати гість клубного години (незвичайна іграшка, старшокласник в костюмі казкового героя); можна також використовувати висловлювання видатних людей, прислів'я і приказки, відповідні темі клубного години.

На основній частині клубного години реалізуються головні виховні, освітні та корекційно-розвиваючі завдання. Керівник клубу організовує спілкування і співпраця дітей. Регулювання діяльності допомагають спеціальні пам'ятки, традиційні закони клубу (наприклад, «Правила дружної роботи»).

Завершальний момент передбачає висловлювання думок всіх учасників про підготовку та проведення справи. В основі усної або письмової обговорення (в бесіді, стінгазеті, творі-мініатюрі і т.п.), можуть бути питання: «Що тобі сподобалося? Що вийшло добре (погано)? Що нового ти дізнався, зробив? Чому навчився сам і чому навчив друзів? Що ти хотів би повторити? ».

Дуже важливо, щоб зміст клубного години завжди відрізнялося новизною, незвичністю, викликало в учнів здивування і захоплення, прагнення щось дізнатися, взятися за справу; заняття клубу припускали вільне спілкування дітей один з одним і дорослими, стали своєрідною школою самовиховання учнів, позитивно впливали на їх сенсорну і пізнавальну сфери, уявлення кожної дитини про самого себе та інших людей.

ВИСНОВКИ:

Школа є важливим компонентом єдиної системи суспільного розвитку і виховання. Як відомо, основним закладом навчання і виховання дітей з вадами слуху є спеціальна школа, на яку покладено обов’язок надання можливості глухим дітям на рівні з чуючими опанувати інтелектуальною діяльністю, засвоїти морально-етичні норми суспільства, сприймати культурні цінності, що і є головною метою навчання та виховання дітей з особливими потребами.

Концепція позакласної освіти та виховання вказують на важливу роль художньо-естетичного виховання в гуртку, яка забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції народу.

Діяльність позакласних гуртків сприяє формуванню і розвитку творчої особистості. При правильної постановки гурткової роботи, значно зростає пізнавальна, наукова і творча активність учнів, вищим стає рівень їхнього виховання.

Зміст і форма роботи гуртків, мають свої особистості, що зумовлені в основному психофізіологічними характеристиками та рівнем навчальної підготовки дітей. Тому й зрозуміло, що основною формою роботи тут є гра діяльність, що приносить практично всі її ознаки. І таких гуртках діти працюють невимушено за інтересами, виконують відповідно складні завдання, аналізують готові вироби, розроблюють нові вироби.

А гурток покликаний нести дитині насамперед радість від виконаної роботи, моральне задоволення від спілкування у групі, розвиток її творчих здібностей, бажання бути корисним не лише себе, а й для оточуючих. Не менш важливим завданням гурткової роботи є: навчити дитину бачити красу, а ще більш творити цю красу; розвивати фантазію; з простого і непомітного на перший погляд створити красиве і неповторне, що милуватиме погляд і радуватиме душу.

Зміст позакласної роботи у порівнянні з базовою освітою ґрунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей. Ці замовлення постійно розвиваються, в чому і простежуються безперервна динамічність цієї ланки, її нестандартність та варіативність.

Гурткова роботав школі-інтернаті для дітей з вадами слуху спрямована на розширення їх кругозору та задоволення допитливості, розвиток творчих здібностей, мислення (словесно-логічного, просторового, технічного, художнього), збагачення словесної мови і розвиток залишкового слуху в умовах різноманітною та цікавою для вихованців діяльності.

Участь в гурткової роботи виховує стійкий інтерес до визначених сфер знань, видів діяльності, формує громадську активність, удосконалює навички спілкування і діяльності різних видів (навчальної, трудової та ін.). Відбір до гуртків проводиться з урахуванням інтересів і схильностей дітей, при цьому вони не повинні бути перевантажені участю в роботі декількох гуртків.

Таким чином, гуртки в своїй роботі також дотримуються корекційної спрямованості. Створюючи простір для естетичної діяльності вихованців, вони надають перетворює вплив на моторну, сенсорну, емоційну сферу дітей, створюють можливості для самовираження і самоствердження, розвивають уяву. Це сприяє позитивному емоційному настрою, виникнення почуття власної значущості, повноцінності. У художніх гуртках глухі і слабочуючі школярі засобами мистецтва опановують соціальним досвідом, навичками спілкування, пізнають особливості людських стосунків, вчаться їх розуміти і оцінювати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Боскис Р.М. Глухие и слабослышащие дети. -М.: Педагогика, 1963.

2. Боскис Р. М. Учителю о детях с нарушениями слуха. — М., 1988.

3. Боскис P.M. Вопросы изучения и воспитания глухих и тугоухих детей. М., 1953. - С.33-35.

4. Виховання і навчання дітей дошкільного віку з вадами слуху (об’єднані тексти програм дошкільних закладів для глухих дітей і дошкільних закладів для слабочуючих дітей): Програма для спеціальних дошкільних закладів / За ред. Л.І.Фомічової та Л.О.Малини. – К.: ІЗМН, 1997. – 365 с.

5. Выявление детей с подозрением на снижение слуха. Младенческий, ранний, дошкольный и школьный возраст: Методическое пособие / под ред. Г.А.Таварткиладзе, Н.Д.Шматко .- М.: Полиграф сервис, 2002.

6. Выготский, Л.С.Принципы воспитания физически дефективных детей / Л.С. Выготский. – Москва, 1995 // Дети с нарушениями развития: хрестоматия : учебное пособие для слушателей специальных факультетов по переподготовке работников образования по направлению 'Психология' / сост. В.М. Астапов. – Москва : Международная педагогическая академия, 1995. – С. 13-29.

7. Гольдберг А.М. Вивчення глухих дітей у процесі навчання і виховання. Київ,видавництво "Радянська школа",1972р

8. Дьячков А. И. Воспитание и обучение глухонемых детей. М., 1957.

9. Дьячков А. И. Системы обучения глухих детей. М., 1961.

10. Занков Л. В., Соловьев И. М. Очерки психологии глухонемого ребенка. — М., 1940.

11. Засенко Н.Ф. Основи сурдопедагогіки / Засенко Н.Ф. – К. : КД і П, 1990. – С. 21–23.

12. Зыков С.А.Организация учащихся на уроке // Урок в школе глухонемых. М.: Учпедгиз, 1954.

13. Зыков С.А. Методы учебно-воспитательной работы на уроке // Урок в школе глухонемых. М.: Учпедгиз, 1954.

14. Зыков С.А. О системе обучения глухонемых детей языку // Известия АПН РСФСР. М.: АПН РСФСР, 1956. Вып. 77.

15. Іван Єременко. Урок у спеціальній школі . // Дефектологія . – 1999. – № 2. – С. 7 – 10.

16. Карпова Г.А. Основы сурдопедагогики: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений –– Екатеринбург : Издатель Калинина Г.П., 2008.

17. Лебединский В. В. Нарушения психологического развития детей. — М., 1985.

18. Основы обучения и воспитания аномальных детей / Под ред. А.И. Дьячкова. - М., 1965.

19. Психология глухих детей. / Под ред. И.М.Соловьева, Ж.И.Шиф, Т.В.Розановой, Н.В.Яшковой. — М., 1971.

20. Психическое развитие младших школьников / Под ред. В. В.Давыдова. — М., 1990.

21. Преображевский Б.С. Соч.: Глухонімота, М., 1933; Військово-травматичні пошкодження вуха, горла, носа, М., 1944; Хвороби вуха, горла і носа, 7 видавництво, М., 1968 (совм. з Я. С. Темкиним і А. Р. Ліхачевим); Ангіна, хронічний тонзиліт і зв'язані з ним захворювання, М., 1970 (совм. з Р. Н. Попової).

22. Проблемы обучения и воспитания детей с нарушениями слуха / Под ред. Е. Г. Речицкой. — М., 1994.

23. Рау Ф.Ф., Слезина Н.Ф. Методика обучения произношению в школе глухих: Пособие для учителей - М.: Просвещение, 1981.

24. Сурдопедагогика : учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений, обуч. по спец. "Сурдопедагогика" / ред. Е. Г. Речицкая. - Москва : Владос, 2004

25. Сурдопедагогика: учебное пособие / Институт дефектологии АПН РСФСР ; ред. А. И. Дьячков. - Москва : Академия пед.наук РСФСР, 1963.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...