Індивідуальна домашня робота №5

Тема :«Кредитно-грошова система Франції

Завдання : опис грошової системи Франції

Актуальність вивчення грошових систем європейських країн зростає у зв'язку з всесвітніми глобалізаційними процесами в економіці і взагалі в усіх сферах життя. Глобалізація для Європи пов'язана, перш за все, зі створенням єдиного економічного і політичного простору з єдиною валютою - євро. Але при цьому необхідно враховувати і процеси регіоналізації, впливу економічних особливостей кожної країни на економіку всього Європейського союзу, в тому числі і впливу грошових систем країн - учасниць ЄС. Франція ж займає лідируюче положення в Європейському Союзі, має великий вплив на формування кредитно-грошової політики всієї об'єднаної Європи.

Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави.

Рис. 5.1. Елементи грошової системи

Рис. 5.2. Етапи розвитку грошової системи Франції

Рис. 5.3. Основні риси сучасних інститутів грошової системи Франції

Найважливішу роль в регулюванні діяльності кредитних установ Франції грають Міністерство економіки і фінансів і Банк Франції. Вони знаходяться на чолі кредитної системи, причому їх обов'язки після 1984р. розподілені приблизно порівну: Міністерство фінансів здійснює скоріше загальне керівництво, а Банк Франції - контроль за діяльністю кредитних установ. Але на практиці обидва відомства працюють у тісному взаємозв'язку.

У кредитній системі Франції різняться комерційні депозитні банки, які спеціалізуються в області короткострокових кредитних операцій, та інвестиційні або ділові банки, що фінансують промисловість шляхом емісійно-установчих операцій.

Рис. 5.4. Основні ланки кредитної системи Франції

Рис. 5.5. Інструменти грошово-кредитної політики Франції

Система економічних нормативів діяльності банків– показники, встановлені Центральним банком країни з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому.

Рис. 5.6. Обов’язкові нормативи діяльності банків встановлені у Франції

Висновки:

Грошова система не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.

Досить важливу роль у становленні грошової системи Франції відіграла реформа 1928 року, оскільки дана реформа стимулювала репатріацію капіталів з-за кордону і збільшення золотого запасу Банку Франції.

Також важливим є той факт, що Франція тривалий час була на чолі зони франка. Франція отримувала великі вигоди від зони франка. Вона розпоряджалася валютними резервами країн зони, які були вилучені звідти і поміщені у Франції

Введення євро стало чинником ще більшої інтеграції Франції в економіку Євросоюзу і полегшило співпрацю з європейськими партнерами.

Список використаних джерел :

1. Франція / Пресняков В.Ю., Шумакин Н.Е.і др.-М.: Міжнародні відносини, 1990.-174 с

2. http://gx3000.ru/finansova-sistema/groshova-sistema-francii.html

3. Економічний стан Франції / / БИКИ. - 1997. - № 105. - С. 3-5.

Індивідуальна робота № 6,7

Тема : «Ринок інтелектуальної власності та проблеми розвитку ринку інтелектуальної власності в Україні»

Завдання :Рух економіки до наукомісткої моделі розвитку сформував новий сектор світової торгівлі – ринок інтелектуальної власності .Розвиток інформаційних технологій перетворив інтелектуальну власність в один із найліквідніших товарів. Україна, маючи значний потенціал у галузі нових технологій, нових проектно-конструкторських розробок із світовим рівнем конкурентоздатності, використовує його недостатньо. У даній роботі ми розглянемо проблеми, які на це впливають.

Ринок інтелектуальної власності — система економічних відносин із приводу купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності. Угоди на цьому ринку оформляються як передача виключних прав на ці об'єкти. Таким чином, сутнісною особливістю зазначеного ринку є те, що на ньому обертаються не продукти інтелектуальної діяльності, а права на них.

Інтелектуальний продукт виступає як товар, зі всіма притаманними товару властивостями, але має характерні риси.

Рис. 6.1 Характерні риси інтелектуального продукту

Іншими специфічними рисами інтелектуальних продуктів як товару є їх нематеріальна природа, відсутність фізичного зносу, обмеження споживчих властивостей у просторі і часі, особливий (численний) склад суб'єктів.

Звідси і випливають специфічні властивості ринку інтелектуальних продуктів.

Рис. 6.2. Властивості ринку інтелектуальних продуктів

Попит і пропозицію на ринку інтелектуальних продуктів складно спрогнозувати внаслідок різноплановості, різноспрямованості інноваційного процесу, який складає основу і слугує базою для виготовлення інтелектуальних продуктів.Істотні характеристики ринку інтелектуальних продуктів визначаються змістом відносин власності на них. Вплив останніх у тому, що предметом операцій на ринку інтелектуальних продуктів є сукупність прав на об’єкти інтелектуальної власності. Передача цих прав може здійснюватися як повна або як часткова, тобто без відчуження об’єктів інтелектуальної власності. У цьому головна відмінність операцій з об’єктами інтелектуальної власності від операцій з матеріальними об'єктами.

Щоб задовольнити попит на комерційну реалізацію інтелектуальної власності, необхідно створювати структури, які б стали безпосередніми учасниками цього процесу і всіляко йому сприяли. В Україні такими організаційними структурами стали створені «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» і Інтернет-біржа промислової власності.

Рис. 6.3. Проблеми розвитку українського ринку інтелектуальної власності

Висновки:

Наявність перерахованих проблем українського РІВ призводить до вкрай важких наслідків – недостатньої інноваційної активності українських підприємств, низької конкурентоспроможності продукції, що виробляється, технологічне відставання.

Статистичні дані про наукову та інноваційну діяльність як у минулому, так і сьогодні свідчать, що Україна, маючи значний потенціал у галузі нових технологій, нових проектно-конструкторських розробок із світовим рівнем конкурентоздатності, використовує його недостатньо. Це пов’язано головним чином з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації. Держава повинна активніше впливати на процеси створення, правової охорони та використанняінтелектуальної власності, що забезпечить підвищення конкурентоздатності продукції вітчизняних товаровиробників.

Список використаної літератури: