Розмноження і мінливість мікроорганізмів.

Досягнувши індивідуальних розмірів та фізіологічної зрілості, мікробна клітина починає розмножуватись. Бактерії розмножуються прямим поперечним поділом, гриби – за допомогою спороутворення. У дріжджів крім спороутворення спостерігається також розмноження брунькуванням . У деяких мікроорганізмів таких як мікоплазми і хламідії процес розмноження складніший, проходить складний цикл морфологічних перетворень. У більшості мікроорганізмів розмноження нестатеве, іноді спостерігається статеве розмноження. Спадкова мінливість пов’язана з зміною структури генетичного апарату ДНК. Зміна його структури може відбуватися в результаті мітацій та рекомбінацій. Знаючи закономірність явищ спадковості й мінливості бактерій, можна цілеспрямовано отримувати мікроорганізми з певною характеристикою, такі як авірулентні вакцині штами, високоефективні процедури корисних речовин. Особливо ефективною у цьому напрямі є генна інженерія.

Хвороба Ауескі. Гостре контагіозне вірусне захворювання. Характеризується ураженням ЦНС з ознаками пневмонії, пропасницею, нестерпним свербежем. Збудник – ДНК геном ний вірус. Епізоотологія. Найсприйнятливіші свині, собаки, коти, гризуни, рідш ВРХ, коні. Джерелом збудника є хворі, перехворілі тварини. Зараження відбувається внаслідок поїдання інфікованих кормів, молока. Заражаються аліментарно, трансмісивно. Патогенез. Зараження відбувається внаслідок потрапляння його в носову порожнину. Потім вірус розмножується в носоглотці і згодом проникає в ЦНС. Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 3 – 14 діб. Свині хворіють з 1- 10 денного віку. Поросята не ссуть молоко, слабкі, пригічені, відмічаються судоми, постійно лежать. У ВРХ сильний свербіж, хитає головою, рветься з привязі. У собак відмічається збудження, свербіж. У котів відмічається сильна реакція на зовнішні подразники, параліч глотки та шиї, уражаються легені. Пат зміни. Відмічаються набряки легень, гортані, трахеї. Діагноз ставиться комплексно. У лабораторію направляють свіжий труп або пат матеріали. Для респіраторної діагностики проводять дослідження парних сироваток крові за реакцією нейтралізації. Лікування. Малоефективне. Застосовують антибіотики ,сульфаніламіди, вітамін А і D.

22. Нормальна мікрофлора тваринного організму. Нормальна мікрофлора забезпечує перетравлення целюлози(особливо в рубці жуйних тварин), пригнічує розмноження багатьох патогенних видів, забезпечує формування на належному рівні захисних структур, є додатковим джерелом надходження повноцінного білка, вітамінів. Порушення у вигляді зміни кількості чи якості складу нормальної мікрофлори супроводжується появою ознак захворювання. Крам нормальної мікрофлори в організмі тварин можуть виявлятися й інші види, такі як патогенні, джерелами яких можуть бути вода, корм, повітря, грунт, хворі тварини і люди.

Дизентерія свиней. Висококонтагіозна хвороба свиней, яка характеризується симптомами гострого катарального геморагічного коліту і виявляються профузним проносом з домішками слизу і крові. Етіологія. Хворіють свині різного віку. Джерелом збудника є клінічно і латентно хворі свині. Зараження відбувається аліментарно, також через підстилку. Патогенез. Після проникнення в організм збудник фіксується на клітинах слизової оболонки товстих кишок і починає швидко розмножуватись утворюючи токсини. Токсини проникають в кров спричиняючи дистрофічні зміни в різних органах. Симптоми. Інкубаційний період триває 2-30 діб. Беребіг – гострий, підгострий, хронічний. Також можливий і надгострий, при якому тварини гинуть через 10-20 годин після появи кривавого проносу. При гострому перебігу відмічають підвищення температури тіла, відсутність апетиту, спрага. Фекалії мають брудно- сірий колір з домішками слизу, спина згорблена, живіт підтягнутий. При під гострому перебігу температура тримається в межах норми, тварина виснажена, сильна спрага, хитка хода, апетит відсутній. При хронічному відмічають млявість, екзематозні ураження шкіри. Пат зміни. Загальне виснаження , синюшність шкірного покриву в ділянці вуха і нижньої частини тіла. Геморагічне запалення і складчастість слизової оболонки та сліпої кишки. Вміст у кишках через домішки крові має червонуватий колір. Діагноз ставиться комплексно. При лабораторному дослідженні з прямої кишки відбирають фекалії. Лікування. Антибіотики сульфаніламіди. Профілактика. Чітке дотримання вет сан правил. У разі виявлення хвороби всіх тварин ізолюють а клінічно хворих забивають. Проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію. Господарство оголошують благополучним через 3 місяці після останнього випадку видужання. Для дезінфекції застосовують хлорне вапно, активний хлор. Гній знезаражують хлорним вапном.

23. Методи стерилізації в ветеринарії. Стерилізація це повне знищення мікробів високою температурою. Стерилізацією дезінфікують бактеріальні палички, предметні стекла, пінцети. Стерилізують голки, шприци . Хірургічні прилади кип’ятять протягом 30 хв. Стерилізація гарячим повітрям проходить в сушільній шафі при температурі 160-180*С півтори години. Стерилізують лабораторний посуд сухим гарячим повітрям гарячою парою в автоклаві.

Класична чума свиней. Класична чума свиней — висококонтагіозне інфекційне захворю­вання. може перебігати у надгострій, гострій, хронічній та безсимптомній формах. Характеризується ураженням кровоносної та кровотворної систем, крупозним запаленням легень, крупозно-диф­терійним запаленням товстого відділу кишечнику.Збудник хвороби.Збудник захворювання — РНК-вмісний вірус. При температурі 56 °С втра­чає активність через 60 хв, при 60 °С — через 10 хв. Епізоотологія.Найчутливіші до вірусу домашні й дикі свині різ­ного віку. Основне джерело інфекції — хворі й перехворілі домашні та дикі свині — вірусоносії. Патогенез.Основними шляхами проникнення вірусу класичної чуми свиней в організм є оральний та назальний. Тривалість ін­кубаційного періоду — від 2—4 діб до трьох тижнів. Спочатку вірус розмножується в мигдаликах, а потім переноситься по лімфатичних судинах до лімфовузлів, проникає у кров. Симптоми.При надгострій формі спостерігається раптова за­гибель свиней, у яких перед цим температура підвищувалася до 41 °С. У разі гострого перебігу виявляють стійке підвищення температу­ри до 41—42 °С, втрату апетиту, рухливості. Свині слабо реагують на подразнення. Виникають множинні крововиливи на слизових оболон­ках, кон'юнктиві, блювання, запор, що змінюється проносом, хитка хода, червоні плями на внутрішній поверхні стегон і шкірі черева, які не зникають при надавлюванні. При хронічній формі відзначають непостійний тип гарячки, пе­ріодичну діарею, кашель. Свині худнуть, відстають у рості й розвитку, загибель становить ЗО—60%. Тварини повністю не видужують і зали­шаються вірусоносіями.Патологічні зміни.При надгострій формі спостерігають­ся застійні явища в легенях, печінці, травному каналі. У разі гострої форми — явища геморагічного діатезу з петехіальними крововиливами в більшості органів. Лімфатичні вузли набувають мармуровості. Селезінка гіперемійована, часто збільшена. При хронічній формі в легенях виявляють гепатизовані ділянки, а також серозно-фібринозний плеврит. У товстому відділі кишечнику трапляються "бутони". Діагноз.Ставиться комплексно. Лікування хво­рих тварин недоцільне і їх забивають.Профілактика.Для запобігання класичній чумі свиней проводять ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на недопущення занесення вірусу, здійснюють постійний нагляд за попу­ляцією диких свиней, комплектують стадо здоровими тваринами, організовують щеплення. У разі виникнення захворювання на неблагополучний пункт накладають карантин. Все поголів'я свиней неблагополучної ферми підлягає забою, який здійснюють у санітарних бойнях.

Підготовка голок до взяття крові, шприців до стерилізації. Розібрані шприци та голки добре промива­ють під струменем теплої води. Забруднені кров'ю чи ліка­ми шприци миють спеціальною щіточкою. Голки прочища­ють мандреном. Шприци в розібраному вигляді та голки кип'ятять у сте­рилізаторах. Циліндри, поршні та голки (без мандренів) обгорта­ють марлею та укладають на сітку стерилізатора, на якій також лежить товстий шар марлі. Окрім шприців та голок у стерилізатор кладуть 2 пінцети, за допомогою яких потім збирають шприци, а також крюч­ки для підняття сітки стерилізатора.

24. Вплив на мікроби факторів зовнішнього середовища. Вплив фізичних чинників. На мікроорганізми чинять вплив температура, вологість, осматичний тиск, енергія випромінювання, струм, муханічне струшування. Вплив хімічних речовин. На ріст і розмноження мікроорганізмів постійний вплив чинять різні хімічні чинники, основним з яких є рН середовища та різноманітні речовини з антимікробною дією. Вплив біологічних чинників. На ріст і розмноження мікроорганізмів можуть впливати біологічні чинники. До них належать: мікроорганізми, макроорганізми, бактеріофаги, антибіотики.

Актиномікоз. Хронічне інфекційне захворювання тварин, викликане променистим грибом. характеризується утво­ренням гранульоматозних вогнищ (актиноміком) у різних органах і тканинах. Хворіє переважно велика рогата худоба, рідше — свині та інші тварини.Етіологія.Збудник, який паразитує на злакових рослинах, потрап­ляє в організм через уражену шкіру, слизові оболонки ротової порож­нини при поїданні грубих кормів.Симптоми.Перебіг хронічний. Триває впродовж багатох місяців і років. У ВРХ: гранульоми локалізуються в ділянці голови на рівні кутів нижньої щелепи та привушної слинної залози. Відбувається ураження глотки, стравоходу, шлунка і кишок, органів дихання, вимені і сечостатевих органів. У свиней відмічають пухлини вимені, у поросят вони можуть розвиватися на сливовій оболонці рота і язика. Пат зміни. В уражених органах виявляють зрощені з прилеглими тканинами горбисті тверді безболісні пухлини різного розміру та консистенції, в центрі пухлини видно білий гній. Діагноз ставиться комплексно. Для лабораторної діагностики беруть гній з абсцесів, шматочки уражених органів і тканин. Лікування не запропоновано, можливе застосування йодистих препаратів, розчину Люголя. Профілактика. Для запобігання пораненню ротової порожнини сіно потрібно запарювати. У неблагополучних господарствах слід приділяти увагу профілактиці та лікуванню ранніх випадків хвороби. Для дезінфекції застосовують розчин їдкого натрію, лужний розчин формальдегіду. Гній знезаражують біотермічним способом.

Графік щеплення телят проти трихофітії. Вакцинують увесь молодняк з 1-місячного віку, двічі з інтервалом 10—14 днів. В лютому –160 голів; березень –180 голів; квітень –170 голів; травень –140 голів; червень –120 голів; липень –110 голів; серпень –100 голів; вересень 90 голів.