Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сучасний загальновійськовий бій, його характер, способи ведення та засоби боротьби

Розділ перший

ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Управління підрозділами

25. Управління підрозділами полягає в цілеспрямо­ваній діяльності командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання бо­йової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними під час виконання поставлених зав­дань. Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (віднов­лення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прий­няття рішення; постановку завдань підлеглим; органі­зацію та підтримання взаємодії; організацію та виконан­ня заходів щодо всебічного забезпечення; організацію управління; практичну роботу в підпорядкованих під­розділах щодо керівництва їхньою безпосередньою підго­товкою до бою; організацію виконання поставлених зав­дань під час бою та інші заходи. Воно повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим і здійсню­ватися так, щоб необхідний ступінь централізації по­єднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Основою уп­равління є рішення командира.

26.Командир батальйону (роти) несе повну та одно­особову відповідальність за бойову готовність, підготов­ку підпорядкованих йому підрозділів, правильне їх за­стосування та успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни. Він зобов'язаний своєчасно прий­мати рішення на бій, ставити завдання підпорядкова­ним підрозділам, організовувати взаємодію та всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підроз­ділів до бою, твердо управляти ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань. Це вимагає від нього високих організаторських здібностей, сильної волі й особистої сміливості, глибокого знання характе­ру сучасного бою, засобів і способів збройної боротьби.

Командир батальйону (роти) управляє підрозділа­ми шляхом віддання усних бойових наказів, розпоря­джень, а також командами й сигналами. Накази, розпо­рядження та команди повинні віддаватись коротко й ясно. Він зобов'язаний негайно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про виконання бойового завдання, нові відомості про противника, різку зміну обстановки перед фронтом і на флангах свого підрозді­лу, а при необхідності — про втрати та забезпеченість ракетами, боєприпасами, пальним.

У вирішальні моменти бою командир батальйону (роти) повинен знаходитись на найбільш важливому напрямку та своєчасно особисто впливати на хід бою силами та засобами, які є у його розпорядженні.

27.Начальник штабу батальйону є першим заступ­ником командира батальйону, тільки він має право від­давати накази від його імені. Він відповідає за органі­зацію та підтримання безперервного управління підроз­ділами, їх бойову готовність і бойове забезпечення дій батальйону.

Начальник штабу батальйону зобов'язаний: завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни та бути готовим доповісти командиру висновки та свої пропози­ції щодо рішення; надавати командиру допомогу в ор­ганізації бою, підтриманні постійної взаємодії, а також в організації всебічного, в першу чергу бойового, забез­печення бою підрозділів; організовувати стійкий, зв'язок і захист його від радіоелектронного подавлення про­тивником; забезпечувати скрите управління підрозділа­ми; записувати бойові накази та розпорядження, які віддає командир батальйону; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень) і забезпеченістю підрозділів усім необхідним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів про обста­новку; вести облік доз опромінення особового складу; своєчасно подавати донесення вищому штабу, а також вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих. Він повинен організовувати розвідку наземного та по­вітряного противника, ставити завдання розвідуваль­ному підрозділу й через командирів доводити до

підрозділів способи та сигнали пізнавання своїх літаків (вертольотів).

28. Заступник командира батальйону відповідає за бойову та мобілізаційну готовність та успішне виконан­ня батальйоном бойових завдань. Заступник командира батальйону у випадку відсутності командира батальйо­ну виконує його обов'язки. Заступник командира батальйону є безпосереднім організатором бойової під­готовки. Він зобов'язаний постійно знати в повному обсязі всю обстановку, завдання підрозділів і бути гото­вим взяти на себе управління батальйоном.

29.Роботу щодо організації бою командир батальйо­ну (роти) проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робо­та проводиться по карті (на макеті місцевості). Однак 1 в цьому випадку командир батальйону (роти) пови­нен знайти можливість для уточнення завдань під­розділам та організації взаємодії на місцевості.

Порядок роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Роботу щодо організації бою він починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового

роз­порядження) або після оголошення командиром брига­ди, полку (батальйону) рішення на бій.

З одержанням бойового наказу або бойового розпо­рядження командир батальйону (роти) з'ясовує зав­дання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання одер­жаного завдання, робить розрахунок часу, орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового зав­дання, щодо організації розвідки, про час і порядок ро­боти на місцевості (командир роти дає вказівки коман­дирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок

ро­боти на місцевості), оцінює обстановку, одноособове приймає рішення, доповідає його командиру полку (ба­тальйону), проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ, організовує взаємодію та дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління.

Потім він керує безпосередньою підготовкою підроз­ділів до бою та в установлений час доповідає командиру бригади, полку (батальйону) про готовність баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання.

У тому випадку, коли одержано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира батальйону (роти) щодо організації бою проводиться у такій самій послідовності, як і в першому випадку, з тією лише різницею, що після оцінки обстановки командир

ба­тальйону (роти) визначає задум бою, доповідає його командиру полку (батальйону), знайомить з ним своїх заступників, віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів і дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою, управління та виховної роботи.

Після одержання бойового наказу командир баталь­йону (роти) завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та органі­зовує взаємодію. Потім він керує безпосередньою під­готовкою підрозділів до бою та в установлений час

до­повідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання.

Залежно від обстановки та наявності часу послідов­ність роботи командира батальйону (роти) щодо орга­нізації бою може бути й іншою. В усіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами,

своє­часне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підпорядкованим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

30. Під час з'ясування отриманого завданнякомандир батальйону (роти) повинен зрозуміти мету дій, які бу­дуть виконуватись, задум старшого командира (особли­во способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль батальйону (роти) в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

31. Під час оцінки обстановкикомандир батальйону (роти) повинен вивчити: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі роз­гортання, систему вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозді­лів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків 1 вертольотів противника; радіацій­ну, хімічну та біологічну обстановку.

Крім того, під час оцінки обстановки враховуються стан погоди, доби та їх вплив на підготовку та ведення бою.

У результаті оцінки обстановки командир батальйону (роти) робить висновки, проводить необхідні тактичні розрахунки та намічає окремі елементи рішення.

32. Рішеннякомандир батальйону (роти) приймає одноособове на основі з'ясування отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішенні він визначає:

задум бою;

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії;

організацію управління.

Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складав задум бою, в якому визна­чаються:

напрямок зосередження основних зусиль;

способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману);

бойовий порядок.

Рішення командир батальйону (роти) оформляє на своїй робочій карті.

33. Бойові завдання підрозділам, як правило, дово­дяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою — бойовими розпорядженнями.

У бойовому наказі командир батальйону (роти) вказує:

У першому пункті — короткі висновки із оцін­ки противника.

Удругому пункті — об'єкти та цілі, які уража­ються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними.

У третьому пункті — бойове завдання ба­тальйону (роти) та задум бою.

У четвертому пункті — після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим;

механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону або резерву;

бронегрупам і вогневим засадам;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;

гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

зенітному підрозділу;

іншим підрозділам посилення.

У п'я тому пункті — витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

Ушостому пункті — час готовності до виконан­ня завдання.

Усьомому пункті — місце командно-спостереж-вого пункту та заступників.

У восьмому пункті — об'єкти, позначені знака­ми червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополо­нених на пункти їх збору, вказані старшим началь­ником.

У бойовому розпорядженнікомандир батальйону (роти) вказує: короткі висновки із оцінки противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засо­бами старшого командира; бойове завдання роті (взво­ду) та час готовності до дій. При необхідності в бойово­му розпорядженні можуть указуватись завдання сусідів та інші дані.

У попередньому бойовому розпорядженнікомандир батальйону (роти), як правило, вказує: відомості про противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове зав­дання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який відпо­відає прийнятому рішенню, на час віддання попередньо­го бойового розпорядження; час готовності та основні заходи щодо підготовки до бою; час і способи доведення завдань та інші дані.

34. Взаємодіюкомандир батальйону (роти) органі­зовує з участю своїх заступників (заступника), команди­рів рот (взводів), окремих і приданих підрозділів. Вона організується, як правило, на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) повинен: узгодити зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання; добитись єдиного розуміння всіма команди­рами мети бою, бойових завдань і способів їх виконан­ня; намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і за­ходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій, а також указати сигнали оповіщен­ня, управління та взаємодії.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівоккомандира батальйону (роти) або методом до­повідейкомандирів підпорядкованих підрозділів з по­слідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розиграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах надзвичайно обмеженого часу взаємодія органі­зується методом вказівок. У ході бою взаємодія здійс­нюється безперервно, постійно уточнюється, а при різ­ких змінах обстановки організується заново.

35. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділахпроводиться з метою їх своєчасної та повної підготовки до бою. Командир пере­віряє точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими противника, який протистоїть, і своїх завдань; визначає відповідність прийнятих командирами рот (взводів) рішень загальному задуму бою та постав­леним бойовим завданням; розбирає спільно з підлегли­ми доцільні способи виконання завдань; організує та проводить заходи щодо підготовки до бою; контролює виконання заходів щодо організації вогневого уражен­ня, взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою, готовність підрозділів приступити до виконання бойових завдань в точно встановлений час; надає допо­могу в забезпеченні підрозділів усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.

36. Робота командира батальйону (роти) під час боюспрямовується передусім на втілення в життя прий­нятого рішення. Вона включає: постійний збір даних про обстановку та її оцінку, своєчасне уточнення рішення по мірі зміни обстановки, доведення уточнених завдань до підлеглих; підтримання безперервної взає­модії та всебічного забезпечення бою; здійснення конт­ролю за виконанням підрозділами наказів і надання їм необхідної допомоги. У випадку різкої зміни обстановки, коли немає можливості отримати вказівки, командир батальйону (роти) зобов'язаний приймати за своєю іні­ціативою нове рішення в межах загального задуму старшого командира та при першій можливості доповісти про нього безпосередньому начальнику.

Командир батальйону (роти) зобов'язаний своєчасно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про отримання бойового завдання, прийняте рішення, ре­зультати застосування противником зброї масового ура­ження та систем високоточної зброї, виконання завдан­ня, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки та значні втрати своїх сил і засобів.

При безпосередній загрозі застосування противни­ком ядерної зброї командир батальйону (роти) попере­джає про це підрозділи та, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів для їх укриття, ро­зосередження та проведення інших заходів для захисту від зброї масового ураження, інженерного забезпечення та забезпечення РХБ захисту.

37. Організовуючи управління, командир батальйону (роти) визначає: місця та час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону (роти) та приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою; поря­док підтримання зв'язку та радіообміну; способи та терміни подання донесень; ступінь інженерного облад­нання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Командир батальйону (роти) в бою управляє під­розділами з командно-спостережного пункту, який ви­бирається в такому місці, звідки забезпечується найкра­ще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управ­ління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому по­рядку, а для його розташування й переміщення необхід­но вміло використовувати захисні та маскувальні влас­тивості місцевості та місцевих предметів.

Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, знаходяться на командно-спостережному пунк­ті того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.

38. Зв'язок у батальйоні (роті) організується згідно з рішенням командира та вказівками начальника штабу, бригади, полку (батальйону).

Відповідальність за організацію та стан зв'язку несе начальник штабу батальйону (в роті — командир роти). Безпосередньо організує зв'язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону.

Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов'язані мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтриму­вати постійний та стійкий зв'язок із старшим команди­ром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести пере­говори на засобах зв'язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо-, проводові, рухомі та сигнальні засоби зв'язку.

Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними за­собами, здатними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти

місцево­сті— від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.

Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні.

Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та під час розташування на місці.

Сигнальні засоби зв'язку застосовуються для пере­дачі команд і сигналів оповіщення, управління та взає­модії.

Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозді­лами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.

39.Для управління підрозділами та вогнем призна­чаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіо-дані та сигнали, на озброєння та техніку наносяться роз­пізнавальні знаки та умовні номери.

Як орієнтири вибираються добре видні вдень і вночі та найбільш стійкі від зруйнування місцеві предмети. Орієнтири нумеруються справа наліво та по рубежах від себе в бік противника. Один з орієнтирів признача­ється основним.

Номери орієнтирів і сигнали, які встановили старші командири, змінювати забороняється. При необхідності командир батальйону (роти) може додатково признача­ти орієнтири та сигнали.

Оповіщення підрозділів про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійсню­ється єдиними постійно діючими сигналами, їх повинен знати весь особовий склад.

40.Для взаємного розпізнавання, визначення належ­ності та місцезнаходження підрозділів у кожному ба­тальйоні (роті) першого ешелону полку (батальйону), який знаходиться в безпосередньому зіткненні з против­ником або який веде бойові дії (розвідку) в тилу про­тивника, призначається пост (пункт) позначення із складу спеціально підготовленого відділення (екіпа­жу). Позначення даним постом (пунктом) місцезнахо­дження підрозділів здійснюється сигнальними й тех­нічними засобами розпізнавання шляхом їх приведення в дію за командою командира батальйону (роти) або начальника штабу батальйону відповідно до розпоря­джень вищого штабу.

Пост (пункт) позначення батальйону (роти) призна­чається в складі одного сержанта та двох солдатів. Він забезпечується приладами спостереження, великомас­штабною картою або схемою місцевості, журналом конт­ролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку та подання сигналів розпізнавання, позначення та оповіщення. Технічні засоби розпізнавання та по­значення встановлюються поблизу командно-спостереж­ного пункту батальйону.

Під час постановки завдання посту (пункту) позна чення, як правило, вказуються склад поста (пункту), місцезнаходження, сектори спостереження, сигнали роз­пізнавання, позначення та оповіщення

 

 

Розділ перший

ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Сучасний загальновійськовий бій, його характер, способи ведення та засоби боротьби

1. Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній сутичці з противником е бій.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і ча­сом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійсь­ковим, вогневим, протиповітряним, повітряним і мор­ським.

Удар — складова частина бою, що полягає в одно­часному ураженні угруповань військ та об'єктів против­ника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами. Удари можуть бути: за масштабами — тактичні; в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які. беруть участь, — вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами; за кіль­кістю засобів, які беруть участь, та об'єктів, по яких наносяться удари, — масовані, групові й одиночні.

Вогонь — ураження противника стрільбою з різ­них видів зброї. Він ведеться з завданням знищення, подавлення, виснаження противника або зруйнування його об'єктів.

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлен­ня та інші; за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші; за способами ведення — пря­мою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих пози­цій та інші; за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперерв­ний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші; за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, пе­рехресний; за способами стрільби — з місця, із зупинки, з ходу та інші; за видами вогню — по окремій цілі, зосе­реджений, загороджувальний та інші.

Маневр — організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр ударами й вогнем.

2. Загальновійськовий бій складає основу армійських, корпусних, а також ряду спільних (десантних, протиде­сантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів військ, спе­ціальних військ Сухопутних військ, а також Військ по­вітряної оборони, а на приморському напрямку й Війсь­ково-морських сил.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість мети, висока напруженість, швидко­плинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повіт­ряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різнома­нітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіо­електронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які в ньому беруть участь, безперервного ведення роз­відки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування, високої рухомості та організо­ваності, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хо­робрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спіл­куванням з ними, увагою до їхніх потреб та врахуванням трудності життя у бойовій обстановці, високою вимог­ливістю до них; вихованням у підлеглих віри в правоту нашої справи, відданості народу України.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка. Вона досягається в ході напруженої бойової підготовки, яка е основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та в проміжках між бойовими діями.

У ході бойової підготовки повинні враховуватися висока напруженість, швидкоплинність бойових дій та інші характерні риси сучасного загальновійськового бою. Підрозділи, які взаємодіють під час виконання бойових завдань, займаються бойовою підготовкою спільно. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки — вивчити противника, який протистоїть, й оволодіти найбільш ефективними способами його роз­грому в обстановці, яка склалася.

3. Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброїє послідовний розгром підрозділів про­тивника. При цьому важливе значення будуть мати: надійне вогневе ураження противника, який протистоїть безпосередньо, з одночасним діянням на його резерви й важливі об'єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником ядерної зброї.

4. Звичайна зброявключає всі вогневі й ударні за­соби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси й ракети в звичай­ному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артиле­рії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспорте­рів) , зенітних засобів і стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження против­ника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброє є в и-сокоточна зброя, до якої належать розвідуваль­но-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують, керовані, самонавідні ракети й боєприпаси, здатні ура­жати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси й суміші за­стосовуються для ураження живої сили й вогневих за­собів противника, які розташовуються відкрито або знаходяться у довгочасних вогневих та інших фортифі­каційних спорудженнях, а також його озброєння, тех­ніки й інших об'єктів.

5. Основними видами загальновійськового бою е оборона та наступ. На початку війни оборона буде най­важливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з го­ловною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника та оволодіння важливими районами (об'єкта­ми) місцевості. Найбільш типовим для частин і підроз­ділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона й наступ тісно взаємозв'язані.

Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ — елементи оборони.

6. Основними принципами ведення сучасного за­гальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ве­дення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника); рішуче зосере­дження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своє­часне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фі­зичних сил, використання морально-психологічного фак­тору в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне управління підрозділами.

7. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності в будь-який час організовано в установлені терміни вступити в бій та успішно виконати постав­лені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що будуть стояти, і своє­часне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підго­товки до їх виконання; чітке несення бойового чергу­вання; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утри­мання запасів матеріальних засобів в необхідних роз­мірах; постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий мо­рально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...