Рішучість, активність і безперервність ведення бою

полягають в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому потужних ударів, на­в'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, стійко, вдень і вно­чі та в будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведено до кінця.

Найсуворішого засудження заслуговує той, хто боя­чись відповідальності, виявив бездіяльність і не вико­ристав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

9. Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємо­дії між нимиє однією з основних умов досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Воно до­сягається узгодженням дій підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками, рубежами, часом та способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань меха­нізованими й танковими підрозділами.

10. Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника)дозволяють зненацька захопити противника, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами й ство­рити сприятливі умови для перемоги навіть над против­ником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості потрібно: зберігати в таємниці задум бою та підготовку до нього; наносити удар там, де противник його не чекає або діяти так, щоб він розкрив удар надто п-ізно для організації ефек­тивної протидії; випереджати противника в діях, рапто­во відкривати вогонь по ньому; стрімко й швидко вико­нувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби та способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; майстер­но здійснювати заходи щодо маскування й протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги скри-того управління військами, безпеки зв'язку та режиму секретності.

До раптовості буде прагнути й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка та охорона, постійна бойова готовність підрозділів й здат­ність їх до швидкої протидії.

Воєнні хитрощі (обман противника) здійснюються шляхом введення противника в оману відносно дійсного стану та дій військ. Способи обману противника зале­жать від обстановки, що склалася, бойового завдання, яке було поставлене, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маску­вання, а також від стану погоди, пори року й часу доби. Обманні дії повинні бути простими за задумом і вико­нанням, організовуватися потай, проводитись перекон­ливо й своєчасно.

11. Рішуче зосередження зусиль на головному на­прямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника та добиватися над ним перемоги. З цією метою необхід­но використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ура­ження та сміливо маневрувати ними.

12. Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозво­ляє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка змінилася.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойо­вого порядку противника, в тому числі й у повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в нашій глибині. Ма­невр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, потай і раптово для противника. В його основі повинно лежати своєчасне й найбільш повне викори­стання результатів вогневого ураження противника.

Охоплення — маневр, який здійснюється підроз­ділами з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід — більш глибокий маневр, який проводиться підрозділами для удару по противнику з тилу. Охоп­лення здійснюється в тісній тактичній та вогневій взає­модії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом. Відхід — маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та заняття більш вигідно­го рубежу (району). Відхід проводиться тільки за доз­волом або за наказом старшого командира.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по най­важливіших об'єктах противника або в розподілі (розо­середженні) для ураження декількох об'єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об'єкти.

13. Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення боюполягають у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання під­розділів у високій бойовій готовності, збереження (від­новлення) їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає: від­новлення управління, яке було порушене; виявлення втрат й уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження бою; виведення у безпечні райони підрозділів, які втратили боєздатність; віднов­лення пошкоджених озброєння та техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами; підтримання високого морально-психологічного стану особового складу. У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконання бойового завдання, а також які зазнали найменших втрат.

Всебічне забезпечення бою батальйону (роти) під­розділяється на бойове, технічне та тилове. Воно органі­зовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та під час бою, а також під час пересування та розташування підрозділів на місці.

В умовах різкого підвищення ефективності високо­точної зброї, наземно-повітряного характеру бойових дій, постійної загрози застосування противником ядер­ної зброї все більшого значення набуває захист (забез­печення безпеки) військ, який здійснюється в системі за­ходів бойового забезпечення.

Підрозділи всіх родів військ і спеціальних військ, крім того, повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття ударів аеромобільних, диверсійно-розвідуваль­них груп та інших мобільних сил противника.

14. Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інте­ресах виконання бойового завданняє найважливішою умовою досягнення успіху в бою.

Для цього необхідно: глибоко знати морально-пси­хологічну обстановку у підрозділі через постійне спілкування з підлеглими, розуміти потреби підлеглих, по­єднувати високу вимогливість з турботою про них, під­тримувати у підрозділі високий рівень військової дис­ципліни та здатність протистояти Ідеологічному і пси­хологічному впливу противника.

15. Тверде і безперервне управління підрозділамидозволяє найбільш ефективно та повно використовува­ти їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прий­няттям командиром рішення та наполегливим прове­денням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань; чіткою організацією й забезпеченням живу­чості пунктів управління, "наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

16.Провідна роль у загальновійськовому бою нале­жить механізованим і танковим підрозділам. Залежно від обстановки вони можуть діяти в похідному, перед-бойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок— шикування підрозділів для пе­ресування в колонах. Він повинен забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усі­ма видами зброї противника; підтримання стійкого уп­равління підрозділами.

Передбойовий порядок— шикування підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгор­тання у бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загороджень, зон зараження, районів зруй­нувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника.

Бойовий порядок— шикування підрозділів для ве­дення бою. Він повинен відповідати завданню, задуму бою, що передбачається, та забезпечувати: успішне ве­дення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження; найбільш повне викори­стання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі); стійкість та активність в обороні; рішуче ураження про­тивника на можливо більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль під час бою й здійснення маневру; можливість відбиття ударів противника з повітря, зни­щення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та уп­равління підрозділами.

17. Бойовий порядок бригади (полку)складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону, загаль­новійськового резерву, артилерійської групи (артиле­рійського підрозділу), підрозділу протиповітряної обо­рони, протитанкового резерву та рухомого загону заго­роджень.

Залежно від обстановки та одержаних на посилення підрозділів в бойовий порядок бригади (полку) можуть також входити передовий, спеціальний, обхідний, рей­довий, штурмовий загони й тактичний повітряний де­сант, в обороні — протидесантний резерв та інші еле­менти.

Бойовий порядок батальйону (роти)складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або ре­зерву (в роті — другий ешелон або резерв створюється тільки в обороні), вогневих засобів і підрозділів поси­лення, які залишаються в безпосередньому підпорядку­ванні командира батальйону (роти).

В обороні бойовий порядок батальйону (роти) може також включати бронегрупу та вогневі засади.

Для забезпечення дій частин і підрозділів створю­ються розвідувальні органи та органи охорони, загін ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, загони забезпечення руху, загони (групи) розгородження та інші тимчасові формування.

18. З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим під­розділам придаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ.

Приданіпідрозділи повністю підпорядковуються за­гальновійськовому командиру й виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючіпідрозділи залишаються в підпорядку­ванні старшого командира (начальника) й виконують поставлені ним завдання, а також завдання, які поста­вив командир підтримуючого підрозділу в межах виді­леного ресурсу (наряду) сил.

Механізованому (танковому) батальйону можуть придаватись артилерійський дивізіон або батарея, підрозділ протитанкових засобів, зенітний підрозділ, а та­кож підрозділи інженерних військ і військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Механізованому ба­тальйону можуть придаватись також танкові, а танко­вому батальйону — механізовані підрозділи.

Механізованій роті можуть придаватись мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий, гранатометний, інженерно-саперний і вогнеметний підрозділи, а в обороні та під час наступу в особливих умовах (у місті, горах, лісі) і танковий взвод; танковій роті — артилерій­ська батарея, механізований та інженерно-саперний під­розділи.

Батальйон (роту) в бою, крім того, може підтриму­вати артилерійський дивізіон (батарея).