Сухопутні війська, їх склад і призначення

19. Сухопутні війська — найбільш багаточисельний вид Збройних Сил, призначений для відбиття ударів агресора, утримання територій, районів, рубежів, роз­грому угруповань військ. Вони мають на озброєнні різні види військової техніки, зброї і включають: механізова­ні, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська та артилерію, війська протиповітряної оборони Сухопутних військ, з'єднання і частини армійської авіації, які є родами військ, а також спеціальні війська (з'єднання та частини) — розвідувальні, інженерні, радіаційного, хі­мічного і біологічного захисту, зв'язку, радіоелектронної боротьби, медичного, технічного, тилового забезпечення, топогеодезичні, гідрометеорологічні.

20. Механізовані та танкові війська, складаючи осно­ву Сухопутних військ, виконують завдання: в обороні — щодо утримання районів, рубежів і позицій, які займа­ють, відбиття ударів противника й завдання поразки його наступаючим військам; в наступі — щодо прориву оборони противника, розгрому угруповань його військ, які обороняються, захоплення важливих районів, рубе­жів та об'єктів, форсування водних перешкод, переслі­дування противника, який відходить, ведення зустрічних боїв, діють у складі морських і повітряних десантів.

Механізовані війська, володіючи високою бойовою самостійністю та універсальністю, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості і в будь-яку погоду, на головних або другорядних напрямках, в першому або другому ешелоні, в складі резервів,

морських і повітряних десантів. Основу механізованих військ складають механізовані та стрілецькі з'єднання й частини.

Танкові війська,складаючи головну ударну силу Су­хопутних військ і володіючи великою стійкістю до ура­жаючих факторів усіх видів зброї, використовуються пе­реважно на головних напрямках: в обороні — в основ­ному у складі других ешелонів і резервів для нанесення контрударів (проведення контратак) і завершення роз­грому противника, який вклинився, а при виділенні в склад перших ешелонів — для посилення стійкості та активності оборони; в наступі, — як правило, в складі ударних угруповань в першому і другому ешелонах.

Механізований та танковий батальйони є основними загальновійськовими тактичними підрозділами, а меха­нізована та танкова роти — тактичними підрозділами.Вони, взаємодіючи між собою, з підрозділами артиле­рії та інших родів військ і спеціальних військ, викону­ють основне завдання щодо безпосереднього знищення противника в ближньому бою.

Механізований (танковий) батальйон, як правило, складається з механізованих (танкових) рот, підрозді­лів зв'язку, забезпечення й медичного пункту батальйо­ну. Механізований батальйон, крім того, може мати в своєму складі мінометну (артилерійську) батарею, протитанковий, гранатометний, зенітний, розвідуваль­ний та інші підрозділи. Механізована (танкова) рота, як правило, складається з механізованих (танкових) взводів.

21. Аеромобільні військає високомобільним родом Сухопутних військ і призначаються для охоплення про­тивника з повітря і виконання завдань в його тилу, а також використовуються як протидесантний резерв та для прикриття держкордону і проходів у горах.

22. Ракетні війська та артилеріяСухопутних військ є основним засобом вогневого ураження противника.

Ракетні війська призначаються для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, наземних еле­ментів розвідувально-ударних комплексів та інших систем високоточної зброї, основних угруповань військ противника, авіації в місцях її базування, засобів і об'єктів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших важливих об'єктів противника на всю глибину його оперативної побудови, дистанційного міну­вання місцевості, а на приморських напрямках, крім того, для зруйнування пунктів оазування сил флоту противника, знищення його бойових кораблів і суден.

Артилерія призначається для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, систем високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на площадках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, зруйнування фор­тифікаційних споруджень противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, поста­новки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.

Артилерійські підрозділи вогневі завдання викону­ють із закритих вогневих позицій або прямою навод­кою. Вогонь прямою наводкою окремих гармат, взводів і батарей застосовується для знищення танків та інших броньованих машин, а також протитанкових засобів противника.

Батальйонна артилерія та придані батальйону (роті) артилерійські підрозділи при вогневому ураженні про­тивника можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь, не­рухомий і рухомий загороджувальний вогонь, а також залучатись до ведення масованого вогню, послідовного зосередження вогню, вогневого валу й загороджуваль­ного вогню в складі артилерійських груп або разом з ними.

Вогонь по окремій цілі (груповій або оди­ночній) — вогонь батареї, взводу або гармати (міноме­та, бойової машини, протитанкового керованого ракет­ного комплексу), який ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою.

Зосереджений вогонь — вогонь, який ведеть­ся одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі.

Нерухомий загороджувальний во­гонь— суцільна вогнева завіса, яка створюється перед фронтом атакуючого (контратакуючого) противника.

Рухомий загороджувальний вогонь—­суцільна вогнева завіса, яка створюється на шляху руху танків та інших броньованих машин противника й послі­довно переноситься на визначені рубежі по мірі виходу основної маси цих машин із зони вогню.

23. Війська протиповітряної оборониСухопутних військ є одним з основних засобів ураження повітряного противника. Вони призначаються для радіолокаційної розвідки повітряного противника та оповіщення про нього своїх військ, прикриття та захисту угруповань своїх військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів від ударів противника з повітря, бороть­би з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними й тактичними балістичними ракетами, повітряними де­сантами й аеромобільними військами в польоті та повіт­ряними елементами розвідувально-ударних комплексів.

Зенітний підрозділ, що придається батальйону, при­значається для знищення повітряного противника на гранично малих і малих висотах. Знаходячись в бойово­му, передбойовому або в похідному порядку батальйону, він веде вогонь по повітряних цілях під час руху або з коротких зупинок, на плаву, а в обороні та під час роз­ташування на місці — з підготовлених стартових (вогне­вих) позицій. При цьому застосовується зосередження й розподіл вогню. Зосередження вогню здійснюється де­кількома взводами, бойовими машинами (установка­ми) та стрільцями-зенітниками для знищення найбільш важливих групових або одиночних повітряних цілей.

Розподіл вогню здійснюється для одночасного ура­ження декількох повітряних цілей. При цьому кожному стрільцю-зенітнику, бойовій машині (установці) або взводу вказується окрема ціль або група цілей.

24. Армійська авіація,маючи на озброєнні бойові вертольоти, є засобом підтримки військ і призначається для ураження військ, наземних малорозмірних і рухомих об'єктів противника на передньому краю в тактичній, а також і найближчій оперативній глибині та мінування з повітря. Вона може також вирішувати завдання зни­щення вертольотів, безпілотних засобів і літаків против­ника у повітрі, ведення повітряної розвідки.

Розвідувальні частини та підрозділипризнача­ються для добування відомостей про противника та місцевість, а також виконання спеціальних завдань.

Інженерні військапризначаються для вирішення завдань інженерного забезпечення бою частин і підроз­ділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням інженерних боєприпасів.

Війська радіаційного, хімічного, біологічного захиступризначаються для вирішення завдань радіаційного, хімічного, біологічного забезпечення бою частин і під­розділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням запалювальної зброї.

Війська зв'язкупризначаються для розгортання й експлуатації систем зв'язку та забезпечення управління військами в усіх видах їх бойової діяльності. На них покладаються також завдання щодо розгортання та екс­плуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління та проведення організаційних і технічних заходів щодо забезпечення безпеки зв'язку.

Частини та підрозділи радіоелектронної боротьбипризначаються для виконання завдань щодо дезоргані­зації управління військами та зброєю противника шля­хом радіоелектронного подавлення засобів зв'язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління й оптико-електронних засобів. Крім того, вони застосовуються для радіоелектронної розвідки противника, протидії йо­го технічним засобам розвідки та здійснення комплекс­ного технічного контролю.

З'єднання, частини та підрозділи медичного забезпе­ченняпризначаються для медичного забезпечення військ.

З'єднання, частини та підрозділи технічного забез­печенняпризначаються для утримування та зберігання ракет усіх видів і бойових частин до них, їх технічної підготовки та доставки у війська; забезпечення військ озброєнням, технікою, боєприпасами, засобами вимірю­вання і контролю, військово-технічним майном, збері­гання та підтримання їх у готовності до бойового засто­сування; технічної розвідки, евакуації, ремонту пошкод­жених (несправних) озброєння та техніки й своєчасного повернення їх у дію.

З'єднання, частини та підрозділи тилового забезпе­ченняпризначаються для тилового забезпечення військ. За масштабом і характером завдань, які виконуються, вони належать до оперативного або військового тилу.

Військовий тил включає частини та підрозділи ма­теріального забезпечення із запасами матеріальних засобів, автомобільні, ремонтні та інші частини і підроз­діли тилу, які входять до складу з'єднань, частин, під­розділів всіх родів військ і спеціальних військ. За на­лежністю військовий тил поділяється на дивізійний, бригадний, полковий та батальйонний (дивізіонний).

Топогеодезичні частини та підрозділипризначаються для виконання завдань з топогеодезичного забезпечення частин і підрозділів Сухопутних військ.

Гідрометеорологічні частини та підрозділипризна­чаються для гідрометеорологічного забезпечення бойо­вих дій.

Підрозділ забезпеченнябатальйону (дивізіону) при­значається для технічного обслуговування й поточного ремонту озброєння та техніки підрозділів, утримування та поповнення запасу ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, підвозу їх у підрозділи та забезпечення особового складу гарячою їжею.

Медичний пунктбатальйону призначається для роз­шуку, вивезення (винесення) з поля бою поранених, на­дання пораненим і хворим долікарської (фельдшерсь­кої) допомоги та підготовки їх до подальшої евакуації.

Управління підрозділами

25. Управління підрозділами полягає в цілеспрямо­ваній діяльності командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання бо­йової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними під час виконання поставлених зав­дань. Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (віднов­лення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прий­няття рішення; постановку завдань підлеглим; органі­зацію та підтримання взаємодії; організацію та виконан­ня заходів щодо всебічного забезпечення; організацію управління; практичну роботу в підпорядкованих під­розділах щодо керівництва їхньою безпосередньою підго­товкою до бою; організацію виконання поставлених зав­дань під час бою та інші заходи. Воно повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим і здійсню­ватися так, щоб необхідний ступінь централізації по­єднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Основою уп­равління є рішення командира.

26.Командир батальйону (роти) несе повну та одно­особову відповідальність за бойову готовність, підготов­ку підпорядкованих йому підрозділів, правильне їх за­стосування та успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни. Він зобов'язаний своєчасно прий­мати рішення на бій, ставити завдання підпорядкова­ним підрозділам, організовувати взаємодію та всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підроз­ділів до бою, твердо управляти ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань. Це вимагає від нього високих організаторських здібностей, сильної волі й особистої сміливості, глибокого знання характе­ру сучасного бою, засобів і способів збройної боротьби.

Командир батальйону (роти) управляє підрозділа­ми шляхом віддання усних бойових наказів, розпоря­джень, а також командами й сигналами. Накази, розпо­рядження та команди повинні віддаватись коротко й ясно. Він зобов'язаний негайно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про виконання бойового завдання, нові відомості про противника, різку зміну обстановки перед фронтом і на флангах свого підрозді­лу, а при необхідності — про втрати та забезпеченість ракетами, боєприпасами, пальним.

У вирішальні моменти бою командир батальйону (роти) повинен знаходитись на найбільш важливому напрямку та своєчасно особисто впливати на хід бою силами та засобами, які є у його розпорядженні.

27.Начальник штабу батальйону є першим заступ­ником командира батальйону, тільки він має право від­давати накази від його імені. Він відповідає за органі­зацію та підтримання безперервного управління підроз­ділами, їх бойову готовність і бойове забезпечення дій батальйону.

Начальник штабу батальйону зобов'язаний: завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни та бути готовим доповісти командиру висновки та свої пропози­ції щодо рішення; надавати командиру допомогу в ор­ганізації бою, підтриманні постійної взаємодії, а також в організації всебічного, в першу чергу бойового, забез­печення бою підрозділів; організовувати стійкий, зв'язок і захист його від радіоелектронного подавлення про­тивником; забезпечувати скрите управління підрозділа­ми; записувати бойові накази та розпорядження, які віддає командир батальйону; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень) і забезпеченістю підрозділів усім необхідним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів про обста­новку; вести облік доз опромінення особового складу; своєчасно подавати донесення вищому штабу, а також вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих. Він повинен організовувати розвідку наземного та по­вітряного противника, ставити завдання розвідуваль­ному підрозділу й через командирів доводити до

підрозділів способи та сигнали пізнавання своїх літаків (вертольотів).

28. Заступник командира батальйону відповідає за бойову та мобілізаційну готовність та успішне виконан­ня батальйоном бойових завдань. Заступник командира батальйону у випадку відсутності командира батальйо­ну виконує його обов'язки. Заступник командира батальйону є безпосереднім організатором бойової під­готовки. Він зобов'язаний постійно знати в повному обсязі всю обстановку, завдання підрозділів і бути гото­вим взяти на себе управління батальйоном.

29.Роботу щодо організації бою командир батальйо­ну (роти) проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робо­та проводиться по карті (на макеті місцевості). Однак 1 в цьому випадку командир батальйону (роти) пови­нен знайти можливість для уточнення завдань під­розділам та організації взаємодії на місцевості.

Порядок роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Роботу щодо організації бою він починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового

роз­порядження) або після оголошення командиром брига­ди, полку (батальйону) рішення на бій.

З одержанням бойового наказу або бойового розпо­рядження командир батальйону (роти) з'ясовує зав­дання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання одер­жаного завдання, робить розрахунок часу, орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового зав­дання, щодо організації розвідки, про час і порядок ро­боти на місцевості (командир роти дає вказівки коман­дирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок

ро­боти на місцевості), оцінює обстановку, одноособове приймає рішення, доповідає його командиру полку (ба­тальйону), проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ, організовує взаємодію та дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління.

Потім він керує безпосередньою підготовкою підроз­ділів до бою та в установлений час доповідає командиру бригади, полку (батальйону) про готовність баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання.

У тому випадку, коли одержано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира батальйону (роти) щодо організації бою проводиться у такій самій послідовності, як і в першому випадку, з тією лише різницею, що після оцінки обстановки командир

ба­тальйону (роти) визначає задум бою, доповідає його командиру полку (батальйону), знайомить з ним своїх заступників, віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів і дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою, управління та виховної роботи.

Після одержання бойового наказу командир баталь­йону (роти) завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та органі­зовує взаємодію. Потім він керує безпосередньою під­готовкою підрозділів до бою та в установлений час

до­повідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання.

Залежно від обстановки та наявності часу послідов­ність роботи командира батальйону (роти) щодо орга­нізації бою може бути й іншою. В усіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами,

своє­часне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підпорядкованим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

30. Під час з'ясування отриманого завданнякомандир батальйону (роти) повинен зрозуміти мету дій, які бу­дуть виконуватись, задум старшого командира (особли­во способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль батальйону (роти) в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

31. Під час оцінки обстановкикомандир батальйону (роти) повинен вивчити: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі роз­гортання, систему вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозді­лів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків 1 вертольотів противника; радіацій­ну, хімічну та біологічну обстановку.

Крім того, під час оцінки обстановки враховуються стан погоди, доби та їх вплив на підготовку та ведення бою.

У результаті оцінки обстановки командир батальйону (роти) робить висновки, проводить необхідні тактичні розрахунки та намічає окремі елементи рішення.

32. Рішеннякомандир батальйону (роти) приймає одноособове на основі з'ясування отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішенні він визначає:

задум бою;

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії;

організацію управління.

Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складав задум бою, в якому визна­чаються:

напрямок зосередження основних зусиль;

способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману);

бойовий порядок.

Рішення командир батальйону (роти) оформляє на своїй робочій карті.

33. Бойові завдання підрозділам, як правило, дово­дяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою — бойовими розпорядженнями.

У бойовому наказі командир батальйону (роти) вказує:

У першому пункті — короткі висновки із оцін­ки противника.

Удругому пункті — об'єкти та цілі, які уража­ються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними.

У третьому пункті — бойове завдання ба­тальйону (роти) та задум бою.

У четвертому пункті — після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим;

механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону або резерву;

бронегрупам і вогневим засадам;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;

гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

зенітному підрозділу;

іншим підрозділам посилення.

У п'я тому пункті — витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

Ушостому пункті — час готовності до виконан­ня завдання.

Усьомому пункті — місце командно-спостереж-вого пункту та заступників.

У восьмому пункті — об'єкти, позначені знака­ми червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополо­нених на пункти їх збору, вказані старшим началь­ником.

У бойовому розпорядженнікомандир батальйону (роти) вказує: короткі висновки із оцінки противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засо­бами старшого командира; бойове завдання роті (взво­ду) та час готовності до дій. При необхідності в бойово­му розпорядженні можуть указуватись завдання сусідів та інші дані.

У попередньому бойовому розпорядженнікомандир батальйону (роти), як правило, вказує: відомості про противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове зав­дання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який відпо­відає прийнятому рішенню, на час віддання попередньо­го бойового розпорядження; час готовності та основні заходи щодо підготовки до бою; час і способи доведення завдань та інші дані.

34. Взаємодіюкомандир батальйону (роти) органі­зовує з участю своїх заступників (заступника), команди­рів рот (взводів), окремих і приданих підрозділів. Вона організується, як правило, на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) повинен: узгодити зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання; добитись єдиного розуміння всіма команди­рами мети бою, бойових завдань і способів їх виконан­ня; намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і за­ходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій, а також указати сигнали оповіщен­ня, управління та взаємодії.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівоккомандира батальйону (роти) або методом до­повідейкомандирів підпорядкованих підрозділів з по­слідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розиграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах надзвичайно обмеженого часу взаємодія органі­зується методом вказівок. У ході бою взаємодія здійс­нюється безперервно, постійно уточнюється, а при різ­ких змінах обстановки організується заново.

35. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділахпроводиться з метою їх своєчасної та повної підготовки до бою. Командир пере­віряє точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими противника, який протистоїть, і своїх завдань; визначає відповідність прийнятих командирами рот (взводів) рішень загальному задуму бою та постав­леним бойовим завданням; розбирає спільно з підлегли­ми доцільні способи виконання завдань; організує та проводить заходи щодо підготовки до бою; контролює виконання заходів щодо організації вогневого уражен­ня, взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою, готовність підрозділів приступити до виконання бойових завдань в точно встановлений час; надає допо­могу в забезпеченні підрозділів усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.

36. Робота командира батальйону (роти) під час боюспрямовується передусім на втілення в життя прий­нятого рішення. Вона включає: постійний збір даних про обстановку та її оцінку, своєчасне уточнення рішення по мірі зміни обстановки, доведення уточнених завдань до підлеглих; підтримання безперервної взає­модії та всебічного забезпечення бою; здійснення конт­ролю за виконанням підрозділами наказів і надання їм необхідної допомоги. У випадку різкої зміни обстановки, коли немає можливості отримати вказівки, командир батальйону (роти) зобов'язаний приймати за своєю іні­ціативою нове рішення в межах загального задуму старшого командира та при першій можливості доповісти про нього безпосередньому начальнику.

Командир батальйону (роти) зобов'язаний своєчасно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про отримання бойового завдання, прийняте рішення, ре­зультати застосування противником зброї масового ура­ження та систем високоточної зброї, виконання завдан­ня, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки та значні втрати своїх сил і засобів.

При безпосередній загрозі застосування противни­ком ядерної зброї командир батальйону (роти) попере­джає про це підрозділи та, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів для їх укриття, ро­зосередження та проведення інших заходів для захисту від зброї масового ураження, інженерного забезпечення та забезпечення РХБ захисту.

37. Організовуючи управління, командир батальйону (роти) визначає: місця та час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону (роти) та приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою; поря­док підтримання зв'язку та радіообміну; способи та терміни подання донесень; ступінь інженерного облад­нання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Командир батальйону (роти) в бою управляє під­розділами з командно-спостережного пункту, який ви­бирається в такому місці, звідки забезпечується найкра­ще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управ­ління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому по­рядку, а для його розташування й переміщення необхід­но вміло використовувати захисні та маскувальні влас­тивості місцевості та місцевих предметів.

Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, знаходяться на командно-спостережному пунк­ті того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.

38. Зв'язок у батальйоні (роті) організується згідно з рішенням командира та вказівками начальника штабу, бригади, полку (батальйону).

Відповідальність за організацію та стан зв'язку несе начальник штабу батальйону (в роті — командир роти). Безпосередньо організує зв'язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону.

Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов'язані мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтриму­вати постійний та стійкий зв'язок із старшим команди­ром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести пере­говори на засобах зв'язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо-, проводові, рухомі та сигнальні засоби зв'язку.

Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними за­собами, здатними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти

місцево­сті— від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.

Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні.

Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та під час розташування на місці.

Сигнальні засоби зв'язку застосовуються для пере­дачі команд і сигналів оповіщення, управління та взає­модії.

Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозді­лами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.

39.Для управління підрозділами та вогнем призна­чаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіо-дані та сигнали, на озброєння та техніку наносяться роз­пізнавальні знаки та умовні номери.

Як орієнтири вибираються добре видні вдень і вночі та найбільш стійкі від зруйнування місцеві предмети. Орієнтири нумеруються справа наліво та по рубежах від себе в бік противника. Один з орієнтирів признача­ється основним.

Номери орієнтирів і сигнали, які встановили старші командири, змінювати забороняється. При необхідності командир батальйону (роти) може додатково признача­ти орієнтири та сигнали.

Оповіщення підрозділів про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійсню­ється єдиними постійно діючими сигналами, їх повинен знати весь особовий склад.

40.Для взаємного розпізнавання, визначення належ­ності та місцезнаходження підрозділів у кожному ба­тальйоні (роті) першого ешелону полку (батальйону), який знаходиться в безпосередньому зіткненні з против­ником або який веде бойові дії (розвідку) в тилу про­тивника, призначається пост (пункт) позначення із складу спеціально підготовленого відділення (екіпа­жу). Позначення даним постом (пунктом) місцезнахо­дження підрозділів здійснюється сигнальними й тех­нічними засобами розпізнавання шляхом їх приведення в дію за командою командира батальйону (роти) або начальника штабу батальйону відповідно до розпоря­джень вищого штабу.

Пост (пункт) позначення батальйону (роти) призна­чається в складі одного сержанта та двох солдатів. Він забезпечується приладами спостереження, великомас­штабною картою або схемою місцевості, журналом конт­ролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку та подання сигналів розпізнавання, позначення та оповіщення. Технічні засоби розпізнавання та по­значення встановлюються поблизу командно-спостереж­ного пункту батальйону.

Під час постановки завдання посту (пункту) позна чення, як правило, вказуються склад поста (пункту), місцезнаходження, сектори спостереження, сигнали роз­пізнавання, позначення та оповіщення