Запобігання екологічним злочинам

Запобігання екологічній злочинності передбачає вживання низки заходів щодо нейтралізації та усунення причин і умов, які її детермінують і як наслідок — досягнення зменшення рівня даного виду злочинності.

Боротьба зі злочинами у сфері екології передбачає застосування загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів.

Згідно згаданого вже Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» основними напрямками держави повинні бути впровадження екологічної складової в стратегічні документи розвитку міст та регіонів, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на
навколишнє природне середовище, припинення руйнування
навколишнього природного середовища у межах міст, підвищення
показників озеленення та територій зелених насаджень загального
користування, зниження рівня забруднення атмосферного
повітря, водойм, шумового та електромагнітного забруднення. Також дуже актуальним в сучасних умовах є максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу як засіб запобігання екологічній злочинності.

У культурно-виховній сфері необхідно проводити загальну просвітницьку роботу з екології і безпеки життєдіяльності, формуючи в громадян особливу екологічну правосвідомість. Екологічне виховання є необхідним і має велике значення. Засвоєння з дитинства елементарних екологічних норм формують на підсвідомому рівні ставлення до навколишнього природного середовища з позицій поваги до природних багатств, неприпустимості їх руйнування та знищення. Це може бути досягнуто правовою пропагандою, інформаційною забезпеченістю норм, які встановлюють відповідальність за екологічні злочини, зростанням соціальної активності громадян, їх нетерпимості і протидії даним правопорушенням.

Спеціальне запобігання екологічній злочинності повинне доповнювати й конкретизувати загальне. Сюди можна віднести вдосконалення природоохоронного та кримінального законодавства, нормативну заборону здійснення певних екологічно шкідливих дій. Є необхідністю проведення кримінологічної експертизи екологічного законодавства поряд із правовою та екологічною експертизами.

Заходи запобігання екологічній злочинності повинні відповідати таким принципам, як реальність, наукова обґрунтованість, синтез кримінологічних і екологічних знань, принцип екологічного реалізму; координація політико-правових дій органів влади і керування в центрі й на місцях; чітка взаємодія правоохоронних і контролюючих органів у галузі екології; відповідність загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів запобігання екологічній злочинності загальній концепції розвитку світового співтовариства.

Об’єктами запобігання екологічній злочинності виступають окремі території, водойми, тваринний світ, лісові масиви, атмосферне повітря, шкідлива поведінка громадян та ін.

До суб’єктів запобігання належать: природоохоронні інспекції, правоохоронні органи, відомчі органи контролю, громадські організації, окремі громадяни.

Суттєвий внесок у боротьбу з екологічною злочинністю повинні вносити і різноманітні об’єднання громадян, партія «зелених», green peace, засоби масової інформації.

До основних напрямів щодо екологічної безпеки України можна віднести: запобігання і мінімізацію наслідків надзвичайних ситуацій з урахуванням ризику виникнення таких ситуацій. Це положення є особливо актуальним сьогодні, коли дуже часто трапляються надзвичайні екологічні ситуації в різних частинах світу. Важливим є перехід на нові джерела сировини та енергії, які можуть знизити шкідливий вплив на навколишнє середовище. Велике значення мають проведення наукових досліджень у галузі охорони природи, відмова вид виробництва, що забруднює природу та запровадження нових безпечних технологій.

Ефективна реалізація вказаних заходів допоможе знизити рівень екологічної злочинності і тим самим поліпшити якість життя у суспільстві.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення екологічної злочинності.

2. Назвіть основні детермінанти злочинів у сфері екології.

3. Працівники органів внутрішніх справ затримали групу осіб, які займались я незаконною порубкою лісу. Про який різновид запобіжної діяльності йде мова?

Розділ 18. Злочини проти громадської безпеки та їх

Запобігання

Кримінологічна характеристика злочинів

Проти громадської безпеки

Розділом ІХ Особливої частини КК України «Злочини проти громадської безпеки» передбачено 16 статей таких злочинів, зокрема, створення злочинної організації; сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності; бандитизм; терористичний акт; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; завідомо неправдиве повідом­лення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності; створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (статті 255–261); незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263); незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 256); незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію (ст. 265, 265¹) та інші злочинні дії. Як бачимо, коло злочинів проти громадської безпеки є широким та різноманітним, однак не всі вони охоплюються кримінально-правовою статистикою завдяки відсутності злочинних проявів. У 2013 році було опубліковано 7772 злочини, повідомлення про підозру вручено 6531 особі.

Найбільше фіксується злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (2003 р. — 11 726, 2004 р. — 11 458, 2005 р. — 11 041, 2006 р. — 10 998, 2007 р. — 11 684, 2013р. – 6929); завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності (2003 р. — 180, 2004 р. — 136, 2005 р. — 83, 2006 р. — 86, 2013р. - 247), однак за рівнем суспільної небезпечності, резонансності, жорстокості проявів, чисельності учасників, озброєності одне з перших місць серед цих злочинів займає бандитизм (ст. 257), який набув в Україні у 90-х роках ХХ ст. значного поширення. І хоча за останні роки бандитизм суттєво скоротився, але не відійшов у минуле. Тому в цьому розділі дається кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання одному з найбільш небезпечних проявів злочинності проти суспільної безпеки — бандитизму.

Банда — це заздалегідь організована на основі єдиної мети з розподілом ролей стійка озброєна група з трьох і більше учасників для вчинення нападів на підприємства, установи, організації або на окремих осіб. До ознак банди як організованої групи належать: група (три і більше учасників), озброєність, стійкість їх об’єднання єдиним планом дій з розподілом функцій учасників групи, спеціальна ціль — напад на підприємства, установи, організації, фірми, банки, ферми, магазини, склади або на окремих громадян, квартири, дачі та ін.

Консолідація і організованість банд, їх озброєність, мобільність, характер і способи вчинення злочинів, прояв жорстокості, вбивства, конспірація, створення певної системи безпеки для її членів, наявність у деяких з них «перевертнів» — співробітників (колишніх і працюючих) правоохоронних органів, протидія органам влади, правоохоронній і правозастосовчій системам, знищення свідків та інші дії — усе це робить бандитизм, як прояв організованої злочинності, небезпечним кримінальним явищем для суспільства. Банди своїми нападами тероризують міста, райони, села, з’ясовують «відносини» між собою за допомогою зброї, займаються вимаганням, розбоями, викраденням людей з метою отримання викупу, виконують злочинні замовлення та ін.

Дані про рівень та динаміку зареєстрованих фактів бандитизму, кількість виявлених та притягнених до відповідальності осіб за декілька років (1996–2013 рр.) наводяться у таблиці.

Таблиця1