Кількісні показники бандитизму в Україні (1996–2013 рр.)

Як видно, за 9 років в Україні офіційно було зареєстровано
744 банди, виявлено 2 730 бандитів і притягнуто з них до кримінальної відповідальності 2 683 особи. Але останніми роками, починаючи з 2005 року, динаміка бандитизму в Україні суттєво знижується. Так, у 2005 р. було зареєстровано 29, у 2006 р. — 25 фактів, у 2007 р. — 23 факти, 2008 – 2013рр. – 14-17 фактів бандитизму. Рівень судимості за бандитизм складає, приблизно, 40 % і засуджено майже 1/4 злочинців (з виявлених). На рівень бандитизму впливає латентність (неправильна правова оцінка дій групи, неповідомлення потерпілими про факти бандитських нападів та ін.).

Структура бандитизму свідчить про те, що понад 60 % виявлених банд встигли вчинити (різні за ступенем суспільної резонансності) від одного до п’яти нападів на підприємства, установи, фірми, окремих осіб тощо. Ці напади нерідко супроводжуються убивствами, завданням тілесних ушкоджень, зґвалтуваннями, розбоями та іншими злочинними діяннями. Банди найчастіше складаються з 3–5 осіб (майже 60 % усіх банд), але виявлялися банди з кількісним складом до 10 і більше злочинців (до 30 %). Дослідженнями встановлено, що більше 50 % виявлених банд діяли до 1 року, до 3 років — 11 %, понад 3 роки — майже 1 % банд. Решта — виявлені по «гарячих слідах».

В арсеналі банди сьогодні мають різні види вогнепальної і холодної зброї, гранати, міни, вибухівку, засоби зв’язку, маскування та транспорт. У переважній більшості основним мотивом цього злочину є: заволодіння грошима, валютою, майном, ювелірними виробами, технічною апаратурою, комп’ютерами, побутовою технікою, автомобілями.

«Географія» бандитизму в Україні є нерівномірною: у Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Харківській областях та інших регіонах було зареєстровано понад 50 % банд. У таких областях, як Полтавська, Волинська, Закарпатська та деяких інших, прояв бандитизму є мінімальним.

Що стосується узагальненої характеристики особи бандита, то переважна їх більшість — чоловіки, частка жінок — незначна. В основ­ному учасники банд — особи молодого віку (до 30 років), із середньою, середньоспеціальною і навіть вищою освітою, українці (інші національності складають приблизно 1/3), в основному ті, що не навчалися і не працювали на момент створення банд і вчинення ними злочинів, джерелом існування частки деяких з них були невизначені випадкові заробітки; 3/4 бандитів — це фізично здорові молоді люди, що не зловживають алкогольними напоями та наркотиками. Такі характеристики учасників невипадкові. Організатори банд ретельно підбирають її членів, цілеспрямовано залучаючи тих із них, які мають навички спортивної боротьби, управління транспортом, поводженням з вогнепальною та холодною зброєю, вибухівкою, обізнані з роботою інкасаторів, охорони, з методами оперативно-розшукової діяльності, конспірацією. Сорок відсотків банд складалися з осіб, що раніше засуджувалися, у тому числі за корисливі, корисливо-насильницькі і насильницькі злочини, тобто для них участь у банді — продовження злочинної діяльності. Що стосується морально-психологічних якостей, які мають кримінологічне значення, то у всіх із них спостерігається стійка антисуспільна, престижно-споживацька орієнтація, доведена до автоматизму підкореність організатору банд, вороже ставлення до оточуючих, багато з них не розраховують на пом’якшення покарання, намагаються усунути навіть випадкових свідків та ін.

За рівнем консолідації учасників банд розрізняються:

банди з високим рівнем консолідації, для яких характерним є стабільність, жорсткість дисципліни, диференціація ролей, конспірація, авторитарність керівництва та інше (наприклад, банди, які створені за етнічним принципом);

банди із середнім рівнем консолідації, в яких немає чітко визначених керівників, бригадирів, командирів, але є найбільш авторитетні й активні члени банди, що складаються із родичів, близьких знайомих, друзів; для їх існування характерними є емоційні зв’язки, почуття симпатії та довіри; коштовності, які здобуваються при вчиненні злочинів, як правило, поділяються порівну;

банди з низьким рівнем консолідації їх учасників, які не мають ієрархічної структури, усі виступають у ролі виконавців, немає чіткої спеціалізації, вони часто організуються ситуаційно і невдовзі перетворюються в інший тип банд або розпадаються, або виявляються правоохоронними органами.

Типологія банд допомагає суб’єктам боротьби з бандитизмом правильно оцінити ступінь їх кримінальності і небезпеки в регіоні, наявність необхідних сил для їх ліквідації, достатній рівень оперативно-розшукової забезпеченості, розкриття і припинення бандитизму.

Що стосується організатора банди (він же і керівник) — це особа 28–40 років, яка не працює або що займається комерційною діяльністю для прикриття бандитизму. Найчастіше організатори, керівники банд — визнані у злочинному світі «авторитети», лідери. Керівниками банд можуть бути колишні співробітники правоохоронних органів, навіть спеціалізованих підрозділів, спортсмени, військовослужбовці, рецидивісти та ін. Для них (у порівнянні з іншими членами банд) характерними є: підвищений інтелектуальний рівень, організаторські і вольові якості, ініціативність, кмітливість, здатність підкоряти собі інших людей, впливати на них, жорстокість, агресивність, рішучість при застосуванні насильства тощо. Керівник банди виконує організаційно-управлінську, ідеологічну, інформаційну, стратегічну, координаційну і дисциплінарну функції. Тривалість існування і часом невловимість банди свідчать про добре налагоджену безпеку, розвідку і здібності її керівництва.

Причини та умови бандитизму

Попри різноманіття причин та умов проявів бандитизму всі вони можуть бути зведені до трьох груп криміногенних явищ: матеріального, духовного та соціально-психологічного характеру.

Явища матеріального характеру обумовлені перш за все соціально-економічною кризою у державі, складовими частинами якої стали зниження рівня життя більшої частини населення, офіційно визнане безробіття, багатоукладність економіки і соціальний прошарок дрібних власників — господарюючих суб’єктів, тіньовий сектор економіки, майнове, часом несправедливе розшарування населення і його злостива поляризація, фактична неможливість більш-менш стерпного задоволення побутових та культурних потреб, житлових умов, належного виховання дітей. Спад виробництва, безробіття, низька заробітна плата, високі ціни на предмети першої необхідності призвели до падіння життєвого рівня більшості населення України, особливо молодих, енергійних людей і, як наслідок, до втягнення їх у групову злочинну діяльність. Бандитські формування не виникли раптово: існує «багатий» вітчизняний і зарубіжний історичний досвід. Частина прошарку молодих злочинців ще раніше була втягнута ділками тіньової економіки в озброєну злочинну діяльність, яка з розпадом СРСР становила основу різних форм організованої злочинності. Але фактор матеріального характеру слід розуміти і як недостатньо досягнутий у суспільстві рівень матеріального добробуту і обумовлену ним реальну можливість матеріальними ресурсами активно протидіяти причинам, що породжують бандитизм.

Явища духовного характеру — це криміногенні чинники, які формують комплекс переконань, поглядів, оцінки своїх вчинків, почуття відповідальності. Формування світогляду молодої людини, його зміни не слід розуміти спрощено, як тривалий процес, який обов’язково відбувається довгий час. Трапляється і таке, але частіше у періоди соціально-економічного, ідеологічного перевороту, революційних подій, коли певна частина населення незаконно озброюється, у тому числі, раніш судимі, фізичного виживання, безробіття, спокуси «достойного життя», казкового збагачення за рахунок заможних — усе це швидко формує духовну базу організованої злочинності, бандитизм. До негативних явищ, що опосередковано впливають на духовний, правовий та культурний світогляд особи, належать: зниження авторитету влади і послаблення ефективності державного управління у всіх сферах життя, корупція; недостатній професіоналізм співробітників правоохоронних органів і рівень їх ресурсного забезпечення; пропаганда серед населення, незважаючи на прийняті закони, укази, соціально-негативних норм, звичаїв, зразків кримінальної субкультури у ЗМІ; незахищеність населення перед злочинністю; стрімка віктимізація населення та ін.

Явища соціально-психологічного характеру пов’язані з рівнем свідомості, механізмом антисуспільної поведінки різних верств населення в умовах дії вищезгаданих явищ. Як підкреслюється у літературі, йдеться не про механізм поведінки окремих індивідів, а саме про поведінку різних суспільних груп, про обтяження їх свідомості, побуту тими чи іншими настановами (провокуючі явища, пов’язані з первісним накопиченням капіталу; кримінальне минуле 50 % учасників банд; існування — і про це знають усі — злочинного середовища, яке «звеличує» бандитів; консолідація злочинців ще в місцях позбавлення волі і яка продовжується після відбуття покарання; несприятливі адаптаційні умови; недосконалість методик розслідування і доказової бази, що формує переконання у невразливості банд і безкарності їх учасників; недоліки в діяльності щодо охорони свідків і потерпілих; низка особистісних якостей і рис, як-от: нереалізовані позитивно організаційні здібності осіб; прагнення до влади, наживи, кримінальні зразки, ризики, наявність зброї та ін.).

Запобігання бандитизму

Головними загальносоціальними напрямами боротьби з бандитизмом є: а) створення політичних та соціально-економічних умов, які сприятимуть подоланню бандитських проявів; б) рішучість держави з ліквідації організованих злочинних угруповань; в) системний підхід у боротьбі з бандитизмом.

З бандитизмом як соціально-правовим явищем необхідно вести боротьбу, перш за все, за допомогою соціальних заходів. Бандитизм — це груповий, «колективний злочин». Необхідно протиставити груповій злочинній мотивації позитивну перспективу діяльності, дати потенційним учасникам банд альтернативу у виборі лінії поведінки. Таким чином, загальносоціальне запобігання бандитизму полягає в тому, що передбачена стратегія соціально-економічного розвитку країни повин­на враховувати і відсікати ті детермінанти, які тісно пов’язані з соціальною та економічною сферою життя людей. Це можуть бути заходи загального оздоровлення соціально-економічного, політичного і духовного клімату в державі, під час розробки і реалізації яких прогнозувалися, враховувалися, нейтралізувалися і запобігалися таким чином акції організованої злочинності; удосконалення способів управління процесами приватизації державної власності, що й здійснюється за теперішнього часу; сильна державна підтримка «малого» і середнього бізнесу з тією метою, щоб люди не боялися займатися цією діяльністю і діяли в межах закону; захист малозабезпечених прошарків населення; контроль за діяльністю тих ЗМІ, які пропагують, усупереч законам України, романтику бандитизму; удосконалення правового регулювання суспільних відносин, які, будучи недостатньо врегульованими, можуть відігравати криміногенну роль у проявах організованих форм злочинності. Політична воля держави у боротьбі з бандитизмом означає, що держава, влада готові послідовно здійснювати рішучі дії, направлені на виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності організаторів і активних членів банд, казнокрадів, «перевертнів» і т. ін. Необхідно відновити принцип невідворотності покарання. Бандити й інші злочинці мають бути покарані, справедливість повинна перемогти.

Системний підхід у боротьбі з бандитизмом означає зміну технології розслідування. Головною його особливістю є незвичайний метод розслідування — від окремих злочинів до банди, а від банди — до розкриття злочинів, що вчинені нею. Запобіжний ефект такого підходу полягає не стільки у притягненні до кримінальної відповідальності бандитів, що також важливо, скільки у розформуванні банд.

Спеціально-кримінологічне запобігання бандитизму складається із заходів кримінологічної профілактики, відвернення і припинення злочинів. У межах кримінологічної профілактики бандитизму доцільно здійснювати спеціальними суб’єктами запобіжної діяльності випере­джаючі та обмежуючі заходи, зокрема: удосконалення правового регулювання тих суспільних відносин, в яких зосереджуються головні причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, у тому числі й бандитизму (слід використовувати антикримінальний потенціал цивільно-правових та інших галузей права); кримінологічну обізнаність населення про прояви бандитизму і реально відчутні запобіжні заходи, які здійснюються у зв’язку з цим, з боку правоохоронних органів і громади сіл, районних центрів, міст; виховну запобіжну роботу з молоддю (організація інформації, що дискредитує бандитизм, формування у свідомості людей активної протидії бандитам, розкриття діяльності банд і покарання її учасників, зниження віктимності населення і т. ін.); зменшення практичних можливостей бандитизму (заходи, які ускладнюють організацію банд і вчинення ними нападів; заходи, що підвищують ризик нападів; заходи, які знижують «вигідність» бандитизму); залучення спеціалізованих дружин, нічні обходи територій, система оперативного зв’язку з правоохоронними органами і т. ін.

Відвернення і припинення бандитизму має специфічний характер. Організація банди згідно зі ст. 257 КК України — вже закінчений склад злочину. До тактичних заходів відвернення бандитизму належать: заходи переорієнтації антисуспільної направленості особи й активні контрзаходи. Наприклад, проведення економічних і соціально-психологічних програм з надання допомоги молодим людям у праце­влаштуванні, фінансуванні житлового будівництва, вихованні дітей; протидія консолідації злочинців у місцях позбавлення волі та після звільнення з них (облік, нагляд, допомога); широкомасштабна дискредитація кримінальної субкультури; удосконалення системи адаптації засуджених; поліпшення оперативно-розшукової і слідчої роботи; створення в органах міліції сил швидкого реагування по боротьбі з бандитизмом; затримання і арешт бандитів, їх ліквідація під час здійснення озброєного опору; платна інформація за повідомлення про організацію і напади банд, місця їх укриття, учасників тощо.

Активні наступальні контрзаходи під час припинення бандитизму на індивідуальному рівні надто чисельні. Це заходи переконання, примусу, допомоги. Стосовно конкретних учасників банд переконання полягає у схиленні до дійового каяття, до припинення злочинної діяльності, до добровільної відмови від участі у нападі банди. Заходи припинення бандитизму шляхом примусу передбачають для роботи з конкретними особами оперативної інформації про їхні дії з організації банди, що робить продовження злочинної діяльності безглуздим; ліквідація організатора і осіб, які втягують у злочинну діяльність інших; можливість практикувати відбір у осіб, які підозрюються у підготовці банд або які схильні до участі в них, «застережних підписок», порушення кримінальних справ, притягнення до відповідальності. За необхідності здійснюється допомога у працевлаштуванні, вирішенні житлово-побутових проблем, отриманні нової спеціальності і т. ін.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Обгрунтуйте типологію банд.

2. Назвіть особливості структури та динаміки бандитизму в Україні.

3. Серед явищ матеріального, духовного і соціально-психологічного характеру виберіть ті найбільш важливі з них, що детермінують бандитизм.

4. У чому полягає спеціально-кримінологічне запобігання бандитизму?