Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з наркоманією

Етимологія слова «наркоманія» має грецьке походження і буквально означає пристрасть до заціпеніння. Первісно наркоманія, як хвороблива тяга до вживання одурманюючих речовин, цікавила лише медицину. Але, коли з’ясувалося, що ця хвороба завдає шкоди не лише особі, що страждає на патологічну залежність від певного наркотичного препарату, а й має суспільне відлуння, проблема стала предметом дослідження юристів та соціологів.

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є проблемою світового рівня. За даними ООН понад 110 млн. осіб вживають наркотики щонайменше щомісяця, а майже 25 млн. осіб є наркоманами, близько 200 тисяч осіб щороку гинуть внаслідок вживання наркотиків; обсяг обігу ринку наркотиків у світі щорічно сягає приблизно 400 мільярдів доларів США, що складає до 8 % обігу всієї міжнародної торгівлі, при цьому світовий обіг наркотиків вищий за обіг ринку чорних металів або автомобілів. Наркотизм призводить до деградації суспільства, розповсюдження інфекційних та інших захворювань, викликає необхідність додаткового фінансування системи медичних закладів і правоохоронних органів, відповідних соціальних програм. Доведено зв'язок наркотизму із погіршенням криміногенної ситуації, формуванням організованої злочинності і тероризмом.

Щороку в Україні реєструється значна кількість злочинів у сфері обігу наркотиків. Середній показник за останні 8 років становить приблизно 56 000 злочинів щороку і коливається у межах 64630-33982 злочинів на рік. Питома вага таких злочинів у загальному обсязі злочинності перевищує 10 %, вони є другими за чисельністю після злочинів проти власності і вирізняються дуже високою латентністю, з урахуванням якої можуть претендувати на кількісне лідерство серед усіх інших видів злочинів. На обліку МВС України перебуває понад 165 тис. осіб, які постійно вживають наркотичні засоби не за медичним призначенням. За даними МОЗ України щороку близько 35 тис. осіб проходять медичне лікування від наркотичної залежності, на розлади психіки і поведінки внаслідок зловживання наркотиків страждають до 80 тис. осіб, що складає біля 170 осіб на 100 тис. населення. Наркотична злочинність в Україні, як і в усьому світі тяжіє до професійних і організованих форм. Це пояснюється тим, що означена діяльність дозволяє отримувати значні надприбутки. Найбільшу питому вагу в структурі злочинності цього виду займає виробництво, придбання, перевезення наркотиків без мети збуту (ст. 309 КК України).

Законом України «Про основи національної безпеки України» (статті 7–8) наркоманія визнана явищем, що становить загрозу національним інтересам і національній безпеці України в соціальній сфері. За роки незалежності кількість осіб, хворих на наркоманію, зросла більш ніж у сорок разів.

У кримінологічній науці проблема наркоманії розглядається у двох аспектах: 1) як «фонове» явище, елемент додаткового предмета кримінології; 2) як елемент Особливої частини кримінології, в якому висвітлюються основні кримінологічні параметри злочинності, безпосередньо пов’язаної з цим суспільно негативним явищем. Це пояснюється тим, що, з одного боку, вживання наркотичних засобів, їх аналогів чи одурманюючих речовин не знаходяться під кримінальною забороною (окрім публічного або вчиненого групою осіб незаконного вживання наркотичних засобів — ст. 316 КК України), але містить у собі небезпеку спричинення таких змін в особистості людини, які ставлять під загрозу законні інтереси та блага інших осіб і держави. За аналогією з алкогольним сп’янінням стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, визнається обставиною, що обтяжує покарання (ст. 67 КК України), а на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти обов’язок пройти курс лікування від наркоманії, так само, як і від іншого захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (п. 5 ст. 76 КК України).

З другого боку, оскільки за своєю сутністю наркоманія — це корпоративне явище і не може існувати без ієрархічно побудованої організації та розгалуженої інфраструктури, суспільно небезпечними визнаються ті організаційні дії, які сприяють виникненню нових наркозалежних осіб, розповсюдженню та самовідтворенню наркотичної мережі. Під кримінальною забороною знаходяться також незаконні дії щодо прекурсорів — речовин, які можуть бути використані для виготовлення наркотичних речовин.

Структура злочинності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів відображена у Розділі XIII Кримінального кодексу України. Статтями 305–324 КК України передбачено кримінальну відповідальність за дії, завдяки яким наркотичні речовини матеріалізуються поза межами дозволеного обігу. Це контрабанда наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів, їх незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут, або ті ж дії без мети збуту, посів або вирощування снотворного маку чи конопель; викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням.

Суспільно небезпечним, а, отже, й кримінально караним є також викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконне введення в організм іншої людини наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, схиляння до вживання таких засобів та речовин. Під загрозою кримінального покарання заборонено організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів.

Законодавець досить чітко окреслив коло суспільно небезпечних діянь, за допомогою яких дії з наркотичними речовинами можуть бути «легалізовані» й передбачив відповідальність за незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Злочином також вважається розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу означених речовин, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб, або використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу використання цих коштів.

Але перелік заборонених Кримінальним кодексом України дій, зафіксований у Розділі XIII, не вичерпує кримінологічного розуміння злочинності, пов’язаної з наркоманією. З позицій кримінологічної науки злочинність у сфері обігу наркотичних речовин тісно пов’язана з іншими структурними елементами злочинності взагалі. Такими, наприклад, як організована злочинність, причому в найбільш небезпечній її формі — транснаціональній злочинності.

Особлива небезпечність наркоманії полягає в тому, що вживання наркотичних засобів (або їх аналогів) у більшості випадків викликає незворотні зміни в організмі індивіда, руйнує його психіку, викривляє систему загальнолюдських цінностей, завдяки чому особа легко переступає межу не тільки моральних, а й кримінальних заборон і може стати «знаряддям» в інших руках.

З огляду на наявність подібності організаційної структури наркомережі до структури організованої злочинності, характеристика особи, що вчиняє злочини, пов’язані з наркоманією, також вирізняється широким спектром типів. У кримінологічній літературі зустрічаються різні типологічні розподіли злочинців означеного виду, але сутність їх зводиться до виділення: а) осіб найнижчої ієрархічної ланки, які здебільшого є людьми молодими (від підліткового віку до 30 років), учиняють злочини, передбачені статтями 307, 309 КК України, й складають більшість виявлених правоохоронними органами осіб; б) осіб середньої ланки, які виконують певні розпорядчі функції, досить часто мають кримінальне минуле й так само порівняно часто потрапляють у коло зору суб’єктів запобіжної діяльності; в) осіб, які у структурній мережі наркобізнесу займають найвищі ієрархічні сходинки, і мають багато спільного зі злочинцями «білокомірцевого» типу. Такі особи, на жаль, у більшості випадків уникають кримінальної відповідальності.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...