Причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності

Кримiногеннi фактори, якi визначають причини і умови службових злочинiв, досить численнi і рiзноманiтнi. Вони визначені передусім істотними змiнами у соцiально-економiчному життi суспiльства. За сутнісною характеристикою їх можна розподілити на п’ять основних груп: полiтичнi, економiчнi, органiзацiйно-управлiнськi, соцiально-психологiчнi, правовi фактори.

Специфiка дiї полiтичних факторiв в Українi обумовлюється радикальною трансформацією державного устрою. При цьому гiпертрофованi командно-адмiнiстративнi методи управлiння (закритiсть державного апарату, вiдсутнiсть його ефективного громадського контролю, тотальнiсть державного регулювання тощо) не були остаточно відкинуті вiдповiдно до обраного шляху реформування полiтичного та соцiально-економiчного життя держави. Вплив на економiчнi i полiтичнi процеси суспiльства почали здiйснювати корпоративно-бюрократичнi структури (клани). Це обумовило появу сфер дiяльностi з надприбутками (бiзнес у сферi виробництва та торгiвлi металобрухтом, енергоносiями, банкiвська дiяльнiсть тощо) з відповідною концентрацією службових злочинів.

Наслiдком цього стала активiзацiя економiчних факторівслужбових злочинів: утворення монопольних об’єднань, надання їм переваг у фiнансуваннi та кредитуваннi з боку державних чиновникiв; створення фiнансових структур для обслуговування економiчної дiяльностi, пов’язаної з надприбутками; протиправне перекачування державних ресурсiв недержавним суб’єктам пiдприємницької дiяльностi; зловживання в цiноутвореннi; великі нелегальні кошти в органiзованих злочинних угрупованнях, які використовуються для пiдкупу працівників державного апарату.

Обранi способи приватизацiї та її фактичне здiйснення призвели до перерозподiлу державної власностi на користь корпоративно-бюрократичних структур. У результатi вiдбулися рiзке зменшення валового нацiонального продукту та вiдповiдне зменшення прибуткової частини бюджету. А для забезпечення соціального функціонування були обрані не виправданi методи - посилення податкового пресу на суб’єктів пiдприємницької дiяльностi; збiльшення кiлькостi контрольно-фiнансових органiв.

В свою чергу це зумовило рiзке розшарування суспiльства за рiвнем доходiв, призвело до поляризацiї населення за соцiальним статусом, появи надбагатих людей i зростання їх впливу на полiтичну сферу. При тому не було створено ефективної системи полiтичних, економiчних i соцiальних iнститутiв, які б зупинили зростання злочинності, зокрема - службової.

До органiзацiйно-управлiнських факторів, що безпосередньо зумовлюють службовi злочини в Українi, належать недолiки механiзму функцiонування системи державного управлiння та формування його апарату. Мова йдеться про такі обставини:

– система державного управлiння залишається спрямованою на державне регулювання широких сфер суспiльного життя, особливо в економiцi, без реальної на те необхiдностi;

– дiяльнiсть державного апарату здiйснюється без належної і послідовної регламентацiї, що в багатьох випадках дає можливiсть службовим особам використовувати свої повноваження всупереч iнтересам служби;

– у нормативних актах необґрунтовано закріплюється альтернативність умов для прийняттi того чи iншого рiшення без чiтко визначених критерiїв такого вибору;

– управлiнська вертикаль формується за принципом особистої вiдданостi посадовцiв;

– вiдсутня належна регламентація пiдбору та розстановки кадрiв апарату управлiння з урахуванням професiйного рiвня та належних моральних якостей кандидатів;

– правомірні засоби не можуть забезпечити посадовцям матеріальне забезпечення, яке відповідає їх соціальному статусу.

Соцiально-психологiчнi факторивиявляються, зокрема, в тому, що:

– система соцiального контролю дiяльності службових осiб не є дiйовою i не забезпечує виконання покладених на неї функцiй;

– система державного контролю розвивається екстенсивним шляхом;

– фактично поза державним контролем залишається дiяльнiсть службових осiб вищіх ешелонів влади у таких важливих сферах, як використання бюджету, приватизацiя, лiцензування, дiяльнiсть митних, податкових, правоохоронних i судових органiв;

– у системi контролюючих державних органiв має мiсце тенденцiя до створення замкнутого середовища з системою взаємопiдтримки та самозбереження, корупцiйними зв’язками контролюючих i контрольованих суб'єктів;

– вiдсутнiй належний механiзм залучення громадян до громадського контролю за дiяльнiстю службових осiб органiв влади i мiсцевого самоврядування;

– засоби масової iнформацiї обмежені у можливості громадського контролю і виконанні функцiй «четвертої влади».

Зараз у суспiльствi наявнi негативні погляди щодо можливостi лише шляхом корупцiї добитися певних благ; відбувається де­мо­ралiзацiя значної частини державних службовцiв та працiвникiв правоохоронних органiв; змiнюються стереотипи поведiнки багатьох державних службовцiв, проявляється готовнiсть без вагань порушити закон, норми моралi за винагороду; громадяни не вірять у здатнiсть органiв державної влади розв’язувати їх проблеми, маючи готовність вирiшувати їх незаконним шляхом.

Правовi фактори — це перш за все недосконалiсть чинного законодавства. Воно не передбачає цiлiсної системи заходiв протидiї корупцiї, яка має базуватися на нормах різних галузей права. Окремi правовi норми своєю неоднозначністю сприяють службовим злочинам; мають місце значні недоліки в діяльності правоохоронних органiв щодо виявлення, розслiдування та судового розгляду фактiв корупцiї.