Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Активізація словника, тобто не тільки знання слів, а й уведення їх у практику спілкування.

Особливості словника дітей і завдання словникової роботи визначають принципи, за якими будується програма, й методика словникової роботи в дитячому садку.

Таким принципом передусім є опора у формуванні словника дітей на активне й дійове пізнання ними навколишньої дійсності. В структурі програми цей принцип реалізується таким чином, що зміст словникової роботи включено до розділів з різних видів діяльності (праця, гра, заняття, побутова діяльність).

Наступним принципом є зв'язок змісту словникової роботи з можливостями пізнання довкілля дитиною, які поступово розвиваються. Отже, зміст словникової роботи ускладнюється від однієї вікової групи до іншої.

Ускладнення у змісті програми словникової роботи можна простежити в таких трьох напрямах:

1. Розширення словника дитини на основі ознайомлення з колом предметів та явищ, яке поступово збільшується.

2. Введення слів, які позначають якості, властивості, відношення, на основі поглиблення знань про предмети й явища навколишнього світу.

3. Введення слів, які позначають елементарні поняття, на основі розрізнення і узагальнення предметів за суттєвими ознаками.

Ці три напрями словникової роботи мають місце в усіх вікових групах і простежуються на різному змісті: в ознайомленні з об'єктами й явищами природи, предметами матеріальної культу­ри, явищами суспільного життя тощо...

Реалізація програми словникової роботи здійснюється через сис­тему відповідних занять. Ця система складається з занять трьох видів: занять, в яких словникова робота здійснюється у процесі оз­найомлення з предметами і явищами довкілля (екскурсії, демонст­рування предметів і т.п.), занять, у ході яких поглиблюються знання про предмети та явища довкілля (ознайомлення з якостями, власти­востями, особливостями), і занять, на яких вирішується завдання словникової роботи в процесі узагальнень, формування понять.

У ході всіх цих занять розвиток словника здійснюється у тісно­му зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності. Звідси випливають загальні вимоги до організації і методики проведення занять:

1.Єдність розвитку словника з розвитком пізнавальних про­цесів (сприймання, уявлення, мислення).

2.Цілеспрямована організація мовленнєвої і пізнавальної ак­тивності дітей у процесі заняття.

3.Наявність наочності як основи для організації мовленнєвої і пізнавальної активності дітей.

4.Єдність реалізації усіх завдань словникової роботи на кожно­му занятті.

Розглянемо, як вирішуються завдання словникової робити на заняттях із ознайомлення дітей з предметами. Цю роль виконують заняття — демонстрація предметів та зображень їх, дій з ними, а також ігри-заняття на кшталт «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Напоїмо ведмедика чаєм» і т.п.

Головна мета цих занять — увести в мовлення дітей назву пред­метів і їх зображень, дій з ними... Найбільш ефективними методич­ними прийомами тут будуть такі, що привертають увагу дитини до дії, предмета—це раптова поява й зникнення предмета, рухи його, дія з ним. Назва предмета чи дії пропонується лише тоді, коли ува­гу дитини зосереджено на ньому. ГІри цьому назви багаторазово по­вторюються. Надалі слово має бути використано у вигляді сигналу,знака певного предмета. Для цього створюється пошукова ситуація, ставиться запитання: Де предмет? Щойно дитина починає активно шукати предмет, вихователька знову показує його. Таким чином слово пов'язується з самим предметом, його образом, стає «пізна­ним». Далі педагог прагне викликати-активне наслідування—повторення дитиною слова в разі появи чи зникнення предмета.

Закріплення слова здійснюється на заняттях з предметами, де діти за вказівкою виховательки, вибирають одні предмети серед інших, приносять їх, показують знайомі предмети, виконують різноманітні дії з ними.

На третьому та четвертому роках життя виникає можливість включення в систему роботи сюжетних ігор-занять, де демонстру­ються ряд предметів, їх призначення, дії з ними. На заняттях та­кого роду педагог включає дітей в активні дії з різними предмета­ми.., активно домагається називання їх: пропонує повторити, відповісти на запитання, схвалює тих, хто говорить, стимулює дітей до розмов...

У середньому й старшому дошкільному віці... спеціальні заняття з початкового ознайомлення з предметами вже майже не проводяться... Подальший розвиток словника пов'язаний з поглибленням знань про особливості предметів... Це відбувається на розроблених Є.І.Тихеєвою так званих заняттях-оглядах предметів, метою яких є виділення частин, деталей і призначення предметів, а також занят­тя на ознайомлення з якостями й властивостями.

В основу методики занять-оглядів покладено організації актив­них дій дитини, спрямованих на виділення частин у предмета, їх призначення і використання... Такі заняття, проводяться з дітьми 3-5 років життя. Добір предметів до таких занять може бути різним, натомість предмет має, по-перше, бути значущим для діяльності дитини, для її орієнтації в довкіллі, по-друге, мати час­тини, з якими дитина повинна діяти...

Іншим різновидом заняття з словникової роботи є заняття на ознайомлення з якостями і властивостями предметів. У проведенні таких занять слід враховувати, такі положення:

Словникова робота на заняттях спирається на виділення яко­стей і властивостей предметів, тому вихователь має вміти організу­вати їх докладне сенсорне обстеження. Способи обстеження форму­ються у дітей у процесі навчання на цих заняттях.

Формування способів обстеження потребує точних вказівок вихователя щодо використання дій обстеження, адекватних виділеній якості («натисни, щоб виділити твердість»; «погладь, щоб виділити особливість поверхні»).

Наочний матеріал для дій обстеження дасться кожній ди­тині, щоб забезпечити засвоєння слів, які позначають якості й властивості предметів, на основі виділення й сприймання.

Виділення кожної властивості й якості, відокремлення їх від супутніх найбільш ефективно досягається зіставленням його з про­тилежним. Скажімо, твердий-м'який, важкий-легкий...

Щоб якості й властивості предметів усвідомлювались дітьми й за­своювалися, слід зробити їх значущими, тобто ввести в результативну, змістовну діяльність, успіх якої залежить від урахування цієї якості...

Успіх вирішення завдань словникової роботи на заняттях та­кого роду залежить від добору наочного матеріалу. Важливо дібра­ти до заняття такі предмети, в яких виділені якості були б яскраво подані, а тих, які відволікають дитину, було б якнайменше...

Заняття такого роду мають певну структуру, продиктовану логікою пізнання дитини-дошкільника.

Перша частина такого заняття присвячується переважно виділенню якості предмета в ситуації певної діяльності. Метою другої частини є на­вчання дітей діям обстеження, виділенню потрібної якості кожною дити­ною. На цій основі вводиться нове слово, що позначає цю якість. У третій частині заняття організуються вправляння дітей у виділенні якості в різноманітних предметах і у використанні нових слів...

Завершальними в системі занять, присвячених формуванню словника дітей на основі поглиблення знань про предмети, їх якості й властивості, є заняття на порівняння предметів.., які про­водяться переважно в старшій та підготовчій групах.

Метою таких занять є... формування уміння найбільш точно до­бирати слова для характеристики виділених особливостей предметів. Успіх занять, ефективність їх залежить від таких умов:

добору предметів для порівняння. Вони повинні мати достат­ню кількість ознак, які зіставляються: як спільних, так і відмінних (колір, форма, величина, частини, деталі, призна­чення, матеріал і т.п.); послідовності порівняння. Вихователь спрямовує, послідо­вно веде дітей від порівняння предметів загалом (за призна­ченням, кольором, формою, величиною) до виділення і порівняння частин, деталей, спочатку в плані їх відмінності, а потім і схожості. Закінчується порівняння узагальненням, в якому виділяються відмінні ознаки кожного предмета; добору прийомів навчання. Головними прийомами навчання на таких заняттях є запитання і вказівки вихователя, які до­помагають дітям: а) послідовно будувати порівняння; б) поба­чити ті особливості, які діти самі не помічають; в) найбільш точно сформулювати відповідь і дібрати потрібне слово;

співвідношення мовленнєвої діяльності вихователя і дітей. Максимум мовленнєвої активності тут мають виявити діти. Вихователь точними, небагатослівними запитаннями, вказівками збуджує і спрямовує їхню розумову й мовленнєву активність...

Розглянемо третю групу занять, на яких завдання словникової роботи вирішують у процесі узагальнень, формування понять...

Заняття з формування видових і родових понять мають свої методичні особливості, що пояснюються змістом понять і віком дітей. Заняття з формування видових понять проводяться переважно з дітьми четвертого року життя. У їх методиці слід враховувати:

Заняття будуються на наочному матеріалі. Набір предметів має включати предмети одного виду, які різняться несуттєвими оз­наками, й предмети близьких видів, наприклад: чашки різного ко­льору, форми, розміру, а таколс склянка, келих і т.п., від яких діти мусять відрізняти чашки.

Дитина ставиться перед необхідністю вибору предмета з групи схожих. Вона повинна мотивувати своє вирішення, виділити оз­наку, яку поклала в основу вибору.

Необхідність вибору має бути зрозумілою дитині. Тому завдання вибору включається у цікаву для дитини діяльність, най­частіше ігрову...

. Але оскільки в цьому Методика занять, присвячених формуванню родових узагальнень і відповідного словника, також спрямована на виділення з групи ознак суттєвих випадку узагаль­нюється група предметів різних видів, то таке заняття матиме особливу структуру.

Перша його частина присвячується виділенню усього набору вже відомих дітям з попередніх занять ознак предметів, відібраних для заняття.

Мета другої частини відокремити суттєві для узагальнення озна­ки від несуттєвих, узагальнити групу предметів за суттєвими озна­ками й увести слово, що позначає цю групу (робота над поняттям).

Третя частина заняття присвячується вправлянню дітей у підве­денні видів предметів під поняття на основі врахування суттєвих ознак.

Свою специфіку тут матиме й добір наочного матеріалу для різних частин заняття. Для першої і другої частин добираються три-чотири види предметів, які яскраво різняться за несуттєвими ознаками.

Для третьої частини заняття набір предметів доповнюється іншими видами, які входять до цього поняття, і видами, які в чо­мусь близькі, але входять до інших понять. Так, наприклад, для перших двох частин заняття з формування поняття «овочі» мо­жуть бути взяті морква, цибуля, огірок, які різняться за формою, кольором, смаком. Для третьої частини додатково беруться картоп­ля, капуста, редиска, буряк, помідор, ріпа і т.п., для відмінності даються яблуко, груша, гриби, ягоди, лимон і т.п...

На заняттях, на яких закріплюються поняття і відповідні сло­ва, перша частина може бути випущена. Робота проводиться одразу з двома раніше сформованими поняттями (наприклад, овочі й фрукти). Тут використовуються не лише картинки й предмети, а й словесні ігрові вправи на кшталт «літає — не літає»...Далі робота проводиться в напрямку диференціювання, розчле­нування понять. Наприклад, транспорт—повітряний, водний, на­земний, підземний і тії. Заняттями на закріплення словника є заняття на описування... з дітьми 5-7-го років життя («Чарівна торбинка», «Хто побачить і назве більше?») і навчання відгадувати і загадувати Щоб максимально використати можливості таких занять для розвитку мовлення дошкільників, у їх проведенні потрібно дотримуватися таких методичних положень. Перше з них стосується добору загадок. Важливо, щоб загадки бу­ли доступні за змістом, тобто загадувалися про знайомі предмети... Найбільш доступними є загадки двох видів: ті, які побудовані як пряме описування характерних особливостей предмета без його назви («взимку і влітку одного кольору») і так звані метафоричні, коли опи­сування характерних особливостей одного предмета дається через інший («Під соснами, під ялинками біжить подушка з голками»).Заняття мають навчити дитину бачити за образним описуванням ре­альний предмет і його особливості, а не запам'ятовувати відгадки до за­гадок. Це викликає необхідність, по-перше, внесення наочного ма­теріалу; по-друге, навчання співвіднесенню словесного зразка з кон­кретними характерними особливостями предмета; по-третє, мотивуван­ня відповіді, відгадки, яке включає доведення розшифровки образу.

Заняття на відгадування загадок складаються переважно з двох частин. В першій частині організовується розглядання предметів з виділенням лише окремих ознак, що відбиті в загадці. При цьому використовуються елементи загадки для опису, позначення харак­терних особливостей.Друга частина заняття присвячується відгадуванню загадок... Тут після відгадування, вихователька запитує, як дитина здогадалася. (Развитие речи детей дошкольного возраста / Под ред. Ф.А. Сохина. — М: Просвещение, 1979. — С. 89-91,96-100, 102-110).

 

Г.М. ЛЯMlНА

СЛОВНИКОВА РОБОТА

Методика розвитку мови в дитячому садку висуває три основ­них завдання словникової роботи: розширення, уточнення і закріплення, активізація словника дітей...

Програма для дітей старшого дошкільного вікупередбачає правильне пояснення фізичних, біологічних, суспільних явищ навколишньої дійсності в обсязі, доступному дітям 6-7 років.

Збагачення і уточнення словника здійснюється не лише за ра­хунок слів, розуміння яких формується в процесі продуктивної діяльності дітей..., а й на основі попередніх уявлень.

Хоча в старшому дошкільному віці словник дітей достатньо ба­гатий і різноманітний, існує суттєва різниця між загальноприйня­тим значенням слів і уявленнями, які склались у дитини. Ця «се­мантична мікросистема» (визначення О.О.Леонтьева), має тен­денцію до постійного поширення, уточнення... за умови усклад­нення діяльності дітей. І тут потрібне продумане керівництво вихо­вателя. Інакше уявлення дітей не... вдосконалюються... Уявлення про речі, явища, які складають основу розуміння слів, якщо вони формуються в процесі активної самостійної діяльності дитини, набувають для неї особливої яскравості, міцності. Натомість тут можливі й помилки, якщо дитина засвоює слова без достатньої допомоги вихователя... Ось як розуміють діти окремі слова з префік­сами без-, бес- бездоганний — йому ніколи не виносили догану, без­помічний — ніколи нікому не допомагає...). Ці помилки свідчать про необхідність використання різноманітних прийомів словникової ро­боти, серед яких належне місце слід відвести вправам.

В ході розширення словника слід виділяти і називати дії, якості, стани, використовувати прийоми зіставлення. По цьому ча­сто дається зразок: слово, значення якого потрібно уточнити, сло­во, яке не відмінюється (піаніно), чи, навпаки, діти зустрічаються з труднощами у відмінюванні (брюки, нолсиці...) і т.п. Вихователь пропонує повторити нове слово, особливо якщо воно важке для ви­мови (акваріум, тротуар): «Хто скаже так само? Хто гадає інак­ше? Хто виправить?» Там, де можливо, мовний зразок супрово­джується поясненням сенсу, порівнянням з тим, що дітям знайоме, скажімо на прогулянці: «Шосе—це широка дорога, якою їдуть ма­шини». Розумінню сенсу слова в окремих випадках допомагає по­яснення його утворення (етимології). Наприклад: «Це повзунки. В них повзають маленькі діти, котрі ще не навчилися ходити».

Якщо йдеться про специфічні прийоми роботи зі словами не мож­на забувати про явище багатозначності. З ним діти старшого дошкільного віку постійно зустрічаються. Візьмемо для прикладу слово автомат. Одні пояснюють так: «автомат у солдата», інші — «телефон-автомат», треті—«станок-автомат на заводі»... «Діти без допомоги дорослого багатозначність слів не усвідомлюють: одні зна­ють певне слово в одному значенні, інші розуміють його зовсім інак­ше. Можна показати дітям, як від одного слова утворюються інші...

У підготовчій групі можна використовувати прийоми на кшталт тих, що рекомендовані в першому класі до теми «Споріднені слова». Так, у процесі прогулянки вихователь показує на шишку й запитує: З якого дерева ця шишка? (З сосни, з ялини). Як називається шиш­ка сосни? (Соснова). З якого дерева цей шматочок кори? (З берези). Як називається кора з берези? (Березова). В повсякденному спілку­ванні це можуть бути запитання: «Як називається посуд, з якого п'ють чай? Форма одягу, який носять школярі? і т.п.

У процесі словникової роботи на заняттях і в ході спілкування в побуті діти зустрічаються з явищами синонімії, коли слова різні за звучанням, мають однакове чи близьке значення, їх розуміння доступне дітям у підготовчій групі...

Засобом виразності мовлення і відображення у ньому здатності порівнювати є слова з протилежним значенням — антоніми. Це явище привертає увагу старших дошкільників, і вони часто несвідомо використовують його... Для розвитку мислення, просто­рових, часових уявлень, здатності порівнювати робота з антоніма­ми особливо необхідна. При цьому слід пам'ятати, що пари контра­стних слів мають бути співвідносними (позначати чи розмір, чи довжину, чи просторові відношення). Це можуть бути завдання- вправи на кшталт: «Цей олівець довгий, а цей... Ця стрічка широ­ка, а ця... Ця поличка висить на стіні високо, а ця...» Використову­ються ігри-вправи, в ході яких вихователь чи дитина називає сло­во, а партнер протилежне значення: зима —літо, високо — низько, праворуч—ліворуч. Використовується і народна гра «Навпаки».

Оволодіння словником—це не лише засвоєння слова, його ро­зуміння, а й обов'язково його вживання. Тільки в цьому випадку може мовитися про багатство словника. Тому активізація словника виділяється в окреме завдання словникової роботи.

До активного словника належить насамперед загальновживана лек­сика. Він має збагачуватися також образними виразами, елементами фольклору, які діти використовують у переказах, іграх-драмати- заціях... Відомо, що суттєві зміни в словнику дітей відбуваються на чет- вертому-п'ятому роках життя. В цьому віці діти оперують більшою кількістю прикметників, прислівників, у них удосконалюється здатність узагальнення і... розуміння слів. Діти узагальнюють за суттє­вою ознакою, найчастіше пов'язаною з призначенням предмета: олівець — ним малюють; трамвай — на ньому їздять.., більш свідомо гру- пуґоть предмети і використовують узагальнювальні слова (тварини, транспорт, овочі і т.п.). Проте навіть у старшому дошкільному віці діти не завжди правильно використовують слова. Нерідко замість назв окре­мих предметів вживають родові поняття: дерева — замість ялина, береза; птах — замість горобець, ворона, голуб. Це значно збіднює мовлення. Деякі назви діти замінюють на розгорнуті визначенням: сюди пальто вішають (замість слова вішалка). Відносно рідко діти використовують дієслова, які точно передають відтінок сенсу дії. Частику дієслів діти ви­користовують у широкому значенні. Дієслово копати, скажімо, для них означає розчищувати город, ділити його на грядки, розрівнювати граблями, розбивати грудки землі, робити ямки, борозни...

У мовленні дітей прикметники зустрічаються досить рідко і за свої характером одноманітні. Проте з допомогою спеціальних на­вчальних прийомів можна значно збільшити кількість прикмет­ників в активному мовленні дитини, урізноманітнити склад їх.

У ході описування, переказів слід використовувати однорідні члени речення. В молодшому дошкільному віці діти найчастіше перелічують лише іменники у відповідь, наприклад, на такі запитан­ня. «Як одягнений цей хлопчик?». В підготовчій групі діти без додаткових запитань можуть перерахувати 4-5 ознак... Потрібно вчити дітей давати декілька головних ознак предмета...

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...