Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Активізація словника, тобто не тільки знання слів, а й уведення їх у практику спілкування.Особливості словника дітей і завдання словникової роботи визначають принципи, за якими будується програма, й методика словникової роботи в дитячому садку. Таким принципом передусім є опора у формуванні словника дітей на активне й дійове пізнання ними навколишньої дійсності. В структурі програми цей принцип реалізується таким чином, що зміст словникової роботи включено до розділів з різних видів діяльності (праця, гра, заняття, побутова діяльність). Наступним принципом є зв'язок змісту словникової роботи з можливостями пізнання довкілля дитиною, які поступово розвиваються. Отже, зміст словникової роботи ускладнюється від однієї вікової групи до іншої. Ускладнення у змісті програми словникової роботи можна простежити в таких трьох напрямах: 1. Розширення словника дитини на основі ознайомлення з колом предметів та явищ, яке поступово збільшується. 2. Введення слів, які позначають якості, властивості, відношення, на основі поглиблення знань про предмети й явища навколишнього світу. 3. Введення слів, які позначають елементарні поняття, на основі розрізнення і узагальнення предметів за суттєвими ознаками. Ці три напрями словникової роботи мають місце в усіх вікових групах і простежуються на різному змісті: в ознайомленні з об'єктами й явищами природи, предметами матеріальної культури, явищами суспільного життя тощо... Реалізація програми словникової роботи здійснюється через систему відповідних занять. Ця система складається з занять трьох видів: занять, в яких словникова робота здійснюється у процесі ознайомлення з предметами і явищами довкілля (екскурсії, демонстрування предметів і т.п.), занять, у ході яких поглиблюються знання про предмети та явища довкілля (ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями), і занять, на яких вирішується завдання словникової роботи в процесі узагальнень, формування понять. У ході всіх цих занять розвиток словника здійснюється у тісному зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності. Звідси випливають загальні вимоги до організації і методики проведення занять: 1.Єдність розвитку словника з розвитком пізнавальних процесів (сприймання, уявлення, мислення). 2.Цілеспрямована організація мовленнєвої і пізнавальної активності дітей у процесі заняття. 3.Наявність наочності як основи для організації мовленнєвої і пізнавальної активності дітей. 4.Єдність реалізації усіх завдань словникової роботи на кожному занятті. Розглянемо, як вирішуються завдання словникової робити на заняттях із ознайомлення дітей з предметами. Цю роль виконують заняття — демонстрація предметів та зображень їх, дій з ними, а також ігри-заняття на кшталт «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Напоїмо ведмедика чаєм» і т.п. Головна мета цих занять — увести в мовлення дітей назву предметів і їх зображень, дій з ними... Найбільш ефективними методичними прийомами тут будуть такі, що привертають увагу дитини до дії, предмета—це раптова поява й зникнення предмета, рухи його, дія з ним. Назва предмета чи дії пропонується лише тоді, коли увагу дитини зосереджено на ньому. ГІри цьому назви багаторазово повторюються. Надалі слово має бути використано у вигляді сигналу,знака певного предмета. Для цього створюється пошукова ситуація, ставиться запитання: Де предмет? Щойно дитина починає активно шукати предмет, вихователька знову показує його. Таким чином слово пов'язується з самим предметом, його образом, стає «пізнаним». Далі педагог прагне викликати-активне наслідування—повторення дитиною слова в разі появи чи зникнення предмета. Закріплення слова здійснюється на заняттях з предметами, де діти за вказівкою виховательки, вибирають одні предмети серед інших, приносять їх, показують знайомі предмети, виконують різноманітні дії з ними. На третьому та четвертому роках життя виникає можливість включення в систему роботи сюжетних ігор-занять, де демонструються ряд предметів, їх призначення, дії з ними. На заняттях такого роду педагог включає дітей в активні дії з різними предметами.., активно домагається називання їх: пропонує повторити, відповісти на запитання, схвалює тих, хто говорить, стимулює дітей до розмов... У середньому й старшому дошкільному віці... спеціальні заняття з початкового ознайомлення з предметами вже майже не проводяться... Подальший розвиток словника пов'язаний з поглибленням знань про особливості предметів... Це відбувається на розроблених Є.І.Тихеєвою так званих заняттях-оглядах предметів, метою яких є виділення частин, деталей і призначення предметів, а також заняття на ознайомлення з якостями й властивостями. В основу методики занять-оглядів покладено організації активних дій дитини, спрямованих на виділення частин у предмета, їх призначення і використання... Такі заняття, проводяться з дітьми 3-5 років життя. Добір предметів до таких занять може бути різним, натомість предмет має, по-перше, бути значущим для діяльності дитини, для її орієнтації в довкіллі, по-друге, мати частини, з якими дитина повинна діяти... Іншим різновидом заняття з словникової роботи є заняття на ознайомлення з якостями і властивостями предметів. У проведенні таких занять слід враховувати, такі положення: Словникова робота на заняттях спирається на виділення якостей і властивостей предметів, тому вихователь має вміти організувати їх докладне сенсорне обстеження. Способи обстеження формуються у дітей у процесі навчання на цих заняттях. Формування способів обстеження потребує точних вказівок вихователя щодо використання дій обстеження, адекватних виділеній якості («натисни, щоб виділити твердість»; «погладь, щоб виділити особливість поверхні»). Наочний матеріал для дій обстеження дасться кожній дитині, щоб забезпечити засвоєння слів, які позначають якості й властивості предметів, на основі виділення й сприймання. Виділення кожної властивості й якості, відокремлення їх від супутніх найбільш ефективно досягається зіставленням його з протилежним. Скажімо, твердий-м'який, важкий-легкий... Щоб якості й властивості предметів усвідомлювались дітьми й засвоювалися, слід зробити їх значущими, тобто ввести в результативну, змістовну діяльність, успіх якої залежить від урахування цієї якості... Успіх вирішення завдань словникової роботи на заняттях такого роду залежить від добору наочного матеріалу. Важливо дібрати до заняття такі предмети, в яких виділені якості були б яскраво подані, а тих, які відволікають дитину, було б якнайменше... Заняття такого роду мають певну структуру, продиктовану логікою пізнання дитини-дошкільника. Перша частина такого заняття присвячується переважно виділенню якості предмета в ситуації певної діяльності. Метою другої частини є навчання дітей діям обстеження, виділенню потрібної якості кожною дитиною. На цій основі вводиться нове слово, що позначає цю якість. У третій частині заняття організуються вправляння дітей у виділенні якості в різноманітних предметах і у використанні нових слів... Завершальними в системі занять, присвячених формуванню словника дітей на основі поглиблення знань про предмети, їх якості й властивості, є заняття на порівняння предметів.., які проводяться переважно в старшій та підготовчій групах. Метою таких занять є... формування уміння найбільш точно добирати слова для характеристики виділених особливостей предметів. Успіх занять, ефективність їх залежить від таких умов: добору предметів для порівняння. Вони повинні мати достатню кількість ознак, які зіставляються: як спільних, так і відмінних (колір, форма, величина, частини, деталі, призначення, матеріал і т.п.); послідовності порівняння. Вихователь спрямовує, послідовно веде дітей від порівняння предметів загалом (за призначенням, кольором, формою, величиною) до виділення і порівняння частин, деталей, спочатку в плані їх відмінності, а потім і схожості. Закінчується порівняння узагальненням, в якому виділяються відмінні ознаки кожного предмета; добору прийомів навчання. Головними прийомами навчання на таких заняттях є запитання і вказівки вихователя, які допомагають дітям: а) послідовно будувати порівняння; б) побачити ті особливості, які діти самі не помічають; в) найбільш точно сформулювати відповідь і дібрати потрібне слово; співвідношення мовленнєвої діяльності вихователя і дітей. Максимум мовленнєвої активності тут мають виявити діти. Вихователь точними, небагатослівними запитаннями, вказівками збуджує і спрямовує їхню розумову й мовленнєву активність... Розглянемо третю групу занять, на яких завдання словникової роботи вирішують у процесі узагальнень, формування понять... Заняття з формування видових і родових понять мають свої методичні особливості, що пояснюються змістом понять і віком дітей. Заняття з формування видових понять проводяться переважно з дітьми четвертого року життя. У їх методиці слід враховувати: Заняття будуються на наочному матеріалі. Набір предметів має включати предмети одного виду, які різняться несуттєвими ознаками, й предмети близьких видів, наприклад: чашки різного кольору, форми, розміру, а таколс склянка, келих і т.п., від яких діти мусять відрізняти чашки. Дитина ставиться перед необхідністю вибору предмета з групи схожих. Вона повинна мотивувати своє вирішення, виділити ознаку, яку поклала в основу вибору. Необхідність вибору має бути зрозумілою дитині. Тому завдання вибору включається у цікаву для дитини діяльність, найчастіше ігрову... . Але оскільки в цьому Методика занять, присвячених формуванню родових узагальнень і відповідного словника, також спрямована на виділення з групи ознак суттєвих випадку узагальнюється група предметів різних видів, то таке заняття матиме особливу структуру. Перша його частина присвячується виділенню усього набору вже відомих дітям з попередніх занять ознак предметів, відібраних для заняття. Мета другої частини відокремити суттєві для узагальнення ознаки від несуттєвих, узагальнити групу предметів за суттєвими ознаками й увести слово, що позначає цю групу (робота над поняттям). Третя частина заняття присвячується вправлянню дітей у підведенні видів предметів під поняття на основі врахування суттєвих ознак. Свою специфіку тут матиме й добір наочного матеріалу для різних частин заняття. Для першої і другої частин добираються три-чотири види предметів, які яскраво різняться за несуттєвими ознаками. Для третьої частини заняття набір предметів доповнюється іншими видами, які входять до цього поняття, і видами, які в чомусь близькі, але входять до інших понять. Так, наприклад, для перших двох частин заняття з формування поняття «овочі» можуть бути взяті морква, цибуля, огірок, які різняться за формою, кольором, смаком. Для третьої частини додатково беруться картопля, капуста, редиска, буряк, помідор, ріпа і т.п., для відмінності даються яблуко, груша, гриби, ягоди, лимон і т.п... На заняттях, на яких закріплюються поняття і відповідні слова, перша частина може бути випущена. Робота проводиться одразу з двома раніше сформованими поняттями (наприклад, овочі й фрукти). Тут використовуються не лише картинки й предмети, а й словесні ігрові вправи на кшталт «літає — не літає»...Далі робота проводиться в напрямку диференціювання, розчленування понять. Наприклад, транспорт—повітряний, водний, наземний, підземний і тії. Заняттями на закріплення словника є заняття на описування... з дітьми 5-7-го років життя («Чарівна торбинка», «Хто побачить і назве більше?») і навчання відгадувати і загадувати Щоб максимально використати можливості таких занять для розвитку мовлення дошкільників, у їх проведенні потрібно дотримуватися таких методичних положень. Перше з них стосується добору загадок. Важливо, щоб загадки були доступні за змістом, тобто загадувалися про знайомі предмети... Найбільш доступними є загадки двох видів: ті, які побудовані як пряме описування характерних особливостей предмета без його назви («взимку і влітку одного кольору») і так звані метафоричні, коли описування характерних особливостей одного предмета дається через інший («Під соснами, під ялинками біжить подушка з голками»).Заняття мають навчити дитину бачити за образним описуванням реальний предмет і його особливості, а не запам'ятовувати відгадки до загадок. Це викликає необхідність, по-перше, внесення наочного матеріалу; по-друге, навчання співвіднесенню словесного зразка з конкретними характерними особливостями предмета; по-третє, мотивування відповіді, відгадки, яке включає доведення розшифровки образу. Заняття на відгадування загадок складаються переважно з двох частин. В першій частині організовується розглядання предметів з виділенням лише окремих ознак, що відбиті в загадці. При цьому використовуються елементи загадки для опису, позначення характерних особливостей.Друга частина заняття присвячується відгадуванню загадок... Тут після відгадування, вихователька запитує, як дитина здогадалася. (Развитие речи детей дошкольного возраста / Под ред. Ф.А. Сохина. — М: Просвещение, 1979. — С. 89-91,96-100, 102-110).
Г.М. ЛЯMlНА СЛОВНИКОВА РОБОТА Методика розвитку мови в дитячому садку висуває три основних завдання словникової роботи: розширення, уточнення і закріплення, активізація словника дітей... Програма для дітей старшого дошкільного вікупередбачає правильне пояснення фізичних, біологічних, суспільних явищ навколишньої дійсності в обсязі, доступному дітям 6-7 років. Збагачення і уточнення словника здійснюється не лише за рахунок слів, розуміння яких формується в процесі продуктивної діяльності дітей..., а й на основі попередніх уявлень. Хоча в старшому дошкільному віці словник дітей достатньо багатий і різноманітний, існує суттєва різниця між загальноприйнятим значенням слів і уявленнями, які склались у дитини. Ця «семантична мікросистема» (визначення О.О.Леонтьева), має тенденцію до постійного поширення, уточнення... за умови ускладнення діяльності дітей. І тут потрібне продумане керівництво вихователя. Інакше уявлення дітей не... вдосконалюються... Уявлення про речі, явища, які складають основу розуміння слів, якщо вони формуються в процесі активної самостійної діяльності дитини, набувають для неї особливої яскравості, міцності. Натомість тут можливі й помилки, якщо дитина засвоює слова без достатньої допомоги вихователя... Ось як розуміють діти окремі слова з префіксами без-, бес- бездоганний — йому ніколи не виносили догану, безпомічний — ніколи нікому не допомагає...). Ці помилки свідчать про необхідність використання різноманітних прийомів словникової роботи, серед яких належне місце слід відвести вправам. В ході розширення словника слід виділяти і називати дії, якості, стани, використовувати прийоми зіставлення. По цьому часто дається зразок: слово, значення якого потрібно уточнити, слово, яке не відмінюється (піаніно), чи, навпаки, діти зустрічаються з труднощами у відмінюванні (брюки, нолсиці...) і т.п. Вихователь пропонує повторити нове слово, особливо якщо воно важке для вимови (акваріум, тротуар): «Хто скаже так само? Хто гадає інакше? Хто виправить?» Там, де можливо, мовний зразок супроводжується поясненням сенсу, порівнянням з тим, що дітям знайоме, скажімо на прогулянці: «Шосе—це широка дорога, якою їдуть машини». Розумінню сенсу слова в окремих випадках допомагає пояснення його утворення (етимології). Наприклад: «Це повзунки. В них повзають маленькі діти, котрі ще не навчилися ходити». Якщо йдеться про специфічні прийоми роботи зі словами не можна забувати про явище багатозначності. З ним діти старшого дошкільного віку постійно зустрічаються. Візьмемо для прикладу слово автомат. Одні пояснюють так: «автомат у солдата», інші — «телефон-автомат», треті—«станок-автомат на заводі»... «Діти без допомоги дорослого багатозначність слів не усвідомлюють: одні знають певне слово в одному значенні, інші розуміють його зовсім інакше. Можна показати дітям, як від одного слова утворюються інші... У підготовчій групі можна використовувати прийоми на кшталт тих, що рекомендовані в першому класі до теми «Споріднені слова». Так, у процесі прогулянки вихователь показує на шишку й запитує: З якого дерева ця шишка? (З сосни, з ялини). Як називається шишка сосни? (Соснова). З якого дерева цей шматочок кори? (З берези). Як називається кора з берези? (Березова). В повсякденному спілкуванні це можуть бути запитання: «Як називається посуд, з якого п'ють чай? Форма одягу, який носять школярі? і т.п. У процесі словникової роботи на заняттях і в ході спілкування в побуті діти зустрічаються з явищами синонімії, коли слова різні за звучанням, мають однакове чи близьке значення, їх розуміння доступне дітям у підготовчій групі... Засобом виразності мовлення і відображення у ньому здатності порівнювати є слова з протилежним значенням — антоніми. Це явище привертає увагу старших дошкільників, і вони часто несвідомо використовують його... Для розвитку мислення, просторових, часових уявлень, здатності порівнювати робота з антонімами особливо необхідна. При цьому слід пам'ятати, що пари контрастних слів мають бути співвідносними (позначати чи розмір, чи довжину, чи просторові відношення). Це можуть бути завдання- вправи на кшталт: «Цей олівець довгий, а цей... Ця стрічка широка, а ця... Ця поличка висить на стіні високо, а ця...» Використовуються ігри-вправи, в ході яких вихователь чи дитина називає слово, а партнер протилежне значення: зима —літо, високо — низько, праворуч—ліворуч. Використовується і народна гра «Навпаки». Оволодіння словником—це не лише засвоєння слова, його розуміння, а й обов'язково його вживання. Тільки в цьому випадку може мовитися про багатство словника. Тому активізація словника виділяється в окреме завдання словникової роботи. До активного словника належить насамперед загальновживана лексика. Він має збагачуватися також образними виразами, елементами фольклору, які діти використовують у переказах, іграх-драмати- заціях... Відомо, що суттєві зміни в словнику дітей відбуваються на чет- вертому-п'ятому роках життя. В цьому віці діти оперують більшою кількістю прикметників, прислівників, у них удосконалюється здатність узагальнення і... розуміння слів. Діти узагальнюють за суттєвою ознакою, найчастіше пов'язаною з призначенням предмета: олівець — ним малюють; трамвай — на ньому їздять.., більш свідомо гру- пуґоть предмети і використовують узагальнювальні слова (тварини, транспорт, овочі і т.п.). Проте навіть у старшому дошкільному віці діти не завжди правильно використовують слова. Нерідко замість назв окремих предметів вживають родові поняття: дерева — замість ялина, береза; птах — замість горобець, ворона, голуб. Це значно збіднює мовлення. Деякі назви діти замінюють на розгорнуті визначенням: сюди пальто вішають (замість слова вішалка). Відносно рідко діти використовують дієслова, які точно передають відтінок сенсу дії. Частику дієслів діти використовують у широкому значенні. Дієслово копати, скажімо, для них означає розчищувати город, ділити його на грядки, розрівнювати граблями, розбивати грудки землі, робити ямки, борозни... У мовленні дітей прикметники зустрічаються досить рідко і за свої характером одноманітні. Проте з допомогою спеціальних навчальних прийомів можна значно збільшити кількість прикметників в активному мовленні дитини, урізноманітнити склад їх. У ході описування, переказів слід використовувати однорідні члени речення. В молодшому дошкільному віці діти найчастіше перелічують лише іменники у відповідь, наприклад, на такі запитання. «Як одягнений цей хлопчик?». В підготовчій групі діти без додаткових запитань можуть перерахувати 4-5 ознак... Потрібно вчити дітей давати декілька головних ознак предмета... |
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |