Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Морфологічні способи творення слів

– це найпродуктивні­ший спосіб збагачення словникового складу мови.

Основною одиницею морфологічного способу словотворення є основа. Основа, від якої твориться нове слово, нази­вається твірною. Наприклад, для іменника залізничник твірною є основа прикметника залізничний (працівник) – саме до неї додано суфікс -ик, а не безпосередньо до основи слова залізни­ця. Новоутворене слово називається похідним. Наприклад, у ряду залізо – залізний – залізниця – залізничний – залізничник кожне наступне слово є похідним від попереднього і мотивується ним, а кожне попереднє є твірним для наступного і мотивує його. Перше слово залізо непохідне, і його значення в українській мові нічим не мотивується.

Основним засобом морфологічного способу словотворення є афікси. Місце афіксів у слові (внутрішня структура слів) визначається морфологічними моделями, яких у мові обмежена кількість. Наприклад, в українській мові існує модель «без + основа + н + ий» (безкровний, безводний, без­сонний і под.). За цією моделлю утворено близько 240 прикметників.

Одні афікси продуктивні, інші, виникнувши колись, нині втратили свою здатність творити нові слова, тобто стали не­продуктивними.

Наприклад, за допомогою суфікса -ар ше й не так давно утворено цілу низку слів, таких, як шахтар, парламентар, бібліотекар, бляхар, перукар, поштар, молочар тошо. Так само продуктивним є суфікс (точніше – поєднання чотирьох суфіксів) -увальник: пікетувальник, копіювальник, вербувальник, страхувальник тошо. І, навпаки, лише в кількох іменниках чоловічого роду трапляється суфікс -ух: пастух, лінюх, сплюх (але він досить продуктивний в іменниках жіночого роду: балакуха, вередуха, товстуха, хвастуха і под.). Небагато іменників утворено за допомогою суфікса -б-: боротьба, молоть­ба, сівба, стрільба, ганьба тощо.

Морфеми в слові можуть поєднуватися між собою двояко: способом аглютинації (склеювання) або способом фузії (злиття).

При аглютинації морфеми, з'єднуючись, не взаємодіють одна з одною, вони ніби механічно додаються до готової основи. В українській мові таким чином твориться майбутній час на зразок писатиму, писатимеш і т. д. Спо­собом аглютинації приєднуються префікси до основ: бать­ківщина – прабатьківщина, демократичний – антидемокра­тичний, писати – переписати; у багатьох випадках – суфік­си: студент – студентка, Харків – харків'янин, Київ – київський, шовк – шовковий; так само творяться деякі складні слова: радіоапаратура, дизель-мотор, ракета-носій, сон-трава, п 'ятиденний, сорокарічний.

При фузії морфеми, з'єднуючись, зазнають певних звукових змін або зливаються одна з одною. Це трапляється під час додавання певних суфіксів. Наприклад, коли до ос­нови батьківськ(від прикметника батьківський) додається суфікс -ин(а), то кінцева частина основи -ськзмінюється на -ніч-: батьківщина. При додаванні суфікса -ств(о) до коре­ня козак звук кореня к і звук суфікса с нерозривно зливають­ся в один звук ц: козацтво.

Слова можуть утворюватися:

а) додаванням префіксів: їхати – під'їхати, весна – провесна, ліс – праліс, бік – набік;

б) додаванням суфіксів (і закінчень): відповідальний – відповідальність, ліс – лісовий, тьма – тьмяний, робота – робітник, молода –молодиця, білий – біліти, аргумент –
аргументувати; у тому числі заміною суфіксів: перепустити – перепустка, читати – читання; а також унаслідок переходу закінчень у суфікси (у прислівниках):
нишком, манівцями, ницьма, миттю, сторчака;

в) додаванням постфіксів: вчити – вчитися, розуміти – розумітися, який – якийсь, скільки – скільки-небудь;

г) одночасним додаванням префіксів і суфіксів, іноді й постфіксів: закордонний, прибережний, неробство, узголів'я [узгол'івйа], по-новому, розщедритися, заручитися;

ґ) відкиданням суфіксів (і закінчень): записувати – за­пис, співати – спів, потекти – потік, невчений – неук, синій – синь;

д) складанням основ за допомогою інтерфіксів о, є або без них (цим способом творяться найчастіше іменники й прикметники, рідко – прислівники): смуга лісу – лісо­
смуга, любить волю – волелюбний, швидко плине – швидкоплинний, дає життя – життєдайний, босими ногами –босоніж, п 'яти поверхів – п 'ятиповерховий, і яскравий і
зелений – яскраво-зелений, і північний і східний – північно-східний.

Слова, утворені складанням основ, називаються складними.

Складні слова утворюються:

а) або від підрядних словосполучень:

будує машини – машинобудівний, сині очі – синьоокий, ходить пішки – пішохід, плаває морем – мореплавець; у такому разі, як правило, першою ставиться основа залежного слова, другою – основа головного слова: сховище (ч о г о?) овочів – овочесховище, степ (я к и й?) із домішками лісу – лісостеп, блок (який?) із шлаку – шлакоблок, здатний (до чого?) до життя – життєздатний, проходити (д є?) мимо – мимохідь; але: сонце сяє – сонцесяйний, перекочується полем – перекотиполе, догори лицем – горілиць;

б) або від сурядних словосполучень:

темний і зелений – темно-зелений, і всесвітній і історичний – всесвітньо-історичний, і машинний і тракторний – машинно-тракторний, і хліб і сіль – хліб-сіль;

у такому разі, коли йдеться про відтінки якихось явищ, першим ставиться основа слова, що позначає ці відтінки, другим – основа основної, ширшої назви:

блідий і рожевий – блідо-рожевий (а не «рожево-блідий»), світлий і голубий – світло-голубий, і військовий і морський – військово-морський, і торговельний і морський – торговельно-морський.

Інші способи творення слів

До інших способів творення слів належать абревіація, кон­версія, метафоризація, зрощення, суміщення.

Абревіація полягає в складанні по-різному усічених основ. Утворені таким чином слова називаються складноскорочени-ми (абревіатурами).

Складноскорочені слова творяться:

а) складанням частин двох або більше слів: Кабінет Міністрів – Кабмін, Донецький басейн – Донбас, завідувач господарства – завгосп, військовий комісаріат – військкомат, страйковий комітет – страшком, районний виконавчий комітет – райвиконком;

б) складанням частини й повного слова: державна адміністрація – держадміністрація, сільська рада – сільрада, педагогічний університет – педуніверситет, Державний комітет зв 'язку – Держкомзв 'язку, культурно-просвіт ній – культпросвітній, санітарно-епідеміологічний –санепідеміологічний;

в) з початкових звуків: Організація Об'єднаних Націй – ООН, Національна академія наук України – НАНУ, Українське національне інформаційне агентство «Новини» –
УНІАН, гідроелектростанція – ТЕС, електронно-обчислювальна машина – ЕОМ, відкрите акціонерне товариство – ВАТ,

г) з початкових букв: Європейський Союз – ЄС (читається: єес), Національний банк України – НБУ (читається:енбеу), Міністерство закордонних справ – МЗС, Служба безпеки України – СБУ, Національна спілка письменників України – НСПУ, Український народний рух – УНР,
мале підприємство – МП,

ґ) комбіновано: районний відділ народної освіти – райвно, Конгрес української інтелігенції – КУІн, Демократична партія України – ДемПУ, Кодекс України про адмініст­ративні правопорушення – КУпАП.

Абревіація характерна для іменників і дуже рідко використовується в прикметниках.

Конверсія – це перехід готового слова з однієї частини мови в іншу.

Найчастіше відбувається перехід прикметників в іменники: кошовий, вартовий, лісничий, братовй, хрещений, хрещена, молодий, молода, операційна, варенична, диспетчерська, набе­режна, пальне, майбутнє, лютий (назва місяця). Чимало прик­метників стали власними назвами, зокрема прізвищами: Са­гайдачний, Коцюбинський, Довгий, Гаврилишин, Ковалів', назва­ми населених пунктів: Київ, Львів, Пирятин, Рівне, Лозова, Зимне, Старе', топонімами: хребет Полонинський, гірський ма­сив Тупий, озеро Соляне, річка Кінська, острів Зміїний.

Нерідко дієприкметники втрачають свої дієслівні ознаки й переходять у прикметники: вихована (людина), озброєний (загін), битий (шлях), палена (цегла)', рідше – в іменники: на­речений, суджений, полонений, придане.

Деякі прислівники перейшли до розряду прийменників: близько (села), вздовж (дороги), довкола (будинку), попереду (колони), поруч (мене), назустріч (сонцю).

Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути пов­ний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що означають прізвища людей, назви населе­них пунктів, топоніми: Виговський, Котляревський, Лісовий, Харків, Ніжин, Рокитне, Полонне, Роздільна. А деякі слова мо­жуть виступати то як прикметники, то як іменники: Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко). Ставай, вартовий, без вагання на чати!(Леся Українка).

Внаслідок метафоризації слово набуває нового значення і нерідко за значенням розщеплюється на омоніми: ключ (до дверей) і ключ (журавлиний), журавель (птах) і журавель (ко­лодязний), вушко (мале вухо) і вушко (голки), коник (невели­кий кінь) і коник (комаха), супутник (співтовариш у дорозі) і супутник (космічний об'єкт), хвилюватися (про море) і хвилю­ватися (про людину), мати й мачуха і мати-й-мачуха (рослина); зокрема й унаслідок переходу власних назв у загальні: меценат, робінзон, донжуан, дизель, йоркшир, сенбернар, бостон, мадера, свалява, геркулес, титан.

Багато назв абстрактних понять виникло саме завдяки метафоризації: стид споріднене із студений, мерзенний – із мерзнути, щастя від частина, гнів від гнити, обурення від буря, зважувати (міркувати) від зважувати (важити).

Зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово відбувається внаслідок його частого повторення:

добрий день – добридень, спаси біг (бог) – спасибі, сього дня – сьогодні, без Пека – безпека, з усіх боків – зусібіч, один над десять – оди­надцять, вічно зелений – вічнозелений, гідний жалю – жалюгідний, батько й мати – батько-мати, хто знає – хтозна, бог знає – бозна, аби куди – абикуди, коли не буде – коли-небудь, неначе, б то – неначебто, як би – якби.

Суміщення – творення складних слів механічним поєднан­ням готових слів (спосіб, певною мірою близький до зрощення, але не тотожний): вчитель-фізик, інженер-економіст, гене­рал-лейтенант, бібліотека-читальня, ракета-носій, заєць-русак, меч-риба; нерідко це може бути повторення тих самих, сино­німічних або антонімічних слів: тишком-нишком, давним-дав­но, рано-вранці, видимо-невидимо, більш-менш, коли-не-коли, всього-на-всього, раз у раз, кінець кінцем, один-єдиний, вели-кий-превеликий, ходив-ходив.

Написання складних слів

Якщо складне слово утворене від підрядного словосполу­чення (від однієї до другої частини можна поставити питан­ня), то воно пишеться разом: будова (яка?) нова – новобудо­ва, будує (щ о?) машини – машинобудівний, Київ (який?) ста­рий – старокиївський, бетон (який?) із залізом – залізобе­тон, сховище (ч о г о?) овочів – овочесховище, збірник (ч о г о?) сміття – сміттєзбірник, плаває (ч и м?) парою – пароплав, га­сить (щ о?) вогонь – вогнегасник, перекоти (ч и м?) полем – перекотиполе, сонце (що робить?) сяє – сонцесяйний, забу­тий (якою мірою?) напів(наполовину) – напівзабутий, ав­томат (якою мірою?) напів – напівавтомат.

Якщо складне слово утворене від сурядного словосполу­чення (перед кожною частиною можна поставити сполучник і), то воно пишеться через дефіс: / національний і демократич­ний – національно-демократичний, і північний і східний – пів­нічно-східний, і синій і жовтий – синьо-жовтий, і темний і зеле­ний – темно-зелений, і хліб і сіль – хліб-сіль, і людина і день – людино-день, і кіловат і година – кіловат-година, і тонна і кілометр – тонно-кілометр.

Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухо­німий, хитромудрий, зловорожий.

Якщо складне слово утворене повторенням того самого слова, синонімів чи антонімів, то воно пишеться через дефіс: білий-білий, думав-думав, один-однісінький, рано-вранці, мало-помалу, часто-густо, тишком-нишком, сила-силенна, сад-вино-град, сам-один, більш-менш, видимо-невидимо, купівля-продаж, розтяг-стиск, година-дві, не сьогодні-завтра.

Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем, одним один, честь честю, чин чином, нога в ногу, рука в руку, раз у раз, рік у рік, з року в рік.

Традиційно через дефіс пишуться слова свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад, буй-тур, сон-трава, чар-зілля, жар-птиця, негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-й-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).

Через дефіс пишуться власні назви на зразок Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Во­линський, Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника), Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

Через дефіс пишуться також складні прізвища та подвійні імена: Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Антоненко-Дави-дович, Анна-Марія, hop-Богдан.

Через дефіс пишуться:

а) терміни, до складу яких входять букви: У-подібни Т-подібний;

б) найменування з належними до них пифрами: емс НЦ-132, автомобіль «Мазда-323», пилосос «РакетаП бензин А-95, клей КН-3;

в) найменування паралельних класів у школах: 5-А, 7-Б, 10-В;

найменування будинків: 23-А, 3-Б.

Разом пишуться іншомовні частини (шо своїм значення» наближаються до префіксів) авіа-, авто-, агро-, аеро-, гео-гідро-, електро-, кіно-, мікро-, мото-, радіо-, стерео-, теле* фото-, супері под.: авіаквиток, аеровокзал, електробритви радіотовари, телебачення, фотокопія, суперобкладинка.

Через дефіс прийнято писати іншомовні частини:

віце-, екс максі-, міні-, міді-, прем'єр-, генерал-: віце-президент, екс-чемпіон, максі-пальто, міні-фабрика, міді-спідниця, прем'єр-л ністр, генерал-майор.

Через дефіс пишуться також іншомовні слова блок-схе вакуум-апарат, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан, пап'є-маше, яхт-клуб, стоп-кран, дизель-мотор, крекін процес тощо.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...