Відокремлені уточнювальні члени речення

Уточнювальний член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву.

Уточнювальнічлени речення відповідають не просто на питання коли? дє? що? і т. д., а на питання а коли саме? а де саме? а як сам є? а який саме? а що саме? і под. Вимовляються вони з видільною, уточнювальною інтонацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше – тире.

Наприклад, у реченні Внизу, за скелями, глухо шуміло море (О. Донченко) є вже обставина місця – внизу, але вона дуже загальна, тому наступні слова конкретизують її, відповідаючії на питання а де саме внизу? – за скелями.

Найчастіше уточнюються обставини місця й часу, рідше – обставина способу дії, означення, додаток, підмет, присудок.

Наприклад, у реченнях Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ, (а куди саме?) »в поліські болота (О. Гончар). Рано, (а коли саме?) разом з сонцем, прокинулась і Харитя. Поволі, (а як саме?) нога за ногою, пливе валка битим шляхом (3 тв. М. Коцюбинського). Обидва, (а хто саме?) Круча і Ґонтар, охоче приєдналися до тосту Марії, хоч суть його кожен сприймав по-своєму (Я. Баш). Ще будем жити ми – (а хто саме?) і я і ти! (П. Тичина). Що страшніше – детектор брехні чи дзеркало правди? (В. Захарченко) маємо уточнювальні обставини місця – на поліські болота, часу – разом з сонцем, способу дії – нога за ногою, уточнювальні підмети Круча і Ґонтар, і я і ти, детектор брехні чи дзеркало правди. Усі вони виділені комами, лише останні два – тире.

Треба мати на увазі, що іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цьо­го і вимовляються вони з різною інтонацією, відокремлюють­ся або не відокремлюються комами.

Порівняємо, наприклад, два речення Десь далеко, за тем­ною смугою лісу, обізвався грім (С. Васильченко) і Далеко за річкою блиснуло щось (М. Коцюбинський). У першому реченні смуга лісу бачиться як щось далеке, тобто вислів за темною смугою лісу виступає як синонімічний до обставини далеко. У другому – річка мислиться як близький предмет, а дія відбу­вається далеко за нею. Якби останнє речення записати так: Далеко, за річкою, блиснуло щось, тоді б річка сприймалася як далекий предмет і, отже, вислів за річкою означав би те саме, що й далеко.

Ті самі слова залежно від того, відокремити чи не відокре­мити їх, можуть сприйматися по-різному, тобто як різні члени речення. Так у реченні На луках, (а де саме?) понад Ташанню, густими хвилями перекочувався туман (Григорій Тютюн­ник) слова понад Ташанню – уточнювальна обставина місця. Але якщо це речення записати так: На луках (яких?) понад Ташанню густими хвилями перекочувався туман, то ті самі сло­ва виступатимуть як неузгоджене означення.

Ніколи не буває уточнення до прислівника десь, наприк­лад: Десь за річкою гув болотяний бугай (Григорій Тютюнник). Прислівник десь вказує на невизначеність місця, тому й уточ­нення при ньому не може бути.

Різні відокремлені уточнювальні члени речення можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, наприклад, зокрема, зокрема й, у тому числі, особливо, переважно, навіть, причому, мабуть тощо. Такі слова виділяються комами разом з уточнювальни-ми членами речення.

Наприклад: Сьогодні в Україні 10,8мільйона гектарів лісу, або 15,6 відсотка території України (З газети). Через вузький пересип скрізь були покопані єрики, себто канави (І. Нечуй-Левицький). Що ж до того, як нам надалі ділитися, то я прохав би Вас деякий час не вносити зміни, себто ділитися пополовині (М. Коцюбинський). Були тут старі й літні люди, та найбільше юрмилося молоді, особливо школярів (1. Цюпа). Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник). Він по­любляв, щоб до Волі приходили гості, зокрема Рада й Аліна (Ю. Яновський). Націю творять сукупно всі, навіть лиходії (К). Мушкетик).

Відокремлення додатків

Відокремлюються додатки, що мають значення виключен­ня або включення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від. На письмі вони виділяються з обох боків комами.

Наприклад: Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього (О. Довженко). Всі, за винятком Бойнука, здивова­но дивилися на шкіпера (М. Трублаїні). Пахне грибами й ме­дом, вогкістю пахне тією, що, опріч назви осінь, немає імені їй (М. Рильський).

Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється: В кутку під божницею за­мість стола стояла вузесенька примостка на чотирьох пат­лах, убитих в землю (Панас Мирний). Хоч залежно від змісту він може й відокремлюватися: У нашій лоцманівській, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку то­полю (О. Гончар).

Однак якщо такий додаток виражений неозначеною формою дієслова, він завжди відокремлюється: Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери (М. Коцюбинський). Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями (О. Забужко). Цей додаток співвідносний із підрядним реченням, яке починається сполучником замість того щоб.

Відокремлюються додатки, які вводяться прийменником щодо разом із часткою то: Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю, і це мене гризе немало (М. Коцю­бинський). Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються: Антонович суворо засуджував тих офіцерів) які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими... Щодо цього погляди Антоновича цілком збіглися з поглядами комбата (О. Гончар).