Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділові знаки в складносурядному реченні

Між простими реченнями (предикативними частинами), що входять до складносурядного, звичайно ставляться коми: Теп­ло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок). Ми ломимо скапу, рівняєм правді путі, і щастя всіх прийде по наших аж кістках (І. Франко).

Не ставиться кома між двома частинами складного речен­ня, з'єднаними одиничним сполучником (й), та, або, чи (= або), якщо:

а) обидві частини мають якесь спільне слово – член речення, внесення або видільні частки тільки, лише (таке слово завжди стоїть на початку всього речення): Зрідка пробіжить тут заєць або спишіться на кручі вовк (А. Шиян). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко). Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкає (В. Козаченко); щоправда, іноді буває важко визначити, чи таке слово стосується обох частин
або лише першої, як, скажімо, у реченнях На світанку Юрій Дзвонар ударив у великий дзвін(,) і скрізь у селі заворушилися люди (М. Стельмах). Біля ніг її плещешься море(,) і, мов питаючи в тривозі одна одну про щось найголовніше в світі, хвиля хвилю доганяє (О. Довженко);

б) це речення питальне, спонукальне або окличне: Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський). Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (О. Олесь).

Тире ставиться між двома частинами складносурядного ре­чення, якщо друга частина виражає висновок, наслідок, рап­товість, несподіваність і вимовляється з помітним піднесен­ням тону: Дощ пройшов – і Київ зеленіє (М. Рильський). Ще мить – і Дрогичинська битва загримить (М. Бажан). Гармоніст грав, молодий з молодою кружляли, кількоро їхніх супутників било в долоні – і вся ця картина була така несподівана, така несправжня, неправдоподібна!(Є. Гуцало).

Крапка з комою ставиться між двома частинами складно-сурядного речення, якщо в них є свої розділові знаки або ці частини далекі за змістом: Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці ють (Т. Шевченко).

· Складнопідрядні речення

Будова складнопідрядних речень

Складне речення, предикативні частини якого синтаксич­но нерівноправні і з'єднані сполучником підрядності або спо­лучним словом, називається складнопідрядним.

У складнопідрядному реченні одна частина обов'язково головна (головне речення), друга – залежна, підрядна (під­рядне речення). Від головної частини ставиться питання, підрядна – відповідає на поставлене питання: Ми нові гаї посадим, (з якою мето ю?) щоб земля була весела (М. Риль­ський). Пахнуть хлібом слова, (які?) що мене їх навчила мати (Д. Лавличко). І я відчуваю, (що?) як доля великого світу на наші рамена ляга (Б. Олійник).

Змістова наповненість предикативних частин складнопід­рядного речення не залежить від їхньої синтаксичної ролі: іноді однаково важливі обидві частини, іноді важливіша го­ловна, іноді – підрядна. Наприклад, у реченні Щоб між нами не вгасало проміння величне, ти поставив «на сторожі» слово твоє вічне (Леся Українка) обидві частини несуть од­наково важливу інформацію. У реченні Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (О. Довженко) основна інформація закладена в під­рядній частині.

Підрядні частини замінюють або розгортають той чи інший член головної частини. Вони й відповідають на ті самі питання, що й члени речення. Інакше кажучи, підрядні частини, маючи свої синтаксичні центри, виконують функції членів речення. Адже можна сказати: Приїхав землемір (підмет – зем­лемір) і Приїхав той, що землю міряє (роль підмета виконує вже підрядне речення разом із вказівним словом). Але підрядні частини дають змогу точніше, докладніше передати певне значення, ніж звичайні члени речення.

У складнопідрядному реченні підрядна частина стоїть пе­реважно після головної, але не завжди – вона може стояти і перед головною частиною, і всередині неї: Люблю людей землі моєї, (чом у?) бо й я землі моєї син! (В. Сосюра). (X т о?) У кого мозолів на руках не було, той не підніме з долівки шмато­чок хліба (В. Кучер). Землю, (я к у?) що крила дала мені, довіч­но буду любить (Ю. Петренко).

У складнопідрядному реченні є вказівні слова (не завжди) і сполучники підрядності або сполучні слова (обов'язково).

Вказівне слово є членом головної частини (голов­ного речення). Вказівними словами бувають:

а)вказівні займенники той, такий, стільки в різних відмінках: Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти (Нар. творчість). Знайшовся такий, що дав волю, дав і землю (М. Коцюбинський);

б) означальні займенники весь, всякий, кожний у різних відмінках: Кожний, кому доручено завдання, виконував його з радістю (О. Копиленко). Все, що було молодого,
завзятого, пішло степовими дорогами (П. Панч);

в) вказівні прислівники так, настільки, там, тут, туди звідти, тоді, доти, тому: Там, де Ятрань круто в ється з-під каміння б'є вода; там дівчина воду брала, чорнобри­ва, молода (Нар. творчість). Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси (О. Довженко).

Конкретне значення вказівного слова завжди розкриваєть­ся в підрядній частині.

Сполучник підрядності приєднує підрядну час­тину (підрядне речення) до головної, але членом речення не виступає.

У мові є багато сполучників підрядності, зокрема: що, як, щоб, якби, якщо, бо, коли, чи, хоч, ніж, тому що, для того щоб, через те що, дарма що, незважаючи на те що, тимчасом як, після того як, мов, немов, наче, ніби і под.: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбин­ський). Біда в тому, що дехто оцінює людей не за їхніми якос­тями, а за посадами (1. Цюпа).

Сполучники підрядності бувають однозначні (семантичні) і багатозначні (асемантичні). Однозначні сполучники приєдну­ють до головної підрядні частини тільки одного певного виду, багатозначні – можуть приєднувати підрядні частини різних видів. Прикладом перших є сполучники бо, тому що, через те що (приєднують лише підрядні причини), якби, якщо (виража­ють лише умову), незважаючи на те що, дарма що (вживають­ся лише для приєднання допустових підрядних речень) тошо. І, навпаки, багатозначні сполучники що, щоб, як, коли приєднують до головної підрядні частини різних видів: і з'ясувальні (підметові й додаткові), і означальні, і обставинні. Наприклад, у реченнях Зичу, щоб ти товаришів знайшов з сер­цями ясними, з думками молодими, з любов'ю до людей... 1 в ночі сил таких немає, щоб наше сонце погасить. Як сонце, перейти хотів би я по світі, щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (3 тв. М. Рильського) той самий сполучник щоб приєднує в першому реченні підрядну з'ясувальну (додаткову) частину, у другому – означальну, у третьому – обставинну.

Сполучне слово приєднує підрядне речення до го­ловного і водночас є членом підрядного речення.

Сполучними словами бувають:

а) відносні займенники хто, що, який, чий котрий, скільки в різних відмінках: / завжди пам 'ятай про невідо­мих людей, які (підмет) дають тобі хліб, молоко, м 'ясо (В. Кучер);

б) відносні прислівники як, наскільки, де, куди, звідки, ко­ли, доки, відколи, чому, чого, навіщо: Певно, в кожного є заповітні пороги, звідки (обставина місця) нас прово­джали в життя матері (М. Сингаївський).

Сполучне слово можна замінити повнозначним слоюм із го­ловного речення. Так, у наведених тут прикладах у першому ре­ченні замість які можна підставити невідомі люди, у другому – замість звідки можна сказати від заповітних порогів. У реченні Єсть такі у світі речі, від яких душа сія (П. Тичина) сполучне слово від яких можна замінити словами від них, від тих речей.

Слова що, як, коли в одних випадках виступають сполуч­никами, в інших – сполучними словами.

Сполучне слово (займенник) що можна замінити займен­никами який, він або іменником: В небі ластівка мріє далека, що [яка, вона, ластівка] на крилах весну принесла (В. Сосюра). Сполучник що так замінити не можна: Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ (О. Донченко).

Сполучні слова (прислівники) як і коли можна замінити відповідно прислівниками так, таким чином і тоді: Кашель клекотів у нього в грудях, як [так клекотить] лава у вулкані, довго і грізно (О. Довженко). Звечора, коли [тоді, у той час] всі люди були зайняті святом, запріг він свої волики і поскрипів полозками з села (1. ІДюпа). Сполучники як, коли так замінити не можна: Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром (Леся Українка). Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися (Нар. твор­чість). Сполучне слово коли тут приєднує підрядне речення часу, а сполучник коли – підрядне речення умови (його мож­на замінити сполучником якщо).

Щоб правильно зорієнтуватися, яким членом речення вис­тупає сполучне слово, його пробуємо замінити іменником, осо­бовим займенником або співвідносним вказівним словом. На­приклад, у реченні В давніх літописах наших єсть одно опові­дання, що зворушує у серці найсвятіші почуття (М. Вороний) сполучне слово що можна замінити іменниковим словосполу­ченням це оповідання або особовим займенником воно. Звідси Робимо висновок: сполучне слово тут виступає підметом. У реченні Майже все вже розтануло в далекім мареві часу, як сон, і потонуло (О. Довженко) сполучне слово як можна замінити вказівним словом так: ...такрозтає сон. Отже, це сполучне слово тут є обставиною способу дії. У реченні Вся вулиця перерита свіжими вирвами, на дні яких ще сивіє встояний дим (О. Гончар) сполучне слово яких – не означення, а додатої ...на дні (ч о г о?) вирв ще синіє встояний дим.

Види підрядних речень

У мовознавстві поширені дві класифікації підрядних ре­чень: логіко-граматична і структурно-семантична.

За логіко-граматичною класифікацією беруть до уваги те, на яке питання відповідає підрядне речення і який член речення воно замінює або уточнює. Якщо підрядне ре­чення відповідає на питання х т о? ш о?, то воно замінює під­мет і його слід вважати підметовим, а якщо, наприклад, на питання к о г о? щ о? – то воно замінює додаток і його слід вважати додатковим і т. д.

Наприклад, у реченні Хто не повстав, нехай повстане, несе катам відплати гнів (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання хто нехай повстане? і, таким чином, замі­нює підмет у головному реченні. Крім того, замість цієї час­тини можна підставити (це, щоправда, не завжди вдається) майже рівнозначне слово неповсталий, яке тут виступатиме підметом: Неповсталий хай повстане... Отже, це підрядне ре­чення – підметове. Так само в реченні Почути б, як пахне земля (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання зна­хідного відмінка (кого? що?) і її можна замінити пошире­ним додатком пахощі землі; отже, тут маємо справу з підряд­ним додатковим реченням.

У визначенні виду підрядного речення важливу роль, крім питання, відіграє вказівне слово в головному реченні: яким членом речення воно виступає, такого виду й підрядне речен­ня. Наприклад, у реченні У кого серце мудрістю багате, тому глибини всякі перейти (А. Малишко) вказівне слово тому виступає додатком; отже, і підрядне речення додаткове. У реченні Яка совість, така й честь (Нар. творчість) вказівне слово така – присудок (складений іменний); отже, і підрядне речення присудкове (розкриває значення присудка головного речення).

Якщо вказівного слова в головному реченні немає, пробуємо його підставити. Наприклад, у реченні Щасливий, хто сни має милі (Леся Українка) у головне речення можна підста­вити вказівне слово той і за ним визначити вид підрядного речення. Щоправда, така підстановка не завжди можлива. Так, у реченні Він полюбив, бо полюбити прийшла пора (М. Рильський) вид підрядного речення можна визначити лише за пи­таннями чому? з якої причини?

Залежно від того, на яке питання відповідає підрядне ре­чення і який член речення воно замінює чи уточнює, розрізняють підрядні підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (способу дії, міри й ступеня, місця, часу, умови, допустові, причини, мети, наслідкові), а також супровідні.

За структурно-семантичноіо класифікацією враховують, що саме пояснює підрядне речення – одне слово чи все головне речення, у яких змістових відношеннях перебувають головна й підрядна частини і за допомогою яких формально-граматичних засобів підрядна частина приєднується до головної.

Визначальним у віднесенні підрядних частин до того чи іншого виду тут є передбачуваність чи непередбачуваність підрядного зв'язку. «Передбачуваний підрядний зв'язок, зу­мовлений лексичними чи граматичними властивостями опор­ного слова в головній частині, називається прислівним. Непередбачуваний підрядний зв'язок визначає не граматич­на природа головної частини, а комунікативні потреби вис­ловлення. Такий зв'язок називають детермінантним (неприслівним) підрядним зв'язком. У складнопідрядному реченні з детермінантним зв'язком підрядна частина залежить від головної в цілому, наприклад: Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди (І. Шевченко). Вам з тобою, видно, по дорозі, бо йшли й нікуди не прийшли (Л. Костенко). У склад­нопідрядному реченні з прислівним зв'язком підрядна части­на підпорядковується опорному слову головної, наприклад: Л згодом я переконався, що дід казав правду (Григір Тютюнник). Все важче знаходили квіти, мед яких обіцяє бути цілю­щим (Л. Костенко)»1.

Види підрядних речень за цією класифікацією визначають по-різному. Наприклад, на думку одних авторів, детермінантні підрядні частини залежно від значення сполучників поділя­ють на часові, причинові, цільові, умовні, допустові, наслід­кові, порівняльні. Серед прислівних підрядних частин виділя­ють придієслівно-з'ясувальні, прикомпаративно-об'єктні, при-іменниково-означальні, залежні від співвідносного слова го­ловної частини; до специфічних підрядних частин відносять частини складного речення, які виконують роль підмета щодо присудка головної частини.

Проте більш поширеним при структурно-семантичній кла­сифікації є поділ підрядних речень на з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри й ступеня, допустовості, наслідку). При цьому до з'ясувальних та означальних відносять прислівні підрядні частини, до обставинних – детермінантні.

Обидві класифікації певною мірою доповнюють одна одну, дають змогу глибше зрозуміти природу підрядних частин. Але якщо за структурно-семантичною класифікацією основна увага звертається на формальний, зовнішній бік речення (характер сполучників, валентність головної частини), то за логіко-граматичної – враховують насамперед забезпечення підрядними частинами повноти інформації, виклад якої передбачено в головній частині. Логіко-граматичний аналіз складнопідрядних речень, крім того, є прямим продовженням розбору простого речення за його членами: тут при визначенні виду підрядних частин так само, як і при визначенні членів речення, беруться до уваги передусім питання, на які вони відповідають у певній мовній ситуації; тобто враховуються їхні семантико-синтаксичні функції, а також їхня логічна зумовленість, запрограмованість потребами повного висловлення думки. Тому саме цю класифікацію візьмемо за основу подальшого розгляду підрядних речень.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...