В яких умовах розвивалась українська культура на початку XX ст.?

Охарактеризуйте розвиток української освіти у вказаний період.

Дайте коротку характеристику принципам культурної політики радянської влади в Україні 1921-1939 р.

Що ви можете сказати про Розстріляне відродження?

ТЕМА 6. КУЛЬТУРА УРСР ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ – 2 год.

План практичного заняття:

1. Радянська державна політика у сфері культури часів Другої світової війни.

2. Мілітаризація мистецького життя часів війни.

3. Німецька окупаційна політика у соціокультурній сфері в рейхскомісаріаті «Україна» (1941-1944 рр.).

Тематика рефератів:

1. Повсякденне життя місцевих мешканців часів німецької окупації.

2. Преса та радіо часів війни: особливості функціонування.

Література:

1. Волошин Ю. Українська православна церкви в роки нацистської окупації (1941 – 1944). – Полтава : Б.в., 1997.

2. Довженко О. Щоденник / http://lib.ru/SU/UKRAINA/DOVZHENKO/shchoden.txt

Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів : Б.в., 1993.

4. Українська культура ХХ ст. / Клименко В.А. Культурологія. – К., 2007 / http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/Kulturologiya/index.html

Хронологія подій:

1939 – початок Другої світової війни.

1941-45 рр. – війна СРСР з фашистською Німеччиною.

1943 – створена Рада в справах Російської православної церкви при РНК СРСР.

1944 – створена Рада в справах релігійних культів.

Умови для розвитку культури:

З початком війни радянського Союзу з фашистською Німеччиною всі українські культурні установи, визначні представники наукової, технічної, творчої інтелігенції в обов’язковому порядку мали бути евакуйовані на Схід. В столицю Башкирії Уфу була евакуйована АН УРСР, творчі союзи (письменників, композиторів, художників), Київська опера. Евакуйовані були вищі учбові заклади з викладачами та студентами. В евакуації опинилися письменники М.Рильський, П.Тичина, В.Сосюра, А.Малишко, Л.Первомайський, Ю.Яновський та ін. На замовлення їх творчість обмежувалася головним чином воєнно-патріотичною тематикою. В Сибір та Середню Азію були евакуйовані 35 театрів з України.

О.Довженко зняв документальні стрічки «Битва за нашу радянську Україну» та «Перемога на Правобережній Україні» (1943). Сценарій О.Довженка «Україна в огні» Сталін спочатку сприйняв схвально, потім піддав розгромній критиці (див. наведені джерела).

У фільмах воєнних років за вказівкою Сталіна пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом. Ворога показували карикатурно (наприклад картини І.Пир’єва «Секретар райкому» (1942 р.), М.Калатозова «Непереможні»).

Окупована територія. Українська культура опинилася перед загрозою повного знищення (див. наведені джерела). Вищі навчальні заклади зачинено, музеї пограбовані.

Духовне життя. Воєнні роки майже для всіх релігійних культів були часом поновлення діяльності та легального існування: на окупованій території це відбувалося з дозволу німецької влади, на звільненій – санкціоновано радянським урядом, яке тимчасово послабило утиски на церкву, використовуючи її авторитет для посилення патріотичних настроїв населення.

ДЖЕРЕЛА

СЕКРЕТНА НІМЕЦЬКА ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО УКРАЇНИ. Листопад 1942 р.

1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани.

2. Школи тільки 4-класові. На другий рік (1943 р.) закрити.

3. «Просвіти» обсервувати. Там діють Б (бандерівці).

4. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.

5. Якнайменше наукових інституцій типу лабораторій і т.ін. Тільки таки, що необхідні для війська.

6. Церкви не допустити до згоди.

7. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення. Задержати продукцію дальших місцевих лікарів.

8. Суди лише німецькі. Кожен німець – суддя.

9. Хуліганство карати тільки тоді, коли шкодить німцям.

10. Ширити аморальність – не карати за аборти.

11. Все що має хребет – зламати…

12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди.

13. Контроль поїздів.

14. Сексоти в заводах, цехах, церквах, підприємствах, установах і т. ін. Слідкувати за ворогами Німеччини. Попи на послуги.

15. Не говорити німцям із населенням.

Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. – С.587.

ДУМКИ А. ГІТЛЕРА З ПРИВОДУ УКРАЇНИ.

Вересня 1941 р.

… Німецький селянин рухається завдяки його нахилові до протесту. Він думає про своїх дітей. Український селянин не знає поняття обов’язку…

Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві…

Квітня 1942 р.

Не можна дозволити, щоб навіть одному вчителю прийшла б ідея раптом оголосити про обов’язковість для підкорених народів ходити в школу. Якщо росіяни, українці, киргизи та ін. Умітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити.

Косик В. Україна і Німеччини у другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. – С.532, 559.

З ВИСТУПУ Й. СТАЛІНА «ПРО АНТИЛЕНІНСЬКІ ПОМИЛКИ І НАЦІОНАЛІСТИЧНІ ПЕРЕКРУЧЕННЯ В КІНОПОВІСТІ О.П. ДОВЖЕНКА «УКРАЇНА В ОГНІ»

Січня 1944 р.

Кіноповість Довженка «Україна в огні» є «відвертий виступ проти політики партії», у ній «ревізовано ленінізм, ревізована політика нашої партії щодо основних, корінних питань». Довженко у своєму творі не показав повної перемоги ленінізму, а виступив проти класової боротьби…, намагається зганьбити політичну і практичну діяльність партії щодо ліквідації куркульства як класу. Довженко дозволяє собі знущатися над такими святими для кожного комуніста і справжньої радянської людини поняттями, як класова боротьба проти експлуататорів і чистота лінії партії…

Искусство кино. – 1990. – №4. – С.89.

ПАВЛО ТИЧИНА. ПЕРЕМОГА У НАС, ПЕРЕМОГА!

Це була дзвінка, стріло звучна, стоголоса ніч, – ніч із 8-го травня на 9-е, яка схвильованим голосом із репродуктора несподівано для всіх нас розбудила і голосно сказала: Радійте! Вітайте одне одного, обнімайтесь! Бо до цього ось моменту тривала війна, а зараз нове життя починається – життя воістину весняне! Червона армія розгромила німецького звіра в його власному лігві! Фашистська Німеччина капітульовала!

Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.376.

Питання для самоконтролю:

1. Які особливості в розвитку театру та музики з’являються часів Другої світової війни?

2. Що таке мілітаризація культури?

3. Напрямки евакуації промислових об’єктів та Вищих навчальних закладів з окупованих територій?

ТЕМА 7. СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ СВІТ УКРАЇНИ другої пол. 1940-х – 1991 рр. – 4 год.

План практичного заняття:

1. Політика правлячої комуністичної партії у сфері культури українського народу у другій половині 40-х рр. – першій половині 60-х рр.

2. Українська культура в умовах кризи авторитарного режиму. Рівень, якість та темпи розвитку української культури у другій половині 60-х – 80-і рр.

3. Роль і місце шестидесятництва і дисидентського руху в розвитку української культури.

4. Українська культурна парадигма другої половини ХХ ст.

Література:

1. Баран В. Влада і церква: з історії взаємин у 1945-1965 рр. // Сучасність. – 1995. – №5.

2. Бойко А. Культурно-ідеологічні процеси в Україні 1945-середина 1950-х рр. / Історія України. – К. : Академвидав, 2002.

3. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? – Мюнхен : Сучасність, 1968.

4. Нурок А.Ю. Мастера советской станковой графики. – М. : Издательство Академии Художеств СССР, 1962 / http://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000008/index.shtml

5. Панченко П.П. Сторінки історії України ХХ століття: (Українське село: поступ, сподівання, тривоги). – К. : Б. в., 1995.

6. Русначенко А.М. Національно- визвольний рух в Україні середина 1950-х- початок 1990-х років. – К. : Вид. ім. О.Теліги, 1998.

7. Турченко Ф. Г. Новітня історія України – К. : Генеза, 2007.

Хронологія подій:

1946 – Львівський собор. Ухвала про ліквідацію Берестейської унії і об’єднання з Російською православною церквою.

1946-1948 – ідеологічна кампанія «ждановщина».

1947-1951 – псевдонаукові сталінські дискусії.

1956 – початок хрущовської відлиги.

1960, березень – постанова ЦК КПУ «Про заходи з ліквідації порушень духовенством радянського законодавства про культи».

1965 – перша хвиля арештів дисидентів.

1970 – загибель художниці Алли Горської.

1971, липень – приймається постанова ЦК КПУ «Про посилення атеїстичного виховання населення».

1971 – помісний собор РПЦ, на якому вирішувалися питання вибору патріархату, стратегія церкви на майбутнє (орієнтація РПЦ на модернізацію).

1979 – загибель композитора Володимира Івасюка.

1986, 26 квітня – Чорно́бильська катастро́фа.

1989 – ухвалення Закону про державний статус української мови.

1989, лютий – створення Ініціативного комітету за відновлення Української автокефальної православної церкви.

1989, вересень – Собор священнослужителів УАПЦ і прихильників УАПЦ – священнослужителів РПЦ. Створення Церковної Ради УАПЦ в Україні.

1990, 5-6 червня – Всеукраїнський Собор у Києві затвердив проголошення відродження УАПЦ. Патріархом Київським та всієї України обрано митрополита Мстислава (Скрипника).

1991, 16 січня – Іоанн Павло ІІ запровадив в Україні греко-католицьку і католицьку церковну ієрархію.

1991 – здобуття Україною незалежності.

Терміни:

Атеїзм марксистський – створене К.Марксом і Ф.Енгельсом вчення про релігію як фантастичне відображення зовнішніх сил – природних і соціальних, які панують над людиною. У працях В.Леніна абсолютизовано роль політичного фактора в подоланні релігії.

Модернізм релігійних – осучаснення, оновлення релігійного феномену в цілому чи окремих його сторін у зв’язку із змінами в житті людства або нації.

Постмодерн (те, що йде після модерну) – напрям у сучасній культурі, що сформувався у 70-х pp. XX ст.

Умови для розвитку культури:

Після закінчення воєнних дій починається відбудови установ освіти, науки, культури, розвиток музейної та бібліотечної справи, а також посилення ідеологізації культури, вихолощення національної самобутності з культурного й духовного життя українського народу. У відповідь на насильницькі заходи посилюється опір творчої інтелігенції щодо русифікації культури, її політизації та штучній інтернаціоналізації.

60-80-ті роки – суперечливий період у розвитку української культури. Не маючи своїй державності, їй довелося долати шалений опір комуністичній диктатурі, великі обмеження і заборони, а нерідко і репресії. Це негативно позначилося на рівні, якості й темпах розвитку культури.

Духовне життя. Політика радянського керівництва з другої половини 40-х рр. ХХ ст. була спрямована на придушення релігійних почуттів населення СРСР. Приймаються ряд постанов, що, з одного боку, мали мету підтвердження проголошеної раніше свободи совісті, а, з іншого – містять підтвердження вірності обраному шляху – досягнення атеїстичного майбутнього. Останнє було вирішальним при розв’язанні долі церков та релігійних організацій, діяльність яких з кожним роком стає більш обмеженою. В Україні зареєстрували великий рівень релігійності населення: в УРСР було зосереджено майже 60% релігійної мережі всього колишнього СРСР. У цей період друкується велика кількість літератури антирелігійного змісту, яка формувала негативну громадську думку про віруючих. У 1972 р. після 20 років перерви, розпочалася реєстрація нових православних громад і відкрито кілька храмів.

Наприкінці 80-х років відбуваються демократичні процеси, послаблення контролю над культурним та духовним життям радянської країни. Наслідки: брак державної позицiї щодо масової культури в Українi, що став небезпечним в умовах експансiї закордонної, передусiм – американської та росiйської комерцiйної мас-культурної продукції; великого удару по iнфраструктурi культури завдала господарча криза, що загострилася ще в 1989-90 роках, та гiперiнфляцiя (закривалися кiнотеатри, клуби, особливо профспiлковi, на 15% скоротилося число зайнятих у цiй сферi). У 1989-91 рр. питання культурної полiтики стали невiддiльними вiд власне полiтики, бiльше того – висунулися на перший план. Однак, нацiонал-демократи, що переживали пiк свого полiтичного впливу, розглядали у цей час культуру бiльше як засiб боротьби за державнiсть, анiж як самоцiнне явище. У державі з великим розмахом святкується 1000-річчя хрещення Русі.

Отже, в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується іншими соціально-економічними умовами, формами власності, характером стосунків між людьми, соціальною структурою, системою цінностей.

ДЖЕРЕЛА:

В.Сосюра. «Любить Україну»

Любить Україну, як сонце любить,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любить у годину негоди!.

Любить Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Людить Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами!.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

У квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках, гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щірих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!.

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину,

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любить у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любить Україну свою, –

і вічні ми будемо з нею!

Сосюра В. Калина над водою: Лірика та поеми. – К., 1968. – С.312-313.