Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Які витоки має мораль? Як співвідносяться мораль і релігія?

Мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.

Мораль не з'являється раптом одразу ж у «готовому», сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Моральні принципи своїми коренями йдуть в найглибшу давнину, в самі основи людського буття. Початковими серед них можна вважати визнання людського життя найвищою цінністю, основа чого лежить ще в тваринному світі, де представники одного й того ж виду, як правило, не знищують один одного. І якщо цінність життя є найвищим принципом, то логічною є поява норм-принципів – «не убий»; поважай батьків, котрі дали тобі життя; «не кради», бо це прирікає людину на голодну смерть; поважай працю як необхідну умову життя.

З релігійними поглядами на природу, виникнення моралі багато в чому пересікаються погляди представників об'єктивного ідеалізму (Платона, Гегеля). Ще одним напрямом пошуку витоків моралі умовно можна назвати натуралістичним, тому що воно так або інакше виводить мораль із природи людини і з попередньої еволюції тваринного світу.

Проблема співвідношення моралі і релігії, цих двох форм суспільної свідомості, має важливе значення в етиці, оскільки вона безпосередньо зв'язана з питанням про критерій моральності. Релігійний погляд на мораль виходить з того, що віра в Бога дає єдино можливе обґрунтування «високих» моральних принципів, які нібито протилежні «низьким» якостям людини і громадського життя, що потонули у гріху. З цієї точки зору єдиним джерелом морального початку в людині є Бог, котрий створив людину «за своїм образом і подобою» і дав їй моральні заповіді. На користь релігійного обґрунтування моральності звичайно висуваються наступні доводи:

по-перше, людина по своїй природі прагне до задоволення егоїстичних інтересів і тому не здатна сама виробити моральні поняття;

по-друге, тому що в суспільному житті чеснота не завжди винагороджується, а вада часто не наказується і тріумфує, тому виконання людьми вимог моральності може забезпечити тільки їхня віра в існування загробного життя, у пекло і рай, де здійснюється справедлива відплата за чесноти і вади, лише страх перед «страшним судом»;

по-третє, усі найбільш відомі вимоги моральності вперше були сформульовані в рамках релігійного вчення, і тому, навіть якщо не вірити в Бога, то мовляв визнати ту позитивну роль, котру зіграла релігія у розвитку моральної свідомості людства.

Широке розповсюдження отримали й різні направлення, котрі так або інакше підкреслювали соціальну природу моралі. Соціологічний підхід до моралі вже був відомий мислителям античності. Особливо активно його відстоювали марксисти.

Білет№27

1.)Що є предметом розгляду наступних розділів філософії:

Онтологія - вчення про буття; гносеологія - вивчає природу пізнання; етика-вчення про мораль; аксіологія-наука про цінності; філософська антропологія - вчення про природу і суть людини.

2.Які риси характеризують філософію Платона, які філософію Аристотеля, а які притаманні їм обом (розташуйте у вигляді таблиці):

Платон а) пріоритет загального над особистішим к) Бог - деміург; м) раціональне має пріоритет над чуттєвим. б) ідеї мають незалежне існування від речей д) світ - це паралельне існування двох рівнів буття;

Арістотель в) равнозначущість загального та особистого л) Бог - першодвигун; з) пріоритет формального над матеріальним; г) ідеї присутні у самих речах як їхня форма ж) світ - це співіснування потенційного та актуального

Загальне і) телеологічність; є) емпіричний аналіз

 

Сформулюйте закон переходу кількісних змін у якісні. Наведіть приклади його дії.

Закон: Зміна якості об'єкту відбувається тоді, коли накопичення кількісних змін досягає певної межі.

Закон цей носить загальний характер, діючи в природі, суспільстві і мисленні. Розглянемо дію цього закону на прикладі хімії, яку Енгельс називав наукою про якісне зміну тіл під впливом зміни кількості. СО - чадний газ, СО 42 0 - вуглекислий газ різко відрізняються один від одного, маючи кількісний склад. 6N 42 0о - звеселяючий газ, N 42 0о 45 0 - азотний ангідрид, тверда речовина. У живій природі прикладом може служити еволюційна теорія Дарвіна про походження видів шляхом природного відбору. У суспільному житті - зміна формацій в результаті зростання продуктивних сил і зміни виробничих відносин.

 

Порівняйте вчення стоїцизму та епікуреїзму: виділіть загальне та опозиційне.

Відмінне

Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.

Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.

Спільне

Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...