Вартість кредитної лінії оцінюється за двома критеріями.

Першим критерієм вартості кредитної лінії є потреба негайно сплатити комісійні платежі. Фактично це і є ціною банківського зобов'язання тримати лінію чинною. Ціна залежить від вартості всієї лінії або її невикористаної частини, від репутації фізичної особи, ряду послуг, які надаються банківською установою тощо.

Другим критерієм є ставка відсотків, що сплачуються за позичений капітал. Як правило, всі кредитні лінії мають змінні ставки відсотків, які базуються на ставках грошового ринку плюс премія за ризик.

Отже, кредитна лінія - це гнучкий механізм короткострокового кредитування, завдяки якому задовольняється тимчасова потреба фізичної особи в оборотних коштах. Здебільшого ці гроші ідуть на покриття поточних витрат.

Вигідність кредитної лінії в тім, що клієнт має доступ до необхідних йому кредитних ресурсів, але сплачує відсоток лише за ту суму, яку фактично позичив на даний момент. Більшість із них забезпечує клієнту – фізичній особі тривалі зв'язки з банком, які автоматично продовжуються на новий термін. За такої ситуації відсоткові ставки, ліміти кредиту та інші умови змінюються залежно від фінансового стану, умов і потреб фізичної особи. На практиці це виливається в перманентну пролонгацію кредиту, що дає можливість використовувати кредитну лінію як довгострокове джерело коштів, чи як кажуть, мати „ліквідну подушку".

Револьверний або автоматично поновлюваний кредит - це позика що надається банком клієнту – фізичній особі в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Він, як правило, є незахищеним, тому його відкривають фінансово надійним фізичним особам. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових кредитів.

До категорії револьверних кредитів, як правило, включаються позики, що надаються фізичним особам за кредитними картками.

За умов ринкової економіки класичним методом кредитування є контокорентний кредит. Цей вид банківського кредиту надається клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок.

З метою прискорення платіжного обороту клієнта – фізичної особи банк бере на себе всі його операції за поточними вимогами та зобов'язаннями. Для цього банк відкриває йому єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за яким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетом відображаються виплати з доручення клієнта і отримання банківських позичок, а за кредитом - грошові надходження на користь клієнта або його внески. Кредитове сальдо рахунка свідчить про залучення в оборот банківського кредиту. Отже, контокорент - це договір про взаємне кредитування.

Контокорент – активно-пасивний рахунок, за яким банк визначає граничну суму заборгованості завдяки встановленню лімітів кредитування. За кінцевим сальдо нараховуються відсотки або на користь фізичної особи, або на користь банку, причому в останньому випадку за підвищеною ставкою, оскільки банк ризикує більше. Крім відсотків банки нараховують комісійні за послуги. По закінченні контокорентного періоду сума плати за кредит капіталізується (дебетується на контокорентному рахунку), тобто збільшується борг клієнта. Такі взаємовідносини банк будує тільки із платоспроможною фізичною особою, з’ясувавши заздалегідь її фінансовий стан і репутацію.

За своєю суттю контокорентний кредит - це визначена банком кредитна лінія (ліміт), якою у разі потреби може скористатися фізична особа. Ліміт для кожної фізичної особи встановлюється індивідуально залежно від її фінансового стану, оборотних коштів, діяльності та репутації. Контокорентний кредит вважається ідеальним резервом ліквідності, тому що позичальник отримує широку можливість маневрування оборотними коштами у межах кредитної лінії.

Контокорентний кредит може бути використаний фізичною особою повністю або частково (залежно від її фінансової ситуації). Однак можливі такі ситуації:

· коли запропонованого кредиту не вистачає для покриття дебетового сальдо, банк може тимчасово збільшити ліміт кредитування для першокласних клієнтів – фізичних осіб без укладання додаткової угоди;

· коли дебетове сальдо завжди перевищує ліміт кредитування, банк з'ясовує причини такого відхилення і за необхідності підписує з фізичною особою нову угоду. За користування позикою понад встановлений кредитною лінією розмір клієнт буде сплачувати додаткові комісійні, що робить контокорентний кредит ще дорожчим.

Комерційні банки у країнах із розвинутою ринковою економікою, особливо англійські, практикують надання кредиту у формі овердрафту, який можна розглядати як особливий вид контокоренту. Він полягає в тому, що банк допускає тимчасову наявність дебетового сальдо на розрахунковому (поточному) рахунку фізичної особи.

Овердрафт - це метод кредитування, за якого банк у межах узгодженого ліміту здійснює платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку фізичної особи виникає дебетове сальдо, яке відбиває суму його заборгованості банку. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на розрахунковий рахунок.