Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА, МЕТОДИ ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИКИ. ІСТОРІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ.

 

 

  1. Поняття та предмет криміналістики
  2. Історія криміналістики.
  3. Система криміналістики
  4. Криміналістика в системі наукових знань. ЇЇ зв'язок з ін. юридичними науками.
  5. Класифікація методів криміналістики та їх види

 

Поняття та предмет криміналістики

Термін «криміналістика» (від лат. criminalis — те, що стосується злочину) вперше вживається наприкінці ХІХ ст. судовим слідчим, а згодом університетським професором Гансом Гроссом, який вважав її допоміжною щодо кримiнального права та визначав як вчення про реалії кримінального права.

Зародження криміналістики пов’язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці — розробити нові засоби і методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професіональної та організованої злочинності. Історично криміналістика постала з надр кримінально-процесуальної науки й тому тісно пов’язана з теорією доказів. Цим визначається її призначення, коло закономірностей, що входять до її предмета.

Об’єктом криміналістики виступає злочин (іноді злочинна діяльність, злочинна поведінка тощо). Що ж до предмету криміналістики однозначного підходу не існувало. Початково криміналістику визначали як науку про розкрит­тя злочину. Тобто предмет становив собою розкриття злочину. Розкрити злочин означає встановити винних і виявити всі епізоди злочинної діяльності. По суті анологічні завдання ставить перед собою і кримінальний процес із якового і виникла криміналістика.

 

Але якщо кримінальний процес розглядає формальні правила розслідування злочинів (строки, підслідність, законодавчий порядок) то криміналістика направлена на фактичний вимір розслідування. По суті хороший слідчий від поганого відрізняється не знанням законодавства, адже зайняття відповідної посади апріорі вимагає знання законодавства а знанням тактики і методики розслідування.

Пізніше в об’єкт криміналістики включали два види діяльності. Тобто існує двоєдиний об’єкт криміналістики

- діяльності з підготовки, скоєння і приховування злочинів (кримінальна діяльність )

- і її антипода – діяльності з виявлення, розкриття, розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ. (криміналістична діяльність).

 

Відповідно предметом криміналістики будуть ті специфічні закономірності, які керують цими видами діяльності.

 

На основі їх вивчення і розробляються рекомендації, удосконалюється практика бороть зі злочинністю. Тобто криміналісти вивчаючи закономірності які входять до предмета: створюють науково-технічні засоби, тактичні прийоми та методичні рекомендації

Специфічними завданнями криміналістики є:

1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики;

2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового й судового слідства, основ судової експертизи;

4) удосконалення криміналістичних методів попередження злочинів;

5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

 

Криміналістика це наука яка вивчає закономірності злочинної діяльності та діяльності з розкриття злочинів з метою удосконалення практики боротьби зі злочинністю.

Криміналістика — це наука, яка вивчає закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Предмет будь-якої науки - це властивості і відношення оточуючого світу, що виділені в процесі практики і перетворені в об'єкт дослідження для роз­криття їх спеціальних закономірностей.

Таким чином, предметом будь-якої науки є вивчення закономірностей об'єктивної дійсності, пов'язаних з її метою і завданнями. Предметом науки криміналістики виступають закономірності, що лежать у сфері судового до­слідження і вивчаються з метою встановлення істини в кримінальному судо­чинстві.

 

Розвиток процесуальної думки наприкінці XIX ст. та нагальні по­треби практики створили умови до відгалуження від фундаментальних право­вих галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний харак­тер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та ін.

Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г. Гросс у фундаментальній праці «Керівництво для судових слідчих як система кримі­налістики» (1892). Це - перша робота, в якій систематизовано накопичені так­тичні і методологічні знання про розкриття злочинів, зібрано технічні засоби, які використовувались для цього. Г. Гросс назвав сукупність таких знань сис­темою, а галузь знання, що їх вивчає,- криміналістикою.

 

Історія криміналістики.

Науково-технічний прогрес збагатив людство значними відкриттями, винаходами, удосконаленнями. Однак досягненнями техніки і благами науки в цілому, в тому числі і криміналістики, стали широко користуватися кримінальні структури. Найбільш просунуті з них опановують прикладними знаннями з метою успішного вчинення і приховування злочинів, застосовують їх самі або за допомогою фахівців. Тому слід констатувати, що злочинність зросла не тільки в кількісному, але і в якісному відношенні. Відомі різні форми організованої злочинності, корупційності, залучення в процес вчинення і приховування злочинів окремих працівників правоохоронних органів. Все це значно збільшує кількість нерозкритих злочинів, ускладнює процес розслідування.

Тобто склалася ситуація, яка породила своєрідний суспільний запит на криміналістику.
Криміналістика виникла і розвивається як наука, підвищення ефективність діяльності правоохоронних органів по встановленню істини у кримінальному судочинстві.

Криміналістику можна розглядати в в 3 аспекта: як науку, навчальну дисципліну і діяльність.

Як наука криміналістика з’явилась лише в XIX столітті її засновником вважається слідчий із Чернівців Ганс Гросс. Пізніше він вперше почав читати криміналістику в Чернівецькому університеті.

Як діяльність криміналістика існувала стільки ж скільки існує злочинність. На семінарське заняття готуєте фрагмент із історії криміналістичної діяльності. Наприклад процедуру розслідування злочинів в Київській русі – що таке «звід», «заклик», «гоніння по сліду» тощо.

Юрген Торвальд «Век криминалистики» или «Сто лет криминалистики»…

 

 

Система криміналістики

Система криміналістикиявляє собою складові її частини у взаємозв’язках та взяємовідношенях.

Система криміналістики- це складові її частини або розділи, розташо­вані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини або розділи, які є самостійними структурними оди­ницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.

Спочатку криміналістику не розділяли на частини - це була «поліцейська техніка». З часом були виділені та узагальнені прийоми проведення слідчих дій. Так з'явилася друга її частина - криміналістична (слідча) тактика. У кінці 20-х на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою, особливою, частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, система криміналістики, що склалася, вміщувала три розділи: кримі­налістичну техніку, криміналістичну (слідчу) тактику і методику розслідування окремих видів злочинів.

Сучасна система науки криміналістики об'єднує чотири розділи: 1) ме­тодологію криміналістики (загальна теорія криміналістики) ; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) методику розслідування окремих видів злочинів (мал. 1).

 

Таким чином, загальна теорія криміналістики складає систему вченнm про предмет криміналістики, її завдання, мету та за­кони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук, історію криміналістики, вчення про криміналістичну версію тощо.

 

2. Криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що стано­вить собою систему наукових положень та рекомендацій стосовно використан­ня при розкритті злочинів природничо-наукових методів і технічних засобів (М. О. Селіванов, 1988).

 

Це історично перший розділ криміналістики. Його виникнення пов’язане з бурхливим розвитком науково-природничих знань 18-19 ст. Криміналістика і зараз в англосаксонських країнах розуміється передусім як криміналістична техніка і є не юридичною наукою, а природничою.

 

Тобто проще кажучи криміналістична техніка вивчає можливості використання досягнень науки і техніки при розлідуванні злочинів. Деякі технічні засоби застосовуються без переробок (віоозапис) деякі створені чи перероблені спеціально для криміналістичної діяльності (дактилоскопічні порошки).

Криміналістична техніка як розділ криміналістики становить собою систе­му теоретичних положень та принципів розробки й використання науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення та перероблення уречевленої інформації про події, що розслідуються, а також технічних засобів і способів попередження злочинів

Структуру розділу «Криміналістична техніка» складають: наукові заса­ди, судова сротографія, трасологія, балістика, техніко-криміналістичне дослід­ження документів, криміналістичне дослідження письма, габітологія, кримі­нальна реєстрація, основи теорії і техніка відео- та звукозапису, основи і за­соби криміналістичної одорології.

Сучасні технічні засоби та методи, що використовуються у криміналістиці -це складні прилади і пристрої, запозичені із різних природничих і технічних наук, багато з них використовується без жодних переробок, створюються ли­ше спеціальні методики для дослідження криміналістичних об'єктів. Разом з тим багато запозичених засобів переробляється і набуває специфічного кри­міналістичного характеру. Так, для судової вимірювальної зйомки переробле­но звичайний фотоапарат, а для стереозйомки у слідчий чемодан вміщено стереоплівку. Для панорамування по колу створено спеціальну панорамну штативну голівку. Для фотозйомки через незначні отвори винайдено світло-води. Використання спеціального телеоб'єктива «МТО-1000», фоторушниці «Фотоснайпер-ФС-12» дозволяє здійснювати пізнавальну зйомку злочинця на відстані 600-800 м. Сучасні відео-, кінокамери широко використовуються для фіксації слідчих дій та оперативних заходів. Швидкісна кінокамера типу «ЖЛВ-2» з експертною метою може відзняти момент руйнування перешкоди снарядом, зіткнення транспортних засобів, механізми вибуху, пострілу і навіть кулю, що летить, оскільки камера здійснює 4,5 млн кадрів/сек.

Криміналістична тактика- це розділ науки криміналістики, що займа­ється розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних реко­мендацій про організацію і планування процесу слідства.

На відміну від англосаксонських країн в країнах колишнього СРСР, криміналістика розумілась передусім як тактика. І це в великій мірі зумовило певну відсталість правоохоронних органів в технічному плані.

Основним елементом криміналістичної тактики є поняття прийому. Тактич­ний прийом - це найбільш ефективний спосіб дії у тій ситуації, що склалася при розкритті злочинів. Тактичні прийоми можуть мати законний і факульта­тивний характер. Законні тактичні прийоми визначені у кримінально-процесу­альному законі і повинні обов'язково виконуватись при виконанні слідчих дій. Наприклад, тактичні прийоми допиту неповнолітнього свідка детально викла­дені у ст. 168, прийоми виконання обшуку - у ст. 177, виконання огляду -уст. 191 КПК України.

Рекомендаційний тактичний прийом має альтернативний характер і його використання є прерогативою слідчого. Наприклад, протоколювання слідчих дій є законним прийомом фіксації, а фотографування - факультативним. Присутність понятих під час обшуку - обов'язкова, цей тактичний прийом має законний і процесуапьно-засвідчуючий характер, тоді як участь фахівця під час обшуку не обов'язкова. Застосування факультативних прийомів залежить від слідчої ситуації, що склалася, та кваліфікації слідчого. Разом з тим використан­ня факультативних^тактичних прийомів підвищує якість слідства, дозволяє ре­зультати слідчих дій подати суду у більш зрозумілій і переконливій срормі.

Слід підкреслити, що більшість тактичних прийомів, розроблених кримі­налістами, мають факультативний характер і складають предмет криміналіс­тичної тактики.

4. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів як розділ науки криміналістики є системою наукових положень і реко­мендацій, що базуються на них, щодо розслідування і попередження окремих категорій злочинів. убивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів злочинів. Вона охоплює загальні положення, що торкаються розслідування будь-якого злочину, криміналістичну характеристику і часткові методики, які визначають порядок розслідування конк­ретних видів злочинів. У методиці розслідування реалізуються криміналістична техніка і тактика на основі методологічних положень науки (загальної теорії).

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...