Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період

Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у другій світовій війні, Сталін був переконаний, що війна завдала радянському суспільству серйозних ідеологічних втрат. Аби піднести бойовий дух народу під час війни, радянські власті підтримували російський і неросійський патріотизм. Проте найбільше занепокоєння викликало те, що близько 70 млн радянських людей — тих, котрі жили у зоні німецької окупації, працювали на примусових роботах і потрапили у полон,— зазнали впливів західного способу життя. Тому, на думку Сталіна, режим повинен був знову посилити контроль над суспільством. Влітку 1946 р. Жданов пішов у наступ проти тих, хто захоплювався досягненнями західної цивілізації. Оскільки метою Жданова було відкинути західну культуру, то він повинні були запропонувати привабливішу альтернативу. Тепер для кожного видатного західного науковця, письменника, політичного діяча знаходився кращий нього в Союзі. Багато українських письменників, таких як В. Сосюра, О. Вишня були звинувачені в «українському націоналізмі». В міру того, як множилися докази підготовки Сталіним наступної кривавої чистки, українська інтелігенція, засвоївши уроки 30-х років «якщо хочеш жити сьогодні – краще відступитися і жити й писати завтра» почала визнавати свої помилки та просити вибачення Але 5 березня 1953 р. «великий вождь» помирає. Включення Західної України до складу СРСР тепер означало їхнє відмежування від Європи. Його результатом також стала втрата греко-католицької церкви. Але в результаті сталінського диктату було розв'язано українсько-польський конфлікт. І як би там не було, але саме радянська влада нарешті об'єднала всіх українців у єдиній державі.

 

№79 Відбудова і і подальший розвиток народного господарства УРСР в повоєнний період

До мирного життя український народ повернувся в надзвичайно тяжких умовах. Великих втрат зазнало народне господарство. Перед країною стояло величезне завдання відбудови господарства, і насамперед важкої промисловості. У 1945р. розпочалась відбудова великих підприємств металургії, таких як “Азовсталь”, “Запоріжсталь” та інші. До кінця 1945р. досягнуто близько половини довоєнних виробничих потужностей машинобудівної та легкої промисловостей. Введено на дію чиленні шахти в Донбасі. У 1946р. Верховна Рада затвердила п”ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства, основні завдання якої полягали у відбудові зруйнованих районів України, відновленні повоєнного рівня промисловості й сільського господарства. Виснажені війною робітники змушені були тяжко працювати. Все ж відбудова важкої промисловості принесла свої результати. Промислове виробноцтво перевищувало довоєнний рівень, але його відбудова значно відстала від загальносоюзних темпів. Однак зі зростанням промисловості не підвищувався життєвий рівень людей. Не легше відбувалося відродження сільського господарства. Хоч на кінець 1945р. посівні площі дещо розширились, республіка змогла подати державі зерна на третину меньше ніж до війни. Сільське господарство зазнало катастрофічних втрат. Ситуація склалась аналогічною до 1933р. Керівництво республіки на чолі з Хрущовим намагальсь зменьшити рівень катастрофи, зверталось за допомогою особисто до Сталіна та уряду СРСР, в результаті чого було надано невелику допомогу насінням і зерном. Отже, у відбудові народного господарства України були певні успіхи, однак довоєнного рівня досягнуто на було. Темпи розвитку с/г відставали від темпів розвитку промисловості, не задовільняли потреб населення. Також не потрібно забувати про Хрущовську цилінну програму, та здійснення кукурудзяної програми 1955 року.

 

№ 80 Спроби дестабілізації суспільного життя України в умовах хрущовської «відлиги»

25 лютого 1956 року на закритому засіданні ХХ зїзду КПРС у Москві перший секретар ЦК партії М.Хрущов виголошував таємну доповідь, присвячену культові особи Сталіна. Перед делегатами поставав новий образ Сталіна – жорсткого, малокомпетентного тирана, котрий послідовно створював свій культ, безжалісно знищуючи опонентів. Цей момент можна вважати точкою відліку ланцюгової реакції звільнення радянського суспільства від деяких зовнішніх рис, що гальмували його розвиток. Ці часи дістали назву “відлига”. Розгорнулась “десталінізація по вертикалі”: засудження “культу особи” всіма партійними структурами. Цей процес йшов в Україні повільніше, ніж у центрі, критика були стриманішою, зміни торкалися переважно сфери культурного життя. Десталінізація стала ковтком свіжого повітря для творчої інтелегенції. Українська культура збагатилася новими творами Гончара, Стельмаха, Тютюнника, поетичними збірками Рильського,

Сосюри, кіносценаріями Довженка. Побачили світ перші збірки поезій Павличка, Костенко, Драча, Симоненка. Склалося покоління шестидесятників, людей з антитоталітарним мисленням. На кінець 50–х р. було реабілітовано більше половини репресованих осіб. Найбільшим парадоксом “відлиги” було те, що процес реабілітації жертв сталінських репресій супроводжувався новими політичними репресіями. Національне питання й надалі залишалося однією з найдражливіших проблем суспільно-політичного життя республіки. У другій половині 50-х – першій половині 60-х р. було розпочато видання фундаментальних наукових праць, покликаних підвищити престиж української науки й культури. Проте всі ці заходи, які, здійснювались у рамках офіційної ідеології, значною мірою перекривались іншими. Зокрема, в 1958 р. був ухвалений загальносоюзний закон про зв’язок школи з життям, в результаті якого україйнська мова і література ставали в Україні непристижними предметами.

 

№ 81 Дисидентський рух в Україні 1960 – 80х років. Гельсінська спілка.

Дисидентство – рух незгодних з радянською системою, рух інакомислячих. Внутрішніми передумовами опозиційного руху були: бездержав­ний статус України, панування партійно-радянської бюрократії, утиски національ­ного культурно-духовного життя, цілеспрямована русифікація корінного населен­ня. Хрущовська "відлига" створила можливості для появи борців за порятунок нації, її культури та мови, названих "шістде­сятниками". Серед перших дисидентських організацій і груп в Україні були: Українська Робітничо-Селянська Спілка (Левко Лукяненко), Обєднана партія визволення України, Український національний фронт. Після підписання Гельсінського Заключного акту правозахисна течія руху опору дісталася Українській Гельсінській Групі (УГГ), створеній 9 листопада 1976. ЇЇ очолив письменник М.Руденко. Для опозиційного руху було характерним заперечення комуністично-бюрократичної системи, прагнення ліквідувати колоніальний статус України.

Особливістю руху опору 60-х - початку 80-х років було прагнення уник­нути створення формальних організацій, які легко викривав і знищував КДБ. Українська опозиція зуміла обминути цю загрозу, перетворивши опір режимові на широкий рух. Навіть численні індивідуальні репресії не руйнували загальної тенденції до відродження нації. УГГ доводила до відома громадськості факти порушення прав громадяна УРСР. Діяльність УГГ та її коллег викликала невдоволення існуючого режиму. Почались репресії. З точки зору влади, на початку 80-х рр. опозицію було розгромлено: більшість дисидентів опинилася в ув'язненні. Лише окремі з них стали на шлях виправлення, тобто не витримали тортур і покаялися. Всі інші збе­регли стійкість духу, енергію для подальшої боротьби. Вони становили велику потенційну силу, яка й стала рушієм демократичного поступу на за­вершальному етапі національно-визвольної боротьби.

№ 82 Наростання кризових явищ у суспільно-економічного розвитку УРСР у 1970-1980.

Економіка республіки, маючи значний потенціал, поступово, але неухильно втрачала динаміку свого розвитку. Нестрпиятлива демографічна ситуація, криза організіації виробництва були у цей час загальносоюзними негативними тенденціями в економічній сфері. Проте Україна, мала ще цілий ряд особливостей власного економічного розвитку, які заважали ефективному господарюванню у республіці. Це деформована структура розміщення продуктивних сил, що склалася ще у довоєнні пятирічки. Внаслідок незбалансованого розвиттку народного господарства республіки частка галузей, що працювали на споживчий ринок, у загальному обсязі валової продукції не перевищувала 30%, тоді як у розвинутих країнах цей показник досягав50-60% і більше. Деформованість економіки зумовила не тільки появу товарного дефіциту, а й загострення ряду екологіних, демографічних та соціальних проблем. Перекоси та деформації у розміщенні продуктивних сил стали причиною різкого зростання техногенного навантаження на природу, що у 6-7 разів перевищувало загальносоюзний рівень.Особливістю економічного розвитку України було швидке старіння основних виробничих. Дія загальносоюзних та республіканських негативних тенденцій в економічній сфері зумовила постійне відставання УРСР за економічними показниками. Так, у 60-80-ті роки Україна за темпами зростання загального обсягу продукції промиловості та с/г займала останні позиції в Радянському Союзі.

№83 Україна в умовах демократизації радянського суспільства.

М. Горбачов почав перебудову радянської системи. Під гаслом «гласності» відбувалась лібералізація суспільно-політичного життя. Новим явищем стала політика соціалістичного плюралізму», яка поступово переросла у свободу слова. Політика гласності і загальна лібералізація суспільного життя спричинили виникнення численних, непідконтрольних офіційній владі «неформальних» організацій. 1987 р. в Києві виник «Український культурологічний клуб» (УКК), у роботі якого брали участь і колишні дисиденти. Учасники клубу проводили дискусії про закриті сторінки радянської історії,обговорювали проблеми української мови і культури, відкрито демонструючи свою опозиційність владі. Тоді ж у Львові було створено «Товариство Лева» — молодіжна організація, що об'єднувала людей різних політичних поглядів, які займалися питаннями культури і політики. У 1988 р. в Україні з'являється багато громадських неформальних об'єднань: студентська організація «Громада» в Київському університеті, «Товариство української мови ім. Т. Шевченка» у Львові, а також «Спадщина», «Союз незалежної української молоді», «Демократичний союз студентів» та ін. Навесні 1989 р. у Києві виникло товариство «Меморіал», куди входили науковці, освітяни, діячі культури, що. виступали за реабілітацію жертв сталінських репресій в Україні. Наприкінці жовтня 1989 р. утворилася екологічна організація «Зелений світ». Зростання політичної активності народу України, послаблення політичної та ідеологічної цензури, розвиток національного самоусвідомлення, ліквідація економічного монополізму держави, поява нових суспільних груп на основі формування нових форм власності сприяли виникненню в Україні у часи перебудови багатопартійності. Перший етап становлення багатопартійності в Україні почався із зародженням 1988 р. опозиційних КПРС рухів. Головним завданням демократичних сил було створення широкого об'єднання за типом народного фронту. Однією зі спроб створити таку організацію стало створення у вересні 1989 р. Народного Руху України за перебудову (НРУ), очоленого Іваном Драчем, який представляв різні верстви населення і виступав за розбудову незалежної України. 1990 р. розпочався новий етап демократизації і розмежування політичних сил — почали виникати політичні партії. Серед них особливо впливовими виявились Українська республіканська партія, очолена колишнім політв'язнем Левком Лук'яненком, Партія демократичного відродження України, яка об'єднала у своїх лавах тих, хто вийшов з лав КПУ, Конституційно-демократична партія, що домагалась ненасильницького реформування радянської системи, Українська селянська демократична партія, дві соціал-демократичні (СДПУ і об'єднана СДПУ). Одночасно відбувалося послаблення політичних позицій КПУ. Командно-адміністративна система боролася за Володимира Щербицького до кінця. Тільки у вересні 1989 р. він змушений був піти у відставку. Першим секретарем ЦК КПУ став Володимир Івашко, а згодом, коли його перевели до Москви на посаду заступника Генерального секретаря ЦК КПРС, КПУ очолив С. Гуренко. Але ці зміни не поліпшили становище комуністів. З початку 1990 р. розпочався масовий вихід членів із лав КПУ. Послабленню позицій компартії в Україні і загалом у СРСР сприяло також скасування у березні 1990 р. конституційного положення про керівну і спрямовуючу роль Компартії у житті радянського суспільства, що зводило нанівець її монополію на владу і визнавало існування альтернативних політичних сил.На тлі політизації суспільства 1989 і 1990 рр. відбулися перші, альтернативні вибори відповідно до з'їзду Народних депутатів СРСР та Верховної Ради УРСР, де антикомуністичній опозиції вдалося посісти приблизно третину місць. Але більшість комуністів в парламенті не віддзеркалювала справжньої розстановки сил у суспільстві, оскільки була забезпечена недосконалістю передвиборного законодавства та слабкою політичною свідомістю сільського населення.

 

 

84. «Перебудовчий курс» Горбачова і Україна

 

Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х р. диктувало необхідність радикальних перетворень. Поворот у внутрішній та зовнішній політиці почався, коли в березні 1985 року генсеком ЦК КПРС було обрано М.Горбачова. На квітневому (1985р.) пленумі ЦК КПРС Горбачов у перше заявив про потребу докорінних змін в економиці і політиці, в соціальному і духовному житті. В 1988р. було проголошено курс на здійснення двох взаємопов”язаних завдань: радикальної економічної реформи та демократизації суспільного життя. Кінцевою метою проголошувалася побудова “гуманного, демократичного соціалізму”, суверенних республік зі зібереженням єдиної союзної держави. Складовою частиної цього процесу стало нац.-державне відродження України. Ситуація почала змінюватись наприкінці 1987р. з першими виступами інтелігенції, невдоволеної повільними темпами перебудови. Письменники (Олесь Гончар, Д. Павличко, Іваан Драч) виступили з різкою критикою мовної ситуації в Україні, вимагаючи урядових заходів для розширення вживання укр. мови. Почали виникати осередки об”єднань: історико просвітницької організації “Меморіал”, товариства укр. мови ім. Т. Шевченка, студентського братства та ін. Легалізувалась українська греко-католицька церква. Відродилась УАПЦ. У 1989р. – перша масова політична організація, опозиційна КПУ - Народний рух України за перебудову (РУХ). З 1 серпня 1990р. було введено свободу друку та заборону цензури. Було повернено імена несправедливо забутих, та злочинно викреслених нац. героїв.

 


85. . Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні(1990-і р.)

 

1 грудня 1991 року відбулися дві події історичної ваги — понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність України, водночас було обрано Президента республіки — Л. Кравчука. Поява на політичній карті світу нової незалежної держави — України — була зумовлена сукупністю чинників: поразка соціалістичного табору в «холодній війні»; помітне погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР; втрата центром контролю за подіями на місцях; існування в Україні системи органів державного управління; бажання київської номенклатури звільнитися з-під опіки центру; певна стабільність українського товарного ринку; активізація націонал-демократичного крила політичних сил республіки; багатовікова боротьба народу за створення власної незалежної держави. Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України. Але українське суспільство було недостатньо підготовлене до державотворчого процесу. Суспільні перетворення в Україні почалися за вкрай низького рівня політичної та економічної культури мислення. У суспільній свідомості домінуючими були настрої невдоволення, спричинені невдачами перебудови. Важливим аспектом оцінки стартових можливостей республіки після проголошення незалежності стало визначення її природно-ресурсного потенціалу. Україна зі своїми родовищами належить до держав з середнім рівнем матеріально-сировинного потенціалу. Українська економіка була надто мілітаризована. Свого часу на воєнні цілі витрачалося майже 35% союзного бюджету, вагома частка цих коштів вкладалася в промисловість України. Жахливою булаі екологічна ситуація на Україні. Шкідливі викиди в атмосферу, забруднення підземних та надземних вод, Чорнобильсяка аварія та інші чинники поставили екологію в країні на межу катастрофи. Специфічною рисою початкового етапу державотворення в Україні була нагальна необхідність радикальних, нестандартних рішень і дій

 


86. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її незалежності

 

Необхідною умовою становлення демократичної правової держави є бага­топартійність. Вона дає можливість повніше врахувати інтереси всіх громадян у державній політиці і сприяє стабільнішому й динамічнішому розвитку суспільства. До головних причин, що призвели до багатопартійності, можна віднести: розширення демократизації суспільного життя; історичне коріння багатопартійності в Україні; виникнення в Україні дисидентського руху. Правову основу для формування багатопартійності заклав позачерговий III з'їзд народних депутатів СРСР (березень 1990 р.), що вніс відповідні зміни до консти­туції. В історії становлення багатопартійності виділяють три етапи. Перший етап (1988-89 рр.) характеризується створенням умов багато­партійності. Стає можливим створення опозиційних до КПРС об'єднань та рухів. В 1988— 89 р. в Україні розгортають активну діяльність Українська Демократична Спілка, Українська Гельсінська спілка, Народний Рух України НРУ швидко перетворився на відкриту опозицію до КПРС. Завдяки активній діяльності його лідерів — І.Драча, Д.Павличка, Л.Лук'яненка, В.Чорновола та політичній активності громадян створено підґрунтя для виникнення багатьох політичних партій. Другий етап (1989—1990 рр.) — етап безпосереднього створення початко­вої багатопартійності. За цей час у республіці було створено понад 20 партій, в які об'єднано понад ЗО тис. чоловік. Третій етап (початок 1991 — серпень 1991 р.) — етап кардинальних змін у становленні політичної багатопартійності. Було заборонено діяльність Ком­партії України, проголошено Акт про незалежність України. На початок 1998 р. в Україні було понад 50 політичних партій. На території України в 90-ті роки відновила свою діяльність ОУН. В подальшому провідною тенденцією стало створення коаліцій і блоків різних партій для розв'язання загальних питань.

 

 


87. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності

Останнім часом спостерігається постійне зростання обсягів українсько - угорської торгівлі. Товарообіг між обома країнами перевищує 500 млн доларів на рік. Жодними негативними моментами не позначені відносини із Словаччиною. Обидві країни зацікавлені у розвитку транзитних перевезень. Важливе значення для реалізації західного вектора зовнішньої політики України мають її відносини з Польщею. Польща першою визнала Україну незалежною державою. 18 травня 1992 р. між обома державами був підписаний Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. 2 червня 1997 р. у м.Констанца був підписаний Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Румунією та Україною. Задовільним є стан українсько-молдовських відносин. Історичною подією у відносинах України й Росії стало підписання 31 травня 1997 р. широкомасштабного політичного українсько-російського договору. Цей документ юридично закріпив зобов’язання Росії поважати незалежність України і став правовою базою на якій грунтуватимуться двосторонні відносини. Також укладено угоди по Чорноморському флоту. Спільні військово-морські навчання в Криму сприяли зміцненню довіри. Росія є головним торговим партнером України. Росія і Україна розглядають одне одного як стратегічні партнери. Дружні відносини єднають Україну та Білорусь. Велика кількість поставок між Україною, Росією та Білоруссю здійснюється на бартерній основі, що не стимулює розвитку національної економіки.

 

89 Парла́ментські ви́бори в Украї́ні 2006 — чергові вибори до Верховної Ради України, що відбулися 26 березня 2006 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. Виборча кампанія офіційно почалася 7 липня 2005 року, і з 26 листопада по 31 грудня 2005 року проходило висування та реєстрація кандидатів у депутати. Оголошення офіційних результатів відбулося 27 квітня 2006: як у газетах «Урядовий кур'єр» і «Голос України» були опубліковані офіційні результати виборів у Верховну раду. Згідно з законодавством, результати виборів набирають сили тільки після їх опублікування в офіційних друкованих органах Кабінету міністрів та Верховної Ради. Після проголошення ЦВК результатів голосування їх публікація була тимчасово заборонена Вищим адміністративним судом, який розглядав позовні заяви політичних партій і блоків, що не подолали тривідсотковий бар'єр.Згідно з офіційними результатам, у Верховну раду V скликання пройшли: Партія регіонів (186 мандатів) Блок Юлії Тимошенко (129) Народний союз «Наша Україна» (81) Соціалістична партія України (33) Комуністична партія України (21)

Зазначимо для порівняння, що у 2002 році з 33 партій і блоків до парламенту потрапило шість (при 4%-ому виборчому бар'єрі), а в 1998 році до Верховної Ради потрапило вісім політичних сил.

 

1. Історія як наука.Періодизація історії України.Історичні джерела.

2. Передісторія України:археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.

3. Трипільська культура на українських землях.

4. Перші етноси на території України: Кіммерійці.Скіфи.Сармати.

5. Антична колонізація Північного Причорномор’я.

6. Велике переселення народів.Готи, гуни, авари(обри).

7. Стародавні слов’яни. Перші згадки, прабатьківщина та формування державності східних слов’ян.

8. Східнослов’янські союзи племен: їх розселення та процес об’єднання навколо Киева.

9. Теорії походження Київської Русі.

10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.

11. Основні напрями і форми зовнішньої політики Русі та її наслідки.

12. Політичний устрій Київської Русі(10-13 ст).

13. Утвердження християнства на Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.

14. Русь і кочовий степ: етапи та особливості відносин.

15. Причини та наслідки розпаду Русі.

16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.

17. Правління Данила Галицького та його спадкоємців.

18. Монгольське завоювання земель Русі.Причини та наслідки.

19. Входження українських земель до Великого князівства Литовського.

20. Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських земляху складі Великого князівства Литовського.

21. Польсько-литовські унії та їх наслідки для українського народу.

22. Українські землі під владою Молдавії, Угорщини, Московії, Кримського ханства та Османської імперії.

23. Берестейська церковна унія: зміст та наслідки. Реформи П.Могили.

24. Виникнення та еволюція українського козацтва(до сер XVII ст.)

25. Запорізька Січ: суспільно-політичний устрій та військова організація

26. Козацько-селянські повстання XVI – першої половини XVII ст.

27. Національна революція українського народу під проводом Хмельницького. Причини, основні етапи та наслідки

28. Зовнішня політика Хмельницького

29. Козацько-гетьманська держава: політико-адмін. устрій, економіка, соц. структура

30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення

31. Період Руїни: причини, суть, наслідки

32. Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни

33. Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польші(2 половина XVII-XVIII ст.)

34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI – першій половині XVIIст.

35. Україна в умоваї Північної війни. Іван Мазепа

36 . «Бендерська конституція» та «Вивід прав України» П.Орлика

37. «Українська політика» Петра І та його наступників

38. Ліквідація Запорізької Січі та подальша доля запорозького козацтва

39. Гетьманщина в середині XVIII ст. Реформи гетьмана Кирила Розумовського

40. Гайдамаччина, Коліївщина, Опришківський рух(Соціальні та національні аспекти)

41. Геополітичні зміни в Східній Європі наприкінці XVIII ст. та їх наслідки для України

42. Франко-російська війна 1812р. і Україна

43. Гетьманщина у складі російської держави та український автономістський рух(кін. XVIII – поч. ХІХ ст.)

44. Національне відродження у Наддніпрянській Україні в ХІХ ст.: причини та основні етапи

45. Кирило-Мифодіївське братство: ідеологія та програмні засади

46. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у ХІХ ст. та їх наслідки для українського народу

47. Політика російського самодержавства в царині національно-культурного життя України(ХІХ ст.)

48. Національно-культурне та громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях в ХІХ ст.

49. Феномен Тараса Шевченка в українській історії

50. Політизація українського громадського і національного руху на рубежі XIX-ХХ ст. Перші українські політичні партії

51. Україна та українці в роки Першої світової війни

52. І-IV Універсали Центральної Ради: еволюція українського державотворення

53. Зовнішня політика Центральної Ради. Брест-Литовський мирний договір

54. Українська держава гетьмана П.Скоропадського: державно-політичний устрій, соціально-економічна та зовнішня політика

55. Західноукраїнська Народна Республіка. Взаємовідносини між УНР та ЗУНР

56. Культурно-освітня робота Центральної Ради й Гетьманського уряду

57. Внутрішня та зовнішня політика Директорії

58. Український селянський повстанський рух. Отаманщина. Денікінський режим на території України

59. Боротьба за українську державність в 1917-1921р. Уроки та наслідки

60. Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика (1917-1920р.)

61. Завершення нового поділу українських земель на початку 1920р.

62. Входження Радянської України до союзної держави СРСР: проблеми політичної правосуб’єктності

63. Україна в умовах НЕПу

64. Національно-культурне відродження в Україні 1920-х р. Українізація

65. Зміни політико-економічного курсу в СРСР наприкінці 1920-х р. та їх наслідки для України

66. Українські землі під владою Польщі, Румунії, Чухословаччини у міжвоєнний період

67. Індустріалізація в Україні в 1920-1930-х р. Її особливості

68. Колективізація українського села, її особливості, методи здійснення, соціальні та демографічні наслідки

69. Причини та наслідки голодомору в Україні 1932-1933р.

70. Інтегральний націоналізм як суспільно-політичне явище в українській історії: теорія та практика(20-30-ті р. ХХ ст.)

71. Возз’єднання українських земель та радянізація західноукраїнських земель(1939-1951р.)

72. Українське питання напередодні та на початку Другої світової війни. Карпатсьька Україна

73. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору

74. ОУН-УПА в роки Другої Світової війни та в повоєнний періоод

75. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом

76. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла»

77. УРСР в системі міжнародних відносин після Другої світової війни

78. Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період

79. Відбудова і дальший розвиток народного господарства УРСР в повоєнний період(1945-1955р.)

80. Спроби десталінізації суспільного життя України в умовах хрущовської відлиги

81. Дисидентський рух в Україні 1960-80-х р. Гельсінська спілка

82. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку УРСР в 1970-1980-х р.

83. Україна в умовах демократизації радянського суспільства (1985-1991р.)

84. «Перебудовчий курс» Горбачова і Україна

-85. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні(1990-і р.)

86. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її незалежності

87. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності

88. Конституція України та її історичне значення

89. Вибори до Верховної Ради та місцевих рад усіх рівнів в березні 2006р.

90. Суспільно-політичні події 2004-2008р.

 

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...