Поняття та загальна характеристика підприємств.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади чи органом місцевого само­врядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та осо­бистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприєм­ництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному ба­лансі підприємства.

До основних засобів підприємства належить сукупність матеріально-речовинних цінностей, що діють в натуральній формі впро­довж тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До основних засобів належать також капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель і в орендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що належать до основних засобів.

Підприємства можна класифікувати на види за різними ознаками.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування ста­тутного фонду в Україні діють підприємства: унітарні, корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону ста­тутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподі­ляє доходи, безпосередньо або через призначеного ним керівника ке­рує підприємством і формує його трудовий колектив на основі трудово­го найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними підприємствами є: державні, комунальні, приватні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на осно­ві об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності за­сновників, їх спільного управління справами, участі засновників у розпо­ділі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є: кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, інші підприєм­ства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валово­го доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх та великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприєм­ства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінан­совий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн грн.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких серед­ньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік переви­щує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, по­слуг) за рік перевищує 100 млн грн.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Згідно з ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, перед­бачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

-приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

-підприємство, що діє на основі колективної власності (підпри­ємство колективної власності);

-комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас­ності територіальної громади;

-державне підприємство, що діє на основі державної власності;

-підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Особливості приватного підприємства.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства і його (їх) праці або з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Приватне підприємство не має спеціального закону, який би передбачав всі особливості діяльності приватних підприємств. Однак існують і окремі види діяльності, які передбачають особли­ві умови створення і функціонування, та одночасно належать до приват­них підприємств. Зокрема до них належать фермерські господарства.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, що виявили бажання проводити товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією з метою здобуття прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до за­кону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадяни­ном України або декількома громадянами України, родичами або чле­нами сім'ї, відповідно до закону. Воно має своє найменування, друк і штамп.

Фермерське господарство діє на основі статуту. Главою фермер­ського господарства є його засновник або інша визначена в статуті осо­ба. Глава фермерського господарства представляє фермерське госпо­дарство перед органами державної влади, підприємствами, установа­ми організаціями і окремими громадянами або їх об'єднаннями відпо­відно до закону. Він укладає від імені господарства операції і здійснює інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Глава фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, що працює за конт­рактом.

Згідно з ч. 1 ст. З ЗУ «Про фермерське господарство» членами фер­мерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, що досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спіль­ного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються по­ложень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, що працюють в ньому за трудовим договором (контрактом).

Після здобуття державного акту на право власності на земельну ді­лянку або укладення договору оренди земельної ділянки і його держав­ної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстра­ції. Вона здійснюється у виконавчому комітеті міського районної в міс­ті ради або районною, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи чи місцезнаходженням зе­мельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про фермерське господарство» члени фер­мерського господарства мають право на одержання безоплатно у влас­ність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Діяльність фермерського господарства припиняється у випадку:

- реорганізації фермерського господарства;

- ліквідації фермерського господарства;

- визнання фермерського господарства неплатоспроможним (бан­крутом);

- якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, що бажає продовжити діяльність господарства.