Колір предметного середовища. Колір та фактура.

У сучасному масовому житлі об`єднуються всі стильові тенденції минулого. Всі вони перетворюються, пристосовуються до можливостей виробництва й економічного стану сім`ї. Створилося те, що нащадки назвуть "стиль другої половини ХХ століття". Обробка житлового приміщення — колір, малюнок, фактура поверхонь — впливає на емоційне сприйняття загальної об`ємно-просторової композиції квартири. Колірне рішення інтер`єра — це динамічна, найбільш часто змінювана частина обробки квартири. Через кожні кілька років, роблячи ремонт, жителі зіштовхуються з проблемою вибору кольору й оздоблювальних матеріалів. Ця задача досить складна — потрібно домогтися загальної кольорової гармонії, врахувати смаки кожного члена родини, об'єднати знову придбані й вже наявні речі: меблі, килими чи килимові покриття, штори, предмети оздоблення. Не так давно вважалося, що ідеальна квартира повинна бути схожою на казковий палац, в якому гості, вражені розкішшю, захоплено мовчать. Потім прийшов повальний захват мінімалізмом, в стильних напівпустих інтер`єрах якого людині було холодно та самотньо. На початку ІІІ тисячоліття знову набирає силу стиль мінімалізму, більш прогресивний, більш інтелектуальний, більш вільний до контакту з іншими стилями, збагачений новими оздоблювальними матеріалами, текстилем, світильниками та побутовою технікою. Зміна тисячоліть — це також зміна культурних переважень.

Сьогодні архітектурна мода раптом пригадала, що в першу чергу вона існує для людини, а не навпаки. Меблі роблять по авторським проектам, при плануванні квартири чи будинку враховують стиль життя та звички володарів. Дім у сучасному понятті — це не набір скриньок під загальним дахом, а природне продовження внутрішнього світу своїх мешканців. Дім — це індивідуальний простір, стиль життя, наше самовираження. При цьому не важливо, великий він чи маленький, особняк чи квартира, головне — щоб виразно була видна його неповторність. Проблеми предметного середовища, той "іншої природи", що створює навкруг себе людина, перетворюючи вроджену природу — проблеми загальнолюдські. Плануючи свій речовинний світ, людина проектує своє життя, саму себе. Середовище пов`язує людей через простір та час. Ставши об`єктивною реальністю, воно впливає на інтелектуальний, емоційний та фізичний стан і розвиток особистості.

Дизайнери-промисловики працюють над створенням функціонально і естетично досконалого колористичного предметно-просторового середовища, використовуючи поняття "контраст, нюанс, гармонія, колорит". Але художник-дизайнер повинен враховувати і специфічність мови дизайну, матеріалів та засобів, завдяки яким створюються його об`єкти. В дизайні, як і в декоративно-прикладному мистецтві, велика увага приділяється взаємозв`язку кольору з формою та призначенням предмета. Саме колір більшістю формує відношення до предметів. Колірної гармонії середовища не може бути досягнено без врахування фізичних властивостей матеріалу: фактури (зовнішніх властивостей поверхні — гладка, блискуча, матова, дзеркальна) та текстури (внутрішньої структури — дерево, метал, скло, пластик, фарфор, емалі). Часто художній образ предмету створюється завдяки зіставленню різних матеріалів. Колір промислових виробів уявляє собою як би матеріалізовану колірну енергію, яка впливає на емоційне сприйняття матеріальності, ваги, об`єму, величини. Зміна колірного вирішення дозволяє значно змінювати візуальний образ форми та простору. Можна констатувати, що колір є властивістю форми. Здатність поліхромії візуально перероблювати геометричний вид форми є проявленням її формоутворюючої дії. Визначені напрямки в моді, технічні та конструкційні можливості значно впливають на колірний дизайн графічних та промислових виробів.

За останні роки мода на оформлення приміщень у стилі ампір чи хай-тек значно втратила свої позиції. Люди втомилися і переситилися архітектурними "пошуками", пишнотою, блиском, великою кількістю меблів та декору, або навпаки, їх відсутністю, тому почали повертатися до простоти, до природи. Пуризм означатиме прагнення до досконалості, довершеності. Ідеологія пуризму зародилася на поч. ХХ ст. — людство на новому етапі свого розвитку знову звернуло увагу на чисту лінію та геометричні форми: куб, кулю, трикутник. Архітектори та дизайнери меблів імпровізували з простими формами й складали з них різноманітні композиції (голландська група "Ди Стиль", німецька школа "Баухауз", радянські конструктивісти, француз Корбюз`є, фін Аалто, бразилець Німейєр, японець Кондзо Танго). Сучасні дизайнери, які працюють у цьому стилі, вважають, що мінімалізм у всьому — поза часом, геометрія — більше, ніж мода, вона універсальна та вічна. Але в чистому виді мінімалізм сьогодні нам не цікавий, художники-дизайнери вносять більше декоративності, кольорової культури та естетизму, доповнюють інтер`єри достатньо великою кількістю цікавих аксесуарів. Пуризм — найпопулярніший стиль сьогодення, йому притаманні простота і розкіш одночасно: розкіш — тому, що використовуються самі коштовні натуральні матеріали, простота — тому, що прості геометричні лінії.

Інший сучасний європейський стиль "Ар-Деко" схожий до модерну, але використовує більш прості формоутворюючі та композиційні принципи, а ось що відноситься до матеріалів — тут розкіш та екзотика: дорогоцінні натуральні деревина, каміння, тканини, міх екзотичних тварин, шкіра риб, пера рідкісних птахів. Речі та дрібниці, з якими ми живемо, мають величезне значення. Інтер`єр, оснащений самою сучасною побутовою технікою, укомплектований самими сучасними меблями, але зовсім без дрібниць — холодний й некомфортний, "нежитловий". Дивовижно, що як тільки з`являються картини, репродукції, вази, посуд, статуетки — житло чарівно перетворюється. Важно тільки підбирати елементи оздоблення та дрібниці за стилем, матеріалами та кольоровою гамою.

Декоративні тканини в інтер'єрі є носіями не тільки естетичного, але й утилітарного навантаження, вони забезпечують звукоізоляцію, захищають від надмірного зовнішнього освітлення, трансформують простір, зонують приміщення. Текстильні вироби у стриманій гамі з використанням мінімуму кольорів, сприймаються у збільшеному масштабі, і навпаки, дрібно кольорові тканини підвищеної контрастності створюють враження дрібномасштабності. Темні тони текстилю здаються "тяжкими" на відміну від світлих. Тут мають велике значення й просторові властивості кольорів. Зв'язок кольору текстильних виробів з предметним середовищем — один з найважливіших факторів створення композиції інтер'єру. Таким чином, гармонію поліхромного середовища інтер'єру слід розуміти як вищу форму цілісної системи співвідношення всіх колірних складових елементів між собою і в межах взаємозв'язків кожного кольору зі світлом, формою функцією та матеріалом.

З`являються нові оздоблювальні матеріали, які мають величезну кількість відтінків, що дає величезний простір для фантазії як художника-дизайнера, так і для звичайного споживача. Це і штучне каміння, різновиди керамограніту, металева плітка, скло, склопластики, мозаїка, і розмаїття керамічних плиток за складом та кольорами від насичених до нюансних відтінків, імітацій різних матеріалів, декорованих геометричними фігурами, абстрактними і стилізованими елементами. Нове століття кардинально змінило не тільки ритм нашого життя, але й принципово перебудував наш побут. Модним та сучасним зараз вважається все те, що має правильний геометричний вид, чіткість форм, виражену асиметрію.

Сучасні будівлі створюються з переваженням скла та металу, архітектурні форми прагнуть до монументального розширення простору. Відчуття вільності хоча й чисто психологічне відчуття, але необхідно признати, що тенденції мінімалізму і візуального розширення внутрішнього простору міцно тримають свої позиції та спонукають нас ламати стіни, збільшувати вікна, будувати веранди, зменшувати кількість меблів, звільнятися від непотрібних речей. В інтер`єрах зараз активно використовуються скло та освітлення, які виконують не тільки функціональні моменти, а здебільш декоративні. Починається "скломанія" і в житлових і в суспільних приміщеннях: це вітражі звичайні та підвісні штучно освітлені, перегородки, двері, акваріуми, меблі, полиці, посуд, кольорові світильники, скляні картини, декоративна пластика, навіть стелі та підлоги; на вулицях з`явились цілі фасади, гнуті склопластикові конструкції, склопластикові рекламні тумби.

Новітні технології дозволяють тонувати скло та склопластики, дзеркалити їх, незвичайно фарбувати, додавати фактур, створювати об`ємні ефекти на площині, створювати деталі інтер`єру (колони, виступи, ніші). Зараз скло та склопластики перетворилися у звичайний і надійний будівельний та оздоблювальний матеріал. Екзотичні скло та світло вторгаються у наше життя, замінюють традиційні прикраси та традиційний посуд, створюють нове сприйняття побутових речей, нове емоційне задоволення. Дизайнери вже працюють не з інтер`єрами та речами, а з відчуттями, емоціями, темпераментами, філософією буття. Останні тенденції у житлових інтер`єрах та суспільних місцях різного призначення — лаконічність, прямолінійність, простір, достаток світла і нестандартні зони освітлення, відсутність великої кількості меблів, строга геометрія кольору, підкреслено декоративний текстиль, іноді у несподіваних сполученнях ритму, візерунку, фактури, кольору. Якщо раніше яскраві кольори — жовтий, бірюзовий, фуксія — не приховували свого штучного походження та отримали назву "хімічних", то зараз природні відтінки квітів та фруктів, неба та морської води активно використовуються у середовищі.

Працюючи з кольором в інтер'єрах, ми одночасно маємо справу із світлом, оскільки світло містить у собі всі кольори райдуги. Кожна ситуація інтер`єру унікальна — усі будинки відрізняються друг від друга, як і кімнати у квартирі. Якість освітлення залежить від кута падіння променів, від величини вікон і типу штор, від джерел штучного освітлення й розмірів самої кімнати. Матеріали, що використовують для оздоблювальних робіт, для прикрашення й оббивки меблів, теж відбивають, поглинають і переломлюють світло. За допомогою різноманітних сполучень кольорів можна утворювати зорові ілюзії: ілюзії величини, глибини приміщення, руху або спокою, створити визначений настрій, впливати на візуальне сприйняття розмірів приміщень, ілюзорно поліпшити їх освітлення.

Наукові дослідження в галузі фізіології та психології людини показали вплив різних кольорів на настрій та працездатність. Колір тісно пов`язаний із світлом — занадто яскраве осліплює, змінює сприйняття кольору, погане — викликає втомленість, почуття невпевненості. Вже на стадії проектування інтер`єру необхідно враховувати питання фізіологічного впливу освітлення на людину та взаємодію кольору освітлення з колірною гамою приміщення. Освітлення підкреслює структурні лінії простору, виділяє деталі інтер`єру. Дизайн сучасного освітлення також відчуває вплив мінімалізму та його простих досконалих форм. Лаконізм поєднується із різноманітністю матеріалів та новими знахідками у кольорових сполученнях. Не тільки світильник — само освітлення, особливо декоративно-кольорове, отримує зараз естетичний напрямок та емоційний вплив. Освітлення сильно змінює колір предметів. Тому перед покупкою будь-якого кольорового елемента для майбутнього інтер'єра (тканин, фарб, шпалер, килимових покрить, меблів і ін.) грамотний дизайнер "випробує" його зразок не тільки при природному світлі в магазині, але і при освітленні, що буде встановлено в квартирі. Інакше може легко случитися так, що, скажемо, красивий блакитний килим разом з ретельно підібраним до нього ансамблем блакитнуватих меблів і аксесуарів у кімнаті з "теплим" висвітленням перетворяться на невиразне збіговисько сірих предметів, що начебто заціпнули у трансі, цілком забувши про первісну колірну ідею.

Кімната, яка пофарбована в блакитні тони, здається більш "холодною", ніж та, що пофарбована в охряно-жовті. Меблі темних тонів здаються більш тяжкими. Так і темні стелі створюють враження тяжкості. Гаму холодних тонів, як правило, використовують для приміщень, орієнтованих на південь. Темні приміщення звичайно фарбують у світлі та теплі тони, підлогу краще фарбувати в єдиний колір, який значно поширить їх площу. Натуральне освітлення в різних країнах світу неоднакове. На спекотному Півдні добре виглядають "натуральні" тони: коричневі, теракотові, сірі, вохряні, зеленкуваті, світло-бежеві. В холодних країнах, де клімат приваблює до домування, сонця мало, ці відтінки при надмірному використанні можуть викликати депресію. Найбільш благодійний, комфортний вплив на нервову систему людини оказує гама світлих, м`яких, малонасичених тонів. Золотисто-жовті, зеленаво-блакитні, срібно-блакитні, світло-вохряні сполучення створюють спокійний гармонійний настрій. Сліпучо-білий колір у даному випадку буде занадто яскравим та агресивним. Яскраві кольори необхідно використовувати дуже обережно й більшою частиною як відділку невеликих площин. Червоний колір в інтер`єрі вимагає особливо строгого дозування. Потрібно також враховувати вікові переваження: діти полюбляють насичені тони (оранжевий, рожевий, червоний, синій), підлітки — контрастні сполучення, достаток світла й свободу простору, люди похилого віку — спокійні пастельні тони.

При виборі кольору та його насиченості ще потрібно враховувати призначення приміщення. Гостинну кімнату, якщо в ній не сплять та не працюють мозкове, допустимо оформити контрастними сполученнями. Кімнати для сону краще фарбувати у світло-жовті, сіро-охряні, зеленаві тони. Загальний теплий тон ілюзорно зменшує величину приміщення, холодний — навпаки. Ці просторові властивості кольорів використовують для корекції окремих недоліків приміщень або для створення нових просторових та художніх ефектів. Засобами кольору можна розподілити простір приміщення, композиційно виділити в ньому окремі функціональні зони, підкреслити основний декоративний акцент. При створенні колірної гармонії з нюансних сполучень використовують відтінки одного кольору (монохромна композиція) або кілька кольорів, які знаходяться близько в колірному крузі. Використання контрастних сполучень вимагає знань законів кольоросприйняття та наявності художнього смаку. Крім хроматичних сполучень можна використовувати й ахроматичні, а також сполучення хроматичних з ахроматичними. Контрастне оформлення оправдане для приміщень, де людина знаходиться обмежений час чи займається активною діяльністю. В маленьких приміщеннях слід уникати розподілення поверхонь на великі частини, пофарбовані у контрастні кольори.

У вигляді білосніжної кухні виявляється сплав сучасної функціональності та естетики класицизму, в якому домінуюча строгість форм гармонійно сполучається з комфортом і функціональністю всіх складових елементів. Відображення дзеркал створює ілюзію більшого просторового об`єму у будь-якому приміщенні. Різноманітні світильники створюють нові враження — підсвічені карнизи, підсвічені полички, підсвічені колони чи пілястри. Речі та предмети побуту в будь-якому інтер`єрі зараз набувають величезного значення не тільки як декоративний матеріал, а, головним чином, як естетична складова. Повертається кольорове скло, що має сильний емоційний вплив: це посуд, світильники, оздоблювальні та декоративні елементи. Останнім часом дизайнери середовища надають назви своїм проектам на основі емоційних підстав: "Насолода простором", "Враження", "Нова реальність задоволення" і т. ін. Робиться акцент на "емоційних покупках".

Колірний клімат — образне висловлювання, яке стосується й до колірного вирішення середовища житла, й до виробничих та громадських приміщень. Колірний клімат — один з найважливіших факторів діяльності та відпочинку людини, благо приємні умови її існування. При вирішуванні практичних задач щодо створення гармонійного та привабливого образу кожного міста, кожного будинку, кожної квартири успіх досягається в тому випадку, коли художник-архітектор, художник-дизайнер виявляє за допомогою кольору просторову структуру мікрорайону, активізує композиційні осі, підкреслює функціональну специфіку окремих зон, закріплює архітектонічну своєрідність житлових та громадських будинків. Як і в будь-якому творі мистецтва, колірний сценарій кожного будинку повинен бути неповторним та унікальним.

БІЛИЙ у фен-шуй (китайському вченні про створення гармонійного середовища) символізує чисте полотно, а ЧОРНИЙ — початковий стан. На цих "фонових" кольорах можна створити будь-яке зображення будь-якими кольорами та їх сумішевими відтінками.

ЧЕРВОНИЙ колір стимулює та заряджає енергією. Він зорове зменшує розміри кімнат та збільшує розміри предметів. Гарний для акцентування деталей. Не підходить для вітальні, дитячої спальні, кухні та майстерні.

ЖОВТИЙ асоціюється з просвітлінням та інтелектом, стимулює роботу мозку та сприяє травленню. Його позитивні якості — оптимізм та рішучість. Підходить для офарблення кухонь та коридорів, а ось для кімнати відпочинку та ванної не годиться.

ЗЕЛЕНИЙ символізує ріст, плідність та гармонію, він освіжає та допомагає добре відпочити. Його позитивні якості — оптимізм, вільність і рівновага. Дуже підходить для офарблення кімнат відпочинку, ванних, веранд, але не годиться для вітальних, ігрових кімнат та кабінетів.

СИНІЙ колір умиротворяє та заспокоює. Він символічно пов`язаний з духовністю, спогляданням, таємницею та терпінням. Позитивні якості — довіра, відданість і стабільність. Світлі відтінки синього можна використовувати для офарблення спальних і кімнат відпочинку та як сильний засіб візуального розширення простору.

ФІОЛЕТОВИЙ стимулює життєві сили. Асоціюється з достоїнством, імпозантністю та духовністю. Допустимий у світлих відтінках у спальнях та кімнатах відпочинку.

РОЖЕВИЙ завжди пов`язаний з чистотою думок та бажань. Його позитивні асоціації — щастя і романтичній настрій. Підходить для спальні, проте ні — для кухні.

ОРАНЖЕВИЙ — колір сили та бадьорості, сприяє товариськості. Нагадує щастя, зосередження уваги та інтелект. Ним можна пофарбувати вітальню, велику кімнату, коридор.

БРУНАТНИЙ та всі коричневі відтінки уособлюють стабільність та владу. Добрий для кабінетів.

БІЛИЙ колір символізує нові починання, свіжість та чистоту. Рекомендується для ванних та кухонь.

ЧОРНИЙ — символ тайни й незалежності. Його позитивні риси — здатність заінтригувати, сила та привабливість, а негативні — смерть, тьма та зло. Тонові градації часто використовують у кімнатах підлітків, вітальнях, кабінетах, вітальнях, спальнях, крім дитячих кімнат.

Новий вид діяльності дизайнерів — проектування та оформлення приміщень офісів. Головною вимогою до інтер'єра робочого місця є об`ємно-просторова єдність всіх його складових: планування й архітектурно-будівельного оформлення кімнати, робочих меблів, устаткування, іншого оснащення. Повинні враховуватися не тільки функціональні й ергономічні, але й психофізіологічні й естетичні вимоги. Для інтер'єра важливо фарбування, оскільки існує визначена залежність між колірним оформленням середовища й зоровим стомленням. Різні кольори й у різноманітних співвідношеннях неоднаково сприймаються оком й впливають на працю людини. Червоний, жовтогарячий й фіолетовий кольори діють збуджуюче, дратують й стомлюють. Зелений блакитний й близькі до них відтінки радують, заспокоюють. Чорний колір створює враження більшої ваги, чим білий. Фарбування службових приміщень виконує три функції: фізіологічну, психологічну й естетичну. З урахуванням фізіологічної функції елементи інтер'єра потрібно фарбувати в такі кольори, які мають найбільший коефіцієнт відображення світла.

Робочі приміщення офісів певною мірою є обличчям підприємств, організацій чи установ. По їх оформленню найчастіше судять про дане виробництво, про надійність підприємців як партнерів по угодах. Крім того, вони впливають на продуктивність праці, оскільки працювати в красиво оформленому приміщенні приємніше й продуктивніше. Яскраві й темні тон викликають передчасну втому, нерізкі — навпаки, сприяють підвищенню продуктивності його праці. Тому найкраще оформляти робочий кабінет у світлі й м'які тони, наприклад холодний ніжно-зелений, блакитний, сіро-бежевий чи їхні сполучення. Такі кольори хороше відбивають світло, приємні для очей й заспокійливе діють на нервову систему, але теплі кольори розслабляють та не рекомендуються для напруженої мозкової праці.

Знання психологічної функції кольору дозволяє знижувати несприятливі впливу навколишнього середовища на працю. Наприклад, рівне, спокійне фарбування сприяє зосередженню уваги в роботі. Яскраві, підбадьорливі кольори доцільні при монотонної роботі. Естетична функція кольору повинна враховуватися при прив'язці визначених колірних гам до конкретних архітектурних форм. Наприклад, за допомогою колірних рішень можна виправляти недоліки архітектури приміщення, прикрашати його. Враховуючи всі три функції фарбування елементів інтер'єра, стіни в кабінетах рекомендується оклеювати шпалерами чи фарбувати в кольори, що сприятливо впливають на нервову систему: світлий сіро-зелений, світло-бежевий, світло-жовтий, ніжно-фіолетовий, колір слонової кістки чи небесний. Але ці загальні рекомендації не можна вважати строгими канонами.

Зараз архітектори та дизайнери середовища відокремлюють колірну гаму, наприклад, особистого кабінету керівника від кабінетів службовців, колірну гаму залу засідань від коридорів, колірну гаму службових приміщень від виставкових презентаційних залів. Чорний колір меблів рекомендується у випадках строгості, чіткої організації діяльності, відсутності великих емоцій. Сірі відтінки менш психологічно стомлюють і також настроюють на точну роботу. Білі кольори створюють "вільну" атмосферу, але потребують ідеальної чистоти, порядку та якихось колірних акцентів, доречних у даних приміщеннях. Ця так звана "професійна" колірна гама підкреслено нейтральна, серйозна, без зайвин, вона ідеальна до сусідства з яскравими кольорами, зараз дуже популярна в інтер'єрах офісів та навіть у житлових приміщеннях. Така гама сприяє до створення спокійної емоційної атмосфери з чіткими діями, підкореними прагматичній меті. Для ділових переговорів рекомендуються блакитні чи сині тони, але теж необхідно дотримуватися міри та врівноваженості. Відсутність зелених кольорів повністю оправдана, цей колір розслаблює. Тому у приміщеннях для інтенсивної мозкової праці він не доцільний. А ось у кімнатах для прийому клієнтів чи відвідувачів рекомендуються теплі тони, які за спостереженнями психологів сприяють створенню довірчої атмосфери, досягненню взаєморозуміння, підтриманню доброго настрою.

ОПТИЧНІ ІЛЮЗІЇ. КОРЕКТИВИ ФОРМИ

Сприйняття предметів або явищ реального світу не дає абсолютно вірне уявлення. Відомі факти помилок зорового сприйняття — зорові або оптичні ілюзії. Вони уявляють собою неправильне, викривлене сприйняття. Більшість зорових ілюзій можна систематизувати по групах:

-ілюзії, які пов`язані з особливостями ока;

-співвідношення "цілого" та "частини";

-переоцінювання вертикальних ліній (геометричні ілюзії);

-рельєф та перспектива, що змінюються.

«…скільки разів дерево сприймалося за продовження дороги, а тінь від скелі - за поворот! Страхові компанії мають статистику, яка доводить, що від зорового образу до реальності — ціле провалля».

Р.Тай

Фізіологічну основу багатьох ілюзій складають особливості посування ока людини при фіксуванні об`єктів. Так, переоцінка ліній вертикального напрямку викликається тим, що посування ока по вертикалі повільніше і вимагатиме більш великого м`язового напруження, тому такі посування більш тривалі, чим посування ока по горизонталі. Око точніше оцінює розміри за шириною, чим за висотою та глибиною, тому ритмічність у горизонтальній площині сприймається чіткіше, ніж у вертикальної. Око, являючись фізичним тілом, має визначену інертність, внаслідок чого прямолінійні контури сприймаються легше, ніж ломані. Стрибкоподібна моторика ока в деякому ступеню підказує доцільність використання ритмічних композицій. Фізіологічну основу ілюзій контрасту складають відношення процесів збудження та гальмування у корі головного мозку — найбільш сильне збудження одних ділянок сітчатки й відповідних їм ділянок мозку викликає по закону одночасної взаємної індукції гальмування ділянок кори головного мозку, що близько знаходяться.

Цікаві ілюзії виникають при умовах видимого нами рельєфу, що змінюється, або глибин малюнка. Природа цих ілюзій пов`язана, з одного боку, зі здатністю ока бачити предмети на різної відстані та здатністю сприймати простір по яскравості предметів, по їх тіням і кількості проміжних об`єктів. З іншого боку, ці ілюзії виникають і в процесі осмислювання побаченого, а велика роль у виправленні просторового сприйняття належить роботі мозку. В цьому випадку його робота (аналіз та синтез), нами не усвідомлена, вона відбувається також саме, як і при автоматичному перевертанні зворотних та при випрямленні криволінійних зображень, які створюються на сітчатці наших очей.

Історія має чимало прикладів використання та вивчення оптичних ілюзій ще з давніх часів. Про ці явища вже писав давньоримській філософ-матеріаліст Тіт Лукрецій Кар у книзі "Про природу речовин". Оптичні ілюзії у природі та в різних галузях творчої діяльності нерідко приводили до серйозних помилок. Цим пояснюється прагнення багатьох відомих учених, художників, архітекторів вивчити проблему ілюзій. Художники та архітектори створили систему оптичних корективів форми. Ці незначні зміни в правильну геометричну форму предметів дизайнери вносять для надання їм художньої виразності, композиційної закінченості, краси. Оптичні корективи усувають негативний вплив оптико-геометричних ілюзій, неточності пропорцій при сприйнятті форми у ракурсі. При цьому враховуються особливості зорового сприйняття віддалених від глядача предметів, а також вплив повітряної перспективи, освітлення. Художники одягу ілюзорно подліншують фігуру за допомогою вертикальних смуг або розширюють за допомогою горизонтальних, використовують явище іррадіації — фігура у чорному одязі здається більш стрункою, чим у білому. Оформлення приміщень вертикальними та горизонтальними смугами створює враження спокою або руху, тобто динамічну або статичну композицію. Деякі мнимі враження обумовлюються різною оцінкою частин та цілого. Знання законів оптичних ілюзій, уміння уявити предмет в оточенні інших, які будуть з ним взаємодіяти у визначеному середовищі — необхідна професійна навичка художника. Явища одночасного та крайового контрасту — теж в деякому ступеню оптичні ілюзії (розд. "Контраст і нюанс кольору та тону").

Істинність сприйняття перевіряють практикою. Коли в нас не було б можливості розуміти, що в деяких випадках наше сприйняття ілюзорно, ми не змогли би доцільно діяти з тими або іншими об`єктами. Як правило, наше сприйняття правильно відображає оточуючий світ, а розумова діяльність людини дозволяє відділити помилкове сприйняття від істинного.

Електронне навчальне видання

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни

«ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОЛЬОРУ ТА КОЛЬОРОВІДТВОРЕННЯ»

для студентів усіх форми навчання

напряму 6.051501 «Видавничо-поліграфічна справа»