Порядок розроблення, побудови та оформлення технічних умов.

Згідно ДСТУ 1.3, технічні умови (ТУ) є невід'ємною частиною комплекту технічної документації на продукцію і розробляються в таких випадках:

– за відсутності державних та галузевих стандартів або за необхідності конкретизації їхніх вимог;

– за необхідності доповнення та (або) посилення вимог.

ТУ розробляються на:

– конкретний виріб;

– декілька виробів.

ТУ допускається не розробляти за згодою замовника (основного споживача) згідно з:

– технічним завданням – для одиничної продукції;

– конструкторською документацією – для складових частин виробу;

– технічною документацією – для речовин, матеріалів та півфабрикатів, які підлягають подальшій обробці.

– зразком-еталоном – для непродовольчих товарів;

– контрактом – для продукції, призначеної тільки для експорту.

Стадії розроблення ТУ – згідно з ГОСТ 2.102, ГОСТ 2.103.

Правила побудови та викладу ТУ регламентуються ДСТУ 1.5 та НД 50-009-93, а оформлення – ГОСТ 2.105 та ГОСТ 2.004

Основою для прийняття рішення про розроблення ТУ є:

– технічне завдання на розроблення продукції;

– державна програма;

– ініціативні пропозиції підприємств.

Проект ТУ підлягає узгодженню членами приймальної комісії або замовником.

Порядок затвердження ТУ встановлюється відповідним міністерством.

Державну реєстрацію ТУ здійснюють територіальні органі Держстандарту України.

Не підлягають державній реєстрації ТУ на:

– дослідні зразки;

– сувеніри та вироби народних художніх промислів;

– технологічні промислові відходи;

– складові частини виробу;

– продукцію одиничного виробництва.

Порядок впровадження стандартів

Стандарт вважається впровадженим на підприємстві (організації), якщо встановлені ним вимоги додержуються у відповідності з його сферою дії і забезпечується стабільність якості виготовлення продукції.

Впровадження стандарту повинно бути закінчене до дати набуття ним чинності.

Впровадження стандарту здійснюється у відповідності з планом основних організаційно-технічних заходів, який передбачає:

– відміну чинних і розробку нових нормативно-технічних документів;

– розробку нової технічної документації;

– постачання підприємств;

– зміну технологічних процесів;

– будівництво нових виробничих потужностей;

– підготовку кадрів.

Завершення робіт з впровадження стандарту оформляється актом.

Державний нагляд за впровадженням і додержанням стандартів

Державний нагляд – це діяльність спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади по контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукту (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів, її належної якості, безпечно для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища.

Державний нагляд здійснює Держстандарт України.

Об'єктами державного нагляду є:

– продукція, що пройшла сертифікацію;

– продукція імпортна – стосовно безпеки;

– продукція експортна – на відповідність договорам (контрактам);

– атестовані виробництва – на відповідність вимогам щодо сертифікації продукції.

Нагляд здійснюється за планами органів державного нагляду або за зверненням громадян.

Перевіряються:

– додержання стандартів;

– забезпечення стабільності якості сертифікованої продукції.

Етапи проведення робіт з державного нагляду: документальна перевірка – контроль якості – контроль строку впровадження стандартів – висновок.

Документальна перевірка:

– вивчаються акти і пропозиції за результатами попередньої перевірки;

– перевіряється забезпеченість підприємства необхідною технічною документацією;

– ознайомлюються з методами і засобами контролю;

– аналізуються рекламації на продукцію;

– перевіряється наявність служби стандартизації.

Контроль якості продукції:

– відбираються контрольні проби;

– проводять випробування;

– в цехах перевіряється додержання режимів технологічних процесів;

– перевіряється додержання стандартів на матеріали і комплектуючі півфабрикати, які одержані від суміжників.

Контроль строку впровадження стандарту:

– наявність наказу міністерства чи відомства, а також наказу на підприємстві про впровадження стандарту;

– наявність плану організаційно-технічних заходів;

– забезпеченість підприємства;

– з яких показників стандарту при впровадженні допущені відхилення;

– якщо стандарт не впроваджується, то які є на це причини.

За результатами контролю складаєтьсяакт з висновками та пропозиціями.

При порушенні вимог стандартів органи держнагляду:

– дають вказівку на усунення виявлених недоліків;

– забороняють відвантаження недоброякісної продукції;

– ставлять питання про притягнення до відповідальності.

Основні системи стандартів, діючих в Україні

9. "Нові" напрямки стандартизації

Штрихове кодування

Європейська Асоціація "EAN-Intemational" розробила 13-розрядний код. На сьогодні штрих-кодами EAN користуються 97 країн світу. Штрихові коди в залежності від їх структури поділяються на: цифрові й буквено-цифрові; дискретні; безперервні; двонаправлені; контролепридатні; з фіксованою довжиною коду; із змінною довжиною коду; з різною інформаційною щільністю.

Постановами Кабінету Міністрів України №180 від 11.03.93 р. та №326 від 04.05.93 р. було прийнято рішення про створення комплексу стандартів у галузі штрихового кодування в Україні" 30.10.94 p. Європейська Асоціація прийняла рішення про членство України в Асоціації товарної нумерації – "EAN-Україна".

Держстандарт України в 1995 p. видав такі нормативні документи в галузі штрихового кодування:

ДСТУ 3144-95. Штрихове кодування. Терміни та визначення.

ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування. Загальні вимоги.

ДСТУ 3146-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації, штрих-кодові позначення EAN.

ДСТУ 3147-95. Штрихове кодування, маркування об'єктів ідентифікації. Форми та розташування штрих-кодових позначок EAN на тарі та пакуванні товарної продукції.

ДСТУ 3148-95. Штрихове кодування. Система електронного обміну документами на постачання продукції.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі в 1996 видало наказ, згідно з яким з 01.01.2000 р, всі товари, що реалізуються через роздрібну торгівлю, повинні маркуватися штрих кодами – тринадцяти- або восьмирозрядними. Восьмирозрядні присвоюються тільки у виняткових випадках для малих товарів поверхня упаковки яких не перевищує 40 кв. см.

Штрих-код EAN містить таку інформацію. Перші дві або три цифри називаються префіксом і позначають країну виробника продукції. Так, Україні присвоєно префікс 482.

Остання цифра штрих-коду є контрольною. Вона служить для того, щоб після зчитування коду апарат міг переконатися, що він зрозумів все правильно. В її розрахунку використані всі цифри коду, і тому, якщо хоч одна з них зчитана неправильно, результат не розпізнається і апарат подасть сигнал про те, що необхідно поновити зчитування.

Всі інші цифри позначають підприємство і товар. Система кодування розроблена таким чином, що кожний товар, виготовлений в будь-якій точці світу, має свій власний неповторний код і не може бути сплутаний ні з яким іншим.