Панель як базове поняття збору первинної інформації

Панель – вибірна сукупність опитуваних одиниць, яка піддається повторним дослідженням, причому предмет дослідження залишається постійним.

Класифікацію панелей наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 – Види панелей

Продовження табл. 4.1

Кількісні методи збирання інформації

Кількісні методи звичайно ототожнюють з проведенням різного роду опитувань, які засновані на використанні структурованих питань закритого типу, на які відповідає велика кількість респондентів.

Переваги та недоліки різних форм проведення опитування наведені в табл. 4.2

Таблиця 4.2 – Порівняльний аналіз форм проведення опитування

Процедура опитуванняреспондентів складається з таких елементів:

1) визначення предмета (предметів) опитування – демографічних, соціально-економічних та інших ознак, знань мотивів поведінки, орієнтації, намірів, попиту;

2) визначення об’єкта опитування (споживачі, покупці, посередники, експерти тощо);

3) розрахунок кількості опитуваних (вибірки);

4) встановлення кількості одночасно опитуваних (персональне чи групове опитування);

5) визначення форми опитування (особисто, по телефону чи по пошті);

6) встановлення частоти опитування (одноразово, періодично, регулярно);

7) встановлення міри стандартизації інтерв’ю (структуроване, довільне);

8) розробка опитувального листка (анкети);

9) відбір інтерв’юерів та їх підготовка;

10) опитування;

11) одержання й обробка даних;

12) формування та презентація звіту.

Анкета складається з трьох частин.

1. Вступ. Тут міститься інформація щодо мети опитування; мотивації до заповнення анкет; характеристик того, хто проводить опитування, часу, необхідного для проведення опитування, тощо.

2. Реквізитна частина: характеристики респондента (вік, стать, соціальний статус, вид заняття, родинний стан, прізвище, адреса тощо); ідентифікація анкети (назва, дата, час і місце тестування, прізвище інтерв’юера).

3. Основна частина: питання до респондента.

При розробці анкети використовуються такі типи питань:

– альтернативні (відповідь «так» чи «ні»);

– з вибірковою відповіддю (три і більше варіантів відповіді);

– шкала Лайкерта (відповідь – вираження міри згоди чи незгоди з якимось твердженням);

– семантичний диференціал (відповіді – шкала розрядів між двома протилежними поняттями);

– шкала важливості (відповіді – шкала розрядів між оцінкою «дуже важливо» та «зовсім неважно»);

– оціночна шкала (відповідь – оцінка від «2» до «5» або від «1» до «100»);

– неструктуровані питання (потребують текстової відповіді);

– підбір словесних асоціацій;

– завершення речення чи оповідання;

– тематичний аперцепційний тест (створення оповідання за малюнком);

– питання у вигляді таблиць.

Правила складання анкети

1. Питання анкети повинні бути логічно взаємопов’язані. Для цього можуть бути використані нижче вказані підходи:

– правило «лійки» (від простих до більш складних питань; усередині анкети – найбільш складні питання, в кінці – знову найпростіші);

– «ефект випромінювання»: питання повинні поступово звужувати тему, спрямовувати хід думок респондента на подальші питання.

– питання, що стосуються однієї теми (проблеми), необхідно розміщувати разом (один за одним), щоб їх порядок допомагав відповідати респонденту;

– питання, що потребують великих коментарів респондента, слід розміщувати ближче до середини анкети;

– в заключній частині анкети розміщуються відносно нескладні питання, мета яких – поглибити й уточнити інформацію, яка була одержана у відповідях на попередні запитання.

2. Анкета повинна бути чітко структурована, що сприяє більшій готовності респондента відповідати на запропоновані питання і більшій надійності його відповідей, довірі і зацікавленості респондента. Для цього слід:

– чітко розміщувати комунікативні блоки анкети (вони необхідні для звернення до респондента, преамбули, інструкції до її заповнення, виразу вдячності тощо);

– ідентифікаційні дані («паспортичка», анкетні дані респондента) розміщувати в анкеті в залежності від проблеми, що вивчається, або на початку (після комунікативного блоку), або в кінці (що є більш ефективним);

– використовувати контактні питання, які сприяють адаптації респондента, мотивації його участі в роботі (наприклад: «Ми знаємо Вас як відомого спеціаліста …»). Такі питання дозволяють респонденту повірити в свою компетентність, відчути впевненість, необхідність висловити свою думку;

– використовувати буферні питання, які пом’якшують взаємовплив окремих питань. Вони є перехідними при зміні тем опитування, а також нейтралізують ефект випромінювання;

– анкета повинна закінчуватися вдячністю респонденту за співробітництво у проведенні опитування.

3. Питання анкети слід конструювати у відповідності зі стилем респондента, тобто манерою поведінки людей під час опитування. Стиль респондента – одна з причин різних відповідей на одні і ті ж питання. Безумовно, кожному респонденту окрему анкету розробити неможливо, а тому повинні бути варіанти в залежності від того, які відповіді дають різні групи респондентів. Такими групами можуть бути:

– ті респонденти, що відмовляються від участі в опитуванні (тут важливим є ретельна організація опитування, чітке формулювання мети, оформлення анкети, час і місце опитування);

– ті, які проявляють тенденцію до вираження згоди із запропонованими варіантами відповідей незалежно від змісту і форми або з орієнтацією переважно на форму (У цьому випадку необхідні розгорнуті формулювання відповідей типу «Ви більше дотримуєтесь варіанта А чи Б?»);

– ті, що роблять помилки, пов’язані з неуважністю, втомою чи неохайністю;

– ті, що проявляють неявне ухилення від відповідей, небажання показувати свою точку зору (не повинно бути варіантів відповідей типу «Важко сказати», «Маю труднощі у відповіді»);

– ті, кому характерна категоричність суджень (повинні бути запропоновані різні варіанти відповідей);

– уважні до недоліків (якомога менше питань про недоліки).

4. Розмір анкети має бути оптимальним (опитування максимально на 20-30 хвилин). Тому, якщо питань багато, краще виконати декілька анкет.

5. Анкета повинна бути якісно оформлена, що засвідчує респектабельність фірми. Слід використовувати друкарський спосіб її виготовлення, відповідні кольори паперу тощо.

6. Форма опитувального листка повинна бути простою, легко читатись. Для цього необхідне його конструювання (форматування).

7. Анкету слід спочатку протестувати і скорегувати.