Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 12 Маркетингові дослідження брендів

План

1 Формулювання цілей МД.

2 Визначення типу потрібної інформації та джерел її отримання.

3 Методичні підходи до аналізу даних.

 

Формулювання цілей МД

Брендинг (англ. branding) – маркетингова діяльність по створенню довгострокової переваги товару даної фірми; реалізується в процесі впливу на споживача товарного знаку, упакування, рекламних звернень, що виділяють товар серед конкурентів і створюють його образ.

 

Можливі цілі маркетингових досліджень брендів:

1. Дослідження цільової аудиторії, для якої розробляється бренд.

2. Дослідження ефективності альтернативних варіантів бренду для цільової аудиторії

3. Тестування бренду

4. Визначення необхідності ребрендингу продукції

 

Визначення типу потрібної інформації та джерел її отримання

 

Таблиця 12.1 – Необхідні дані для дослідження брендів

Ціль МД Необхідна інформація Джерела отримання інформації
Дослідження цільової аудиторії, для якої розробляється бренд – вік; – рівень доходів/витрат; – стать; – сімейний стан; – рід занять; – прихильність до певного способу життя; – ставлення до нового; – активність; – лексикон; – рівень інтелектуального розвитку споживацькі та торгові панелі, періодичні видання, Державний комітет статистики, спеціалізовані фірми, співробітники відділів маркетингу та збуту
Дослідження ефективності альтернативних варіантів бренду для цільової аудиторії – лінгвістична сила назви бренду (його структура, аналіз наголосу (русск. ударение), ритму); – сприйняття кольору бренду; – сприйняття шрифту бренду; – сприйняття символу бренду.
Тестування бренду – імідж бренду (як сприймається бренд споживачами); – унікальність бренду (очікуване сприйняття бренду споживачами (на думку спеціалістів з брендингу)); – позиціонування бренду (місце бренду на ринку на поточний період); – відповідність бренду бізнес-стратегії підприємства.
Визначення необхідності ребрендингу продукції – ідентичність бренду з вже існуючими; – чи може назва бренду ввести в оману споживачів (особливо важливо для лікарських засобів); – наявність судових позовів від конкурентів та споживачів продукції; – зміни у бренд-стратегії підприємства

Методичні підходи до аналізу даних

3.1 Правила побудови успішного бренду

1. Створити стиль бренду.

Стиль бренду продукції повинен мати властивості, що забезпечують його диференціацію й здатність до упізнавання. Такими властивостями є:

назва бренду: необхідно провести лінгвістичний аналіз назви бренду перед виходом на нові ринки збуту продукції.

колір бренду: один колір або сполучення кольорів, які повинні асоціюватися у споживача із цим брендом. Наприклад, виробники недорогих вин, що перетворюють етикетки своєї продукції чи не в галерею живопису при відсутності об'єднуючих колірних рішень не виділяють, а навпаки розмивають цілісність свого асортименту на полицях магазина.

шрифт бренду: ніщо так не шкодить, як використання широко відомих і застосовуваних шрифтів, оскільки губиться індивідуальність. Важлива також контрастність кольору шрифту, що у сполученні із загальним колірним рішенням формує загальне візуальне сприйняття бренда.

символ бренду: додатковий, але значимий компонент стилю бренда. Мало що зможе, я думаю, зрівнятися із силою впливу на споживача зі знаком Mercedes, що вже став символом престижу, солідності й інженерної досконалості в автомобільній індустрії.

2. Сформулювати споживчі цінності бренду.

Торговельна марка стає брендом тоді, коли потребу в ній починає усвідомлювати не тільки її власник, але й покупець. Це відбувається тоді, коли споживачеві пропонуються цінності й споживчі переваги, що відповідають його потребам і очікуванням. Такі переваги можуть носить функціональний, соціальний або емоційний характер. Цінності й переваги бренда визначають його значимість для споживача.

3. Сформулювати ПОЗИЦІОНУВАННЯ БРЕНДУ.

При розробці позиціонування бренду необхідно дотримуватися наступних принципів:

– позиціонування повинно бути унікальним і таким, що можна упізнати;

– позиціонування повинно відповідати явним і прихованим потребам цільових споживачів;

– позиціонування повинно бути підкріпленим реальними фактами. Це необхідно для того, щоб споживач ніколи не відчув розчарування від спілкування із брендом.

– позиціонування повинно бути незмінним у всіх елементах комплексу маркетингу. Це вже більше ставиться до практичної реалізації позиціонування. Престижний бренд французького шампанського з високою ціною й очікуваним ексклюзивним позиціонуванням не повинен продаватися в комерційних кіосках.

4. Прагнути до ДОСКОНАЛОСТІ РЕКЛАМИ БРЕНДУ.

Реклама закріплює у свідомості споживача плоди стратегічного маркетингового мислення творців бренда. Тому процес рекламування бренду вимагає старанності й свідомості.

Існують 17 тем, що привертають підвищену увагу людей. Якщо їх використати як ідею, що лежить в основі реклами бренду, то ймовірність того, що люди звернуть на цей бренд увагу, виявиться вище.

1. Автомобілі.

2. Війни.

3. Гроші (як їх заробити).

4. Діти.

5. Тварини.

6. Відомі особистості.

7. Катастрофи.

8. Королівська родина.

9. Мода.

10. Пророкування майбутнього.

11. Продукти харчування.

12. Розваги.

13. Весілля.

14. Родинні відносини.

15. Скандали (світська хроніка).

16. Спорт.

17. Гумор.

Дотримуватися СТАЛОСТІ.

В процесі управління брендом рано або пізно виникає бажання щось удосконалити, змінити. Під впливом цих настроїв відбуваються непояснені з погляду споживача зміни упакування, кампанії з ребрендингу. Однак перш, ніж планувати ребрендинг необхідно згадати старі приказки – "Від добра добра не шукають" і "Краще – ворог гарного".

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...