Методичні підходи до оцінки економічної ефективності інвестицій.

Ефективна діяльність підприємства у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів його розвитку і підвищення конкурентоспроможності в значній мірі визначаються рівнем інвестиційної активності і масштабами інвестиційної діяльності.

Інвестиції – вкладення капіталу у всіх його формах в різноманітні об’єкти господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку.

Інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Капіталовкладення — це грошовий вираз сукупності витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств та оновлення основних фондів, впровадження нової техніки у виробничих галузях народного господарства, будівництво об'єктів усіх галузей соціальної сфери та виконання проектних і геологорозвідувальних робіт.

Інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку.

Інвестиційна діяльність базується на ринкових принципах і пов’язана з факторами часу, ризику і ліквідності.

Оцінка ефективності реальних інвестицій є важливим етапом прийняття відповідного рішень щодо інвестування конкретних об’єктів.

Методичні основи оцінки ефективності реальних (виробничих) інвестицій ґрунтується на принципах:

1) оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів має здійснюватися на основі співставлення обсягів інвестиційних затрат з 1 боку, і суми та строків повернення інвестованого капіталу з 2 боку;

2) оцінка обсягу інвестиційних затрат має охоплювати всю сукупність ресурсів, що використаються і пов’язаних з реалізацією проекту;

3) оцінка повернення інвестованого капіталу має здійснюватися на основі показника чистого господарського рішення;

4) в процесі оцінки суми інвестиційних затрат і чистого ГП мають бути проведені до теперішньої вартості;

5) вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників до теперішньої вартості має бути диференційований для різних інвестиційних проектів;

В залежності від методу врахування фактору часу у здійсненні інвестиційних затрат і отриманні поверненого інвестиційного потоку всі показники діляться на 2 групи:

1) дисконтні – показники, які основані на дисконтних методах розрахунку і передбачають обов’язкове дисконтування інвестиційних затрат і доходів за окремими інтервалами періоду, що розглядаються (чистий приведений дохід, індекс доходності, період окупності дисконтований, внутрішня ставка доходності)

2) статичні (бухгалтерські) – показники, які базуються на статичних (бухгалтерських) методах розрахунку і передбачають використання в розрахунку бухгалтерських даних про інвестиційні затрати і доходи без їх дисконтування в часі (індекс рентабельності, період окупності не дисконтований).

Методичні підходи до оцінки економічної ефективності інвестицій потребують однозначного тлумачення таких фінансово-економічних термінів:

* початкові інвестиції (початкова вартість проекту) - реальна вартість проекту з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та з урахуванням податків;

* грошовий потік – фінансовий показник, що характеризує ступінь ліквідності підприємства;

* ставка дисконту – характеризує норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається.

* теперішня вартість (ЧТВ) – вартість майбутніх доходів нині, яка обчислюється множенням ГП за кожен рік на % чинник теперішньої вартості (коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою.

Техніка дисконтування спирається на математичні методи обчислення складного %.

* майбутня вартість – вартість певної суми грошей, отриманої в майбутнім шляхом застосування техніки складного % до початкової суми грошей, тобто це вартість інвестованого теперішнього капіталу у майбутньому.

* внутрішня ставка доходу – відображає ставку дисконту за якої теперішня вартість грошових потоків і початкових інвестиції є приблизно однаковими.

Інвестиційний портфель – цілеспрямована множина об’єктів реалізованого і фінансового інвестування і призначений здійснювати інвестиційну діяльність у відповідності з розробленою інвестиційною стратегією.

Головною метою формування інвестиційного портфелю є забезпечення реалізації шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів і фінансових операцій.

Ризик ліквідності – специфічна форма ризику, яка визначається як ймовірність того, що підприємство не здатне буде виконувати свої фінансові зобов’язання.

Ризик ліквідності може бути викликаний низькою віддачею об’єктів інвестування підприємства і великим періодом інвестиційного процесу.

Для оцінки ризику ліквідності використовують 2 категорії (критерії):

1-час трансформації інвестицій у грошові кошти

2-обсяг фін втрат інвестора, що пов’язаний з такою трансформацією.

За часом трансформації інвестицій у грошові засоби всі об’єкти інвестування можна поділити на:

- терміноволіквідні, - високоліквідні, - середньоліквідні, - малоліквідні. [21]